Постанова 4873 № 910/6125/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "18" березня 2020 р. Справа№ 910/6125/19 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Куксова В.В. суддів: Шаптали Є.Ю. Тищенко А.І. при секретарі Даниленко Т.О. за участю представників учасників справи: згідно протоколу судового засідання від 18.03.2020. розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Телеканал "Прямий" на рішення Господарського суду міста Києва від 18.11.2019 (повний текст складено 28.11.2019) у справі № 910/6125/19 (суддя Головіна К.І.) за позовом Державного підприємства "Український державний центр радіочастот" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Телеканал "Прямий" про зобов`язання укласти договір, ВСТАНОВИВ: Державне підприємство "Український державний центр радіочастот" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Телеканал "Прямий" (далі - відповідач, скаржник) про зобов`язання укласти договір. В обґрунтування своїх вимог позивач вказує на відмову ТОВ "Телеканал "Прямий" від укладення договору на роботи, пов`язані з радіочастотним моніторингом та забезпеченням електромагнітної сумісності радіоелектронних засобів № 0494/354 м-18, який є обов`язковим для укладання відповідачем в силу положень закону. Оскільки відповідь останнього на пропозицію укласти договір позивач не отримав, останній звернувся з даним позовом до суду. У позові (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 25.07.2019) позивач просить суд зобов`язати ТОВ "Телеканал "Прямий" укласти договір на роботи, пов`язані з радіочастотним моніторингом та забезпеченням електромагнітної сумісності радіоелектронних засобів № 0494/354м-18 з датою укладення - 01.01.2019, а також додаток № 1 до вказаного договору. Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.11.2019 позовні вимоги Державного підприємства "Український державний центр радіочастот" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Телеканал "Прямий" про зобов`язання укласти договір - задоволено. Зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Телеканал "Прямий" укласти з Державним підприємством "Український державний центр радіочастот" договір на роботи з радіочастотного моніторингу та забезпечення електромагнітної сумісності радіоелектронних засобів, випромінювальних пристроїв з 01.01.2019. Зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Телеканал "Прямий" укласти з Державним підприємством "Український державний центр радіочастот" додаток № 1 до договору № 0494/354м-18 на роботи з радіочастотного моніторингу та забезпечення електромагнітної сумісності радіоелектронних засобів, випромінювальних пристроїв з 01.01.2019. Не погоджуючись із вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Телеканал "Прямий" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 18.11.2019 у справі №910/6125/19 повністю та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. Підставою для скасування рішення суду скаржник зазначив, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального та порушено норми процесуального права. Зазначає при цьому, що згідно визначень понять, викладених у Законі України «Про радіочастотний ресурс України» радіочастотний моніторинг передбачає моніторинг даних РЕЗ, які діють, а користування радіочастотним ресурсом передбачає використання РЕЗ, а дозвіл на використання РЕЗ передбачає право особи, яка його отримала використовувати РЕЗ. Таким чином, на переконання скаржника, наявність дозволу на використання РЕЗ не обумовлює його обов`язкове використання. Судом першої інстанції не враховано, що, оскільки, обов`язковою для виконання постановою КМУ №815, припинено трансляцію аналогового телебачення з 01.08.2018 в м. Києві, скаржник не використовує РЕЗ, які транслювали аналоговий канал в м. Києві. В будь-якому випадку наявність чи відсутність чинних ліцензій та дозволів не впливає та не спростовує обов`язок суб`єктів телекомунікаційних відносин дотримуватись вимог чинної постанови КМУ №815 та не транслювати аналогове телебачення і відповідно не використовувати РЕЗ, які його транслюють. Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.01.2020 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Телеканал "Прямий" на рішення Господарського суду міста Києва від 18.11.2019 у справі № 910/6125/19 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя (судді-доповідача) Куксова В.В., судді Шаптали Є.Ю.,Тищенко А.І. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.01.2020 задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Телеканал "Прямий" про поновлення строку для подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 18.11.2019 у справі №910/6125/19. Відновлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Телеканал "Прямий" строк для подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 18.11.2019 у справі №910/6125/19. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Телеканал "Прямий" на рішення Господарського суду міста Києва від 18.11.2019 у справі №910/6125/19. Призначено справу до розгляду на 04.03.2020. 07.02.2020 від позивача через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Зазначає при цьому, що радіочастотному моніторингу підлягають РЕЗ відповідача щодо яких останнім отримано дозволи на експлуатацію. Рішення про анулювання дозволів на експлуатацію РЕЗ аналогового телевізійного мовлення належать відповідачу, Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері зв`язку та інформатизації не приймалися. Із заявами про анулювання вище зазначених дозволів відповідач почав звертатися до позивача лише з 13.05.2019. Отже, ст.45 ЗУ «Про радіочастотний ресурс України» передбачає обов`язкову підставу для анулювання дозволу позивачем - подання користувачем відповідної заяви. За відсутності такої заяви позивач позбавлений права самостійно здійснити процедуру анулювання дозволів на експлуатацію РЕЗ незалежно від виду радіотехнологій. В судовому засіданні 04.03.2020 оголошено перерву на 18.03.2020. 17.03.2020 від відповідача через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових документів. 17.03.2020 від позивача через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів надійшли додаткові пояснення. В судовому засіданні 18.03.2020 представник відповідача підтримав апеляційну скаргу з викладених у ній підстав, просив скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 18.11.2019 у справі №910/6125/19 повністю та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. Позивач в судове засідання 18.03.2020 не з`явився. Про поважність причин нез`явлення суд не повідомив, будь-яких заяв або клопотань з цього приводу до суду не надходило. Частиною 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку. Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012). Оскільки явка учасників апеляційного провадження в судові засідання не була визнана обов`язковою, зважаючи на наявні в матеріалах справи докази належного повідомлення позивача про місце, дату і час судового розгляду, а також враховуючи те, що судочинство здійснюється, зокрема, на засадах рівності та змагальності сторін і учасники судового провадження на власний розсуд користуються наданими їм процесуальними правами, зокрема, правом на участь у судовому засіданні, суд апеляційної інстанції вирішив розглядати дану справу за відсутності позивача та його повноваженого представника за наявними у справі матеріалами. В судовому засіданні 18.03.2020 було оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду. У відповідності до вимог ч. ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, заслухавши пояснення представника відповідача, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне. Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, згідно з ч. 1 ст. 16 Закону України "Про радіочастотний ресурс України" ДП "Український державний центр радіочастот" відноситься до сфери управління національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв`язку та інформатизації, і здійснює свою діяльність на підставі статуту, який затверджується національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері зв`язку та інформатизації. У свою чергу, ТОВ "Телеканал "Прямий" є користувачем радіочастотного ресурсу України на підставі ліцензії серії НР 00347-м від 19.06.2016 на мовлення Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення та експлуатує радіолектронний засіб телевізійного мовлення (далі - РЕЗ), що розміщений за адресою: м. Київ, вул. Дорогожицька,

