Постанова 4852 № 160/9081/19

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 18 березня 2020 року м. Дніпросправа № 160/9081/19 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Мельника В.В. (доповідач), суддів: Сафронової С.В., Чепурнова Д.В., за участю секретаря судового засідання Царьової Н.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2019 року (головуючий суддя - Ніколайчук С.В.) в адміністративній справі за позовом представника ОСОБА_1 - Страх Вадима Олеговича до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про зобов`язання вчинити певні дії, - ВСТАНОВИВ: Страх Вадим Олегович від імені ОСОБА_1 (далі - Позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - Відповідач), в якому просив: - визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо зменшення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , пенсії після виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.04.2019 року у справі № 160/ 7571/18, неправомірними; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повернувши її до розміру, який існував з 02.04.2019 року до виконання рішення рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.04.2019 у справі №160/7571/18, здійснивши перерахунок пенсії, тобто за різницею тих сум, які були виплачені. В обґрунтування адміністративного позову Позивач, зокрема, зазначив, що не погоджується зі зменшенням його поточної пенсії через виконання рішення суду, яким визнано дії Відповідача неправомірними та встановлено, що Позивач цілий рік не отримував пенсію через дії Відповідача. Позивач вважає, що діями Відповідача порушуються його права, а розмір пенсії не повинен бути зменшеним. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2019 року адміністративний позов задоволено частково (а.с.129-131). Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з урахуванням рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду за період з 03.04.2018 року по 09.04.2019 року. Зобов`язано головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 10.04.2019 року за формулою та складовими, врахованими під час призначення пенсії за заявою від 10.04.2019 року. В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено. Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції, зокрема, виходив із того, що Відповідач, перераховуючи пенсію, діяв на підставі рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.04.2019 року по справі №160/7571/18, а тому вимога про визнання дій Відповідача протиправними не підлягає задоволенню, оскільки Відповідач у своїх діях був обмежений рішенням суду. В той же час, суд зазначив, що для відновлення прав позивача необхідно зобов`язати Відповідача перерахувати позивачу пенсію до 09.04.2019 року за рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.04.2019 року у справі №160/7571/18, а з 10.04.2019 року перерахувати за формулою зі складовими, врахованими головним управлінням Пенсійного фонду України, які були розраховані Відповідачем до виконання рішення суду за заявою про призначення пенсії від 10.04.2019 року. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі Відповідач, посилаючись на порушення матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити. Вимоги апеляційної скарги мотивовано, зокрема, тим, що зменшення розміру пенсії відбулось у зв`язку із виконанням рішення суду та зміною в результаті цього складових формули, за якою проводився розрахунок розміру пенсії, а саме середній заробіток та загальний стаж. Також Відповідач зазначає, що спір виник щодо розміру пенсії після виконання рішення суду з 01.09.2019 року, а саме Позивач наполягав на розмірі пенсії, який був у Позивача з 02.04.2019 року. Крім того, Відповідач вказує, що мотивуючи своє рішення суд посилався на ст. 50 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», що є помилковим. 18 березня 2020 року до суду апеляційної інстанції надійшла заява представника Позивача про розгляд справи без його участі. Також 18 березня 2020 року до суду апеляційної інстанції надійшла заява представника Відповідача про перенесення розгляду справи у зв`язку із запровадженням карантину. Колегія суддів, порадившись на місці, ухвалила відмовити в задоволенні клопотання представника Відповідача про перенесення розгляду справи, з огляду на те, що явка сторін в судове засідання суду апеляційної інстанції не визнавалась обов`язковою, а наданих сторонами матеріалів достатньо для прийняття рішення у справі. Крім того, суд апеляційної інстанції при розгляді даної справи має дотримуватись строків, передбачених ч.1 ст. 309 КАС України, перебіг яких у зв`язку із введенням Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 р. №211 карантину на теперішній час у передбаченому Законом порядку не зупинено. Учасники справи, які були належним чином сповіщені про місце, дату та час розгляду справи, в судове засідання представників не направили, що не перешкоджає розгляду справи. Проаналізувавши вимоги та підстави апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи в їх сукупності, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів приходить до наступних висновків. Судом встановлено, що 02.03.2018 року Позивач вперше звернувся до Відповідача із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах по списку №2. Листом Відповідача було відмовлено в призначенні пенсії за відсутності пільгового стажу за списком №2. Не погодившись з наданою відмовою, Позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом про зобов`язання Відповідача зарахувати періоди роботи за списком №2. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.04.2019 року у справі №160/7571/18 адміністративний позов ОСОБА_1 до головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області задоволено частково: - визнано протиправною відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 , викладену в листі №Т14658 від 25.09.2018 року; - зобов`язано зарахувати до стажу роботи ОСОБА_1 період його роботи з 28.03.2000р. по 31.07.2001р., що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах; - зобов`язано призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з 03.04.2018 року. У період розгляду справи у суді, Позивач повторно 10.04.2019 року звернувся із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах по списку №2. Пенсія була призначена з 02.04.2019 року із зменшенням пенсійного віку на умовах статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Загальний стаж роботи 41 рік 10 місяців (стаж зараховано по дату подання заяви про призначення, тобто до 31.03.2019), стаж роботи на пільгових умовах по списку №2 - 6 років 7 місяців 3 дні, коефіцієнт стажу 0,41833. Для розрахунку пенсії використано найбільш вигідний період заробітної плати з 01.01.1995 по 31.12.1999 та з 01.07.2000 по 31.03.2019 (по дату подання заяви) із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Звернення за призначенням пенсії відбулось 10.04.2019 року, тож при розрахунку заробітної плати застосовувався середній заробіток за три роки, що передують зверненню, а саме 2016-2018 роки в розмірі 6188,89 грн. Середньомісячний заробіток складав - 17845,54 грн. (6188.89грн. х 2.88348). Індивідуальний коефіцієнт для обчислення - 2,88348 Розмір пенсії складав 7740,44 грн. (17845,54 грн.* 0,41833) де: 7465,32 - розмір пенсії за віком, 89,82 грн. - доплата за понаднормативний стаж (6 років), 185,30 грн.- надбавка донорам. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.04.2019 року по справі №160/7571/18 було зобов`язано зарахувати до стажу роботи період роботи з 28.03.2000 року по 31.07.2001 року, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, також зобов`язано призначити Позивачу пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з 03.04.2018 року. Рішення суду набрало законної сили. Відповідно до ч.1 ст. 370 Кодекс адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Рішення суду було виконано 15.07.2019 року, шляхом призначення пенсії з 03.04.2018 року та зарахування стажу до пільгового стажу періоду роботи з 28.03.2000 року по 31.07.2001 року. З урахуванням рішення суду загальний стаж роботи 40 років 10 місяців (стаж зараховано по дату подання заяви про призначення тобто до 31.03.2018), стаж роботи на пільгових умовах по списку №2 - 7 років 11 місяців 7 днів, коефіцієнт стажу 0,40833. Для розрахунку пенсії використано найбільш вигідний період заробітної плати з 01.01.1995 по 31.12.1999 та з 01.07.2000 по 31.03.2018 (по дату подання заяви) із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Тимчасово, з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року, заробітна плата (дохід) для призначення пенсії визначається із середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2016 та 2017 роки призначення пенсії відбулось з 03.04.2018 року, тож при розрахунку заробітної плати застосовувався середній заробіток за 2016 та 2017 роки в розмірі 5377,90 грн. Середньомісячний заробіток складав - 15 820,87 грн. (5377,90 грн. х 2,94183). Індивідуальний коефіцієнт для обчислення - 2,94183. Розмір пенсії складав 7740,44 грн. (15820,87 грн.* 0,40833) де: 6702,74 - розмір пенсії за віком, 72,60 грн. - доплата за понаднормативний стаж (5 років), 170,00 грн.- надбавка донорам. Отже, так як пенсія за рішенням суду була призначена з іншого періоду, а саме з 03.04.2018 року, при розрахунку розміру пенсії змінилися такі складові формули: - загальний стаж Позивача. Стаж було зараховано по дату призначення пенсії (по 31.03.2018 року) на відміну від призначеної пенсії з 02.04.2019 коли стаж було зараховано до 31.03.2019 року. Відповідно загальний стаж зменшився; - середній заробіток при розрахунку розміру заробітної плати, яка є однією зі складової формули для розрахунку розміру пенсії. Для розрахунку розміру пенсії було застосовано середній заробіток за 2016-2017 року, як то передбачено ч.2 ст. 