Постанова 4813 № 509/4683/16-ц

Номер провадження: 22-ц/813/477/20 Номер справи місцевого суду: 509/4683/16-ц Головуючий у першій інстанції Кочко В. К. Доповідач Ващенко Л. Г. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19.03.2020 року м. Одеса Колегія суддів Одеського апеляційного суду у складі: головуючого - Ващенко Л.Г. суддів - Вадовської Л.М., Сєвєрової Є.С., за участі секретаря - Дубрянської Н.О. розглянула апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 25 квітня 2019 року (одноособово суддя Кочко В.К.) у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Овідіопольської селищної ради, третя особа - ОСОБА_3 про встановлення порядку користування земельною ділянкою та поділ земельної ділянки, ІІ. ОПИСОВА ЧАСТИНА (короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції) 16.12.2016 року ОСОБА_1 звернувся із позовом до ОСОБА_2 про встановлення порядку користування земельною ділянкою та поділ земельної ділянки, і, уточнивши позов 18.07.2017 року, просив: встановити порядок користування земельною ділянкою згідно часток у праві власності на нерухоме майно; встановити поділ земельної ділянки в натурі. Позов обґрунтовано наступним. Позивач є власником 73/100 частин житлового будинку по АДРЕСА_1 , власником інших 27/100 часток спірного будинку є відповідачка ОСОБА_2 , будинок поділено згідно часток між співвласниками, кожний із співвласників користується своєю часткою будинку з окремим виходом. Будинок розташований на земельній ділянці площею 15 000 м2, що відповідає номінальній площі, яка виділяється для присадибних ділянок в селищах міського типу, фактична площа земельної ділянки, за результатами кадастрової зйомки, складає 16 160 м2. Угоди про порядок користування земельною ділянкою між попередніми та теперішніми співвласниками не укладались, єдина умова, про яку позивач і відповідачка домовились, це користування земельною ділянкою під город, вона поділена навпіл. У 2006 році позивач звернувся до відповідачки з приводу приватизації земельної ділянки, однак вона відмовилась, тому він сам приватизував 9 150 м2 земельної ділянки і отримав державний акт. У 2013 році з`ясувалось, що між земельними ділянками по АДРЕСА_1 і 12 геодезичною організацією невірно встановлена межа, дійсна межа і межа по державному акту не співпадали, тому рішенням Овідопольського районного суду у справі №509/3328/13-ц визнано недійсним і скасовано державний акт про право власності позивача на 9 150 м2 на земельну ділянку по АДРЕСА_1 . Крім того, рішенням суду визнано недійсним і скасовано рішення №1282 Овідіопольської селищної ради в частині визначення площі земельної ділянки позивача, а також визнано недійсним і скасовано державну реєстрацію державного акту по АДРЕСА_3 (власник ОСОБА_3 ). Після скасування державного акту про право власності позивача на земельну ділянку, земельна ділянка площею 16 160 м2 має бути розподілена з виділом позивачу 11 796,80 м2 що становить 70%, а відповідачці 4 363,20 м2, що становить 27%. При цьому, позивач може об' єднати 3 окремі ділянки з кадастровими номерами в одну, а відповідачці слід виділити одну земельну ділянку, кожному співвласнику слід виділити окремий вхід зі своїх земельних ділянок і у спільній власності не повинно залишитись нічого. Посилаючись на зазначені обставини, позивач просив позов задовольнити. Ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 13.02.2019 року до участі у справі в якості третьої особи залучена ОСОБА_3 11.03.2019 року позивач подав клопотання про залучення до участі у справі в якості відповідача Овідіопольську селищну раду, а статус Міус О.В. визначити, як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог. Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні 25.04.2019 року наполягав на задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Відповідачка ОСОБА_2 у судовому засіданні 25.04.2019 року позовні вимоги не визнала, просила відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. Представник відповідача Овідіопольської селищної ради Одеської області (далі-Селищна рада) не приймав участі у судовому засіданні 25.04.2019 року.