Постанова 4870 № 904/2663/19

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД 79010, м.Львів, вул.Личаківська,81 _________________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "24" березня 2020 р. Справа №904/2663/19 Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Галушко Н.А. суддів Скрипчук О.С. Орищин Г.В. без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОБІЗНЕС" б/н від 12.12.2019 (Вх.ЗАГС № 01-05/219/20 від 15.01.2020) на рішення Господарського суду Тернопільської області від 19.11.2019 (суддя Хома С.О., повний текст складено 29.11.2019., м.Тернопіль) у справі №904/2663/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СІНЕРГІЯ-ГРУП", м.Дніпро до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОБІЗНЕС", с.Токи Підволочиського району Тернопільської області про стягнення 590 041,48 грн. основного боргу, 117 069,52 грн. пені, 10 638,59 грн. 3% річних, 20 674,78 грн. інфляційних втрат. ВСТАНОВИВ: Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 19.11.2019 у справі №904/2663/19 позовні вимоги задоволено частково. Стягнено з ТОВ "АГРОБІЗНЕС" на користь ТОВ "СІНЕРГІЯ-ГРУП"- 485 041 грн. 48 коп. основного боргу; 57 757 грн. 08 коп. - пеня; - 20 270 грн. 70 коп. - інфляційних втрат; - 10 637 грн. 05 коп. 3 % річних; - 8 989 грн. 91 коп. судового збору. В частині стягнення 59 312 грн. 44 коп. пені, 01 грн. 54 коп. 3% річних та 404 грн. 08 коп. інфляційних нарахувань - в позові відмовлено. Провадження у справі в частині стягнення 105 000 грн. 00 коп. основного боргу закрито. ТОВ "АГРОБІЗНЕС" подано апеляційну скаргу б/н від 12.12.2019,в якій просить рішення Господарського суду Тернопільської області від 19.11.2019 у даній справі в частині стягнення 20 270,70 грн інфляційних втрат змінити, стягнувши з ТОВ Агробізнес 17 544,43 грн інфляційних втрат, посилаючись на те, що оскаржуване рішення в частині 20 270,70грн інфляційних втрат є незаконним та підлягає зміні. В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник зазначає, що здійснивши арифметичний перерахунок заявлених до стягнення інфляційних нарахувань за лютий 2019 року на суму боргу 68 625,78грн, квітень, травень 2019 на суму боргу 18 625,78грн., з лютого по травень 2019 року (включно) на суму боргу 550 642,79грн. та з березня по травень (включно) на суму боргу 89 398,69грн., суд першої інстанції прийшов до висновку, що правомірним є нарахування інфляційних втрат в загальній сумі 20 270,70грн. На думку скаржника, здійснений судом перерахунок заявлених до стягнення інфляційних нарахувань є невірним. З урахуванням наведеного, скаржник вважає, що невключення судом у розрахунок інфляційних втрат місяця червня 2019 року, який, зокрема, було заявлено позивачем в уточненій позовній заяві, є незаконним, а тому інфляційне збільшення суми боргу повинно становити 17 544,43грн. Ухвалами Західного апеляційного господарського суду від 16.01.2020 та 06.02.2020 відкрито апеляційне провадження в даній справі, призначено розгляд справи на 10.03.2020 колегією суддів у складі головуючого судді Галушко Н.А., суддів Скрипчук О.С. та Орищин Г.В.. 10.03.2020 судове засідання не відбулося у зв`язку із тимчасовою непрацездатністю головуючого судді Галушко Н.А. (з 02.03.2020 по 12.03.2020). 10.03.2020 на адресу Західного апеляційного господарського суду надійшов відзив ТОВ "СІНЕРГІЯ-ГРУП, в якому товариство визнало розрахунок інфляційних втрат у розмірі 17 544,43грн., викладений у апеляційній скарзі та не заперечує проти зміни рішення суду у цій частині. Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 13.03.2020 дану справу призначено до розгляду в судовому засіданні на 24.03.2020 о 12:00год. Постановою Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020 року «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID 19» з 12 березня до 03 квітня 2020 року в Україні введено карантин через спалах у світі коронавірусу COVID 19 з метою убезпечити населення України від розповсюдження гострої респіраторної хвороби та масового поширення вірусної інфекції коронавірусу. Також листом від 11.03.2020 року голова Ради суддів України звернувся до громадян, які є учасниками судових процесів, з проханням утриматись від відвідин судових органів та від участі у судових засіданнях з метою