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», адже дата призначення змінилась з 2019 року на 2018 рік. Таким чином, після виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.04.2019 року розмір пенсії у Позивача зменшився. Відповідно до ст. 47 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством. Згідно з ч.1 ст. 27 ст. 47 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» розмір пенсії за віком визначається за формулою: П = Зп ? Кс, де: П - розмір пенсії, у гривнях; Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи, визначена відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, у гривнях; Кс - коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи, визначений відповідно до статті 25 цього Закону. З наведених підстав, судом встановлено, що після виконання рішення суду Позивачу було зменшено розмір пенсії. Так, законодавство встановлює підставу, коли органами ПФУ може бути зменшено пенсію, а саме внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних (частина 1 статті 50 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»). Відповідачем не надано суду жодних належних доказів подання Позивачем недостовірних даних чи зловживань з його боку. За правовою позицією Європейського Суду з прав людини, право на соціальні виплати є майновим правом, передбаченим статтею 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, і зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності (рішення у справі "Хонякіна проти Грузії" (Khoniakina v. Georgia), № 17767/08, пункт 72, від 19 червня 2012 року). Європейський Суд наголошував на тому, що першим і найголовнішим правилом статті 1 Першого протоколу є те, що будь-яке втручання державних органів у право на мирне володіння майном має бути законним і повинно переслідувати легітимну мету «в інтересах суспільства». Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним по відношенню до переслідуваної мети. Іншими словами, має бути забезпечено «справедливий баланс» між загальними інтересами суспільства та обов`язком захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на відповідну особу або осіб буде покладено особистий та надмірний тягар (рішення у справі « ОСОБА_3 Греції та інші проти Греції» (Former King of Greece and Others v. Greece) [ВП], заява № 25701/94, пп. 79 та 82, ЄСПЛ 2000-ХІІ). Таким чином, Відповідач повинен діяти відповідно до норм Конституції України, не допускати звуження вже існуючих прав, а саме зменшення індивідуального коефіцієнта заробітної плати та зменшення середньомісячного заробітку, що потягло зменшення пенсії на час її призначення, оскільки станом на 2019р. страховий стаж Позивача збільшився, а отже і збільшився розмір пенсії згідно складових формули. Проте Відповідач, перераховуючи пенсію, діяв на підставі рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.04.2019 року по справі №160/7571/18, а тому вимога про визнання дій Відповідача протиправними не підлягає задоволенню, оскільки Відповідач у своїх діях був обмежений рішенням суду. Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Оскільки судове рішення є обов`язковим до виконання, то суд не наділений повноваженнями в межах заявлених позовних вимог вирішувати питання повернення розміру пенсії до виконання рішення суду. Однак, у відповідності до статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (ч.2 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України). Таким чином суд апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції стосовно того, що із метою відновлення прав Позивача необхідно зобов`язати Відповідача перерахувати Позивачу пенсію до 09.04.2019 року за рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.04.2019 року у справі №160/7571/18, а з 10.04.2019 року перерахувати за формулою зі складовими, врахованими головним управлінням Пенсійного фонду України, які були розраховані Відповідачем до виконання рішення суду за заявою про призначення пенсії від 10.04.2019 року. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Суд враховує й те, що згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. За даних обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи об`єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, застосував до правовідносин, які виникли між сторонами у справі, норми права які регулюють саме ці правовідносини, зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються належними письмовими доказами, які зібрані та досліджені судом у судовому засіданні під час розгляду даної адміністративної справи, рішення суду першої інстанції у даній справі про часткове задоволення адміністративного позову прийнято без порушення норм процесуального та матеріального права, і тому рішення суду першої інстанції у даній адміністративній справі від 19 листопада 2019 року необхідно залишити без змін. Доводи апеляційної скарги Відповідача спростовуються дослідженими у справі доказами і не можуть бути підставою для скасування рішення суду, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення. На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 243, 310, 316, 321, 322, 328, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області - залишити без задоволення. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2019 року по справі №160/9081/19 - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. В повному обсязі постанова складена 24 березня 2020 року. Головуючий - суддя В.В. Мельник суддя С.В. Сафронова суддя Д.В. Чепурнов