Третя особа ОСОБА_3 у судовому засіданні 25.04.2019 року заперечувала проти задоволення позову. Рішенням Овдідопольського районного суду Одеської області від 25.04.2019 року ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні позову. (короткий зміст вимог апеляційної скарги) Позивач ОСОБА_1 не погодився із рішенням суду від 25.04.2019 року і подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати, постановити рішення про задоволення позову, посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення суду. (узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу) Апеляційна скарга ОСОБА_1 зазначає: Суд встановив, що житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 належить ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , при цьому, позивачу належить 73/100 у житловому будинку на підставі свідоцтва на право власності на нерухоме майно від 05.04.2013 р., а ОСОБА_2 27/100 частин у житловому будинку на підставі договору дарування. При проведенні експертних досліджень встановлено, що фактична площа земельної ділянки складає 1 643 м2 (за даними топографо-геодезичних вишукувань). Виходячи із загальної площі ділянки та часток співвласників встановлено, що власники мають користуватись земельними ділянками з наступних площ, співвласник у частці 73/100 має право на земельну ділянку площею 1 199 м2, (1643*0,73), а співвласник у частці 27/100 має право на користування земельною ділянкою площею 444 м2 (1643*0,27). Є один варіант поділу земельної ділянки, запропонований експертом ОНДІСЕ, який не влаштував відповідачку. Позивач, як співвласник 73/100 часток запропонував свій варіант поділу земельної ділянки НОМЕР_5 , який передбачає поділ земельної ділянки на дві окремі шляхом накладання одного сервітуту на земельну ділянку власника у частці 73/100. Суд першої інстанції порушив норми процесуального законодавства, а саме: підготовче провадження по збиранню доказів тривало 30 місяців; суд не розглянув заяву про виклик експерта ОНДІСЕ для надання пояснень по експертизі № 18-629; не розглянута заява про вчинення правопорушення відповідачем і третьою особою; не розглянуті заперечення щодо вступу у справу третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на підставі ухвали від 13.02.2019 р.; розгляд справи по суті відбувся в одному судовому засіданні 25.04.2019 року, яке тривало всього 40 хвилин без участі основного відповідача Селищної ради, яка не подавала заяву про розгляд справи за її відсутності; жодного доказу, які зібрані протягом 30 місяців, суд не дослідив. ЛистОвідіопольської селищної ради на ім`я ОСОБА_2 від 12.09.2018 р. №М-020-807 не може слугувати доказом, оскільки Селищна рада є відповідачем 1 у справі, а ОСОБА_2 відповідачем

2. Інформацію надано під час судового процесу, в листі зазначено, що документація із землеустрою на земельну ділянку по АДРЕСА_1 відсутня, що є неправдивою інформацією, оскільки в Селищній раді зберігається цілий том документації по спірній земельній ділянці, документи виготовлялись під час приватизації позивачем частини земельної ділянки. Другий доказ, поставлений в основу рішення, інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 12.12.2018 року. В рішенні попереднього суду (справа № 509\3328\13-ц) щодо скасування державних актів на земельні ділянки по АДРЕСА_4 вказано: «Визнати не дійсним державний акт на право власності на земельну ділянку за адресою АДРЕСА_5 , за трьома кадастровими номерами, виданого ОСОБА_1 та скасувати його державну реєстрацію». Довідка свідчить, що рішення виконано, ініціатором скасування був не ОСОБА_1 , а власниця сусідньої земельної ділянки по АДРЕСА_2 ОСОБА_3 , яка залучена до участі у справі, як тертя особа. Твердження суду «скасовано колишнім власником ОСОБА_1 », є некоректним і приймати рішення про відмову у позові на підставі того, що ОСОБА_1 виконав рішення попереднього суду, є неправомірним. Суд також не розглянув його заяву про розподіл судових коштів. (узагальнення доводів та заперечень інших учасників справи) Відповідачка ОСОБА_2 у відзиві на скаргу зазначила: Вона є співвласником житлового будинку по АДРЕСА_5 , який належить їй на підставі договору дарування від 27.12.2000 року, а згідно довідки Селищної ради №02-06/020/1449, зазначений житловий будинок розташований на земельній ділянці площею 0,15 га, яка перебуває у користуванні співвласників, тобто позивача