Постанова 4813 № 521/99/19

Номер провадження: 22-ц/813/1942/20 Номер справи місцевого суду: 521/99/19 Головуючий у першій інстанції Поліщук І. О. Доповідач Заїкін А. П. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12.03.2020 року м. Одеса Єдиний унікальний номер судової справи: 521/99/19 Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: - головуючого судді - Заїкіна А.П. (суддя-доповідач), - суддів: - Погорєлової С.О., Таварткіладзе О.М., за участю секретаря судового засідання - Віцько А.І., учасники справи: - позивач - ОСОБА_1 , - відповідач - ОСОБА_2 , - третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Суворовська районна адміністрація Одеської міської ради, як орган опіки та піклування, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Суворовська районна адміністрація Одеської міської ради, як орган опіки та піклування, про позбавлення батьківських прав, заапеляційною скаргою адвоката Врона Андрія Валентиновича, діючого від імені ОСОБА_1 , на рішення Малиновського районного суду м. Одеси, ухвалене у складі судді Поліщук І.О. о 12 годині 10 хвилині 05 серпня 2019 року, повний текст рішення складено 05 серпня 2019 року, встановив: У січні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вищезазначеною позовною заявою, в якій просить позбавити батьківських прав ОСОБА_2 у відношенні малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . ОСОБА_1 обґрунтовує свої вимоги тим, що 06 червня 2009 року між нею, ОСОБА_1 , та відповідачем ОСОБА_2 було укладено шлюб. Від вказаного шлюбу у сторін ІНФОРМАЦІЯ_2 народився син - ОСОБА_3 . 08.12.2015 року на підставі рішення Малиновського районного суду м. Одеса шлюб між сторонами був розірваний. 22.10.2015 року рішенням Малиновського районного суду м. Одеси у справі № 521/13023/15-ц про стягнення аліментів зі ОСОБА_2 на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 , було вирішено стягнути зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти у розмірі ј частини всіх видів доходу щомісячно, але не менше ніж 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 11.08.2015 року до досягнення дитиною повноліття. Після розлучення батьків, малолітній ОСОБА_3 проживає разом із матір`ю у квартирі її тітки. З моменту розлучення відповідач не виявляв жодного бажання спілкуватися зі своєю дитиною. У місці проживання дитини не з`являвся жодного разу, що підтверджується характеристиками сусідів ОСОБА_1 від 05.12.2018 року. Відповідно до довідки № 640 від 27.11.2018 р.. виданою Одеською загальноосвітньою школою № 15 І-ІІІ ступенів Одеської міської ради Одеської області, ОСОБА_3 навчається у 2-г класі ОЗШ№15. Відповідно до характеристики ОСОБА_3 , виданої Одеською загальноосвітньою школою № 15 І-ІІІ ступенів Одеської міської ради Одеської області, ОСОБА_3 навчається у даній школі з першого класу, має навчальні досягнення середнього рівня. Мати приділяє належну увагу вихованню дитини, завжди цікавиться успіхами ОСОБА_4 , бере активну участь у житті класу та регулярно відвідує батьківські збори. В той час як батько за період навчання у школі жодного разу не з`явився та навчанням дитини не цікавиться. Позивачка наголошує, що ОСОБА_2 ухиляється від здійснення своїх батьківських прав. Він не піклується про фізичний і духовний розвиток ОСОБА_3 , його навчання, підготовку до самостійного життя. Не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання. Не спілкується з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення. Не сприяє засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі. Не виявляє інтересу до її внутрішнього світу. Не створює умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини, свідоме нехтування своїми батьківськими обов`язками. Оскільки ухилення ОСОБА_2 від виконання батьківських обов`язків шкодить інтересам дитини, вона вимушена звернутися з вищевказаним позовом до суду (а. с. 2 - 5). У судовому засіданні суду першої інстанції позивачка свої позовні вимоги підтримала. Вказувала на те, що відповідач по справі - її колишній чоловік, шлюб з яким розірваний рішенням Малиновського районного суду міста Одеси. Від шлюбу в них народився син - ОСОБА_3 , 2010 року народження. Після розірвання шлюбу син проживає разом з нею. 11.02.2019 року та 25.06.2018 року з відповідачем в неї відбулись телефонні розмови в процесі яких ОСОБА_2 наполягав на тому, щоб ОСОБА_1 разом з малолітнім ОСОБА_3 , виписалися з дачного будинку, інакше