Постанова 4811 № 461/10065/19

Справа № 461/10065/19 Головуючий у 1 інстанції: Стрельбицький В.В. Провадження № 33/811/54/20 Доповідач: Романюк М. Ф. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 березня 2020 року Львівський апеляційний суд в складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Романюка М.Ф., за участі представника Галицької митниці Держмитслужби Дунаса М.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу представника Галицької митниці Держмитслужби Зирянова О.Ю. на постанову судді Галицького районного суду м. Львова від 24 грудня 2019 щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина Російської Федерації, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , встановив: цією постановою провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 471 Митного кодексу України закрито. Вилучений, згідно протоколу № 4410/20900/19 від 19.11.2019 року товар - повернуто ОСОБА_1 для вивезення за межі території України або здійснення його митного оформлення зі сплатою відповідних митних платежів. За постановою суду, згідно протоколу про порушення митних правил 19.11.2019 року близько 02 години 00 хвилин в зону митного контролю МАПП «Шегині» Львівської митниці ДФС у напрямку в`їзд в Україну з Республіки Польща заїхав автомобіль марки «Volkswagen Sharan», реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN- НОМЕР_2 , по смузі руху спрощеного митного контролю «зелений коридор», під керуванням громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 , чим своїми діями заявив про відсутність будь-яких товарів, які підлягають обов`язковому декларуванню та оподаткуванню або які належать до категорії товарів, на переміщення яких через митний кордон України встановлені заборони чи обмеження. Під час митного контролю виникла підозра про можливе переміщення товарів, що є обмеженими для переміщення через митний кордон України або підлягають обов`язковому декларуванню та (або) оподаткуванню. У зв`язку з цим автомобіль було виведено зі смуги спрощеного митного контролю в спеціально відведене місце для проведення митного огляду. Під час огляду автомобіля в його багажному відділенні без ознак приховування, окрім особистих речей громадянина було виявлено товар, який відповідно до ст. 374 МК України перевищує неоподатковану норму переміщення через митний кордон України товару, а саме: продукт спортивного харчування «Allnutrition Whey Protein 908G» різних смаків в упаковці виробника у кількості 130 пачок, вагою нетто 118,04 кг, виробник Республіка Польща. Після закінчення митного огляду даного транспортного засобу в боксі для проведення поглибленого огляду транспортних засобів та товарів, громадянин ОСОБА_1 виявлений товар визнав своєю власністю. Не погоджуючись з даною постановою, представник Галицької митниці Держмитслужби подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову судді Галицького районного суду м. Львова від 24 грудня 2019 та винести нову, якою ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ст. 471 МК України та накласти на нього стягнення в розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а саме 1 700 грн. та конфіскувати в дохід держави вилучений товар та стягнути на користь митниці суму витрат, пов`язаних із зберіганням вилученого товару. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що посилання суду першої інстанції на те, що митницею надано недопустимі докази того, що ОСОБА_1 не був ознайомлений із своїми визначеними законом правами є безпідставними, оскільки матеріали справи містять підписи останнього про те, що до нього доведено його права, у тому числі право на юридичну допомогу. В судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, хоча належним чином був повідомлений про час та дату розгляду справи, про причини неявки апеляційний суд не повідомив, тому суд, відповідно до ст. 526 МК України, вважає можливим провести розгляд апеляційної скарги у його відсутності. Заслухавши пояснення представника Галицької митниці Держмитслужби Дунаса М.О. на підтримку апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав. Згідно з ст. 486 МК України завданнями провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог закону. Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Згідно ст. 489 МК та ст. 280 КУпАП посадова особа (суддя) при розгляді справи про порушення митних правил зобов`язана з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідальність за ст. 471 МК України настає за порушення встановленого цим Кодексом порядку проходження митного контролю в зонах (коридорах) спрощеного митного контролю, тобто переміщення через митний кордон України особою, яка формою проходження митного контролю обрала проходження (проїзд) через "зелений коридор", товарів, переміщення яких через митний кордон України заборонено або обмежено законодавством України, або товарів в обсягах, що перевищують неоподатковувану норму переміщення через митний кордон України. Згідно з протоколом про порушення митних правил № 4410/20900/19 від 19 листопада 2019 року, ОСОБА_1 порушив встановлений порядок проходження митного контролю в зоні (коридорі) спрощеного митного контролю, тобто перемістив товар, який перевищує неоподатковану норму переміщення через митний кордон України. Своє рішення про закриття провадження в справі, суддя мотивував тим, що наведений протокол про порушення митних правил не може бути визнаний допустимим доказом по справі, оскільки здобутий з грубим порушенням права на захист, а оскільки інші докази по справі зібрані у зв`язку із складенням даного протоколу, то такі не можуть бути визнані допустимими доказами. Протокол про порушення митних правил № 4410/20900/19 від 19.11.2019 року складений щодо громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 на українській мові, будь-які відомості про вручення зазначеного протоколу на рідній мові або зрозумілій для ОСОБА_1 відсутні. Окрім того, в протоколі ОСОБА_1 на російській мові зазначив, що пояснення надасть в суді. Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що наявний в матеріалах справи протокол про порушення митних правил, викладений українською мовою, за відсутності відомостей про залучення перекладача, який попереджений про відповідальність за достовірність перекладу, та захисника, а тому не може бути взятий до уваги, оскільки в матеріалах справи відсутні будь-які дані про те, що особа яка притягується до відповідальності знала про висунуте їй обвинувачення та могла належним чином здійснювати свій захист. Разом з тим, доводи апелянта про те, що ОСОБА_1 свідомо і добровільно вчинив свій підпис у графах протоколу про порушення митних правил, зокрема у тих місцях де його ознайомлено із правами, визначеними ст. 63 Конституції України та ст.ст. 494, 498 Митного кодексу України апеляційний суд до уваги не бере, оскільки в матеріалах справи жодних відомостей про те, що ОСОБА_1 володіє українською мовою та розуміє з приводу чого складений зазначений протокол немає, та перекладач при його складенні залучений не був. Також судом першої інстанції при прийнятті рішення вірно взято до уваги покази ОСОБА_1 дані в судовому засіданні про те, що він не розуміє української мови, а при складанні протоколу перекладача йому надано не було. Крім того, жодних заяв чи клопотань від ОСОБА_1 про те, що він не потребує або відмовляється від допомоги перекладача матеріали справи не містять. В своїй постанові суддя місцевого суду вказує, що працівниками митниці порушено право на захист особи, а саме п. «а», «е» ч.3 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950р., а саме: бути негайно і детально проінформованим зрозумілою для нього мовою по характер і причини правопорушення, висунутого проти нього, оскільки не залучено перекладача, який би належним чином міг здійснити переклад та проведення процесуальних дій у відповідності з чинним законодавством України. З таким висновком суду першої інстанції погоджується і апеляційний суд. Апеляційний суд не бере до уваги доводи апеляційної скарги про незаконність та необґрунтованість постанови судді, оскільки викладений у судовому рішенні висновок підтверджується зібраними та перевіреними в судовому засіданні доказами. Наведене свідчить, що суддею місцевого суду вірно встановлено відсутність підстав для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення ним митних правил, передбачених ст. 471 МК України, при встановлених обставинах. При розгляді справи в суді першої інстанції порушень норм матеріального чи процесуального права допущено не було. Суддя, відповідно до ст.ст. 245, 280 КУпАП, повно й всебічно з`ясував усі обставини, що мали значення для правильного вирішення справи, тому доводи апеляційної скарги про необ`єктивність, невмотивованість, незаконність та безпідставність прийнятого рішення є необґрунтованими. З огляду на наведене, постанова судді першої інстанції є вмотивованою, а підстав для її скасування, про що порушується питання в апеляційній скарзі представника Галицької митниці Держмитслужби, апеляційний суд не вбачає. Керуючись ст. 294 КУпАП, суд, - постановив: апеляційну скаргу представника Галицької митниці Держмитслужби Зирянова О.Ю., залишити без задоволення. Постанову судді Галицького районного суду м. Львова від 24 грудня 2019 року, якою закрито провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 471 МК України залишити без змін. Постанова апеляційного суду є остаточною, оскарженню не підлягає. Суддя М.Ф. Романюк