убезпечити населення України від розповсюдження масового поширення вірусної інфекції коронавірусу. Окрім цього, у листі від 16 березня 2020 року №9рс-186/20 Радою суддів України, з метою убезпечення населення України від поширення гострих респіраторних захворювань та коронавірусу COVID-19, який віднесено до особливо небезпечних інфекційних хвороб, рекомендовано на період з 16 березня до 03 квітня 2020 року встановити особливий режим роботи судів України, а саме: роз`яснити громадянам можливість відкладення справ у зв`язку із карантинними заходами, можливість розгляду справ в режимі відеоконференцій та по можливості здійснювати судовий розгляд справ без участі сторін, в порядку письмового провадження; На засіданні обласної комісії техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій Львівської обласної державної адміністрації 16 березня 2020 вирішено, в тому числі, обмежити пересування між містами (на адміністративних територіях). Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною. З огляду на викладене, ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 17.03.2020, на виконання вказаних актів органів державної влади, задля дотримання карантинного режиму та недопущення поширення гострих респіраторних захворювань та коронавірусу COVID-19, у зв`язку з запровадженням карантину, розгляд апеляційної скарги ТОВ "АГРОБІЗНЕС" б/н від 12.12.2019 (Вх.ЗАГС № 01-05/219/20 від 15.01.2020) на рішення Господарського суду Тернопільської області від 19.11.2019 у справі №904/2663/19 ухвалено здійснювати в порядку письмового провадження без виклику сторін. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи, які наведені в апеляційній скарзі та у відзиві, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судом першої інстанцій норм матеріального права, колегією суддів встановлено наступне. 05.09.2017 між ТОВ "СІНЕРГІЯ-ГРУП" (виконавець), з однієї сторони та ТОВ "АГРОБІЗНЕС" (замовник) з іншої сторони, укладено договір №05/09-1, за умовами п. 1.1. якого замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов`язання з виготовлення і постачання гнучкої рулонної упаковки (далі за договором - продукції). Асортимент, кількість, ціна, умови оплати, терміни й умови поставки кожної окремої партії продукції вказуються в Специфікаціях, які є невідємною частиною цього договору (п. 1.2 договору). Ціна на продукцію вказується в Специфікації до цього договору (п. 5.1 договору). Згідно п. 5.3 договору (в редакції Протоколу узгодження розбіжностей від 05.09.2017 до договору №05/09-1 від 05.09.2017) сторони погодили наступний порядок здійснення розрахунків: - 50% вартості замовленої продукції за цінами, погодженими сторонами у конкретній Специфікації, по факту її виготовлення; - остаточний розрахунок між сторонами протягом 30 календарних днів з моменту отримання всієї партії продукції покупцем, вказаній у конкретній Специфікації. Згідно пункту 5.7 договору ціна на продукцію є динамічною і встановлюється виходячи з курсу продажу долара США до гривні, що склалася за попередній робочий день, за даними сайту http://mezhbank.org.ua. У зв`язку з тим, що Виконавець у своїй діяльності пов`язаний з імпортною сировиною і курсом Долара США, сторони прийшли до угоди, що Виконавець має право змінити ціну на неоплачений товар виходячи з поточного курсу продажу долара США. У разі, якщо замовник не здійснив оплату в дводенний термін, коли був виставлений скоригований до актуального курсу рахунок і згодом курс гривні до долара США змінився більш ніж на 5%, виконавець має право виставити новий рахунок і скласти нову Специфікацію з урахуванням зміни ціни (п. 5.11. договору в редакції Протоколу узгодження розбіжностей від 05.09.2017 до договору №05/09-1 від 05.09.2017). Сторони домовились про те, що взаємне виконання даного договору полягає у виконанні сторонами всіх умов і зобов`язань щодо кожної конкретної Специфікації. В розумінні ст. 632 Цивільного кодексу України під виконанням мається на увазі, що виконавець повинен виготовити і поставити продукцію, а замовник її прийняти та оплатити. До моменту оплати замовником замовленої згідно специфікації продукції, договір не може вважатися виконаним (п. 5.12 договору). Умови поставки продукції вказуються в Специфікаціях до цього договору (п. 6.8 договору). В п. 7.4.1 договору (в редакції Протоколу узгодження розбіжностей від 05.09.2017 до договору №05/09-1 від 05.09.2017) пеня за несвоєчасну оплату продукції встановлюється в розмірі облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення. Термін дії договору встановлюється з моменту підписання та діє до 31 грудня 2018 року, а в частині розрахунків до повного їх завершення. Якщо не менше ніж за 10 днів до закінчення строку дії цього договору жодна із сторін не заявить про намір розірвати цей договір, то термін дії останнього вважається подовженим на кожний наступний календарний рік (п. 10.5 договору). Як встановлено судом першої інстанції, 22.11.2018 між сторонами підписано Специфікацію до договору №05/09-1 від 05 вересня 2017, умовами якої визначено, що у зв`язку із зміною курсу гривні до долару США станом на дату оплати за даними МВР на сайті http://mezhbank.org.ua. у відповідності до розділу 5 договору ціна формується за формулою А=В/С*D, де А вартість продукції (грн.), В вартість продукції на момент підписання Угоди, Специфікації до нього (грн.), С курс продажу долара США до гривні за курсом, який склався за попередній робочий день, щодо дати оформлення відвантажувальних документів на продукцію (грн.), D курс продажу долара США до гривні за курсом, який склався за попередній робочий день, щодо дати оплати за продукцію (грн.). Відповідно до ч. 1 ст. 67 ГК України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов`язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України (ч. 2 ст. 67 ГК України). За договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (ч. 1 ст. 265 ГК України). Вказане положення кореспондується з приписами ст. 712 ЦК України. Згідно з ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Відповідно до наведеного договір, укладений між позивачем і відповідачем, є договором поставки. На підставі господарського договору між суб`єктами господарювання виникають господарські зобов`язання, в силу яких один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку (ст.173, 174 ГК України). Згідно з ч. 1 ст. 179 ГК України майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями. Частиною 1 ст. 193 ГК України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Статтями 662, 663 ЦК України встановлено обов`язок продавця передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу, та у встановлений договором строк. Згідно з ч. 1 ст. 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу. Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Як вже зазначалось вище, умовами укладеного правочину сторони погодили, що ціна на продукцію вказується в Специфікації до цього договору (п. 5.1 договору). В ході розгляду справи в суді першої інстанції судом встановлено, що 22.11.2018 сторонами узгоджено Специфікацію на загальну суму 1 211 328,00 грн. Як вбачається із матеріалів справи, відповідно до видаткової накладної №26/12-8 від 26.12.2018 ТОВ Сінергія-Груп виготовило та поставило ТОВ Агробізнес продукцію на суму 674 289,78 грн. Станом на 14.12.2018 у відповідача була наявна передплата по Специфікації у розмірі 605 644 грн, що відображено у Акті звірки взаємних розрахунків станом на 31.12.2018 між сторонами у справі. Виходячи з умов договору та Специфікації, згідно поставки по видатковій накладній №26/12-8 від 26.12.2018 відповідач мав оплатити вартість отриманої продукції до 25.01.2019 (тобто протягом 30 днів з моменту отримання продукції). Матеріалами справи підтверджується, що 18.03.2019 ТОВ Агробізнес з порушенням терміну сплачено частину вартості поставленої продукції 50 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №Ф483 від 18.03.2019, яке знаходиться в матеріалах справи. 