він не надасть довіреність на виїзд дитини за кордон, а саме, до батьків ОСОБА_1 .. Також, останній стверджує, що якщо ОСОБА_1 позбавить його батьківських прав, то їх дитина залишиться ні з чим. Погрожує тим, що якщо ОСОБА_1 не забере свою заяву про позбавлення батьківських прав, він подасть зустрічну заяву, та позбавить її батьківських прав, хоча сам зауважив, що бачить сина раз на рік, та навіть уяви не має як доглядати та піклуватися про дитину. Відповідно до телефонної розмови від 25.06.2018 року, саме в той час коли через велику заборгованість на ОСОБА_2 були накладені санкції, останній стверджував, що він готовий сплатити заборгованість, після того як ОСОБА_1 разом з малолітнім ОСОБА_3 випишуться з дачного будинку. Представник позивачки у судовому засіданні правову позицію останньої підтримав у повному обсязі та просив задовольнити позов. Відповідач у судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_1 про позбавлення його батьківських прав у відношенні малолітнього сина - ОСОБА_4 , 2010 року народження, не визнав. Звертав увагу суду на те, що з позивачкою у них складні відносини, вона заперечує проти його спілкування з сином у її відсутність. Крім того, відповідач зазначав, що дуже любить свого сина, прагне спілкуватися з ним, виховувати, сприяти його всебічному розвитку, а не лише виконувати фінансові обов`язки. В судовому засіданні відповідач стверджував, що він позбавлений можливості брати участь у вихованні сина та спілкуватися з ним, оскільки ОСОБА_1 перешкоджає йому у спілкуванні з сином, приховує місце проживання дитини, тощо. Намагаючись захистити свої порушені права, відповідач звернувся за правовою допомогою та в подальшому планує вирішити питання щодо участі у виховані сина в судовому порядку. Відповідач стверджує, що заборгованість по аліментам у нього відсутня, так як він сплачує аліменти у розмірі, що встановлений судовим рішенням, а також допомагає додатково. Намагаючись зв`язатись з ОСОБА_1 для вирішення питання щодо його участі у виховані дитини, він постійно отримував різноманітні відмовки. Відповідач звертався до Одеської загальноосвітньої школи № 15 І-ІІІ ступенів Одеської міської ради Одеської області з запитом щодо успіхів дитини. На свій запит отримав відповідь, виписку оцінок станом на 08.05.2019 року, та інформацію щодо відвідування навчального закладу з 01.09.2018 року по 08.05.2019 рік. Як на думку відповідача він не ухиляється від своїх батьківських обов`язків. Представник відповідача в судовому засіданні правову позицію ОСОБА_2 підтримав та звернув увагу суду, що в ході судового розгляду не встановлено злісне ухилення відповідача від виконання своїх батьківських обов`язків. Представник вважає, що в матеріалах цивільної справи відсутні будь-які належні та допустимі докази, що можуть бути підставою для позбавлення відповідача батьківських прав відносно дитини. Свідок ОСОБА_5 у судовому засіданні суду першої інстанції підтвердила, що є сусідкою позивачки та ніколи не бачила батька дитини. Свідок ОСОБА_6 пояснила суду, що є тіткою позивачки. Свідок підтвердила що батько дитини не займається виховання сина, не відвідує його. У судовому засіданні суду першої інстанції, за участі всіх учасників справи суд прослухав аудіо запис телефонних розмов які відбулися між сторонами 11.02.2019 року та 25.06.2018 року, та на які посилається позивачка в обґрунтування вимог позову. Рішенням Малиновського районного суду від 05 серпня 2019 року в задоволені вищевказаних позовних вимог ОСОБА_1 було відмовлено. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, відповідач офіційно працевлаштований, сплачує аліменти на утримання дитини. Судом першої інстанції прийняв до уваги малолітній вік дитини, в якому дитина дуже гостро потребує батьківської уваги та любові як і з боку матері, так і з боку батька. Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом,. В матеріалах справи відсутні переконливі докази винної поведінки ОСОБА_2 щодо ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини. Під час вирішення спору суд взяв до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини та інші обставини що мають істотне значення. Суд зазанчив, що самі по собі пояснення свідків та телефонна розмова між сторонами по справі, записана на аудіо диску, не можуть слугувати підставою для позбавлення відповідача батьківських прав, так як вони не підтверджені доказами щодо умисного ухилення відповідача від батьківських обов`язків (а. с. 109 - 114). Адвокат Врона А.