Постанова Перший апеляційний адміністративний суд № 812/986/16

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 березня 2020 року справа № 812/986/16 приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ, вул. Марата, 15 Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Гайдара А.В., суддів: Гаврищук Т.Г., Казначеєва Е.Г., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Лисичанська нафтова інвестиційна компанія» на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2019 року (повний текст складено 18 грудня 2019 року в м. Сєвєродонецьк Луганської області) у справі № 812/986/16 (суддя в 1 інстанції Смішлива Т.В.) за позовом Приватного акціонерного товариства «Лисичанська нафтова інвестиційна компанія» до Офісу великих платників податків ДФС, Головного управління ДПС у Луганській області, Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області про визнання протиправною бездіяльності, стягнення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та пені,- В С Т А Н О В И В: У серпні 2016 року Приватне акціонерне товариство «Лисичанська нафтова інвестиційна компанія» (далі позивач) звернулось до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального Головного управління ДФС, у якому просили суд визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо неподання органу державної казначейської служби висновку про суми відшкодування Приватному акціонерному товариству «Лисичанська нафтова інвестиційна компанія» податку на додану вартість за липень, серпень, вересень, жовтень та грудень 2013 року, а також зобов`язати Спеціалізовану державну податкову інспекцію з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального головного управління ДФС подати до Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області висновок про відшкодування Приватному акціонерному товариству «Лисичанська нафтова інвестиційна компанія» податку на додану вартість за податковою декларацією з податку на додану вартість за липень 2013 року у сумі 1051487,00 грн та пені у сумі 572392,49 грн за несвоєчасне повернення бюджетного відшкодування, за серпень 2013 року у сумі 3100301,00 грн та пені у сумі 1667818,80 грн за несвоєчасне повернення бюджетного відшкодування, за вересень 2013 року у сумі 1805482,00 грн та пені у сумі 958147,76 грн за несвоєчасне повернення бюджетного відшкодування, за жовтень 2013 року у сумі 2918419,00 грн. та пені у сумі 1531931,29 грн за несвоєчасне повернення бюджетного відшкодування, за грудень 2013 року у сумі 12194451,00 грн та пені у сумі 6246396,44 грн за несвоєчасне повернення бюджетного відшкодування. Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 22.08.2016 при відкритті провадження у справі № 812/967/16 роз`єднано позовні вимоги приватного акціонерного товариства «Лисичанська нафтова інвестиційна компанія» шляхом виділення в самостійне провадження вимог щодо визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо неподання висновку для відшкодування ПДВ за серпень, вересень 2013 року та зобов`язати відповідача надати Головному управлінню Державної казначейської служби України в Луганській області висновки про повернення сум бюджетного відшкодування в сумі 3100301,00 грн та пені в сумі 1667818,80 грн за несвоєчасне повернення бюджетного відшкодування ПДВ за серпень 2013 року, в сумі 1805482,00 грн та пені в сумі 958147,76 грн за несвоєчасне повернення бюджетного відшкодування ПДВ за вересень 2013 року. Зазначені вимоги є предметом розгляду у даній справі. Позов щодо зазначених вимог обґрунтовано тим, що позивачем своєчасно подано до податкового органу податкову декларацію з ПДВ за серпень 2013 року, у якій заявлено до відшкодування суму ПДВ у розмірі 3100301,00 грн, а також подано заяву на відшкодування вказаної суми на рахунок позивача. В декларації з ПДВ за вересень 2013 року позивачем заявлено до відшкодування суму ПДВ у розмірі 1805482,00 грн, про що також подано відповідну заяву. 22.11.2013 позивач отримав акт податкового органу від 19.11.2013 про результати документальної позапланової виїзної перевірки правомірності нарахування від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту за серпень 2013 року, вересень 2013 року та бюджетне відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку за серпень 2013 року, вересень 2013 року, у якому зазначено, що позивачем порушено вимоги ст. 200 Податкового кодексу України та завищено суму бюджетного відшкодування ПДВ на 4905783,00 грн. На підставі вказаного акта відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 13.12.2013, у тому числі і податкове повідомлення-рішення форми «В1» № 0000321702 про зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування ПДВ по деклараціям за серпень та вересень 2013 року всього на суму 4905783,00 грн. Зазначені податкові повідомлення-рішення оскаржено позивачем у судовому порядку та постановою Луганського окружного адміністративного суду від 29.10.2015 у