Постанова 4854 № 540/1712/19

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД __________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 25 березня 2020 р.м.ОдесаСправа № 540/1712/19 Головуючий в 1 інстанції: Гомельчук С.В. П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: доповідача - судді Косцової І.П., суддів - Осіпова Ю.В., Скрипченка В.О. за участі секретаря - Стефанцевої Ю.П. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Чорноморської митниці Держмитлужби на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2019 року у справі за позовом Приватного підприємства "НАСА" до Митниці ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів, - В С Т А Н О В И В: Короткий зміст позовних вимог. Приватне підприємство "НАСА" (далі - ПП "НАСА") звернулось до суду першої інстанції з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення Митниці ДФС у Херсонській області, Автономній республіці Крим та м. Севастополі (далі - Митниця ДФС у Херсонській області) про коригування митної вартості товару від 09.08.2019 року №UA508070/2019/000029/1. В обґрунтування позову зазначило, що висновки контролюючого органу про неможливість визначення митної вартості товару за ціною договору є необґрунтованими, оскільки під час митного оформлення Підприємство надавало всі необхідні документи, які підтверджують митну вартість такого товару, отже у відповідача не було правових підстав для її корегування. Короткий зміст рішення суду першої інстанції. Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2019 року позов задоволено. Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції виходив із того, що Підприємство надало до митного органу всі необхідні документи, які підтверджують заявлену в декларації вартість товарів, отже рішення відповідача про коригування митної вартості товару є протиправним та підлягає скасуванню. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та відзиву (заперечень). Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм матеріального права, Чорноморська митниця Держмитлужби просить скасувати його та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову. Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, митний орган зазначив, що суд першої інстанції при прийнятті рішення у справі не врахував, що в процесі перевірки поданих декларантом документів Підприємству було запропоновано надати додаткові документи у підтвердження заявленої ним митної вартості товару, зокрема щодо страхування, навантаження, пакування, каталоги, специфікації, прейскуранти (прас-листи) виробника товару, копію митної декларації країни відправлення, висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. У відповідь на таку пропозицію Підприємство подало до митного органу лише митну декларацію країни відправлення, прайс-лист та бізнес пропозицію фірми «Nanjing Jhq Import And Export Co Ltd». На думку контролюючого органу, подані декларантом документи не спростовують сумнівів митного органу у достовірності заявленої позивачем митної вартості товару, що стало підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товару. ПП "НАСА" відзив на апеляційну скаргу не надало. Сторони у судове засідання не з`явились, про дату, час і місце розгляду справи належним чином повідомлені. Відповідно до ч.2 ст.313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Фактичні обставини справи. 07 липня 2017 року між ПП "НАСА" (Покупець) та компанією - нерезедентом «Nanjing Jhq Import And Export Co Ltd» (Китай) (Продавець) укладено контракт №CH-UA-17/07/04, згідно умов якого продавець зобов`язується продати, а покупець сплатити та прийняти «товар» - будівельні матеріали за переліком, у кількості та цінами згідно супровідних документів. На виконання умов вказаного вище контракту та специфікації №10 від 01.06.2019 року продавець поставив на адресу позивача, в тому числі: товар № 1 - «Абразивний порошок, нанесений на ткану текстильну основу: Стрічка шліфувальна нескінченна, призначена для спільного використання з стрічковою шліфувальною машиною, проведення робіт попереднього, проміжного і фінішного шліфування металу, деревини та інших неметалевих матеріалів (код товару - 68051000)» та товар № 3 «Абразивний порошок, нанесений на паперову основу, папір наждачний круглий (по 5 шт. та по 10 шт. у комплекті) різної зернистості, у асортименті ( код товару 68052000)». 08 серпня 2019 року Підприємство подало до митного посту «Херсон-ценральний» Херсонської митниці ДФС митну декларацію №UA508070/2019/001487, в якій вартість імпортованого товару визначено за ціною контракту. На підтвердження заявленої митної вартості декларантом надано: пакувальний лист, рахунок-фактуру, коносамент, автотранспортну накладну, декларацію про походження товару, зовнішньоекономічний договір (контракт), доповнення до зовнішньоекономічного контракту, договір про надання послуг митного брокера. Цього ж дня на електронну адресу декларанта надійшло повідомлення, в якому митний орган повідомив про виявлення в поданих документах розбіжностей та запропонував надати додаткові документи, які передбачені п.3 ст.53 МК України. На пропозицію митного органу позивач надав прайс-лист та комерційну пропозицію постачальника (продавця). 09 серпня 2019 року Митницею ДФС у Херсонській області прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA508070/2019/000029/1, яким збільшено вартість товару №1 на суму 16 926,344 дол. США, товару №3 - на суму 2 365,386 дол. США. Законність вказаного рішення є предметом спору у даній справі. Джерела правового регулювання (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та позиція суду апеляційної інстанції щодо доводів апеляції та висновків суду першої інстанції. Переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення, виходячи з наступного. Відповідно до пунктів 23, 24 статті 4 МК України митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку. На підставі приписів Митного кодексу України орган доходів і зборів здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів, якою, відповідно до ст.49 МК України, є їх вартість, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Поняття митної вартості є базовою категорією у системі митного законодавства з питань державної митної справи, оскільки саме на основі митної вартості здійснюється розрахунок митних платежів. Вказане узгоджується з положеннями ст. 50 МК України, якою передбачено, що відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки. Відповідно до Брюсельської Конвенції про створення уніфікованої методології визначення митної вартості товарів 1950 року (Конвенція про оцінку товарів у митних цілях), митна вартість була визначена як номінальна ціна товару, за якою відповідний товар може бути проданий в країну призначення в момент подання митної декларації (тобто ціна, що укладається між незалежними один від одного продавцем і покупцем на умов повної ринкової конкуренції). Відповідно до Генеральної угоди про тарифи і торгівлю (ГАТТ), підписаної 30 жовтня 1947 року, оцінка імпортованого товару для митних цілей (митна вартість) повинна ґрунтуватись на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито. Згідно Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року митною вартістю імпортованих товарів є їх контрактна вартість, тобто ціна, що фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт до країни імпорту. За змістом частини 1 статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Частинами 1, 2 статті 52 МК України передбачено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації. Згідно ч.1 ст.53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Тобто, заявлення митної вартості товарів здійснюється виключно декларантом без жодного втручання митних органів, за винятком проведення певних консультацій за бажанням та зверненням декларанта для отримання певної інформації, необхідної йому для визначення митної вартості товарів. Водночас, відповідно до частини 3 статті 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, перелік яких визначено вказаною нормою. Згідно частин 5, 6 статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару. Відповідно до ст.54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За наслідками здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу. Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. Отже, виключно у разі наявності розбіжностей у поданих декларантом до митного оформлення документах для підтвердження заявленої митної вартості товару, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані надати додатковий перелік документів. При цьому, витребування митним органом таких документів може мати місце у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено тощо. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки саме з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст.53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Як слідує зі змісту приписів ч.3 ст.318 Митного кодексу України, митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи. Також, зазначене узгоджується і з проголошеними у ст.8 Митного кодексу України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі; заохочення доброчесності. До того ж, відповідно до вимог ч.7 ст.54 МК України, у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично. Як вбачається з матеріалів справи, підставою для висновку, що надані ПП "НАСА" документи містять розбіжності та не містять інформації щодо ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті, Митницею ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі в п.33 спірного рішення про коригування митної вартості товарів від 09.08.2019 року №UA508070/2019/000029/1 зазначено те, що Підприємством не надано страхових документів, а також документів, що містять відомості про вартість страхування, а також висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціальними експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. На вказані обставини посилається апелянт і в обґрунтування вимог апеляційної скарги. Колегія суддів вважає безпідставними такі посилання митного органу, оскільки згідно п. 3.1 контракту №СН-UA-17/07/04 від 04.06.2017року поставки товару здійснюються на умовах CIF/ODESSA/CHORNOMORSK/YUZHNSY згідно Міжнародним правилам тлумачення торгових термінів «Інкотермс» у редакції 2010 року. Транспортування товару: морем в контейнері. В свою чергу, офіційними правилами тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (Інкотермс) визначено, що за умовами поставки CIF (Cost, Insurance and Freight (... named port of destination) - вартість, страхування і фрахт (... назва порту призначення), продавець виконав постачання, коли товар перейшов через поручні судна в порту відвантаження. Продавець зобов`язаний оплатити витрати і фрахт, необхідні для доставки товару в зазначений порт призначення, але ризик втрати чи ушкодження товару, як і будь-які додаткові витрати, що виникають після відвантаження товару, переходять із продавця на покупця. Однак, за умовами терміну CIF, на продавця покладається також обов`язок придбання морського страхування на користь покупця проти ризику втрати й ушкодження товару під час перевезення. Отже, продавець зобов`язаний укласти договір страхування та сплатити страхові внески. Покупець повинен мати на увазі, що за умовами терміну CIF від продавця вимагається забезпечення страхування лише з мінімальним покриттям. У випадку, якщо покупець бажає мати страхування з більшим покриттям, він повинен або прямо та недвозначно домовитися про це з продавцем, або самостійно вжити заходів до забезпечення додаткового страхування. Колегія суддів звертає увагу на те, що формування продавцем ціни на товар та включення до контрактної вартості товару витрат продавця на страхування та перевезення з урахуванням визначених умов поставки CIF, відбувається до моменту фактичного понесення таких витрат продавцем, тому ненадання продавцем товару документів, що підтверджують вартість страхування та транспортування товару до порту призначення не може свідчити про те, що витрати на страхування та перевезення не включені у вартість товару, так як відповідальність за будь-які наслідки цього несе продавець. Відповідно до ч.2 ст.53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є, зокрема, страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування, однак лише у разі, якщо страхування здійснювалося. Таким чином, коли окреме страхування не здійснювалось, відсутні підстави для включення ймовірної суми такого страхування до складу митної вартості товарів. Аналогічно і транспортні (перевізні) документи повинні бути надані митниці лише у разі, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару. В даному випадку, оскільки згідно умов поставки CIF витрати на перевезення товару до порту призначення несе продавець та вартість такого