В., діючий від імені ОСОБА_1 , в апеляційній скарзі просить рішення суду першої інстанції скасувати. Ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення ухвалено судом першої інстанції при невідповідності висновків суду обставинам справи, з порушенням норм процесуального права та неправильному застосуванні норм матеріального права. Апелянт вказує на те, що при розгляді справи судом не було належним чином досліджено письмові та речові докази. Суд, оцінюючі докази за своїм внутрішнім переконанням, не розглянув всі обставини справи у їх сукупності всебічно, повно та об`єктивно, відповідно до вимог законодавства. Вказує на низку обставин і письмових доказів, які в сукупності, як на думку апелянта, мають наслідком позбавлення відповідача батьківських прав у порядку, передбаченому пунктом 2 частини 1 статті 164 СК України. ОСОБА_1 та її представник - адвокат Врона А.В. в судовому засіданні суду апеляційної інстанції підтримали доводи та вимоги апеляційної скарги. У відзиві на апеляційну скаргу адвокат Тищенко С.Ю., діючий від імені ОСОБА_2 , заперечує проти апеляційної скарги. Просить апеляційну скаргу відхилити. Оскаржуване рішення просить залишити без змін. Вказує на те, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого та такого, який співпадає з інтересами дитини висновку про відмову в задоволенні позову. Зазначає про те, що відповідач любить свого сина, хоче спілкуватися з ним та брати безпосередню участь у його житті. Адвокат Тищенко С.Ю., діючий від імені ОСОБА_2 , у судовому засіданні суду апеляційної інстанції заперечував проти апеляційної скарги. Просив апеляційну скаргу відхилити. Оскаржуване рішення просив залишити без змін. Вислуханий у судовому засіданні малолітній син сторін - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , пояснив, що після того як батько пішов з сім`ї він проживає разом з матір`ю. До школи його водить мати, зі школи забирає також мати. З батьком він зустрічається дуже рідко, найчастіше це на день його народження, коли батько його поздоровляє та дарить подарунок. По телефону батько з ним спілкується дуже рідко. Бажає проживати разом з матір`ю. Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення осіб, які з`явились у судове засідання, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які апелянт посилається в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при постановленні рішення, колегія суддів зазначає наступне. Згідно із частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до ч. ч. 1, 2, 6 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково наданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Згідно з положеннями ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються яка на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити. Колегія суддів погоджується з вищезазначеними висновками суду першої інстанції. Вважає, що суд першої інстанції, на підставі наявних у справі, наданих сторонами і досліджених судом доказів, вірно встановив вищевказані обставини по справі, дійшов правильного вищезазначеного висновку про відмову в задоволенні позову. Висновки суду відповідають обставинам справи, вимогам норм матеріального (ст. ст. 19, 164, 166, 171 СК України) та процесуального (ст. ст. 263, 264 ЦПК України) права. Доводи апеляційної скарги не спростовують вказаних висновків суду. На підставі наявних у справі, наданих сторонами та досліджених судом доказів встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини. 06 червня 2009 року позивачка та відповідач уклали шлюб у Першому Суворовському відділі реєстрації актів цивільного стану Одеського міського управління юстиції, про що складено актовий запис №

385. За час шлюбу у подружжя ІНФОРМАЦІЯ_3 народився син - ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про його народження серія НОМЕР_1 , виданим Київським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Одеського міського управління юстиції, про що в книзі реєстрації народжень зроблено відповідний актовий запис за №