10.06.2019 ТОВ Агробізнес з порушенням терміну оплати сплачено 18 625,78 грн., що підтверджується платіжним дорученням №Ф1060 від 10.06.2019, яке знаходиться в матеріалах справи. Надалі, за видатковою накладною №16/01-4 від 16.01.2019 ТОВ СІНЕРГІЯ-ГРУП виготовило та поставило ТОВ Агробізнес продукцію на суму 550 642,79 грн. Виходячи з умов договору та Специфікації, згідно поставки по видатковій накладній №16/01-4 від 16.01.2019 відповідач мав оплатити вартість отриманої продукції до 15.02.2019. Матеріалами справи підтверджується, що 17.02.2019 ТОВ Агробізнес з порушенням терміну сплатило частину вартості поставленої продукції 50 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №Ф1307 від 17.07.2019, яке знаходиться в матеріалах справи. Станом на 02.09.2019 решта вартості поставленої продукції у розмірі 500642,79 грн. відповідачем не сплачена. Також, за видатковою накладною №21/01-2 від 25.01.2019 ТОВ СІНЕРГІЯ-ГРУП виготовило та поставило ТОВ Агробізнес остаточну кількість замовленої продукції на суму 89 398,69 грн. Виходячи з умов договору та Специфікації, згідно поставки по видатковій накладній №№21/01-2 від 25.01.2019 відповідач мав оплатити вартість отриманої продукції до 24.02.2019. Станом на 02.09.2019 по зазначеній видатковій накладній оплата не проведена відповідачем. Відтак, відповідач взятих на себе зобов`язань не виконав та оплатив частково вартість отриманої ним продукції з порушенням обумовлених сторонами у Специфікації термінів оплати, що стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду про стягнення суми основного боргу в розмірі 590 041, 48 грн. В ході розгляду справи в суді першої інстанції відповідачем надано контррозрахунок основної суми боргу, в якому відповідач на підставі Специфікації від 22.11.2018, яка є додатком до договору та його невід`ємною частиною, у зв`язку із зміною курсу гривні до долару США перерахував суму основного боргу, яка за його підрахунком становить 490 873,23 грн. (тобто сума основного боргу нарахована відповідачем менша ніж розмір суми боргу, заявлений до стягнення позивачем). Судом першої інстанції правомірно не взято до уваги контррозрахунок відповідача, з огляду на те, що за умовами розділу 5 договору №05/09-1 від 05.09.2017 з врахуванням протоколу розбіжностей, лише позивач (виконавець) має право (а не обов`язок) здійснити перерахунок вартості поставленої продукції у зв`язку із зміною курсу валюти, а не замовник згідно договору (відповідач). В матеріалах справи відсутні докази, що позивач складав перерахунок вартості продукції, а також, докази у підтвердження складання нової Специфікації, тому за умовами договору відсутні підстави для коригування суми основного боргу. В ході розгляду справи в суді першої інстанції відповідачем також надано докази, що в рахунок погашення заборгованості відповідач додатково оплатив 105 000,00 грн., а саме, копії платіжних доручень від 04.11.2019 №Ф2123 та від 09.10.2019 №Ф1942. Таким чином сторони не заперечили, що заборгованість з основної суми боргу станом на 19.11.2019 року зменшилась на 105 000,00 грн. Враховуючи зазначене, судом першої інстанції правомірно закрито провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України в частині стягнення 105 000,00грн. основного боргу. З огляду на викладене, встановлені обставини справи щодо вартості поставленої позивачем продукції, щодо настання строку оплати відповідачем отриманої продукції, а також щодо часткової оплати цієї продукції відповідачем, у відповідача наявний основний борг в розмірі 485 041, 48 грн., який підлягає задоволенню як обґрунтовано заявлений та не спростований відповідачем належними і допустимими доказами. Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України). Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Відповідно до частини 1 статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч.ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України). Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. У пункті 1.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені. Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Відповідно до п. 7.4.1 договору (в редакції Протоколу узгодження розбіжностей від 05.09.2017 до договору №05/09-1 від 05.09.2017) сторони узгодили, що пеня за несвоєчасну оплату продукції встановлюється в розмірі облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення. Здійснивши перерахунок за допомогою інформаційно-аналітичного центру "Ліга", з врахуванням вартості переданого позивачем та отриманого відповідачем згідно видаткових накладних товару, передбаченого у договорі терміну здійснення розрахунку та здійснених відповідачем оплат, суд першої інстанції правомірно встановив, що в межах визначеного позивачем періоду по видатковій накладній №26/12-8 від 26.12.2018 з 26.01.2019 