ОСОБА_1 і її, ОСОБА_2 . Вона, як співвласник житлового будинку не зверталась до Селищної ради із заявою щодо надання дозволу на розробку технічної документації спірної земельної ділянки, а відповідно до відповіді Селищної ради від 12.09.2018 року, земельна ділянка є комунальною власністю і будь-яка документація із землеустрою на спірну земельну ділянку відсутня. Межі земельної ділянки в натурі по АДРЕСА_1 , відповідно до ст. 55 Закону України «Про землеустрій», не встановлювались. Згідно до ст. 79-1 ЗК України, земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування. Оскільки межі та площа земельної ділянки по АДРЕСА_5 не сформовані і не визначені, у Державному земельному кадастрі відсутня інформація щодо земельної ділянки, спірна земельна ділянка не може бути предметом поділу та встановлення порядку користування. ОСОБА_3 у відзиві на скаргу зазначила: На підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 20.05.1983 року та свідоцтва про право власності на будинок від 07.12.2009 року, вона є власником будинку з господарськими будівлями та спорудами, що розташовані на присадибній земельній ділянці АДРЕСА_2 , яка знаходиться в її користуванні та з одного боку межує із земельною ділянкою АДРЕСА_1 ділянка, що є предметом спору у справі). При цьому, між земельними ділянками НОМЕР_6 та АДРЕСА_1 в натурі не існує чітко визначених меж, між ділянками відсутні огорожі, будь-які межові знаки. Згідно відповіді Овідіопольської селищної ради №М-020-807 від 12.09.2018 р., земельна ділянка АДРЕСА_1 відноситься до земель комунальній власності територіальної громади селища Овідіополь, будь-яка документація із землеустрою на вказану ділянку в селищній раді відсутня, а ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , як співвласники житлового будинку, із заявами про надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо встановлення в натурі меж земельної ділянки не зверталися. Під час розгляду справи, на підставі ухвали суду від 21.07.2017 року, виготовлений висновок земельно-технічної експертизи на предмет визначення можливих варіантів встановлення порядку користування спірною присадибною земельною ділянкою площею 0,15 га, однак зазначений висновок не може слугувати належним доказом, так як в ході проведення експертизи допущені грубі порушення, висновки експерта суперечать нормам ЗК. При цьому, експертом врахована площа земельної ділянки 1 643 м2 за відсутності документів, що підтверджують правомірність користування ділянкою такої площ. Окрім того, запропонований експертом варіант встановлення порядку користування земельною ділянкою АДРЕСА_1 , грубо порушує її права, як користувача суміжної земельної ділянки АДРЕСА_2 , оскільки до складу її домоволодіння входять господарські будівлі, які позначені на схемі під літ. «КН», відстань від стін цих будівель до межі із сусідньою ділянкою №14 становить 1 м (відстань необхідна для обслуговування будівель), і не відповідає вимогам ДБН, зокрема абз. 3 п.3.25 ДБН 360-92** «Містобудування. Планування та забудова міських і сільських поселень». Позивач в обґрунтування своїх вимог також надав власний варіант встановлення порядку користування земельною ділянкою, який також не можна брати до уваги, так як він складений з порушеннями ЗК та її прав, оскільки позивач безпідставно зазначає, що загальна площа ділянки АДРЕСА_1 становить 1 643 м2, в той час, як в матеріалах справи відсутні докази (документи), що підтверджують правомірність користування співвласниками будинку АДРЕСА_5 присадибною ділянкою такої площі. Також позивачем до складу ділянки № 14 безпідставно включена частина ділянки № 12 , яка перебуває у її користуванні і використовується нею для обслуговування належних їй будівель. 