10. Матеріалами справи підтверджено, що 28.03.2016 на зазначений засіб ДП "УДЦ радіочастот" видало відповідачу дозвіл № ТБ-80-0437417 на експлуатацію РЕЗ аналогового телевізійного мовлення на 25 ТВК, дійсний до 19.06.2023. 14.01.2019 ДП "УДЦ радіочастот" направило відповідачу пропозицію №80/13.2-07/467 щодо укладення договору на роботи, пов`язані з радіочастотним моніторингом радіоелектронних засобів. Разом з цією пропозицією був направлений відповідний проект договору № 0494/354м-18 та додаток № 1 до нього. Однак, відповідачем вказана пропозиція була залишена без відповіді та задоволення. Позивач вважає, що ТОВ "Телеканал "Прямий" неправомірно ухиляється від укладення зазначеного договору, оскільки його укладення є обов`язковим для сторін відповідно до спеціального закону - Закону України "Про радіочастотний ресурс України". Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції керувався тим, що запропонований позивачем проект договору № 0494/354м-18 з додатком № 1 до нього (є його невід`ємною частиною) відповідає вимогам законодавства щодо форми, змісту та істотних умов такого договору, а тому суд першої інстанції дійшов до висновку щодо необхідності задоволення позову шляхом зобов`язання відповідача укласти з ДП "УДЦ радіочастот" договір № 0494/354м-18 на роботи, пов`язані з радіочастотним моніторингом та забезпеченням електромагнітної сумісності радіоелектронних засобів, та додаток № 1 до нього, в редакції запропонованій позивачем. Розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Телеканал "Прямий", колегія суддів дійшла висновку, що вона не підлягає задоволенню з огляду на наступне. За змістом положень ст. 638 ЦК України, 180 ГК України договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. Статтею 181 ГК України визначено загальний порядок укладання господарських договорів, відповідно до якого господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках. Примусовий порядок укладення господарських договорів за рішенням суду регулюється ст. 187 ГК України та ст. 649 ЦК України, виходячи зі змісту яких, а також із принципу свободи договору, переддоговірні спори поділяються на спори про спонукання до укладення договору, якщо одна зі сторін ухиляється від його укладення, та на спори щодо умов договору, коли сторони не врегулювали розбіжності стосовно його умов. Згідно з ч. 3 ст. 179 ГК України укладення господарського договору є обов`язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов`язком для суб`єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов`язковості укладення договору для певних категорій суб`єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування. Положеннями ст. 649 ЦК України та ст. 181, 187 ГК України передбачено вирішення судом переддоговірних спорів, зокрема, щодо договорів, укладення яких є обов`язковим на підставі закону та в інших встановлених законом випадках. Тобто, в разі безпідставного ухилення від укладення договору стороною, зобов`язаною його укласти, інша сторона відповідно до положень статті 16 ЦК України має право звернутися до суду за захистом своїх прав, зокрема, шляхом спонукання укласти договір. При цьому, судова колегія зазначає, що спонукання до укладання договору можливе тоді, коли хоча б одна із сторін є зобов`язаною його укласти через пряму вказівку закону, або на підставі обов`язкового для виконання акта планування (у тому числі державного замовлення) який видано компетентним органом. У разі ухилення суб`єкта господарювання від оформлення договору, що ґрунтується на державному замовленні або укладення якого є для нього обов`язковим через пряму вказівку закону, господарський суд за позовом іншої сторони виносить рішення про спонукання до укладення договору чи про його укладення на певних умовах. Вирішуючи питання про обов`язковість укладення відповідачем договору у даному випадку, судова колегія приймає до уваги таке. Згідно з ч. 9 статті 23 Закону України "Про телебачення і телерадіомовлення" ліцензіати відповідно до умов ліцензії, виданої Національною радою мають право здійснювати мовлення, користуватися каналами мовлення за умови наявності у володільців радіоелектронних засобів передбачених законом дозволів на їх експлуатацію. Відповідно ч. 4 статті 50 Закону України "Про радіочастотний ресурс України" присвоєння радіочастот радіоелектронним засобам у смугах радіочастот, виділених для телерадіомовлення, та видача відповідних дозволів на експлуатацію радіоелектронних засобів здійснюється ДП "УДЦ радіочастот" на підставі ліцензії на мовлення або подання Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення для багатоканальних телесистем, які передбачають використання радіочастотного ресурсу України. Положеннями п. 5 ч. 2 ст. 6 та ч. 4 ст. 19 Закону України "Про радіочастотний ресурс України" передбачений обов`язок користувачів радіочастотного ресурсу