Ухвала КАС ВС № 140/897/19

УХВАЛА 25 березня 2020 року Київ справа № 140/897/19 адміністративне провадження № К/9901/6720/20 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Гімона М.М., суддів: Гусака М.Б., Усенко Є.А., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 01.07.2019 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05.02.2020 у справі № 140/897/19 за позовом Державного підприємства «Нововолинський ремонтно-механічний завод» до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення , ВСТАНОВИВ: 10.03.2020 до суду надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у Волинській області на рішення судів першої та апеляційної інстанцій у справі, розглянутій за правилами загального позовного провадження, предметом спору у якій було визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 2859298,75 грн (в тому числі: за податковим зобов`язанням 1936014,69 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями 913501,07 грн, за пенею 9782,99грн). При вирішенні питання щодо можливості відкриття касаційного провадження за зазначеною касаційною скаргою суд виходить з такого. Відповідно до частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках, зокрема, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку. Саме на наявність цього випадку посилається скаржник у касаційній скарзі - не враховано висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладений у постанові Верховного Суду від 21.02.2020 у справі №820/11382/15. Зазначає, що позивачем у період з 01.01.2017 по 31.12.2018 оподатковуваний дохід виплачувався одночасно з податком на доходи фізичних осіб до бюджету, з порушенням термінів, встановлених Податковим кодексом України (далі-ПК України) (несвоєчасно та не в повній мірі), тому позивача як податкового агента правомірно притягнуто до відповідальності за статтею 127 ПК України. Відповідно до пункту 6 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі на судове рішення, зазначене у частині першій статті 328 цього Кодексу, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку або коли Верховний Суд вважатиме за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах). Так, предметом спору у цій справі було правомірність застосування до позивача штрафних санкцій передбачених статтею 127 Податкового кодексу України за не нарахування, неутримання та/або несплату (неперерахування) податків платником податків. В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначав про безпідставність застосування до позивача штрафних санкцій, передбачених статтею 127 ПК України, оскільки у випадку нарахування та несвоєчасної сплати узгодженої суми грошового зобов`язання платник притягується до відповідальності відповідно до статті 126 цього Кодексу. Крім того, за наслідками однієї податкової перевірки неможливе застосування на підставі статті 127 ПК України одночасно штрафних санкцій в розмірі 25, 50 та 75 відсотків від суми податку. Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій, з посиланням на висновки Верховного Суду України, викладених у постановах від 10.11.2015 у справі №813/6793/13-а та від 22.03.2016 у справі №813/6774/13-а, постановах Верховного Суду від 07.02.2018 у справі №813/5787/15, від 27.03.2018 у справі №П/811/618/17, від 11.09.2018 у справі №805/3649/17-а, від 24.10.2018 у справі №820/2405/16 зазначили, що диспозиція статті 127 ПК України передбачає відповідальність за не нарахування, неутримання та/або несплату (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, тобто, в такому випадку платником податків має бути допущена бездіяльність в частині виконання свого обов`язку, передбаченого статтею 168 ПК України. Натомість, положення статті 126 ПК України підлягають застосуванню у випадку, коли сплата податку відбулась, але із затримкою, залежно від тривалості якої визначається і розмір санкції за вказаною статтею. Суди встановили, що у цій справі позивачем нарахування заробітної плати здійснювалося в належні строки, але її виплата - із простроченням. При цьому податок на доходи фізичних осіб та військовий збір перераховувався безпосередньо із виплатою доходу. Тобто, встановлена несвоєчасна сплата позивачем податку, за що передбачена відповідальність статтею 126 ПК України, а тому застосування штрафних санкції відповідно до статті 127 ПК України є неправомірним. У постанові Верховного Суду від 21.02.2020 у справі №820/11382/15 висловлено правову позицію про те, що у разі якщо платник податків не сплачує суми самостійно визначеного грошового зобов`язання протягом строків, передбачених ПК, такий платник податків притягується до відповідальності відповідно до статті 126 ПК. Разом з тим несплата (неперерахування) податковим агентом до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків є підставою для накладення штрафу згідно з ст. 127 ПК України. Розмір штрафних санкцій визначається з урахуванням кількості разів допущених податкових правопорушень, незалежно від того, чи виявлено такі порушення контролюючим органом в межах однієї перевірки. Враховуючи, що висновки судів попередніх інстанцій відповідають правовій позиції Верховного Суду, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження за поданою касаційною скаргою слід відмовити. На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 12, 257, 328, 333, 359 КАС України,

УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 01.07.2019 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05.02.2020 у справі № 140/897/19 . Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити особі, яка подала касаційну скаргу. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. ........................... ........................... ........................... М.М. Гімон М.Б. Гусак Є.А. Усенко , Судді Верховного Суду