13.11.2006 року ОСОБА_1 отримав Державний акт про право власності на присадибну земельну ділянку площею 0,0915 га, який був виданий на підставі рішення Овідіопольської селищної ради №1282-ІУ від 02.03.2006 р. про затвердженн6я технічнлї документації з передачі земельної ділянки та складання державного акту. На підставі рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 20.05.2014 р. (справа №509/3328/13-ц), яке було залишено без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області, Державний акт серії ЯГ №947287 про право власності позивача ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 0,0915 га по АДРЕСА_1 , скасовано в частині визначення площі земельної ділянки, а тому твердження позивача, що межа між ділянками № 12 та №14 встановлена, є безпідставними, так як рішення суду ґрунтується саме на тому, що межа між ділянками № 12 та №14 встановлена з порушеннями Закону. ОСОБА_1 у скарзі вказує, що суд безпідставно залучив її до участі у справі в якості третьої особи, однак ці доводи апелянта є безпідставними, оскільки предметом спору є встановлення порядку користування земельною ділянкою АДРЕСА_5 між співвласниками житлового будинку. Вона є користувачем суміжної земельної ділянки АДРЕСА_2 , межа між ділянками НОМЕР_6 та АДРЕСА_5 не встановлена в натурі, між нею та ОСОБА_1 існує спір щодо спільної межі, окрім того, запропоновані експертом та позивачем варіанти встановлення порядку користування земельною ділянкою АДРЕСА_1 , грубо порушують її права, як користувача суміжної земельної ділянки АДРЕСА_1. ІІІ.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА (встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини, а також обставини, встановлені судом апеляційної інстанції, і визначені відповідно до них правовідносини) Судом першої інстанції встановлені і сторонами неоспорені такі обставини. Відповідно до договору купівлі-продажу від 17.10.1997 року, ОСОБА_4 продала, а ОСОБА_5 придбала у ОСОБА_4 27/100 частин житлового будинку по АДРЕСА_1 , який розташований на присадибній земельній ділянці державного фонду розміром 1 500 м2 (а.с.49 т.1). Рішенням виконкому Селищної ради №419 від 06.11.1997 року, у ОСОБА_4 вилучено 0,09 га із земельної ділянки, із залишенням в її постійному користуванні 0,07 га, надано ОСОБА_5 земельну ділянку 0,07 га у постійне користування для обслуговування житлового будинку і передано у постійне спільне користування ОСОБА_4 та ОСОБА_5 земельну ділянку розміром 0.02 га по АДРЕСА_5 для влаштування подвір`я та заїзду до будинків (а.с.51,54 т.1). ОСОБА_2 , на підставі договору дарування від 27.12.2000 року, стала власником інших 27/100 часток житлового будинку по АДРЕСА_1 , який розташований на присадибній земельній ділянці державного фонду розміром 1 500 м2, право власності зареєстровано Овідіопольським РБТІ 16.02.200 року за №608 (а.с.50,50 зворот т.1). Позивач ОСОБА_1 , відповідно до договору дарування від 19.03.2003 року і свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 05.04.2013 року, є власником 73/100 частин житлового будинку по АДРЕСА_1 , право власності зареєстроване 22.03.2013 року. При цьому, згідно договору дарування від 19.03.2003 року, житловий будинок з надвірними спорудами, розташований на землях державної власності розміром 700 м2 (а.с.18-20 т.1). Третя особа ОСОБА_3 , на підставі свідоцтва про право власності на будинок від 07.12.2009 року, є власником будинку з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_2 , яка межує із земельною ділянкою АДРЕСА_1 (а.с.154,233 т.1). На підставі рішення Селищної ради №152 від 28.08.2003 року та № 363 від 25.11.2004 року, ОСОБА_1 надано дозвіл на будівництво прибудов до будинку, а також гаража з майстернею та мансардою, які прийняті в експлуатацію 20.12.2012 року (а.с.24-30 т.1). Рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 20.05.2014 р. (справа №509/3328/13-ц), яке залишено без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 30.07.2017 року: визнано недійсним державний акт про право власності на земельну ділянку площею 0,1078 га по АДРЕСА_2 серії ЯГ №755486, виданий на ім`я ОСОБА_3 від 26.04.2007 року; визнано недійсним державний акт про право власності на земельну ділянку площею 0,0915 га по АДРЕСА_1 серії ЯГ НОМЕР_4 , виданий на ім`я ОСОБА_1 від 13.11.2006 року; визнано недійсним та скасовано рішення ХІV сесії V скликання Селищної ради від 26.04.2007 року №347 у частині зазначення площі земельної ділянки, яка передавалась у безоплатну приватну власність ОСОБА_3 , а також рішення ХХVIII сесії IV скликання Селищної ради від 02.03.2006 року №1282 у частині зазначення площі земельної ділянки, яка передавалась у безоплатну приватну власність ОСОБА_1 ОСОБА_3 відмовлено у позові про зобов`язання МПП «Гілея» та ТОВ «Вектор» скласти технічну документацію із землеустрою щодо встановлення нових меж земельних ділянок у натурі (на місцевості), а ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні зустрічного позову до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні майном, не пов`язаних із позбавленням права володіння (а.