12. Рішенням Малиновського районного суду міста Одеси від 08 грудня 2015 року шлюб, зареєстрований 06 червня 2009 року у Першому Суворовському відділі реєстрації актів цивільного стану Одеського міського управління юстиції, актовий запис №385, між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - розірвано. Малолітній ОСОБА_3 , 2010 року народження, після розлучення сторін за домовленістю між ними, залишився проживати з матір`ю, знаходячись на її утриманні та вихованні. Відповідно до характеристики ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , учня 2-Г класу загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 15 м. Одеси вбачається, що ОСОБА_3 навчається у школі з першого класу. Має навчальні досягнення середнього рівня. Належить до тієї категорії учнів, які не повною мірою використовують свій потенціал, здібний, але значної старанності в оволодінні знаннями не виявив. Навчається не в повну міру своїх сил, потребує постійного контролю, не виявляє зацікавленості до навчання, відповіді його правильні, але недостатньо осмислені, значну частину матеріалу відтворює на репродуктивному рівні, з помилками, за допомогою вчителя може аналізувати навчальний матеріал. Має довільну змішану пам`ять, швидко запам`ятовує учбовий матеріал. До уроків готується не систематично, характеризується недостатнім поточним самоконтролем за власною діяльністю, що призводить до численних помилок при виконанні навчальних завдань. Опанування частини шкільних предметів дається важко, але схильний до вивчення природничих дисциплін. Мало читає. Бере активну участь у громадському житті школи та класу. Вразливий, нестриманий, імпульсивний, байдужий, принциповий, товариський. Розсудливий, самостійний. Правила поведінки ігнорує, має порушення дисципліни. Замкнений, мас декілька друзів. Також встановлено, що протягом навчання мати приділяє належну увагу вихованню дитини, завжди цікавиться успіхами ОСОБА_4 , бере активну участь у житті класу та регулярно відвідує батьківські збори. Також повідомлено, що батько за період навчання дитини у школі жодного разу не з`явився та навчанням дитини не цікавиться. Згідно письмових пояснень, наданих сусідкою позивачки, а саме ОСОБА_5 від 05.12.2018 року, вбачається, що за той час поки ОСОБА_1 являється її сусідкою, жодних нарікань на неї не виникало. ОСОБА_1 чуйна, ніколи не відмовляла в пораді та в допомозі. За весь час знайомства з ОСОБА_1 показала себе з найкращої сторони. Доглядає за сином - ОСОБА_4 , завжди с ним виходить на прогулянки, дитина завжди має доглянутий зовнішній вигляд, завжди з гарним настроєм, чемний. Сина - ОСОБА_4 ОСОБА_1 виховує одна, батька сина в будинку жодного разу не помічала. Відповідно до письмових пояснень, наданих сусідкою позивачки, а саме ОСОБА_7 від 05.12.2018 року, ОСОБА_1 дуже хороша сусідка, завжди допомагає в тяжку хвилину, приємна в спілкуванні. Розумна та грамотна жінка, під час спілкування проявляє себе як вихована людина. ОСОБА_1 одна виховує свого сина - ОСОБА_4 . Батька за весь час їх проживання не бачила. ОСОБА_4 дуже хороший та доглянутий хлопчик, ніколи не чула щоб ОСОБА_1 підвищувала голос на дитину. Відповідно до письмових пояснень, наданих сусідкою позивачки, а саме ОСОБА_8 від 05.12.2018 року, ОСОБА_1 показала себе з найкращої сторони, як добра та чуйна сусідка. ОСОБА_1 сама виховує сина. Син - ОСОБА_4 завжди має охайний вигляд, ОСОБА_1 доглядає за сином. Дитина регулярно відвідує школу, ОСОБА_1 часто виходить на прогулянки з сином. Батька сина ніколи не бачила. Як вбачається з висновку органу опіки та піклування Суворовської районної адміністрації Одеської міської Ради від 10.04.2018 року №01-05-3/95 про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , відносно малолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , орган опіки та піклування вважає доцільним позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , відносно малолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .. Орган опіки та піклування обґрунтовував свій висновок тим, що батько дитини, ОСОБА_2 , проживає окремо, участі у вихованні дитини не приймає, не виявляв бажання спілкуватися з сином, ніколи не приходив, не цікавився здоров`ям, розвитком дитини. Малолітній ОСОБА_3 , 2010 р.н., проживає з матір`ю, знаходячись на повному її утриманні та вихованні. Дані факти підтверджуються свідченнями сусідів: ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , ОСОБА_5 , за місцем проживання дитини. Відповідно до характеристики, наданої Одеською ЗОШ № 15, учнем 2-Г класу якої є малолітній ОСОБА_3 , 2010 р.