Постанова 4822 № 715/2645/19

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 17 березня 2020 року м. Чернівці справа № 715/2645/19 Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Владичан А. І. суддів: Височанської Н.К., Литвинюк І.М. секретар: Вовкун Н.Ю. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Глибоцького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області, третя особа: товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» про усунення перешкод у реалізації права власності шляхом скасування постанови про арешт майна боржника у виконавчому провадженні, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Глибоцького районного суду Чернівецької області від 23 грудня 2019 року (головуючий у 1-й інстанції Маковійчук Ю.В.), ВСТАНОВИВ: У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Глибоцького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області, третя особа: товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» про усунення перешкод у реалізації права власності шляхом скасування постанови про арешт майна боржника у виконавчому провадженні. Свої вимоги обґрунтовував тим, що 01 листопада 2016 року згідно договору купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченого приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Чернівецької області Балан Р.Б. (зареєстровано в реєстрі № 2469) ним було придбано у ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,2163 га, у межах згідно з планом, кадастровий номер якої 7321087900:01:003:0643, що розташована в селі Чагор Глибоцького району Чернівецькій області. ________________________________________________________________________ Провадження 22ц/822/316/20 16 жовтня 2019 року він звернувся до центру надання адміністративних послуг і отримавши Інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 184919040, з`ясував, що на дану земельну ділянку Глибоцьким районним відділом ДВС ГТУЮ в Чернівецькій області накладено арешт (№ запису про обтяження 20336022). В даному записі зазначено відомості про суб`єктів обтяження: особа, майно якої обтяжується: ОСОБА_3 . Після звернення Глибоцького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області до 07 листопада 2019 року ним було отримано копію постанови про відкриття виконавчого провадження №51459735 від 16.06.2016 року, постанову про арешт від 11.05.2017 року у виконавчому провадженні № 51459735, постанову про повернення виконавчого документу стягувачу від 04.07.2017 року. Таким чином, наклавши арешт на майно, що належить йому на праві власності державним виконавцем Глибоцького районного відділу ДВС ГТУЮ в Чернівецькій області порушено порядок накладення арешту на майно боржника, оскільки, у постанові про арешт майна боржника зазначено, що боржником є ОСОБА_3 , до якого він не має жодного відношення, що в свою чергу безпідставно обмежує його право власності на вказану земельну ділянку. Просив суд усунути перешкоди реалізації його права власності на земельну ділянку площею 0,2163 га., у межах згідно з планом, кадастровий номер 7321087900:01:003:0643, що розташована в с. Чагор Глибоцького району Чернівецької області, шляхом скасування постанови від 11.05.2017 року про арешт майна боржника у виконавчому провадженні №51459735, про що внести відомості до спеціального розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Рішенням Глибоцького районного суду Чернівецької області від 23 грудня 2019 року в задоволенні позовних вимог відмовлено. На вказане рішення суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій вважає його незаконним та необґрунтованим, ухваленим з неповним з`ясуванням усіх фактичних обставин справи, порушенням норми матеріального і процесуального права. Посилається на те, що на час накладення арешту на вказану земельну ділянку вона належала йому на праві власності, відповідно до договору купівлі-продажу від 01.11.2016 року, яка була придбана у ОСОБА_2 а не у ОСОБА_3 , що являється боржником. Державним виконавцем порушено порядок накладення арешту на земельну ділянку, оскільки не перевірив власності спірної земельної ділянки. Зазначає, що спору між ним та ТзОВ «Кредитні ініціативи» у даних правовідносинах немає, він є добросовісним набувачем земельної ділянки, в даному випадку існує спір між ним та Глибоцьким РВ ДВС щодо накладення арешту, тому на підставі ч.1 ст. 60 Закону України «Про виконавче провадження » особа, яка вважає, що майно на яке накладено арешт, належить їй а не боржнику, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. Дана норма спростовує висновок суду першої інстанції про обрання ним неналежного способу захисту. Просив скасувати рішення суду першої інстанції, та ухвалити нове рішення про повне задоволення позовних вимог. Заслухавши доповідача про суть оскаржуваного рішення, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, виходячи з наступних підстав. Згідно із ч. 1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Статтею 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим, тобто ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Відповідно до вимог статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що у справах про зняття арешту з майна належним відповідачем є не орган державної виконавчої служби, а боржник та особи, в інтересах якої накладено арешт. Позовні вимоги пред`явлено до неналежного відповідача у справі. Колегія суддів вважає правильними зазначені висновки суду першої інстанції. Судом установлено, що за кредитним договором № 2649 від 19 жовтня 2006 року, в рахунок погашення заборгованості, рішенням Глибоцького районного суду від 30 грудня 2013 року звернуто стягнення на предмет іпотеки - земельну ділянку, кадастровий номер 7321087900:01:003:0643, площею 0,2163 га., що розташована в с. Чагор Глибоцького району Чернівецької області, яка належить ОСОБА_3 на праві власності згідно Державного акту про право власності на земельну ділянку, на користь ТОВ «Кредитні ініціативи» шляхом проведення прилюдних торгів згідно ЗУ «Про виконавче провадження», встановивши початкову ціну предмету іпотеки на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна. 16 червня 2016 року Глибоцьким РВ ДВС ГТУЮ в Чернівецькій області винесено постанову ВП №5149735 про відкриття виконавчого провадження за заявою ТзОВ «Кредитні ініціативи». Постановою Глибоцького РВ ДВС ГТУЮ в Чернівецькій області від 11.05.2017 року накладено арешт на майно боржника ОСОБА_3 , а саме на спірну земельну ділянку площею 0,2163 га. кадастровий номер якої 7321087900:01:003:0643. 04 липня 2017 року Глибоцьким РВ ДВС ГТУЮ в Чернівецькій області винесено постанову ВП №5149735 про повернення виконавчого документа стягувачу, у зв`язку з тим що, згідно інформаційної довідки земельна ділянка площею 0,2163 га, у межах згідно з планом, кадастровий номер якої 7321087900:01:003:0643, на яке необхідно звернути стягнення належить на праві власності іншій особі. Разом з тим, 01 листопада 2016 року ОСОБА_1 придбав у ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,2163 га, у межах згідно з планом, кадастровий номер якої 7321087900:01:003:0643, що розташована в Чернівецькій області, Глибоцькому районі в селі Чагор, що підтверджується договором купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченого приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Чернівецької області Балан Р.Б. (зареєстровано в реєстрі № 2469). Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен встановити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси особи, і залежно від встановленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або про відмову в їх задоволенні. Відповідно до статті 59 Закону України № 1404-VIII «Про виконавче провадження», особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. Так, відповідно до п.2 ч.3 ст.175 ЦПК України позивач на власний розсуд визначає особу, яка стає відповідачем, про що зазначається в позовній заяві. Згідно з правовим висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 листопада 2019 року у справі № 905/386/18 (провадження № 12-85гс19), орган державної виконавчої служби у справах за позовами осіб щодо належності саме їм, а не боржникові майна, на яке накладено арешт, може залучатися судом як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору. Відповідачем у справах за позовами про звільнення з-під арешту майна є боржник або особа, в інтересах якої накладено арешт на майно у виконавчих провадженнях, оскільки задоволення такого позову може безпосередньо вплинути на права та законні інтереси сторін спірних відносин щодо такого майна. Пунктом 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 грудня 2003 року № 14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» роз`яснено, що вимоги інших осіб щодо належності їм, а не боржнику майна, на яке накладено арешт, вирішуються шляхом пред`явлення ними відповідно до правил підвідомчості позову до боржника та особи, в інтересах якої накладено арешт, про визнання права власності на майно і звільнення його з-під арешту. В такому ж порядку розглядаються вимоги осіб, які не є власниками майна, але володіють ним на законних підставах. Відповідно до роз`яснень, викладених у пункті 2 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03 червня 2016 року № 5 «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна», відповідачами у цій категорії справ є боржник, особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, а в окремих випадках - особа, якій передано майно, якщо воно було реалізоване. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц (провадження № 14-511цс18) зроблено правовий висновок про те, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Суд при розгляді справи має виходити із складу осіб, які залучені до участі у справі позивачем. У разі пред`явлення позову до частини відповідачів, суд не вправі зі своєї ініціативи і без згоди позивача залучати інших відповідачів до участі у справі як співвідповідачів та зобов`язується вирішити справу за тим позовом, що пред`явлений, і відносно тих відповідачів, які зазначені в ньому. Якщо позивач не заявляє клопотання про заміну неналежного відповідача (або залучення інших співвідповідачів в окремих справах згідно специфіки спірних правовідносин), суд повинен відмовляти у задоволенні позову. Отже, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Разом з тим установлення належності відповідачів й обґрунтованості позову є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи. Встановивши, що позов пред`явлений до неналежного відповідача та відсутні визначені процесуальним законом підстави для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє у позові до такого відповідача. Такий правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18), від 20 червня 2018 року у справі № 308/3162/15-ц (провадження № 14-178цс18), від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц (провадження № 14-392цс18), від 12 грудня 2018 року у справі № 570/3439/16-ц (провадження № 14-512цс18), від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц (провадження № 14-511цс18), від 05 травня 2019 року у справі № 554/10058/17 (провадження № 14-20цс19). Тому, за змістом наведених правових норм та правових позицій Великої Палати Верховного Суду у випадку звернення особи до суду в порядку позовного провадження з вимогою про звільнення майна з-під арешту (зняття арешту з майна) належним відповідачем у такій справі має бути особа, в інтересах якої накладено арешт. Як вбачається з матеріалів справи відповідачем в даній справі позивачем зазначено Глибоцький РВ ДВС ГТУЮ в Чернівецькій області, який не є належним відповідачем у даній справі, оскільки орган державної виконавчої служби у відповідних випадках може бути залучений до участі у справі як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог. Згідно з постановою про відкриття виконавчого провадження №51459735 від 16.06.2016 року та постановою про арешт майна боржника від 11.05.2017 року боржником у виконавчому провадженні та власником майна, щодо якого позивачем ставиться питання про звільнення з-під арешту, значився ОСОБА_3 . Дослідивши матеріали справи колегією суддів встановлено, що звертаючись до суду з позовом про зняття арешту з майна, ОСОБА_1 зазначив відповідачем Глибоцький РВ ДВС ГТУЮ в Чернівецькій області, однак вирішення справи без залучення до участі в ній боржника ОСОБА_3 , ТзОВ «Кредитні ініціативи», яке є стягувачем у виконавчому провадженні, які мають бути відповідачами у такій справі, є порушенням вимог цивільного процесуального законодавства України, оскільки в такому випадку суд вирішує питання про права і обов`язки осіб, які не беруть участі у справі. З урахуванням наведеного висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову з підстав незалучення до участі у справі ОСОБА_3 , ТзОВ «Кредитні ініціативи» є правильним. Враховуючи вищевикладене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги пред`явлені до неналежного відповідача у справі, а тому даний спір не можна вирішити за участі у справі неналежного відповідача, який не може нести матеріально-правову відповідальність перед позивачем. Доводи апеляційної скарги про порушення накладення арешту на земельну ділянку, про відсутність спору між ним та ТзОВ «Кредитні ініціативи» тому вони не були залучені до участі у справі, є безпідставними, необґрунтованими та спростовуються вищевказаними нормами права. Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не міг розглянути спір по суті заявлених вимог за відсутності належного відповідача у справі, що є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог. Таким чином, з аналізу зазначених норм права вбачається, що діючим законодавством саме на позивача покладено обов`язок визначати відповідача у справі. Разом з тим, позивач не позбавлений права звернутися до суду з позовом до належного відповідача, тому і право на судовий захист, гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, не є порушеним. При цьому, з урахуванням наведених в постанові Верховного суду від 24 квітня 2019 року висновків у цій справі суд апеляційної інстанції позбавлений процесуальної можливості вирішення питання про заміну неналежного відповідача, оскільки по суті справа вирішується судом першої інстанції, а на стадії апеляційного провадження здійснюється лише перевірка законності і обґрунтованості ухваленого судом першої інстанції рішення в межах, встановлених статтею 367 ЦПК України (в редакції, чинній на час розгляду справи судом першої інстанції). Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Рішення суду ухвалено відповідно до норм матеріального і процесуального права і підстав для його скасування немає. Керуючись ст.ст. 374, 375 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Глибоцького районного суду Чернівецької області від 23 грудня 2019 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення або з дня складення повного тексту постанови. Повний текст постанови складений 24 березня 2020 року. Головуючий А.І. Владичан Судді: Н.К. Височанська І.М. Литвинюк