с.22,2161-67,75-81 т.1). Згідно довідки Селищної ради №02-06/020/1449 від 09.12.2016 року, житловий будинок АДРЕСА_1 на земельній ділянці орієнтовною площею 0,15 га, яка перебуває у користуванні співвласників житлового будинку (а.с.21 т.1). 18.07.2017 року ОСОБА_1 уточнив позов і просив: встановити порядок користування земельною ділянкою згідно часток у праві власності на нерухоме майно і встановити поділ земельної ділянки в натурі (а.с.72-74 т.1). Відповідно до висновку судової земельно-технічної експертизи №18-629 від 02.08.2018 року, запропоновано один найбільш доцільний варіант порядку користування земельною ділянкою площею 1 643 м2, відповідно до якого ОСОБА_1 у користування пропонується земельна ділянка площею 1 069 м2, у користування ОСОБА_2 пропонується земельна ділянка площею 395 м2, а 179 м2 пропонується залишити у загальному користуванні (а.с.131-143 т.1). Згідно довідки Овідіопольського селищного голови №М-020-807 від 12.09.2018 року, земельна ділянка по АДРЕСА_5 знаходиться у комунальній власності, документація із землеустрою на спірну земельну ділянку відсутня, співвласники житлового будинку по АДРЕСА_5 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , із заявою про отримання дозволу (згоди) на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) не звертались (а.с.155 т.1). 19.10.2018 року позивач ОСОБА_1 подав заперечення, в яких зазначив, що висновок експертизи №18-629 від 02.08.2018 року є неналежним доказом (а.с.156-162 т.1). 13.12.2018 року і 25.01.2019 року позивач ОСОБА_1 подав заяви про залучення, як доказів, його варіанти поділу земельної ділянки загальною площею 1 643 м2 (а.с.211-214,222-225 т.1). Між сторонами виникли правовідносини з права користування присадибною земельною ділянкою, що знаходиться у комунальній власності, які регулюються нормами ЗК України. (доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції) Суд першої інстанції, відмовляючи у позові виходив з того, що визначення порядку користування земельною ділянкою, яка у користування співвласникам будинку не передавалась, є неможливим (а.с.36 т.2). Висновок суду першої інстанції про відмову у позові є правильним, разом з тим, мотивувальна частина рішення суду про відмову у позові підлягає зміні шляхом доповнення мотивів та підстав для відмови у позові. У разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача (ст. 120 ч.ч.1,2 ЗК України). З матеріалів справи вбачається, що станом на 17.10.1997 року житловий будинок по АДРЕСА_1 розташовувався на присадибній земельній ділянці державного фонду розміром 1 500 м2 (а.с. 49 т.1). Рішенням виконкому Селищної ради №419 від 06.11.1997 року, у первісного власника домоволодіння ОСОБА_4 вилучено 0,09 га із земельної ділянки, із залишенням в її постійному користуванні 0,07 га, новому власнику 27/100 частина домоволодіння ОСОБА_5 надано земельну ділянку площею 0,07 га у постійне користування для обслуговування житлового будинку, крім того, передано у постійне спільне користування ОСОБА_4 та ОСОБА_5 земельну ділянку розміром 0,02 га для влаштування подвір`я та заїзду до будинків. Позивач ОСОБА_1 і відповідачка ОСОБА_2 є співвласниками житлового будинку АДРЕСА_1 , при цьому, ОСОБА_2 з 27.12.2000 року належить 27/100 частин домоволодіння, ОСОБА_1 з 19.03.2003 року - 73/100 частин домоволодіння. Станом на вересень 2018 року земельна ділянка по АДРЕСА_5 знаходилась у комунальній власності, документація із землеустрою на спірну земельну ділянку відсутня, співвласники житлового будинку по АДРЕСА_5 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , із заявою про отримання дозволу (згоди) на розробку технічної докуметації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) не звертались (а.с.155 т.1). В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції (ст. 367 ч.6 ЦПК України). Позивач, остаточно уточнивши позов 18.07.2017 року, просив встановити порядок користування земельною ділянкою згідно часток у праві власності на нерухоме майно і встановити поділ земельної ділянки в натурі (а.