н., хлопчик має навчальні досягнення середнього рівня, має порушення дисципліни. Мати приділяє належну увагу вихованню дитини, цікавиться успіхами, бере активну участь у житті класу, регулярно відвідує батьківські збори. Батько за період навчання дитини у школі жодного разу не з`являвся до закладу, навчанням дитини не цікавився. Відповідно до інформації КНП «ДМП№2», малолітній ОСОБА_3 , 2010 р.н., перебуває на обліку в поліклініці з 20.09.2016 р., прибув з Малиновського району м. Одеси. Мати з дитиною регулярно відвідує дитячу поліклініку, звертається за медичною допомогою, приводить дитину на щеплення. Догляд за дитиною достатній, дитина охайна. Малолітній ОСОБА_3 , 2010 р.н., повідомив та власноруч написав, що живе з мамою та дядею, яких дуже любить. Батька бачить один раз на рік, на свій день народження. Відповідно до рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 22.10.2015 р., справа № 521/13023/15-ц, зі ОСОБА_2 стягнуто аліменти на користь ОСОБА_1 , на утримання малолітнього ОСОБА_9 , 2010 р.н., у розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку, але не менш ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Відповідно до розрахунку заборгованості від 13.06.2018 р., наданого Малиновським відділом ДВС Одеського міського управління юстиції, розмір заборгованості по стягненню аліментів складав 7397.81 грн.. Враховуючи те, що заборгованість перевищила суму відповідних платежів за 6 місяців, постановами Першого Малиновського відділу ДВС Одеського міського управління юстиції в Одеській області №21630, №21631, №21632, №21633 від 14.06.2018 р., ОСОБА_2 було накладено тимчасові обмеження: щодо керування транспортним засобом; щодо права користування вогнепальною, мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії; у праві полювання; у праві виїзду за межі України. Після винесення вказаних постанов, батько малолітнього ОСОБА_9 , 2010 р.н., почав сплачувати заборгованість з аліментів. На 01.12.2018 р. заборгованість зі сплати аліментів зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання малолітнього сина склала 1944 грн.. Батько дитини ОСОБА_2 , відповідно до довідки відділу адресно-довідкової роботи ГУ ДМС України в Одеській області, був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . Знятий з обліку 02.09.2014 р. АДРЕСА_2 . Реєстрації немає. На даний час, ОСОБА_2 проживає без реєстрації за адресою: АДРЕСА_2 . Батько малолітнього ОСОБА_9 , 2010 р.н., категорично проти позбавлення його батьківських прав. В службі у справах дітей Одеської міської ради власноруч написав, що сплачує аліменти на утримання сина. З дитиною бачиться дуже рідко через відсутність взаєморозуміння з колишньою дружиною. А спілкуватися з сином в присутності колишньої дружини, для нього неприпустимо. До служби у справах дітей Одеської міської ради з питання усунення перешкод у спілкуванні з сином та його вихованні, ОСОБА_2 не звертався. Враховуючи те, що батько ухиляється від виконання своїх обов`язків, а саме: не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчанням, не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання, не спілкується з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не сприяє засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі, має бути позбавлений батьківських прав щодо дитини. Між сторонами виникли правовідносини щодо вирішення питання про позбавлення відповідача батьківських прав. Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. За приписами статті 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 Сімейного кодексу України (далі - СК України). Зокрема, пунктом 2 частини першої статті 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини. Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків. Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків. Як вбачається з пункту 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених статтею 164 СК України. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний та духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, і свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Відповідно до частин 1, 2 статті 171 СК України дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім`ї, посадовими особами з питань, що стосується її особисто, а також питань сім`ї; дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання в тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном. Відповідно до частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Європейський суд з прав людини у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (параграф 57, 58). У статті 9 