по 09.06.2019, по видатковій накладній №16/01-4 від 16.01.2019 з 16.02.2019 по 15.08.2019 та по видатковій накладній №21/01-2 від 25.01.2019 з 25.02.2019 по 25.08.2019 позовні вимоги в частині стягнення 57 757,08грн. пені підлягають до задоволення. Також, судом першої інстанції правомірно встановлено, що пеня в сумі 59 312,44грн нарахована позивачем та заявлена до стягнення безпідставно, а тому, позовні вимоги в цій частині до задоволення не підлягають. Згідно ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Позивач заявив до стягнення з відповідача 10 638,59грн. 3% річних за період з 26.01.2019 по 02.09.2019. Судом розглянуто проведений позивачем розрахунок 3% річних та за допомогою інформаційно-аналітичного центру "Ліга", в межах визначеного позивачем періоду, з врахуванням передбаченого умовами договору терміну розрахунків, проведено перерахунок заявленої до стягнення суми 3% річних. Суд першої інстанції, здійснивши перерахунок нарахованих позивачем 3% річних правомірно встановив, що стягненню підлягає сума 10 637,05грн. 3% річних за період з 26.01.2019 по 02.09.2019. Нараховані позивачем а 3% річних в сумі 01 грн. 54 коп. та заявлені до стягнення безпідставно, а тому, позовні вимоги в цій частині до задоволення не підлягають. Щодо заявлених до стягнення з відповідача 20 674,78 грн. інфляційних втрат, нарахованих за період з 25.01.2019 по 18.03.2019 на суму боргу 68 625,78грн, за період з 18.03.2019 по 24.06.2019 на суму боргу 18 625,78 грн., за період з 15.02.219 по 24.06.2019 на суму 550 642,79 грн., за період з 24.02.2019 по 24.06.2019 на суму боргу 89 398,69 грн., судова колегія зазначає наступне. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць; розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається, виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція; при цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція); у застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.97 № 62-97р; цього листа вміщено в газеті "Бизнес" від 29.09.1997р. N39, а також в інформаційно-пошукових системах "Законодавство" і "Ліга" (п.3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань"). Згідно рекомендацій щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладених у листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р, при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Враховуючи наведені вище обставини, суд першої інстанції, здійснивши арифметичний перерахунок заявлених до стягнення інфляційних нарахувань за лютий 2019 року на суму боргу 68 625,78 грн., квітень 2019 року, травень 2019 року на суму боргу 18 625,78 грн., з лютого 2019 по травень 2019 року (включно) на суму боргу 550 642,79 грн. та з березня по травень 2019 року (включно) на суму боргу 89 398,69 грн., дійшов висновку, що в межах визначеного позивачем періоду правомірним є нарахування інфляційних втрат в загальній сумі 20 270,70грн. Інфляційні нарахування в сумі 404,08грн.нараховані позивачем та заявлені до стягнення безпідставно, а тому, позовні вимоги в цій частині до задоволення не підлягають. В апеляційній скарзі скаржник зазначив, що суд першої інстанції, здійснивши арифметичний перерахунок заявлених до стягнення інфляційних нарахувань за лютий 2019 року на суму боргу 68 625,78грн, квітень, травень 2019 на суму боргу 18 625,78грн., з лютого по травень 2019 року (включно) на суму боргу 550 642,79грн. та з березня по травень 2019 року (включно) на суму боргу 89 398,69грн., помилково прийшов до висновку про нарахування інфляційних втрат в загальній сумі 20 270,70грн. Скаржник вважає, що невключення судом у розрахунок інфляційних втрат місяця червня 2019 року, який, зокрема, було заявлено позивачем в уточненій позовній заяві, є незаконним, а тому інфляційне збільшення суми боргу повинно становити 17 544,43грн. Позивач у відзиві на апеляційну скаргу визнав розрахунок інфляційних втрат у розмірі 17 544,43грн., викладений у апеляційній скарзі. З огляду на викладене, судова колегія здійснивши перерахунок заявлених до стягнення інфляційних нарахувань за лютий березень 2019 року на суму боргу 68 625,78 грн., квітень - травень 2019 року на суму боргу 18 625,78 грн., лютий - червень 2019 року на суму боргу 550 642,79 грн. та березня - червень 2019 року