LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова 4857817/1657/17

від 18.03.2020 ·

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 березня 2020 рокуЛьвівСправа № 817/1657/17 пров. № А/857/1131/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого судді Обрізко І.М., суддів Іщук Л.П., Онишкевича Т.В., за участю секретаря судового засідання Лутчин А.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Волинській області на ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2019 року про відмову у задоволенні заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 29 січня 2018 року, прийняту суддею Щербаковим В.В. о 16 годині 06 хвилині у місті Рівному, повний текст складений 25.11.2019 року у справі за позовом приватного підприємства «Спіріт Захід» до Головного управління ДФС у Волинській області про зобов`язання вчинити дії,- встановив: Головне управління ДФС у Волинській області звернулося до суду із заявою про перегляд рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 29.01.2018 року за нововиявленими обставинами. Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2019 року в задоволені заяви ГУ ДФС у Волинській області про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 29.01.2018 у справі №817/1657/17 відмовлено. Відмовляючи в задоволенні заяви, суд звернув увагу, що судовим рішенням у справі №817/1044/16 було встановлено, що позивачем належно виконано податковий обов`язок з перерахування акцизного податку за квітень 2016 року за платіжним дорученням від 17.05.2016 року №593 на суму 38935,00 грн. Долучений ГУ ДФС у Волинській області до заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами лист В.о. уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПУАТ «ФІДОБАНК» по своїй суті письмовим доказом по справі не являється. Отже, не можна зробити висновок, що у заяві ГУ ДФС у Волинській області повідомило суду будь які обставини, які б мали вплив на юридичну оцінку спірних обставин, тому такі не є нововиявленими в розумінні ст.361 Кодексу адміністративного судочинства України. Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, Головне управління ДФС у Волинській області подало апеляційну скаргу. Вважає, що судом першої інстанції порушені норми матеріального та процесуального права. В апеляційній скарзі звертає увагу на те, що заявник 01.04.2019 року отримав лист від В.о. уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПУАТ «ФІДОБАНК», з якого платіжне доручення від 17.05.2016 року №593 на суму 38935,00 грн. не було виконано Банком. Отже, дана обставина є нововиявленою, оскільки така не була відома суду при ухваленні рішення від 29.01.2018 року у справі №817/1657/17. Відтак, матеріалами справи підтверджено, що фактичного зарахування акцизного податку згідно вказаного платіжного доручення до бюджету не відбулося. Просить скасувати ухвалу суду та прийняти нове рішення, яким скасувати рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 29.01.2018 року і в задоволенні позову відмовити. У судове засідання для розгляду апеляційної скарги учасники справи не прибули, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, а тому відповідно до ч.4 ст.229, ст.313 КАС України апеляційний суд ухвалив розгляд апеляційної скарги здійснити за відсутності учасників справи та без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до наступного. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд в повній мірі дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази. Судом встановлено, що у травні 2016 року ПП «Спіріт Захід» було подано до Луцької ОДПІ ГУ ДФС у Волинській області декларацію акцизного податку за квітень 2016 року. Суми, задекларованого акцизного податку, що підлягають сплаті до бюджету, позивач сплатив повністю, що підтверджено відповідними платіжними дорученнями від 17.05.2016 року №593 в сумі 38935,00грн. Своєчасна, у повній мірі сплата акцизного податку з реалізації суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизними товарами за квітень 2016 року ПП «Спіріт Захід» підтверджена постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 18.10.2016 року у справі №817/1044/16, яка набрала законної сили, а відтак, в силу вимог ч.4 ст.78 КАС України не потребує доказуванню. Судом також встановлено, що рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 29.01.2018 року у справі №817/1657/17 позов задоволено повністю: зобов`язано ГУ ДФС у Волинській області вчинити дії щодо зарахування податкових зобов`язань ПП «Спіріт Захід» за платіжним дорученням від 17.05.2016 року №593 в сумі 38935,00грн. в рахунок сплати акцизного податку за квітень 2016 року; зобов`язано ГУ ДФС у Волинській області вчинити дії щодо врахування в інтегрованій картці платника податків - ПП «Спіріт Захід» сплату акцизного податку з реалізації суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизними товарами, сплаченого згідно з платіжним дорученням від 17.05.2016 року №593 в сумі 38935,00грн. ГУ ДФС у Волинській області, як на нововиявлену обставину покликається на лист В.о. уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПУАТ «ФІДОБАНК» в якому вказано, що платіжне доручення №593 від 17.05.2016 року в сумі 38935 грн. не було виконано Банком. Відтак, вважає, що дана обставина є нововиявленою, оскільки не була відома Рівненському окружному адміністративному суду при винесенні рішення від 29.01.2018 року у справі №817/1657/17. Відповідно до ч.2 ст.361 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є, зокрема, істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; Нововиявлені обставини це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин. При цьому неподання стороною або особою, яка бере участь у справі, доказу, про який їй було відомо та який підтверджує відповідні обставини, а також відмова суду в прийнятті доказів не є підставами для перегляду судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами. Необхідними умовами нововиявлених обставин є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов`язки осіб, які беруть участь у справі. Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у рішенні, що переглядається. Необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами. Процесуальні недоліки розгляду справи (зокрема, неповне встановлення фактичних обставин справи) не вважаються нововиявленими обставинами, проте можуть бути підставою для перегляду судового рішення в апеляційному або касаційному порядку. Європейський суд з прав людини зазначив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу остаточності рішень суду. Цей принцип визначає, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, а не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру (рішення від 3.04.2008 у справі «Пономарьов проти України», п.40). Процедура скасування остаточного судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би привести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні і що цей доказ є вирішальним. Ця процедура є характерною для правових систем багатьох держав-учасниць. Зазначена процедура сама по собі не суперечить принципу правової визначеності доти, доки вона використовується задля виправлення помилок, допущених під час здійснення правосуддя (рішення від 18.11.2004 року у справі «Pravednaya v. Russia», пп.27, 28). Зазначене відповідає позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 29.08.2018 року у справі № 52/137/15-ц. Не можуть вважатися нововиявленими ті обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами до суду (