с.72-74 т.1). Разом з тим, позовна заява від 18.07.2017 року не зазначає, який конкретно порядок користування земельною ділянкою слід встановити, а також яким чином слід поділити земельну ділянку в натурі. У подальшому, позивач ОСОБА_1 позовні вимоги не уточнював, проте, 19.10.2018 року, не погодившись з висновком судової земельно-технічної експертизи №18-629 від 02.08.2018 року, подав заперечення, в яких зазначив, що висновок експертизи є неналежним доказом, а 13.12.2018 року і 25.01.2019 року подав заяви щодо залучення до матеріалів справи його варіантів поділу земельної ділянки загальною площею 1 643 м2. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо, суд призначає експертизу у справі. Судом першої інстанції призначено і проведено судову земельно-технічну експертизу. Висновок судової земельно-технічної експертизи №18-629 від 02.08.2018 року, як доказ, не може бути прийнятий до уваги, оскільки експертом запропоновано визначення порядку користування спірною земельною ділянкою, виходячи із фактичної площі земельної ділянки на час проведення експертизи - 1 643 м2, тоді як, відповідно до первинних правовстановлюючих документів на домоволодіння по АДРЕСА_1 , домоволодіння розташовувалось на присадибній земельній ділянці державного фонду загальною площею 1 500 м2. Позивач, заперечуючи проти висновку судової земельно-технічної експертизи №18-629 від 02.08.2018 року, надав свої варіанти поділу земельної ділянки загальною площею 1 643 м2 (а.с.211-214,222-225 т.1). Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 78 ч.ч.1,2 ЦПК України). Для визначення порядку користування або виділу в натурі необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, суд мав призначити і провести відповідну експертизу. Особи, які беруть участь у справі, не погодились із висновком експерта №18-629 від 02.08.2018 року, зазначений висновок не може бути покладений в основу рішення, оскільки висновки експерта обґрунтовані виходячи з фактичного користування земельною ділянкою площею 1 643 м2, за відсутності правовстановлючих документів про розмір та межі земельної ділянки. Позивач не є спеціалістом з питань землеустрою та визначенням порядку користування земельними ділянками й не може бути таким спеціалістом у своїй справі. Оскільки варіанти поділу (встановлення порядку користування) спірною земельною ділянкою, запропоновані позивачем, у розумінні 78 ЦПК України, є недопустимими доказами, запропоновані позивачем варіанти, як докази, також не приймаються до уваги. Зважаючи на те, що предметом позовних вимог є вимоги про встановлення порядку користування (виділу в натурі) земельної ділянки по АДРЕСА_1 , станом на час розгляду справи в суді першої і в суді апеляційної інстанцій, між співвласниками домоволодіння та суміжним землекористувачем ОСОБА_3 існує спір щодо меж земельних ділянок, відсутні належні і допустимі докази правомірності користування земельною ділянкою площею 1 643 м2, яка знаходиться у фактичному користуванні позивача ОСОБА_1 та відповідачки ОСОБА_2 , вимоги ОСОБА_1 про встановлення порядку користування (виділ в натурі) земельної ділянки у розмірі 1 643 м2 не ґрунтуються на законі. (мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу) Доводи позивача ОСОБА_1 у скарзі про те, що: суд порушив норми процесуального права, оскільки підготовче провадження по збиранню доказів тривало 30 місяців, при цьому, суд не розглянув заяву про виклик експерта ОНДІСЕ для надання пояснень по експертизі № 18-629 і не розглянув заяву про вчинення правопорушення відповідачем та третьою особою, не розглянув заперечення щодо вступу у справу третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на підставі ухвали від 13.02.2019 р.; розгляд справи по суті відбувся в одному судовому засіданні 25.04.2019 року, яке тривало всього 40 хвилин без участі основного відповідача Селищної ради, яка не подавала заяву про розгляд справи за її відсутності; судом належним чином не досліджувались письмові докази, зокрема листОвідіопольської селищної ради на ім`я ОСОБА_2 від 12.09.2018 р. №М-020-807 та інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 12.12.2018 