справі № 812/822/15 податкові повідомлення-рішення, прийняті на підставі акта перевірки від 19.11.2013, визнано протиправними та скасовано. Постанова суду набрала законної сили, а отже, судом підтверджено право позивача на бюджетне відшкодування ПДВ за серпень та вересень 2013 року на суму 4905783,00 грн. Однак, відповідач до тепер не виконав свого обов`язку та не подав до казначейської служби висновок про перерахування позивачу вказаної суми ПДВ. Крім того, позивач зазначив, що п. 200.23 ст. 200 Податкового кодексу України передбачено право позивача на отримання пені на не відшкодовані суми заборгованості бюджету з відшкодування податку на додану вартість у розмірі 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення. У подальшому, 26 вересня 2019 року позивачем подано уточнену позовну заяву, у якій уточнено спосіб захисту порушеного права. Так, з посиланням на практику Європейського суду з прав людини вважав, що суд під час розгляду справи повинен обрати ефективний спосіб правового захисту та прийняти рішення, яке може бути виконаним. Зазначив, що 12 лютого 2019 Велика Палата Верховного Суду за наслідками розгляду касаційної скарги в адміністративній справі № 826/7380/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аскоп-Україна» (далі - ТОВ «Аскоп-Україна», товариство) до ДПІ та Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві (далі - ГУ ДКС України у м. Києві) про визнання протиправною бездіяльності й стягнення заборгованості бюджету з відшкодування податку на додану вартість відійшла від напрацьованої в 2012- 2015 роках Верховним Судом України правової позиції, відповідно до якої бюджетне відшкодування з ПДВ здійснюється органом державної казначейської служби з дотриманням процедури та на умовах, встановлених статтею 200 ПК України та Порядком № 39, на підставі податкової декларації та заяви про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації, у п`ятиденний термін з дня надходження від податкового органу висновку (постанови Верховного Суду України від 16 вересня 2015 року у справі № 21-881а15, від 17 листопада 2015 року у справі № 21- 4371а15, від 02 грудня 2015 року у справі № 21-2650а15, від 20 квітня 2016 року у справі № 21-452а16, від 07 березня 2017 року у справі № 820/19449/14). За наслідками перегляду справи Велика Палата Верховного Суду залишила в силі постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2015 року, у відповідності з якою, позовні вимоги щодо стягнення з Державного бюджету України через ГУ ДКС України у м. Києві на користь позивача заборгованість бюджету з відшкодування ПДВ та пеню, нараховану на суму такої заборгованості за період з 10 лютого по 24 квітня 2015 року визнано належним способом захисту порушеного права, що призводить до поновлення порушеного права платника податків на відміну від вимоги про внесення відповідної суми до Тимчасового реєстру бюджетної заборгованості. З урахування вказаної практики Верховного Суду позивач просив суд: визнати протиправною бездіяльність Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України та Головного управління ДФС в Луганській області, що полягає у несвоєчасному наданні органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновку із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету та несвоєчасному внесенні в єдиний Реєстр заяв про повернення суми бюджетного відшкодування узгодженої суми бюджетного відшкодування серпня та вересня 2013 року в загальній сумі 4905783,00 грн (3100301,00 грн та 1805482,00 грн відповідно); стягнути з державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської Служби України в Луганській області узгоджені суми бюджетного відшкодування за деклараціями серпня 2013 року (заява № 9058216443 від 18.09.2013) в сумі 3100301,00 грн, та вересня 2013 року (заява № 9066540695 від 21.10.2013) в розмірі 1805482,00 грн та суму пені за несвоєчасне повернення ПДВ податкового періоду серпня 2013 року в розмірі 1667818,80 грн від суми боргу та податкового періоду вересня 2013 року 958147,76 грн від суми боргу відповідно на користь ПРАТ «ЛИНІК» ідентифікаційний код 32292929 на рахунок в АТ «ОТП-Банк», м. Київ (том 1, арк.справи 148-152). Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 10.10.2019 замінено первісного відповідача - Спеціалізовану державну податкову інспекцію з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального Головного управління ДФС у Луганській області на належного відповідача - Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби, залучено в якості відповідача Головне управління ДФС у Луганській області та в якості співвідповідача Головне управління Державної казначейської служби України у Луганській області (том 1, арк.справи 216-217). Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2019 року у справі № 812/986/16 позовні вимоги задоволено частково, внаслідок чого: стягнуто на користь приватного акціонерного товариства «Лисичанська нафтова інвестиційна компанія» з Державного бюджету України узгоджені суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за декларацією за серпень 2013 року у розмірі 3100301,00 грн та за декларацією за вересень 2013 року у розмірі 1805482,00 грн, а всього у сумі 4905783,00 грн (чотири мільйони дев`ятсот п`ять тисяч сімсот вісімдесят три гривні 00 коп); у задоволенні решти позовних вимог відмовлено; стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Луганській області на користь приватного акціонерного товариства «Лисичанська нафтова інвестиційна компанія» судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 12505,71 грн. Не погодившись з таким рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що рішення суду першої інстанції є необґрунтованим, винесеним з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим підлягає частковому скасуванню, та просив скасувати рішення суду першої інстанції в частині, якою відмовлено у задоволенні позовних вимог про стягнення пені, і ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. На обґрунтування апеляційної скарги наведено практично ті самі доводи, які були викладені в позовній заяві та протягом розгляду справи в суді першої інстанції. Ухвалою Першого апеляційного адміністративного суду від 14 лютого 2020 року було допущено заміну відповідача у справі № 812/986/16 - Головного управління ДФС у Луганській області на Головне управління ДПС у Луганській області. Сторони у судове засідання не прибули, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду судового засідання, тому, у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Відповідно до вимог частини 1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне. Приватне акціонерне товариство «Лисичанська нафтова інвестиційна компанія», скорочене найменування - ПрАТ «ЛИНІК», код ЄДРПОУ 32292929, зареєстровано в якості юридичної особи виконавчим комітетом Лисичанської міської ради Луганської області 16.12.2002, на час розгляду справи перебуває на обліку як платник податків у ГУ ДФС у Луганській області, що підтверджено витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (том 1, арк.справи 211-214). ПрАТ «ЛИНІК» є платником податку на додану вартість, що визнається та не оспорюється сторонами, та до вересня 2016 року перебувало на податковому обліку в Спеціалізованій державній податковій інспекції з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального Головного управління ДФС (далі СДПІ) та Луганському управлінні Офісу великих платників податків ДФС, з 16.09.2016 переведено на податковий облік до Запорізького управління Офісу великих платників податків ДФС, а з 01.01.2018 перебуває на податковому обліку в ГУ ДФС у Луганській області, що підтверджено листом Офісу великих платників ДФС за № 4491/7/28-10-47-02 від 24.01.2018 (том 1, арк.справи 241). Колегією суддів встановлено, що ПрАТ «ЛИНІК» 18.09.2013 подано до СДПІ податкову декларацію з податку на додану вартість за серпень 2013 року з додатками, у якій розраховано суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню у розмірі 3100301,00 грн, а також подано заяву про повернення суми бюджетного відшкодування на зазначену суму (том 1, арк.справи 9-19). Крім того, 21.10.2013 позивачем подано до податкового органу податкову декларацію з податку на додану вартість за вересень 2013 року, у рядку 23 якої визначено суму бюджетного відшкодування у розмірі 1805482,00 грн, а серед додатків подано додаток 4 заяву про повернення суми бюджетного відшкодування у сумі 1805482,00 грн (том 1, арк.справи 20-34). У листопаді 2013 року податковим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування ПрАТ «ЛИНІК» від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту за серпень 2013 року, вересень 2013 року та бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку за серпень 2013 року, вересень 2013 року, результати якої викладено в акті перевірки № 137/17-0/32292929 від 19.11.2013 (том 1, арк.справи 57-94). Так, перевіркою встановлено, що ПрАТ «ЛИНІК» допущено порушення статей 198, 200 Податкового кодексу України, у тому числі п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України та завищено суму бюджетного відшкодування ПДВ на суму 4905783,00 грн, в тому числі за серпень 2013 року - 3100301,00 грн, вересень 2013 року - 1805482,00 грн. На підставі акту перевірки № 137/17-0/32292929 від 19.11.2013 прийнято податкові повідомлення-рішення від 13.12.2013, у тому числі податкове повідомлення-рішення форми «В1» № 0000321702 про зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування ПДВ по деклараціям за серпень 2013 року - 3100301,00 грн та вересень 2013 року - 1805482,00 грн, а всього на суму 4905783,00 грн (том 1, арк.справи 95-101). Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 29.10.2015 у справі № 812/822/15 позовні вимоги ПрАТ «ЛИНІК» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального Головного управління ДФС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задоволено, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 13.12.2013, у тому числі і податкове повідомлення-рішення форми «В1» № 0000321702 про завищення розміру бюджетного відшкодування у сумі 4905783,00 грн (том 1, арк.справи 35-41). Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 22.12.2015 у справі № 812/822/15 апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального Головного управління ДФС на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 29.10.2015 повернуто через не усунення недоліків апеляційної скарги у строк, встановлений судом (том 1, арк.справи 42). Ухвалами Донецького апеляційного адміністративного суду від 26.09.2016 у справі № 812/822/15 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального Головного управління ДФС на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 29.10.2015 та призначено справу до апеляційного розгляду (том 2, арк.справи 59-60). Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 25.10.2016 у справі № 812/822/15 апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального Головного управління ДФС на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 29.10.2015 залишено без задоволення, постанову Луганського окружного адміністративного суду від 29.10.2015 у справі № 812/822/15 залишено без змін (том 2, арк.справи 61-65). Таким чином постанова Луганського окружного адміністративного суду від 29.10.2015 у справі № 812/822/15 набрала законної сили. Щодо доводів апеляційної скарги щодо правомірності вимог про відшкодування позивачу пені на заборгованість бюджету з відшкодування податку на додану вартість колегія суддів вважає їх неприйнятними з огляду на наступне. Пунктом 200.23 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення. Аналіз вказаних положень дозволяє зробити висновок про те, що нарахування пені пов`язується саме із недотриманням суб`єктами владних повноважень положень статті 200 Податкового кодексу України, яка визначає, зокрема, комплекс дій, необхідних для своєчасного повернення сум бюджетної заборгованості з податку на додану вартість. Згідно п. 200.23 ст. 200 Податкового кодексу України кінцевий строк періоду нарахування пені є день погашення такої заборгованості. Однак, положення п. 200.23 ст. 200 Податкового кодексу України не обмежують платника податку на заявлення вимог про стягнення пені, нарахованої на заборгованість бюджету з відшкодування ПДВ, у будь-який час між початком та завершенням періоду нарахування пені. Щодо строку, за який платник податку має право на нарахування пені на заборгованість з ПДВ колегія суддів виходить з того, що статтею 200 Податкового кодексу України (в редакції яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) передбачено певні процедури перевірки правомірності заявлення сум бюджетного відшкодування та узгодження заборгованості бюджету. Зі змісту п. 200.23 ст. 200 Податкового кодексу України вбачається, що узгоджені суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість та на зазначені суми нараховується пеня протягом строку дії заборгованості, включаючи день погашення. Порядок узгодження заборгованості бюджету з відшкодування податку на додану вартість також визначено статтею 200 Податкового кодексу України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин), а саме вказаною нормою передбачено обов`язок контролюючого органу провести камеральну перевірку заявлених у декларації даних в продовж 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, а за наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, контролюючий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки. (пункти 200.10, 200.11 ст. 200 ПК України). Якщо за результатами камеральної або документальної позапланової виїзної перевірки контролюючий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган надсилає платнику податку відповідні податкові повідомлення-рішення (п. 200.14 ст. 200 ПК України). Згідно з пунктом 200.15 статті 200 ПК України у разі, якщо за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку або контролюючий орган розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, контролюючий орган не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов`язаний повідомити про це орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. Орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів припиняє процедуру відшкодування в частині оскаржуваної суми до набрання законної сили судовим рішенням. Після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження контролюючий орган протягом п`яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, зобов`язаний подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету. Відповідно до пункту 200.12 статті 200 ПК України після закінчення процедури судового оскарження контролюючий орган зобов`язаний у п`ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету. Пунктом 200.13 статті 200 ПК України передбачено, що на підставі отриманого висновку відповідного контролюючого органу орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п`яти операційних днів після отримання висновку контролюючого органу. Тобто, дата, з якої розпочинається нарахування пені залежить від дати отримання податковим органом рішення суду + 5 робочих днів на подання висновку + 5 операційних днів на перерахування коштів. Позивачем у розрахунку пені, заявленої у позові, самостійно визначено період її нарахування та самостійно визначено кінцеву дату розрахунку пені на заборгованість бюджету з відшкодування податку на додану вартість, а саме 15.06.2016 (том 1, арк.