Постанова Дніпровський апеляційний суд № 201/5417/19

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/3956/20 Справа № 201/5417/19 Суддя у 1-й інстанції - Ткаченко Н. В. Суддя у 2-й інстанції - Демченко Е. Л. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 березня 2020 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду у складі: головуючого судді Демченко Е.Л. суддів Куценко Т.Р., Макарова М.О. розглянувши у спрощеному позовному провадженні, без повідомлення учасників справи, в м.Дніпро апеляційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк ПриватБанк на заочне рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 12 грудня 2019 року по справі за позовом акціонерного товариства комерційний банк ПриватБанк до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в с т а н о в и л а: У травні 2019 року АТ КБ ПриватБанк звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Вказували, що відповідач з метою отримання банківських послуг підписала заяву №б/н від 09 червня 2009 року, згідно якої отримала кредит у розмірі 15 000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Посилаючись на те, що відповідач не виконує зобов`язання за кредитним договором, позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 на його користь заборгованість, яка станом на 04 квітня 2019 року становить 70 556 грн.32 коп., з яких: 18 285 грн.87 коп. - заборгованість по тілу кредиту, 18 777 грн.75 коп. - заборгованість за простроченим тілом кредиту, 29 558 грн.68 коп. - пеня за прострочене зобов`язання, 98 грн. - пеня за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн, а також штрафи в розмірі 500 грн. - фіксована частина та 3 336 грн.02 коп. - процентна складова та судові витрати в розмірі 1 921 грн. Рішенням Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 12 грудня 2019 року в задоволенні позовних вимог АТ КБ "ПриватБанк" відмовлено. В апеляційній скарзі АТ КБ ПриватБанк просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не врахував, що кредит був отриманий відповідачем у вигляді отримання кредитного ліміту на кредитну картку; позивачем надані належні та допустимі докази по справі, відповідачем ці докази не спростовано; відповідач висловила згоду на укладення договору та особистим підписом засвідчила, що згодна з тим, що заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між нею та банком кредитний договір; відсутність підпису на відповідних Тарифах, Умовах та правилах не свідчить про неукладеність договору; відповідач підписуючи анкету-заяву, користуючись кредитними коштами та здійснюючи погашення заборгованості висловила свою згоду з формою договору та його умовами. Згідно з п.1 ч.1 ст.274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи. Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями встановленими цією главою. Для цілей цього кодексу малозначними справами є: справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п.1 ч.6 ст.19 ЦПК України). Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Отже, враховуючи викладене, апеляційна скарга підлягає розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та без їх виклику як малозначна. Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Відповідно до ст.ст.263,264 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим та має стосуватися, зокрема питань: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини сторін випливають із установлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин тощо. Проте, зазначеним вимогам закону рішення суду не відповідає з огляду на таке. Статтями 12,81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Розглядаючи позов, суд має встановити фактичні обставини справи виходячи з фактичних правовідносин сторін, але в межах заявлених вимог. Встановлено судом першої інстанції і це підтверджується матеріалами справи, що 09 червня 2009 року ОСОБА_1 звернулася до ЗАТ КБ ПриватБанк (правонаступником якого є АТ КБ ПриватБанк) з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим нею підписана заява №б/н від 09 червня 2009 року, згідно якої відповідач виявила бажання отримати платіжну картку з кредитним лімітом на карту в розмірі 500 грн., з базовою відсотковою ставкою по кредитному ліміту в розмірі 2,5% на місяць на залишок заборгованості. З підписанням відповідної заяви відповідачка підтвердила свою згоду на те, що підписана нею заява, яка разом з Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, Тарифами банку складає Договір про надання банківських послуг. З наданого позивачем розрахунку заборгованість ОСОБА_1 станом на 04 квітня 2019 року становить 70 556 грн.32 коп., з яких: 18 285 грн.87 коп. - заборгованість по тілу кредиту, 18 777 грн.75 коп. - заборгованість за простроченим тілом кредиту, 29 558 грн.68 коп. - пеня за прострочене зобов`язання, 98 грн. - пеня за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн, а також штрафи в розмірі 500 грн. - фіксована частина та 3 336 грн. 02 коп. - процентна складова. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що в анкеті-заяві від 09 червня 2009 року сторони погодили, що погашення заборгованості по кредиту може проводитися шляхом внесення коштів на карту клієнтом, або списання коштів з дебетової карти, а отже, враховуючи, що позивачем не надано належних доказів погодження клієнтом п.2.1.1.12.2 Умов і Правил, керуючись яким банк здійснював погашення процентів за рахунок кредитного ліміту внаслідок чого збільшувалася заборгованість по тілу кредиту, тому суд прийшов до висновку про відсутність підстав для стягнення з боржника на користь кредитора заявленої суми заборгованості по тілу кредиту 18 285 грн.87 коп. та за простроченим тілом кредиту 18 777 грн.75 коп. Крім того, місцевий суд виходив з того, що у анкеті-заяві, яка підписана ОСОБА_1 відсутні умови про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру, а тому, за відсутності належних доказів, що саме з тією редакцією Умов та Правил, якими банк обґрунтовує свої вимоги про стягнення пені та штрафів, була ознайомлена відповідачка, наданий банком Витяг з Умов та Правил не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою договору. Колегія суддів не може погодитися з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного. Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. З матеріалів справи вбачається, що в анкеті-заяві від 09 червня 2009 року сторонами погоджено кредитний ліміт в розмірі 5 000 грн., відповідач, згідно зазначеної анкети-заяви, підтвердила своїм підписом отримання кредитної карти та ПІНу в цей же день 09 червня 2009 року, згідно наданого позивачем розрахунку користувалася кредитними коштами та порушила вимоги ст.ст.1049,1054 ЦК України, в зв`язку з чим, позивач має право вимагати погашення наданого відповідачу кредиту, вимоги позивача про стягнення тіла кредиту та простроченого тіла кредиту є обґрунтованими. Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розглядаючи справу, суд першої інстанції не звернув увагу на те, що матеріали справи містять довідку про умови кредитування від 09 червня 2009 року, де зазначена базова відсоткова ставка за користування кредитом (2,5%), розмір щомісячних платежів (7%) від заборгованості, строк внесення щомісячних платежів до 25 числа місяця, наступного за звітним, розмір комісії за зняття готівки та особистих коштів, безготівкових платежів, пеня за несвоєчасність погашення заборгованості, штрафи та комісійні. Зазначена довідка підписана від імені ОСОБА_1 . Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема пеню і штрафи за несвоєчасну сплату кредиту і процентів за користування кредитними коштами. Враховуючи те, що зазначеною довідкою, яка підписана ОСОБА_1 , визначено розмір пені, то остання підлягає стягненню. Разом з тим, згідно зі статтею 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Враховуючи вищевикладене та положення статті 549 ЦК України, штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому, незважаючи на умови кредитного договору, їх одночасне застосування за одне і те саме правопорушення (порушення строків виконання грошових зобов`язань за кредитним договором) свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України, щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне й те саме порушення. На підставі викладеного колегія суддів приходить до висновку про неможливість одночасного стягнення з відповідача штрафів (як процентної, так і фіксованої частин) та пені у межах відповідальності за зобов`язаннями за одним і тим самим кредитним договором, у зв`язку з чим колегія суддів вважає необґрунтованими вимоги позовної заяви про стягнення з відповідача штрафів. Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог, шляхом стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором №б/н від 09 червня 2009 року в розмірі 66 720 грн. 30 коп., з яких: 18 285 грн. 87 коп. - заборгованість по тілу кредиту, 18 777 грн. 75 коп. - заборгованість за простроченим тілом кредиту, 29 558 грн.68 коп. - пеня за прострочене зобов`язання, 98 грн. - пеня за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн. Зважаючи на результат розгляду справи, в порядку ч.13 ч.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати в розмірі 4 541 грн.25 коп. (1 816 грн.50 коп. за звернення з позовною заявою та 2 724 грн.75 коп. за подання апеляційної скарги). Керуючись ст.ст.374,376,382-384 ЦПК України, колегія суддів, - п о с т а н о в и л а: Апеляційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк ПриватБанк задовольнити частково. Заочне рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 12 грудня 2019 року скасувати та ухвалити нове рішення. Позовні вимоги акціонерного товариства комерційний банк ПриватБанк до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) на користь акціонерного товариства комерційний банк ПриватБанк (ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за кредитним договором №б/н від 09 червня 2009 року в розмірі 66 720 грн.30 коп., з яких: 18 285 грн.87 коп. - заборгованість по тілу кредиту, 18 777 грн.75 коп. - заборгованість за простроченим тілом кредиту, 29 558 грн.68 коп. - пеня за прострочене зобов`язання, 98 грн. - пеня за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн. В іншій частині позовних вимог відмовити. Стягнути з ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) на користь акціонерного товариства комерційний банк ПриватБанк (ЄДРПОУ 14360570) судові витрати у розмірі 4 541 грн.25 коп. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів. Повний текст постанови складено 25 березня 2020 року. Головуючий: Демченко Е.Л. Судді: Куценко Т.Р. Макаров М.О.