Постанова 4857 № 500/2178/19

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 березня 2020 рокуЛьвівСправа № 500/2178/19 пров. № А/857/1782/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: судді-доповідача: Гінди О.М. суддів: Большакової О.О., Заверухи О.Б., за участю секретаря судових засідань - Чопко Ю.Т. розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу Тернопільської обласної державної адміністрації на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2019 року (головуючий суддя: Баранюк А.З., місце ухвалення - м. Тернопіль, дата складення повного тексту рішення - 26.12.2019) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Тернопільської обласної державної адміністрації про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,- встановив: ОСОБА_1 , 01.10.2019 звернулася до суду з позовом, в якому просила визнати протиправною відмову Департаменту соціального захисту населення Тернопільської обласної державної адміністрації у видачі посвідчення особи постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1 та зобов`язати відповідача встановити статус особи постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1, видати відповідне посвідчення. Обґрунтовує позов тим, що вона являється інвалідом 2 групи захворювання пов`язаного з впливом аварії на Чорнобильській АЕС, що підтверджується довідкою до акту огляду МСЕК № 474103 від 26.03.2019. Розглянувши її звернення від 22.08.2019, про видачу посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1, відповідач відмовив у видачі такого посвідчення, у зв`язку з набранням чинності Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність деяких законодавчих актів України» від 28.12.2014 № 76-VIII. Вказаним Законом передбачено, що факт проживання будь-яких осіб на території зони посиленого радіоекологічного контролю та відповідно потерпілі від Чорнобильської катастрофи категорії 4, не мають обґрунтованого права на отримання посвідчення постраждалого категорії

1. Однак, позивач вказує, що вказаними змінами у законодавстві лише скасовано компенсації та пільги особам віднесеним до категорії 4, які були гарантовані державою до 01.01.2015, тобто зазначені зміни у законодавстві, жодним чином не впливають на право позивача на отримання посвідчення категорії 1 особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії1. Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2019 року позов задоволено. З цим рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач та оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що таке прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. Також, просив розгляд справи проводити без участі його представника. Обґрунтовуючи апеляційні вимоги, апелянт посилається на те, що на момент встановлення ОСОБА_1 інвалідності 2 групи захворювання пов`язаного з впливом аварії на Чорнобильській АЕС, діяв Закон України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність деяких законодавчих актів України» від 28.12.2014 № 76-VIII, яким з 01.01.2015 було виключено ст. 23, яка передбачала надання відповідних пільг та компенсацій для осіб віднесених до категорії

4. Отже, підстави для видачі посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1 відсутні. Позивачка, 03.03.2019 подала відзив на апеляційну скаргу, в якому просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін, а розгляд справи проводити без участі її представника. Сторони в судове засідання не з`явилися, хоча належним чином були повідомлені про його дату, час та місце. У відповідності до ч. 4 ст. 229 і ч. 2 ст. 313 КАС України неявка сторін належним чином повідомлених про дату, час, місце розгляду справи не перешкоджає апеляційному розгляду справи і такий проведено у їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга задоволеною бути не може, з таких мотивів. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 має статус особи, яка постійно проживає або постійно працює на території зони посиленого радіоекологічного контролю (категорія 4), що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 . Експертним висновком № 31 від 17.12.2015 Центральної міжвідомчої експертної комісії МОЗ та МНС України по встановленню причинного зв`язку хвороб, що привели до інвалідності та смерті з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС встановлено, що захворювання позивачки пов`язане із впливом аварії на ЧАЕС. Згідно з довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААБ № 474103 позивачці була встановлена ІІ група інвалідності, захворювання пов`язане з впливом аварії на ЧАЕС. Регіональна комісія з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та інших категорій громадян Тернопільської обласної державної адміністрації, розглянула документи позивачки та прийняла рішення про відмову у визначені їй статусу особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, та видачі посвідчення категорії 1, яке оформлене протоколом № 13 від 04.09.2019. Підставою відмови, зазначені Закон України № 76-VІІІ від 28.12.2014 «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України». Суд першої інстанції дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити, оскільки позивачці встановлено статус потерпілої від Чорнобильської катастрофи та причинний зв`язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, медико-соціальною експертною комісією, а тому дії відповідача щодо не встановлення статусу особи постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1 та не видача відповідного посвідчення, вчинені не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що були визначені законодавством. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне. Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 11 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796-XII (далі - Закон № 796-XII), до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років. Згідно п. 1 ч. 1 ст. 14 Закону № 796, для встановлення пільг і компенсацій визначаються категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, до яких належать інваліди з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілих від Чорнобильської катастрофи (статті 10, 11 і частина третя статті 12), щодо яких встановлено причинний зв`язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, хворі внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу. Зазначені особи належать до 1 категорії. Аналізуючи вищенаведені норми законодавства, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що для отримання постраждалими статусу категорії 1, необхідні такі умови: 1) встановлення інвалідності; 2) статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи; 3) причинний зв`язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою. Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що відповідачем не заперечується, що інвалідність 2 групи, встановлено позивачці у зв`язку з впливом аварії на Чорнобильській АЕС (довідка до акту огляду МСЕК № 474103 від 26.03.2019). Суд апеляційної інстанції зазначає, що основним аргументом апеляційної скарги є покликання скаржника на збереження у позивачки статусу потерпілої від Чорнобильської катастрофи внаслідок зміни законодавства та виключення з переліку зон радіоактивного забруднення, зони посиленого радіоекологічного контролю. Однак, суд апеляційної інстанції не бере до уваги вищевказані покликання відповідача, з огляду на таке. Відповідно до ч. ч. 1, 2, 3 ст. 65 Закону № 796-XII учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілим від Чорнобильської катастрофи видаються посвідчення, виготовлені за зразками, затвердженими Кабінетом Міністрів України. При зміні категорії, а також у випадках, передбачених статтею 17 цього Закону, посвідчення підлягає заміні. Посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» та «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи» є документами, що підтверджують статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими цим Законом. Постановою Кабінету Міністрів України від 20.01.1997 № 51 затверджено Порядок видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, що регулює правила видачі посвідчень учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи (далі - Порядок № 51). Відповідно до п. 10 Порядку № 51, інвалідам з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і потерпілим від Чорнобильської катастрофи, віднесеним до категорії 1, щодо яких встановлено причинний зв`язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, посвідчення видаються на підставі довідки медико-соціальної експертної комісії про встановлення інвалідності відповідної групи, пов`язаної з наслідками Чорнобильської катастрофи. Суд апеляційної інстанції зазначає, що позивачка звернулась до відповідача із заявою про видачу посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії

1. Зауважень щодо складу та змісту документів відповідач не мав. Проте відмовив з мотивів відсутності з 01.01.2015 у переліку зон радіоактивного забруднення зони посиленого радіоекологічного контролю та скасування ст. 23 Закону № 796-XII, відповідно до Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність деяких законодавчих актів України» від 28.12.2014 № 76-VIII, якою передбачалося надання відповідних пільг і компенсацій особам, віднесеним до 4 категорії потерпілих від Чорнобильської катастрофи. Визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій до ухвалення Закону № 76-VIII від 28 грудня 2014 року містилося у ст. 2 Закону № 796-XII. Відповідно до цієї статті до зон радіоактивного забруднення було віднесено такі зони: (1) зона відчуження, (2) зона безумовного (обов`язкового) відселення, (3) зона гарантованого добровільного відселення та (4) зона посиленого радіоекологічного контролю. Аналогічне визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій містилося у ст. 2 Закону України «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи». З 01 січня 2015 року набув чинності Закон України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2014 року № 76-VIII, яким ст. 2 Закону № 796-XII було виключено (підпункт 1 пункту 4). Виключено також абз. 5 ч. 2 ст. 2 Закону України «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи», який визначав зону посиленого радіоекологічного контролю як одну із зон радіоактивно забруднених територій. Однак, суд апеляційної інстанції зазначає, що цим законом не передбачено, що раніше видані посвідчення особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи 4 категорії, є недійсними. Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що позивачка 15.06.2009 набула статусу потерпілої від Чорнобильської катастрофи категорії 4, тобто до 01.01.2015, що підтверджується посвідченням Серія НОМЕР_1 . Таким чином, виключення з 01.01.2015, зони посиленого радіоекологічного контролю не позбавляє позивача статусу потерпілої від Чорнобильської катастрофи категорії 4, оскільки такий статус було набуто правомірно, а законні підстави для його припинення відсутні. З системного аналізу вищенаведеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що виключення з 01.01.2015 зони посиленого радіоекологічного контролю із переліку радіоактивно забруднених територій, не позбавляє статусу потерпілого осіб, яким раніше, до 31.12.2014, було встановлено статус і видано посвідчення постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи. Особа, якій видано безтермінове посвідчення громадянина, який постійно проживав на території зони посиленого радіологічного контролю (категорія 4), для цілей застосування пункту 1 частини 1 статті 14 Закону «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-XII, вважається потерпілим від Чорнобильської катастрофи. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 20.03.2019 у справі № 697/121/17. Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції вважає, що оскільки посвідчення потерпілої від Чорнобильської катастрофи категорії 4 ОСОБА_1 є чинним та зберігається за нею довічно, а тому на момент звернення із заявою про надання посвідчення потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1 мала статус потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи. Крім цього, позивачці встановлена І група інвалідності захворювання пов`язане з впливом аварії на ЧАЕС, отже остання має право на отримання статусу особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1 та відповідного посвідчення, а тому позов необхідно задовольнити. Таким чином, апеляційна скарга Тернопільської обласної державної адміністрації не спростовує правильність доводів, яким мотивовано судове рішення, зводиться по суті до переоцінки проаналізованих судом доказів та не дає підстав вважати висновки суду першої інстанції помилковими. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального права, тому відповідно до ст. 316 КАС України, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, рішення суду без змін. Керуючись ст. ст. 313, 316, 321, 322, 325, 328, КАС України, суд - постановив: апеляційну скаргу Тернопільської обласної державної адміністрації залишити без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2019 року у справі № № 500/2178/19 - без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя О. М. Гінда судді О. О. Большакова О. Б. Заверуха Повне судове рішення складено 26.03.2020.