сплачувати за радіочастотний моніторинг у смугах радіочастот загального користування. Зі свого боку, позивач зобов`язаний здійснювати радіочастотний моніторинг у смугах радіочастот загального користування згідно з пунктом 3 частини 3 статті 16 та частини 2 статті 19 Закону України "Про радіочастотний ресурс України". Частиною 3 ст. 16 Закону України "Про радіочастотний ресурс України" на ДП "УДЦ радіочастот" покладені обов`язки, зокрема, щодо проведення радіочастотного моніторингу використання радіочастотного ресурсу України відповідно до цього Закону; здійснення заходів щодо забезпечення електромагнітної сумісності радіоелектронних засобів, випромінювальних пристроїв; здійснення заходів щодо виявлення та усунення дії джерел радіозавад. Частиною 4 ст. 16 Закону України "Про радіочастотний ресурс України" закріплений обов`язок позивача на договірних засадах здійснювати роботи та надавати послуги, перелік та тарифи на які затверджуються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері зв`язку та інформатизації, у встановленому порядку. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Закону України "Про радіочастотний ресурс України" радіочастотний моніторинг здійснюється ДП "УДЦ радіочастот" та Генеральним штабом Збройних Сил України у смугах радіочастот загального та спеціального користування відповідно. Крім того, відповідно до п. п. 1.9, 1.10, 1.11 Положення про радіочастотний моніторинг у смугах радіочастот загального користування, затвердженого рішенням Національної комісії з питань регулювання зв`язку України № 1599 від 16.07.2009 (далі - Положення), кожний користувач радіочастотного ресурсу України укладає з ДП "УДЦ радіочастот" договір про проведення радіочастотного моніторингу у смугах радіочастот загального користування. Договір про проведення радіочастотного моніторингу підписується повноважними представниками сторін не пізніше тридцяти календарних днів від дня видачі ДП "УДЦ радіочастот" заявникові першого дозволу на експлуатацію РЕЗ випромінювальних пристроїв (ВП). Перелік РЕЗ (ВП), стосовно яких проводяться роботи, пов`язані з радіочастотним моніторингом та забезпеченням електромагнітної сумісності РЕЗ (ВП), визначається ДП "УДЦ радіочастот" і наводиться у засвідчених сторонами додатках до договору. Укладення договору зумовлене тим, що відповідно до п. 2.3 указаного Положення № 1599 від 16.07.2009 інформаційною основою радіочастотного моніторингу у смугах радіочастот загального користування є, зокрема, база даних присвоєнь радіочастот у смугах радіочастот загального користування, а реєстр присвоєнь частот відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 16 Закону веде ДП "УДЦ радіочастот". Таким чином, тільки ДП "УДЦ радіочастот" може визначити перелік РЕЗ (ВП), на які видані дозволи на експлуатацію, та щодо яких необхідно проводити роботи, пов`язані з радіочастотним моніторингом і забезпеченням електромагнітної сумісності. Відповідно до п. 1.12 Положення № 1599 від 16.07.2009 дані щодо виданих (анульованих) дозволів на експлуатацію РЕЗ (ВП) враховуються шляхом внесення змін у додаток до договору. Тобто, у додатках до договору повинні бути зазначені усі РЕЗ (ВП), на які видані дозволи на експлуатацію. З огляду на вказане, всі РЕЗ (ВП) користувачів, на які видані дозволи на експлуатацію, обов`язково наводяться у додатку до договору, та щодо яких обов`язково проводяться роботи з їх моніторингу. Отже, вищевказаними законодавчими актами передбачене обов`язкове здійснення робіт з радіочастотного моніторингу та забезпечення електромагнітної сумісності радіоелектронних засобів, що у свою чергу, здійснюється виключно на договірних засадах. Отже, судова колегія дійшла до переконання, що укладення такого договору між ДП "Український ДЦ радіочастот", як особою, що здійснює радіочастотний моніторинг, та ТОВ "Телеканал "Прямий", як користувачем РЕЗ, є обов`язковим в силу закону. Як зазначалось вище, на виконання вимог зазначених вище нормативних актів позивачем 14.01.2019 направлено відповідачу пропозицію (оферту) про укладення договору (лист № 80/13.2-07/467), в якій було запропоновано відповідачу укласти договір на роботи, пов`язані з радіочастотним моніторингом радіоелектронних засобів. Скаржник, в своїй апеляційній скарзі, заперечуючи проти укладення договору № 0494/354м-18, вказує, що Національною радою України з питань телебачення і радіомовлення, на підставі внесених постановою Кабінету Міністрів