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року зазначено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини. У справі «Мамчур проти України» (заява № 10383/09) від 16 липня 2015 року Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (параграф 100). Встановлено, що ОСОБА_2 проти позбавлення його батьківських прав заперечує та зазначає, що бажає приймати участь у вихованні, спілкуванні та матеріальному утриманні дитини, любить свого сина. Ураховуючи викладене, суд першої інстанції на підставі належним чином оцінених доказів дійшов правильного висновку про те, що позбавлення відповідача батьківських прав, тобто природніх прав, наданих батькам щодо дитини на її виховання, захист її інтересів та інших прав, які виникають із факту кровної спорідненості з дитиною, є крайнім заходом впливу, необхідність застосування якого за обставин цієї справи не доведено. Вирішуючи спір, суд першої інстанції, повно та всебічно з`ясувавши обставини справи, дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні вищенаведених позовних вимог про позбавлення батьківських прав. Згідно частини шостої статті 19 СК України суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини. Крім того апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції зокрема про невмотивованість висновку органу опіки та піклування щодо можливості позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав, оскільки такий висновок винесений без достатніх правових підстав, не містить обґрунтування доцільності такого рішення з точки зору впливу на малолітню дитину, і як наслідок апеляційний суд погоджується з критичним ставленням суду першої інстанції до цього висновку. Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про безпідставність вимог апеляційної скарги. Доводи апеляційної скарги є такими, які не мають наслідку задоволення вимог позову, а отже на увагу суду не заслуговують. Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], §

41. Згідно з пунктом 18 Постанови Пленуму роз`яснено, що зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків. Вислухавши у судовому засіданні малолітнього сина сторін - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,колегія суддів вважає за необхідне попередити ОСОБА_2 про необхідність змінити ставлення до виховання неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , поклавши на Суворовську районну адміністрацію Одеської міської ради, як орган опіки та піклування, контроль за виконанням ним батьківських обов`язків. За правилами ч. 4 ст. 376 ЦПК України, зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин. Оскільки спір по суті розглянутий вірно, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів відповідно до роз`яснень Постанови Пленуму Верховного суду України "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" від 30 березня 2007 року, вважає за необхідне рішення суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог про позбавлення батьківських прав змінити доповнивши мотивувальну та резолютивну частини рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 05 серпня 2019 року абзацом наступного змісту: «Попередити ОСОБА_2 про необхідність змінити ставлення до виховання неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , поклавши на Суворовську районну адміністрацію Одеської міської ради, як орган опіки та піклування, контроль за виконанням ним батьківських обов`язків». В решті рішення суду першої інстанції необхідно залишити без змін. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384, 390 ЦПК України, Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, постановив: Апеляційну скаргу адвоката Врона Андрія Валентиновича, діючого від імені ОСОБА_1 , - задовольнити частково. Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 05 серпня 2019 року- змінити. Доповнити мотивувальну та резолютивну частини рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 05 серпня 2019 року абзацом наступного змісту: «Попередити ОСОБА_2 про необхідність змінити ставлення до виховання неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , поклавши на Суворовську районну адміністрацію Одеської міської ради, як орган опіки та піклування, контроль за виконанням ним батьківських обов`язків». В решті рішення - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Повний текст постанови складено 23 березня 2020 року. Головуючий суддя: А. П. Заїкін Судді: С. О. Погорєлова О. М. Таварткіладзе