Ухвала КГС ВС № 909/747/18

УХВАЛА 25 березня 2020 року м. Київ Справа № 909/747/18 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Ткач І.В.,- головуючий, Кондратова І.Д., Стратієнко Л.В., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Авторемгаз" про відвід суддів Ткача І.В., Кондратової І.Д., Стратієнко Л.В., у справі № 909/747/18 Господарського суду Івано-Франківської області за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Авторемгаз" до

1. Публічного акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк", 2.Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Рона" про визнання іпотечного договору № 1.14-16/17/І-10 від 19.07.2014 недійсним, скасування рішень про державну реєстрацію прав та обтяжень, ВСТАНОВИВ: 11 січня 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Авторемгаз" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Західного апеляційного господарського суду від 02.12.2019 та рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 04.04.2019 у справі №909/747/18 з викладеним у ній клопотанням про поновлення строку на касаційне оскарження. Ухвалою Верховного Суду від 06.02.2020 задоволено заяву судді Багай Н. О. про самовідвід у справі № 909/747/18. Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 10.02.2020 справу № 909/747/18 передано на розгляд колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду: Ткачу І.В. - головуючому, Кондратовій І.Д., Стратієнко Л.В. Ухвалою Верховного Суду від 13.02.2020 витребувано з Господарського суду Івано-Франківської області та/або Західного апеляційного господарського суду матеріали справи №909/747/18. Відкладено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті касаційного провадження або повернення без розгляду касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Авторемгаз" до надходження до Касаційного господарського суду матеріалів справи №909/747/18. У зв`язку з відсутністю матеріалів справи №909/747/18 у суді касаційної інстанції, Суд постановляючи цю ухвалу, виходив з неможливості перевірки доводів скаржника, наведених в обґрунтування поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження, а саме перевірки доводів про те, що повний текст постанови апеляційного суду умисно не був направлений скаржнику (абз.9 ст. 1 касаційної скарги) та направлення повного тексту постанови на юридичну адресу ТОВ "Авторемгаз", тоді як всі попередні судові рішення скаржник отримував за адресою проживання директора позивача (абзаци 12, 13 ст.31 касаційної скарги). 02 березня 2020 року на адресу Суду надійшли матеріали справи №909/747/18, надіслані Господарським судом Івано-Франківської області відповідно до супровідного листа від 24.02.2020 №909/747/18/2934/20. Ухвалою Верховного Суду від 05.03.2020 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Авторемгаз" на постанову Західного апеляційного господарського суду від 02.12.2019 та рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 04.04.2019 у справі №909/747/18 залишено без руху на підставі частини 3 статті 292 Господарського процесуального кодексу України для наведення інших підстав для поновлення строку на касаційне оскарження. Надано Товариству з обмеженою відповідальністю "Авторемгаз" строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення цієї ухвали. Суд визнав неповажними зазначені скаржником причини пропуску строку на касаційне оскарження, детально обґрунтувавши в ухвалі свої висновки. 24 березня 2020 року до суду касаційної інстанції надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Авторемгаз" про відвід суддів Верховного Суду Ткача І.В., Кондратової І.Д. та Стратієнко Л.В. Вказаний відвід позивач обґрунтовує тим, що, як правило, суд касаційної інстанції в момент отримання касаційної скарги приймає рішення щодо відкриття касаційного провадження або за наявності недоліків скарги залишає її без руху, надавши термін для їх усунення. На думку заявника, у цьому випадку суд шукає підстави для позбавлення скаржника права для доступ для правосуддя та витребовує матеріали справи з порушенням процесуального законодавства. Скаржник вважає, що судом касаційної інстанції не надано належної оцінки наявним в матеріалах справи ухвалам апеляційного суду та долучених до них конвертам, в яких правильно зазначена адреса місця проживання директора ТОВ "Авторемгаз" ОСОБА_1, а саме: АДРЕСА_1 та не звернув уваги на те, що поштове відправлення постанови апеляційного суду направлялося у зовсім інший населений пункт, а саме в місто Івано-Франківськ. На думку заявника, суд касаційної інстанції не взяв до уваги вимоги ст. 116 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05.03.2009, де вказано що у разі неможливості вручення одержувачам, поштові відправлення, внутрішні поштові перекази зберігаються об`єктом поштового зв`язку місця призначення протягом місяця з дня їх надходження. Заявник вважає, що відхиляючи доводи скаржника щодо перебування директора товариства на оздоровленні, з метою подальшого позбавлення скаржника доступу до правосуддя, суд не звернув увагу на те, що з 01 по 10 січня 2020 майже ніхто не працював з причини державних свят та загальнодержавних офіційних святкових днів. Заявник зазначає, що директор товариства не змінював адресу місця проживання та не відмовлявся від отримання поштової кореспонденції. В апеляційному суді директор товариства повідомив номер засобу зв`язку, однак на телефон директора товариства повідомлення з даного приводу не надходило. Отже, згідно з доводами скаржника, колегія суддів є упередженою. З моменту отримання касаційної скарги не зазначила в ухвалі усіх наявних у ній недоліків, не звертає увагу на зловживання з боку працівників Укрпошти, які надали суду недостовірні дані, не звертає увагу, що на адресу директора позивача (вул. Шкільна, 22, с. Угорники) жодних судових повісток не направлялося, а працівниками канцелярії умисно не вказано номера засобу зв`язку отримувача (мобільного телефону директора). Також, на думку заявника, при вирішенні питання про відвід суддів необхідно з`ясувати зв`язок кожного судді з колегії з ПАТ "Перший український міжнародний банк", оскільки у справі №909/685/18 суддя Касаційного господарського суду (Міщенко І. С.) заявив самовідвід з причини надання консультацій в минулому цій юридичній особі, а тому скаржник вважає за необхідне встановити наявність (відсутність) аналогічного зв`язку з відповідачем кожного з суддів, що входять до складу цієї колегії суддів. Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 39 ГПК України питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 32 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід. Підстави для відводу (самовідводу) судді визначені ст. ст. 35, 36 ГПК України. Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 35 ГПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу) якщо є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді. Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Європейський суд з прав людини у п. 24 рішення від 20.07.2006 у справі "Сокуренко і Стригун проти України" наголосив на тому, що фраза "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Головна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи, а мета самовідводу - запобігання будь-яким сумнівам щодо безсторонності судді (аналогічна правова позиція, викладена в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2018 у справі №9901/22/17 (провадження № 11-64сап18). Наявність безсторонності пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 визначається за допомогою суб`єктивного критерію, тобто оцінювання особистого переконання конкретного судді у конкретній справі, а також за допомогою об`єктивного критерію, тобто з`ясування того, чи надав цей суддя достатні гарантії для виключення будь-якого законного сумніву з цього приводу (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Хаушильд проти Данії" від 24.05.1989). У рішенні Європейського суду з прав людини від 09.11.2006 у справі "Білуха проти України" зазначено, що "у кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу й такий ступінь, що свідчать про небезсторонність суду". Стосовно відводу (як права сторони його ініціювати) вказано, що "особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного". Безумовно, сторони можуть побоюватися, що суддя є небезстороннім, але "вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими". За змістом статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 суд у межах своїх повноважень має бути неупередженим. Неупередженість зазвичай означає відсутність упередженості або суб`єктивного ставлення, що може бути оцінене багатьма способами (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Ветштайн проти Швейцарії" від 21.12.2000). Щодо суб`єктивного критерію, то презумпція особистої неупередженості судді діє доти, доки не з`являться докази на користь протилежного. Згідно з об`єктивним критерієм необхідно встановити, чи існують факти, які можна встановити та які можуть ставити під сумнів безсторонність судді. Це означає, що при з`ясуванні питання про те, чи існують законні підстави для побоювання щодо відсутності безсторонності у певного судді, позиція заявника має важливе, але не вирішальне значення. Вирішальним при цьому є те, чи можуть бути ці побоювання об`єктивно виправдані. Господарський процесуальний кодекс України не встановлює вичерпного переліку обставин, які свідчать про необ`єктивність судді, однак передбачено, що такі підстави повинні бути обґрунтовані особою, яка ініціює питання про відвід судді. Згідно з ч.4 ст. 35 ГПК України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу. Отже, незгода учасника справи (позивача) з ухвалами Верховного Суду від 13.02.2020 (про витребування матеріалів справи) та від 05.03.2020 (про залишення касаційної скарги без руху), не свідчить про упередженість суддів Ткача І.В., Кондратової І.Д, Стратієнко Л.В. та не є підставою для їх відводу відповідно до наведених вище норм ГПК України. При цьому Суд ураховує, що на підтвердження доводів щодо отримання процесуальних документів з суду за адресою директора товариства заявник до касаційної скарги додавав копії ухвал та конвертів, що надсилались йому саме за адресою: АДРЕСА_1. Доводів щодо невірного зазначення апеляційним судом адреси, при зверненні з касаційною скаргою, не наводив, правильної адреси для листування не зазначав. Наявними в матеріалах справи доказами вручення поштових відправлень позивачу підтверджується отримання (30.05.2019, 12.07.2019, 22.08.2019, 18.10.2019, 17.10.2019, 18.10.2019, 19.11.2019) директором ТОВ "Авторемгаз" процесуальних документів, надісланих судом апеляційної інстанції, за адресою: АДРЕСА_1. Жодної іншої адреси у касаційній скарзі зазначено не було. У матеріалах справи також відсутні клопотання позивача про направлення судової кореспонденції на будь-яку іншу адресу, відмінну від юридичної адреси. Посилання скаржника на самовідвід судді Касаційного господарського суду Міщенка І. С. у справі №909/685/18, який не входить до складу колегії суддів у цій справі, не є обставиною, що викликає сумнів в об`єктивності та неупередженості колегії суддів у складі Ткач І.В., Кондратова І.Д. та Стратієнко Л.В. та не є підставою для її відводу. Отже, розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Авторемгаз" про відвід колегії суддів, Суд вважає, що доводи, зазначені у ній, не є належним і вмотивованим підтвердженням існування обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності суддів Верховного Суду Ткача І.В., Кондратової І.Д. та Стратієнко Л.В. під час розгляду справи №909/747/18. Такі доводи не є підставою для відводу суддів у розмінні зазначеної вище ст. 35 Господарського процесуального кодексу України. Відтак заявлений скаржником відвід є необґрунтованим. За таких обставин, враховуючи те, що касаційна скарга у цій справі залишена без руху, вказана заява підлягає розгляду в порядку, визначеному абз. 1 ч. 3 ст. 39 ГПК України. Керуючись статтями 35, 38, 39, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд У Х В А Л И В:

1. Заяву про відвід колегії суддів у справі №909/747/18 передати для вирішення питання про відвід у порядку, передбаченому частиною 3 статті 39 Господарського процесуального кодексу України. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Головуючий суддя І. Ткач Судді І. Кондратова Л. Стратієнко