справи 186-187). Таким чином, колегія суддів зазначає, що у відповідності до пунктів 200.15 та 200.23 статті 200 ПК України момент набуття статусу заборгованості бюджету з відшкодування ПДВ пов`язаний з закінченням процедури адміністративного або судового оскарження, що в межах спірних правовідносин в даній справі пов`язано з набранням законної судовим рішенням у справі № 812/822/15. Під час розгляду даної справи судом першої інстанції досліджено матеріали адміністративної справи № 812/822/15, під час чого встановлено, що матеріали справи не містять доказів щодо дати отримання податковим органом ухвали Донецького апеляційного адміністративного суду від 25.10.2016, однак, у будь-якому випадку станом на 15.06.2016 суми податку на додану вартість по деклараціям за серпень 2013 року у розмірі 3100301,00 грн, за вересень 2015 року у розмірі 1805482,00 грн не набули статусу узгоджених, а вимоги щодо стягнення пені, заявлені у даному позові є необгрунтованими. Доводи апеляційної скарги, що сума ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню є узгодженою з моменту подачі декларації в силу статті 54 Податкового кодексу України колегія суддів вважає неприйнятними, оскільки дана норма стосується обчислення платником податків податкового зобов`язання, а не зобов`язання бюджету перед платником податків. Також колегія суддів вважає неприйнятними доводи апеляційної скарги з посиланням на положення п. 129.1.2 статті 129 Податкового кодексу України, як на підставу нарахування пені за весь період судового оскарження податкових повідомлень рішень про зменшення сум бюджетного відшкодування, з огляду на наступне. Так, згідно п. 129.1.2 статті 129 Податкового кодексу України пеня нараховується у день настання строку погашення податкового зобов`язання, нарахованого контролюючим органом або платником податків у разі виявлення його заниження на суму такого заниження та за весь період заниження (в тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження). Зазначена норма стосується строків погашення податкового зобов`язання та відповідальності платника податку за їх порушення. Як зазначалось раніше спеціальною нормою, яка регулює порядок відшкодування ПДВ є стаття 200 Податкового кодексу України. Вказана стаття встановлює обов`язкові процедури узгодження бюджетної заборгованості та містить обов`язок податкового органу направити відповідний висновок лише після закінчення судового оскарження. Отже, весь період судового оскарження не включається до періоду існування заборгованості бюджету з відшкодування податку на додану вартість. З огляду на вказане колегія суддів вважає, що застосування статті 129 Податкового кодексу України до правовідносин щодо відшкодування бюджетної заборгованості з податку на додану вартість є неможливим. З урахуванням зазначеного колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги ПрАТ «ЛИНІК» в частині стягнення пені за несвоєчасне повернення ПДВ податкового періоду серпня 2013 року та податкового періоду вересня 2013 року, розрахованої станом на 15.06.2016, задоволенню не підлягають. За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо часткового задоволення позовних вимог. Також колегія суддів зазначає, що рішення суду першої інстанції з урахуванням вимог ч.1 ст.308 КАС України підлягає апеляційному перегляду тільки в частині відмови в задоволенні позовних вимог. Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Зважаючи на наведене, судова колегія дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. У зв`язку з викладеним доводи апеляційної скарги не приймаються до уваги, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Керуючись статтями 23, 33, 292, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,- ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Лисичанська нафтова інвестиційна компанія» на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2019 року у справі № 812/986/16 залишити без задоволення. Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2019 року у справі № 812/986/16 залишити без змін. Повне судове рішення складено 25 березня 2020 року. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя А.В. Гайдар Судді Т.Г. Гаврищук Е.Г. Казначеєв