позиція Верховного Суду від 19.06.2019 року у справі № 815/1918/15). Необхідними ознаками нововиявлених обставин є, по-перше, їх наявність на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи. Ознаку «не були і не могли бути відомі особі» слід розглядати як сукупність цих двох необхідних умов, тобто, для визнання обставини нововиявленою недостатньо, щоб особа просто не знала про наявність певної істотної обставини, а потрібно, щоб вона і не могла знати про неї. Не можуть вважатися нововиявленими ті обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами чи іншими особами, які беруть участь у справі. Обставини, що виникли чи змінилися після ухвалення судом рішення, а також обставини, на які посилався учасник судового процесу у своїх поясненнях, або які могли бути встановлені в разі виконання судом вимог процесуального закону, теж не можуть визнаватися нововиявленими. Істотними для справи обставинами вважаються такі факти і події, які мають юридичне значення для взаємовідносин сторін, що звернулись до суду з метою розгляду спірної ситуації, тобто, ці факти існували вже під час розгляду спірної ситуації в суді, але не були і не могли бути відомі ні особам, які брали участь у розгляді адміністративної справі, ні суду, який її розглядав та вирішував її по суті. Нововиявлені обставини за своєю юридичною сутністю є фактичними даними, що спростовують факти, які було покладено в основу рішення, а відтак у разі, якщо нововиявлена обставина була відома суду під час ухвалення судового рішення, то вона б обов`язково вплинула на остаточні висновки суду. Відповідно до ч.4 ст.361 Кодексу адміністративного судочинства України не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: 1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом. Враховуючи наведене, лист В.о. уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПУАТ «ФІДОБАНК», на який покликається заявник як на нововиявлену обставиною не є такою, оскільки є новим доказом, який не може підтверджувати нововиявлені обставини, враховуючи те, що такий не оцінювався судом, стосовно обставин, що були встановлені та міг бути наданий на час прийняття первинного судового рішення при добросовісному користуванні своїми правами учасниками справи. Відтак, встановлені даним листом обставини існували на час постановлення рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 29 січня 2018 року та могли бути відомі заявнику. Судові витрати розподілу не підлягають з огляду на результат вирішення апеляційної скарги та виходячи з вимог ст. 139 КАС України. Отже, доводи апеляційної скарги дають підстави для висновку про правильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до правильного вирішення справи (питання). Керуючись ст.ст. 229, 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,- постановив: Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Волинській області залишити без задоволення, ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2019 року про відмову у задоволенні заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 29 січня 2018 року у справі №817/1657/17 без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя І. М. Обрізко судді Л. П. Іщук Т. В. Онишкевич Повне судове рішення складено 24.03.2020 року.

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»