України № 377 від 08.05.2019 змін до Плану використання радіочастотного ресурсу України", було прийняте рішення № 1156 від 26.07.2018 "Про вимкнення аналогового телевізійного мовлення ТОВ "ТК "Прямий", м. Київ", відповідно до якого ліцензія на мовлення серія НР00347-м від 19.06.2016 та дозвіл № ТБ-80-0437417 від 28.03.2018 на експлуатацію РЕЗ ТОВ "Телеканал "Прямий" за адресою: м. Київ, вул. Дорогожицька, 10, з 01.08.2018 втратили свою дію. Тобто, на думку скаржника, оскільки у нього відсутні дозвіл та ліцензія на мовлення та експлуатацію РЕЗ, у зв`язку з чим останній його не використовує з 01.08.2018, то укладення договору на роботи, пов`язані з радіочастотним моніторингом та забезпеченням електромагнітної сумісності РЕЗ потужністю передавача 5,0 кВт, розташованого у місті Києві, вул. Дорогожицька, 10, є неможливим. Судова колегія зазначає, що 13.06.2018 постановою Кабінету Міністрів України № 377 були внесені зміни до Плану використання радіочастотного ресурсу України", відповідно до яких дію аналогового телевізійного мовлення на території міста Києва припинено з 31.07.2018, а з 31.08.2018 - на території усієї України. На підставі зазначеного Плану використання радіочастотного ресурсу України 26.07.2018 Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення прийняла рішення № 1156 щодо втрати чинності з 01.08.2018 ліцензії на мовлення ТОВ "Телеканал "Прямий" НР № 00347-м від 19.06.2016 (в частині докладних характеристик каналу (мережі) мовлення у м. Києві). Цим же рішенням було зобов`язано ТОВ "Телеканал "Прямий" привести ліцензію на мовлення у відповідність до Плану використання радіочастотного ресурсу України шляхом її переоформлення, вилучивши канали мовлення, які підлягають вимкненню. У подальшому, у зв`язку із завершенням термінів використання радіотехнології аналогового телевізійного мовлення, Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення прийняла ще одне рішення № 1325 від 29.08.2018, яким визначила, що ліцензія на мовлення ТОВ "Телеканал "Прямий" НР № 00347-м від 19.06.2016 втрачає чинність з 01.09.2019. Цим же рішенням ТОВ "Телеканал "Прямий" було зобов`язане повернути до Національної ради указану ліцензію на мовлення. Матеріалами справи підтверджено, що відповідачу дозвіл № ТБ-80-0437417 від 28.03.2018 на експлуатацію ТОВ "Телеканал "Прямий" РЕЗ (розташований у місті Києві, вул. Дорогожицька, 10), був виданий на підставі ліцензії на мовлення НР № 00347-м від 19.06.2016. 10.08.2018 ДП "УДЦ радіочастот" звернулось до відповідача з листом № 80/093/05/9801, у якому повідомило ТОВ "Телеканал "Прямий" про втрату чинності ліцензій ТОВ "Телеканал "Прямий" та запропонувало останньому звернутись до позивача із заявою по анулювання дозволу № ТБ-80-0437417 від 28.03.2018, виданого на підставі ліцензії НР № 00347-м від 19.06.2016. Проте, як вбачається із матеріалів та не заперечується самим скаржником у своїй апеляційній скарзі, скаржник вказане повідомлення залишив без розгляду та задоволення. Відповідно до ст. 45 Закону України "Про радіочастотний ресурс України" анулювання дозволу на експлуатацію здійснюється УДЦР самостійно або за рішенням національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв`язку та інформатизації (ч. 1). Підставами для прийняття національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері зв`язку та інформатизації, рішення про анулювання дозволу на експлуатацію є анулювання ліцензії на мовлення (ч. 2). УДЦР приймає рішення про анулювання дозволу на експлуатацію на підставі заяви користувача радіочастотного ресурсу України про анулювання дозволу (ч. 3). Отже, зі змісту положень Закону України "Про радіочастотний ресурс України", який є спеціальним у даних правовідносинах, вбачається, що анулювання дозволів на експлуатацію РЕЗ здійснюється на підставі заяви користувача, тобто відповідача у даному випадку, а оскільки ТОВ "Телеканал "Прямий" із такою заявою до позивача не звертався (хоча і був повідомлений належним чином про свій обов`язок), то самостійно анулювати дозвіл № ТБ-80-0437417 від 28.03.2018 ДП "УДЦ радіочастот" не мав права. При цьому, судова колегія звертає увагу, що зазначення у дозволі № ТБ-80-0437417 від 28.03.2018, що він дійсний до прийняття Національною радою України з питань телебачення і радіомовлення рішення про вимкнення аналогового телевізійного мовлення у регіоні, не виключає визначеного спеціальним законом обов`язку користувача РЕЗ (ТОВ "Телеканал "Прямий") звернутись до ДП "УДЦ радіочастот" із заявою про анулювання цього дозволу. Із урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла до переконання, що користувачем РЕЗ, розміщеного по вул. Дорогожицька, 10 у місті Києві, і досі залишається ТОВ "Телеканал "Прямий", а тому стосовно цього засобу позивач зобов`язаний проводити роботи з моніторингу та забезпечення електромагнітної сумісності, які мають виконуватись лише на підставі відповідного договору із користувачем РЕЗ. Крім того, встановлено, що позивач разом з проектом договору направив відповідачу проект додатка № 1 до договору № 0494/354м-18, який позивач просить укласти. У цьому додатку визначений перелік радіоелектронних засобів, що підлягають радіочастотному моніторингу, а саме - передавач потужністю понад 0,5 кВт, розташований у місті Києві, вул. Дорогожицька, 10, користувачем якого є ТОВ "Телеканал "Прямий", а також вартість послуг моніторінгу, яка відповідає встановленій у ст. 36.5 Розділу І вартості робіт (послуг), пов`язаних з радіочастотним моніторингом та забезпеченням електромагнітної сумісності РЕЗ, наведених у Тарифах. Погодження зазначеного додатку також є обов`язковим, оскільки на його підставі ведеться облік РЕЗ користувачів, щодо яких проводяться обов`язкові роботи з їх моніторінгу. Проаналізувавши запропонований позивачем проект договору № 0494/354м-18 з додатком № 1 до нього (є його невід`ємною частиною), судовою колегією встановлено, що цей договір відповідає вимогам законодавства щодо форми, змісту та істотних умов такого договору, а тому суд першої інстанції дійшов правомірного висновку щодо задоволення позову шляхом зобов`язання відповідача укласти з ДП "УДЦ радіочастот" договір № 0494/354м-18 на роботи, пов`язані з радіочастотним моніторингом та забезпеченням електромагнітної сумісності радіоелектронних засобів, та додаток № 1 до нього, в редакції запропонованій позивачем. При цьому судом першої інстанції правомірно вирішено вважати, що датою укладання вказаного договору № 0494/354м-18 та додатку № 1 до нього є 01.01.2019, про що вказував позивач. Пунктом 9.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23 березня 2012 року № 6 "Про судове рішення" передбачено, що господарські суди у рішенні про спонукання укласти договір повинні зазначити умови, на яких сторони зобов`язані укласти договір, з посиланням на поданий позивачем проект цього договору (наприклад: вважати договір (найменування договору) укладеним на умовах поданого (найменування позивача) проекту цього договору). З урахуванням вище викладеного в сукупності судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції що вимоги ДП "УДЦ радіочастот" про зобов`язання укласти договір є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в редакції поданого позивачем проекту договору, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог. Згідно зі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Суд враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у контексті конкретних обставин справи. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсним обставинам справи і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду міста Києва від 18.11.2019 у справі №910/6125/19 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається Згідно з ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права. За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації" зазначено, що одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції. Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Проніна проти України") і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року). Відповідно до ст. ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Телеканал "Прямий" на рішення Господарського суду міста Києва від 18.11.2019 у справі №910/6125/19 є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає. У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника. Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, П О С Т А Н О В И В Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Телеканал "Прямий" - залишити без задоволення. Рішення Господарського суду міста Києва від 18.11.2019 у справі №910/6125/19 - залишити без змін. Матеріали справи №910/6125/19 повернути до господарського суду першої інстанції. Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, передбачені ГПК України. Повний текст постанови складено 24.03.2020. Головуючий суддя В.В. Куксов Судді Є.Ю. Шаптала А.І. Тищенко