перевезення включена до контрактної ціни товарів, позивач не повинен додатково нести витрати на транспортування вантажу до порту ODESSA/CHORNOMORSK/YUZHNSY та надавати перевізні документи. Наданими документами підтверджено, що вищезазначені складові (страхування товару та перевезення до пункту призначення) включені продавцем до ціни товару, яка відображена у відповідних товаросупровідних документах, наданих митному органу для митного оформлення, а отже окремих чи додаткових витрат, які мають включатись до митної вартості імпортованого товару, пов`язаних з доставкою товару до пункту призначення, страхування товару, позивачем не понесено. Що стосується посилань Митниці на відсутність висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлених спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформації біржових організацій про вартість товару або сировини, слід зазначити, що вказані документи, відповідно до вимог ч. 2 ст. 53 МК України, не є основними та обов`язковими документами, які підтверджують митну вартість товарів. Слід зауважити, що висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, надаються на письмову вимогу митниці виключно у випадку їх наявності у декларанта. Крім того, відсутність таких додаткових документів не впливає на правильність визначення декларантом митної вартості товарів за першим методом, що підтверджується наданими до митного оформлення основними документами. Неподання декларантом зазначених документів під час митного оформлення, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості. Так само і відсутність в інвойсі від 01.06.2019 №Е2019002 посилання на контракт, на виконання якого він виданий, не може впливати на визначення митної вартості товарів. Комерційні документи - це документи, які дають вартісну, якісну та кількісну характеристику товару. Вартісна характеристика товару надається в рахунку-фактурі та у рахунку-проформі. Рахунок-фактура є видом комерційного рахунка, в якому зазначено суму, що повинна бути сплачена за товар. З матеріалів справи вбачається, що зазначена в рахунку-інвойсі ціна товару повністю співпадає з ціною товару, вказаною в інших супровідних документах, та з ціною, яка була заявлена позивачем до декларування. В свою чергу, у інвойсі від 01.06.2019 №Е2019002 постачальник визначив найменування товару, що підлягає поставці і його кількість та ціну. Відтак, наданими до митного оформлення документами визначались: предмет поставки, умови поставки, порядок розрахунків, ціни на товар. Крім того, такі документи як інвойс, специфікація, та контракт чітко визначали найменування товару, що підлягає поставці, його кількість та ціну. В рішенні про коригування митної вартості товарів жодним чином не обґрунтовано, яким чином відсутність посилань на контракт в інвойсі, при наявності того, що товари, вказані у інвойсі, повністю збігаються з контрактом та іншими документами, наданими для митного оформлення, впливає на митну вартість товару. В комерційній практиці при просуванні товару на ринок одними із методів встановлення контактів з потенційними покупцями є направлення продавцем комерційної пропозиції (оферти) або прейскуранта (прайс-листа). Під комерційною пропозицією (офертою) зазвичай розуміється письмова пропозиція продавця, спрямована можливому покупцю або конкретним покупцям про продаж партії товару на певних умовах. При розгляді наданих декларантом каталогів, специфікацій, прейскурантів (прайс-листів) виробника товару контролюючий орган має упевнитись, що інформацію, яка міститься в зазначених документах, можна ідентифікувати з поставкою оцінюваних товарів. Позивачем при митному оформленні товарів були подані митниці як комерційну пропозицію, так і прайс-лист, в яких ціна товару, пред`явленого до митного оформлення, повністю збігається з задекларованою позивачем ціною товару. Колегія суддів вважає, що позивач надав усі наявні та достатні документи, передбачені Митним кодексом України, необхідні для визначення митної вартості, та які містять повну інформацію про митну вартість та її складові. Натомість, контролюючий орган не навів переконливих аргументів, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, не обґрунтував висновки належними та беззаперечними доказами для виникнення правових підстав по застосуванню другорядного методу. Колегія суддів зазначає, що навіть наявність у митного органу інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг, не відповідає вартості, заявленій позивачем, не може утворити підстав для відмови у визнанні заявленої митної вартості за основним методом, оскільки митні органи при здійсненні митного контролю, у тому числі й з питань контролю правильності визначення митної вартості, мають діяти у спосіб, визначений МК України, а відомості, які містяться в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті органом доходів і зборів відповідних рішень. Наявність в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг, є більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за іншим методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо). Автоматизована система аналізу та управління ризиками не може містити усієї інформації, що стосується суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар. За таких обставин колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що оскаржуване рішення митного органу є протиправним та підлягає скасуванню. Таким чином, позовні вимоги ПП "НАСА" про визнання протиправним та скасування рішення Митниці ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі від 09.08.2019 року №UA508070/2019/000029/1є обґрунтованими та підлягають задоволенню. Доводи апеляційної скарги правильність висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для задоволення скарги Чорноморської митниці Держмитслужби та скасування рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2019 року колегія суддів не вбачає. Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, відповідно до ст.316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст. ст. 308, 310, 315, 316, 320, 322, 325, 328 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Чорноморської митниці Держмитслужби - залишити без задоволення. Рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2019 року - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Головуючий суддя Косцова І.П. Судді Осіпов Ю.В. Скрипченко В.О. Повне судове рішення складено 26.03.2020року.