року; судом не вирішена заява про розподіл судових витрат, - не заслуговують на увагу. Провадження в суді першої інстанції тривало з грудня 2016 року по квітень 2019 року. Позивач, на якого покладено обов`язок довести ті обставини, на які він посилається, як на підставу своїх позовних вимог, в суді першої інстанції заявив клопотання про призначення і проведення відповідної експертизи, яка проводилась в період з липня 2017 року по серпень 2018 року. У липні 2017 року позивач уточнив позовні вимоги, а у подальшому, під час розгляду справи по суті, 13.12.2018 року і 25.01.2019 року, подав до суду нові докази. Між тим, у розумінні ч. 2 ст. 83 ЦПК України, з метою дотримання розумних строків розгляду справи, позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви. Виклик та допит у суді експерта ОНДІСЕ для надання пояснень щодо висновку № 18-629, з врахуванням того, що позивач, а також відповідачка ОСОБА_2 і третя особа ОСОБА_3 не погодились з висновками експерта, не був доцільним та необхідним. Залучення до участі у справі в якості третьої особи ОСОБА_3 , зважаючи на те, що між сторонами тривалий час існує спір з приводу меж суміжного землекористування, є обґрунтованим. У справі наявні відомості про сповіщення Селищної ради на 25.04.2019 року (а.с.29 т.2), тому у суду не було перешкод для розгляду справи за відсутності її представника. З журналу судового засідання від 24.04.2019 року вбачається, що суд досліджував письмові докази у судовому засіданні (а.с.31,31 зворот т.2). Зі змісту рішення суду вбачається, що суд, відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, вирішив питання щодо судових витрат (а.с.35 зворот т.2). Доводи відповідачки ОСОБА_2 і третьої особи ОСОБА_3 у відзивах на скаргу стосовно того, що межі земельної ділянки в натурі по АДРЕСА_1 не встановлювались, і, оскільки межі та площа земельної ділянки по АДРЕСА_5 не визначені, а у Державному земельному кадастрі відсутня інформація щодо земельної ділянки, спірна земельна ділянка не може бути предметом поділу та встановлення порядку користування, до уваги не приймаються через те, що у даному випадку йдеться про захист права користування земельною порядку у порядку, визначеному ст. 120 ЗК України. Позивач та відповідачка, як співвласники домоволодіння, у встановленому законом порядку, відповідно до ст. 79-1 ЗК України, та ст. 55 Закону України «Про землеустрій», можуть звернутись до компетентного органу (Овідіопольської селищної ради) з приводу формування земельної ділянки і встановлення меж земельної ділянки в натурі, а також вирішення питання про передачу їм у власність спірної земельної ділянки. (чи були і ким порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси, за захистом яких особа звернулася до суду) Позивач не довів своїх позовних вимог, а тому відсутні підстави для ствердження про порушення прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду. (висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції) Підставами для зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин (ст. 376 ч.1 п.п.1-4, ч.4 ЦПК України). Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у позові, разом з тим, колегія суддів вважає за необхідне викласти мотивувальну частину рішення суду першої інстанції в редакції цієї постанови. Приймаючи до уваги, що є необхідність для доповнення мотивувальної частині рішення суду першої інстанції про відмову у позові, рішення суду підлягає зміні. СУДОВІ ВИТРАТИ Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Колегія суддів залишає без задоволення скаргу позивача, а рішення суду першої інстанції без змін, тому позивач не має права на відшкодування судових витрат за розгляд справи в суді першої і в суді апеляційної інстанцій. ІV. РЕЗОЛЮТИВНА ЧАСТИНА Керуючись ст. ст. 367, 374 ч.1 п.2, 376 ч.1 п.п.1-4, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів, ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 25 квітня 2019 року- змінити в мотивувальній частині із залишенням без змін резолютивної частини рішення суду. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови. Повний текст постанови суду апеляційної інстанції складено 23.03.2020 року. Судді Одеського апеляційного суду Л.Г. Ващенко Л.М. Вадовська Є.С. Сєвєрова