на суму боргу 89 398,69 грн., дійшов висновку, що правомірним є нарахування інфляційних втрат в загальній сумі 17 544.43грн. Інфляційні нарахування в сумі 2 726,27грн. присуджені до стягнення безпідставно, а тому, позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають. Статтею 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Згідно ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обгрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно із п.1 ст.76 ГПК України суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Відповідно до ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). У відповідності до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно із ст.277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. За таких обставин, рішення Господарського суду Тернопільської області у даній справі підлягає скасуванню частково, у зв`язку з невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи. Відповідно до ч.2 ст.123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. Відповідно до п.4 ч.2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору з апеляційної скарги на рішення суду складає 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви. Згідно з ч.4 ст.6 Закону України «Про судовий збір», якщо скаргу (заяву) подано про перегляд судового рішення в частині позовних вимог (сум, що підлягають стягненню за судовим рішенням), судовий збір за подання скарги (заяви) вираховується та сплачується лише щодо перегляду судового рішення в частині таких позовних вимог (оспорюваних сум). ТОВ "АГРОБІЗНЕС" подано апеляційну скаргу на рішення Господарського суду Тернопільської області від 19.11.2019 у даній справі в частині стягнення 2 486,76 грн інфляційних втрат (20 270,70грн -17 544,43грн.). Отже, за подання апеляційної скарги скаржником повинно бути сплачено судовий збір у розмірі 61,34грн. (2 486,76 грн *1,5% *150%). Судом встановлено, що заявником при зверненні з апеляційною скаргою до суду сплачено 2 881,50грн судового збору, що підтверджується платіжним дорученням №3884 від 06.12.2019, тобто у розмірі більшому, ніж передбачено законом. Відповідно до п.1 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом. Враховуючи наведене, скаржник не позбавлений права звернутися з клопотанням про повернення зайво сплаченого судового збору у сумі 2 820,16грн. Судовий збір за перегляд рішення місцевого господарського суду в апеляційному порядку, відповідно до вимог ст.129 ГПК України, покладається на позивача. Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 277, 282, 284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОБІЗНЕС" б/н від 12.12.2019 (вх.ЗАГС № 01-05/219/20 від 15.01.2020 задоволити. Рішення Господарського суду Тернопільської області від 19.11.2019 у справі №904/2663/19 скасувати в частині задоволення позову в сумі 2 726,27грн. інфляційних втрат. В цій частині в позові відмовити. В решті рішення суду залишити без змін. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОБІЗНЕС", місцезнаходження: 47823, Тернопільська область, Підволочиський район, село Токи; поштова адреса: 31200, Хмельницька область, м. Волочиськ, вул. Музейна, 5, ідентифікаційний код 30915832 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СІНЕРГІЯ-ГРУП", вул. Данила Галицького, буд. 2А, м. Дніпро, ідентифікаційний код 36441431: - 485 041 грн. 48 коп. основного боргу; - 57 757 грн. 08 коп. пені; - 17 544 грн 43коп. - інфляційних втрат; - 10 637 грн. 05 коп. 3 % річних; - 8 564, 70 грн судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СІНЕРГІЯ-ГРУП", вул. Данила Галицького, буд. 2А, м. Дніпро, ідентифікаційний код 36441431 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОБІЗНЕС", місцезнаходження: 47823, Тернопільська область, Підволочиський район, село Токи; поштова адреса: 31200, Хмельницька область, м. Волочиськ, вул. Музейна, 5, ідентифікаційний код 30915832 судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції в сумі 61,34грн. Господарському суду Тернопільської області видати накази на виконання даної постанови. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки встановлені ст.ст. 287, 288 ГПК України. Повний текст постанови складено 24.03.2020. Головуючий суддя Н.А. Галушко Суддя О.С.Скрипчук Суддя Г.В. Орищин