Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 686/31470/19

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 686/31470/19 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Приступа Д.І. Суддя-доповідач - Ватаманюк Р.В. 25 березня 2020 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Ватаманюка Р.В. суддів: Драчук Т. О. Полотнянка Ю.П. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 03 лютого 2020 року (прийняте у м. Хмельницький) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 (далі - позивач) до Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції, інспектора УПП в Тернопільській області лейтенанта поліції Адам`яка Степана Степановича (далі - відповідач 1, 2) про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, В С Т А Н О В И В : позивач 21.11.2019 звернувся із позовом до Хмельницького міськрайонного суду в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову серії ЕАК №1737031 по справі про адміністративне правопорушення від 12.11.2019 винесену інспектором УПП в Тернопільській області лейтенантом поліції Адам`яком С.С. відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 122 КУпАП та закрити провадження у даній справі за відсутністю складу адміністративного правопорушення. Рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 03.02.2020 позов задоволено, скасовано постанову серії ЕАК №1737031 від 12.11.2019 про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 по справі про притягнення до адміністративної відповідальності та провадження у справі закрито. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову повністю. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказав, що судом першої інстанції безпідставно не враховано те, що в тій частині дороги, на якій позивач здійснив маневр обгону, наявна лише суцільна лінія дорожньої розмітки, що підтверджується відеофіксацією. При цьому, позивач після зупинки працівником поліції надав пояснення, що поспішає в аеропорт у Львові та дійсно перетнув суцільну лінію розмітки, оскільки вже був змушений завершити маневр обгону. Жодних пояснень про транспортний засіб, який рухався із швидкістю, меншою 30 км/год позивачем працівникам поліції не надавалося. Правом подати до суду відзив на апеляційну скаргу позивач не скористався. Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін з таких підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судом першої інстанції встановлені та неоспорені сторонами такі обставини. 12.11.2019 відносно ОСОБА_1 винесено постанову серії ЕАК №1737031 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі за ч.1 ст.122 КУпАП у вигляді штрафу у розмірі 255 грн.. ОСОБА_1 визнано винним в тому, що він 12.11.2020, в с. Смиківці, Тернопільського району, Тернопільської області, керуючи транспортним засобом Toyota Land Cruiser Prado 150, н.з. НОМЕР_1 , виїхав на смугу зустрічного руху, перетнувши при цьому лінію розмітки 1.1, яка поділяє транспортні потоки, чим порушив п.8.5.1 Правил дорожнього руху України. Позивач вважаючи спірну постанову протиправною, звернувся з даним позовом до суду. Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність в діях позивача складу адміністративного правопорушення, оскільки, на наданому відео не зафіксовано факту правопорушення, а тому стороною відповідача не надано належних та допустимих доказів на підтвердження правомірності винесеної постанови. Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції за такими доводами. Статтею 14 Закону України "Про дорожній рух" від 30.06.1993 № 3353-XII вказано, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху. Пунктом 1.3 Правил дорожнього руху затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (далі - ПДР) зазначено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Згідно п. 8.5 ПДР, дорожня розмітка поділяється на горизонтальну та вертикальну і використовується окремо або разом з дорожніми знаками, вимоги яких вона підкреслює або уточнює. Горизонтальна дорожня розмітка встановлює певний режим і порядок руху. Наноситься на проїзній частині або по верху бордюру у вигляді ліній, стрілок, написів, символів тощо фарбою чи іншими матеріалами відповідного кольору згідно з пунктом 34.1 цих Правил (п. 8.5.1). Відповідно до розділу 34 ПДР Дорожня розмітка п. 1.1 (вузька суцільна лінія) - поділяє транспортні потоки протилежних напрямків і позначає межі смуг руху на дорогах; позначає межі ділянок проїзної частини, на які в`їзд заборонено; позначає межі місць для стоянки транспортних засобів, майданчиків для паркування і край проїзної частини доріг, не віднесених за умовами руху до автомагістралей. Частиною 1 ст. 122 КУПАП вказано, що перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п`ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів. Згідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Статтею 40 Закону України "Про національну поліцію" встановлено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху. Згідно оскаржуваної постанови, позивача притягнуто до адміністративної відповідальності у зв`язку з порушенням ПДР, а саме, за порушення розмітки проїзної частини дороги. При цьому, ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду про відкриття апеляційного провадження від 20.03.2020 було зобов`язано Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції до початку розгляду справи надати суду дислокацію технічних засобів регулювання дорожнім рухом в місці вчинення правопорушення та відеофіксацію вчинення ОСОБА_1 правопорушення вказаного у постанові серії ЕАК №1737031 від 12.11.2019. Проте, вказаної вимоги відповідач 1 не виконав, доказів які б підтверджували правомірність прийнятої постанови про адміністративне правопорушення суду не надано. Статтею 77 КАС України вказано, що у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.2). У даному випадку для підтвердження порушення позивачем дорожньої розмітки відповідачі, відповідно до статті 251 КУпАП, мали би надати, зокрема, відеозапис події, фотокартки із зафіксованим фактом вчинення адміністративного правопорушення тощо. Проте, згідно з матеріалами справи, будь-яких доказів, що свідчили б про вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 122 КУпАП, крім оскаржуваної постанови, відповідачами не надано. Разом з тим, з наданого відповідачем до суду першої інстанції відеозапису вбачається, що вказаним відеозаписом зафіксовано здійснення працівниками поліції розгляду справи після зупинки автомобіля. На вказаному відеозаписі відсутня фіксація вчинення позивачем вказаного у постанові правопорушення, а саме виїзд на смугу зустрічного руху, перетнувши при цьому суцільну лінію розмітки. Водночас, Верховний Суд у постанові від 26.04.2018 у справі №338/1/17 вказав, що візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксоване у встановленому законом порядку. Щодо доводів скаржника про те, що після зупинки працівником поліції позивач надав пояснення, що поспішає в аеропорт у Львові та дійсно перетнув суцільну лінію розмітки, оскільки вже був змушений завершити маневр обгону суд зазначає, що такі пояснення позивача не є належним доказом вчинення позивачем вищевказаного правопорушення, оскільки таке порушення не зафіксоване у встановленому законом порядку. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність належних доказів, які б підтверджували вчинення позивачем адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП. Отже, враховуючи, що доводи апеляційної скарги відповідача 1 не ґрунтуються на вимогах законодавства та не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції залишити без задоволення, а рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 03 лютого 2020 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з моменту прийняття і не може бути оскаржена відповідно до частини 3 статті 272 КАС України. Головуючий Ватаманюк Р.В. Судді Драчук Т. О. Полотнянко Ю.П.