Постанова 4807 № 336/7159/19

Дата документу 23.03.2020 Справа № 336/7159/19 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Є.У.№ 336/7159/19 Головуючий у 1 інстанції: Дмитрюк О.В. № 22-ц/807/883/20 Суддя-доповідач: Крилова О.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 березня 2020 року м. Запоріжжя Запорізький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого: Крилової О.В. суддів: Полякова О.З. Кухаря С.В. розглянувши в порядку спрощеного письмового провадження без виклику учасників справи цивільну справу заапеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 19 грудня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів та коштів на утримання дружини, ВСТАНОВИВ В листопаді 2019 року ОСОБА_2 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення аліментів та коштів на утримання дружини. В обґрунтування позовних вимог зазначала, що з відповідачем перебуває у зареєстрованому шлюбі з 28.10.2017 р., але наразі подружжя мешкає окремо. ІНФОРМАЦІЯ_1 у сторін народилась донька - ОСОБА_3 . Дитина проживає разом з позивачем, кошти на її утримання відповідач не сплачує. Позивач не працює, доглядає за дитиною до досягнення нею 3-річного віку. Посилаючись на зазначені обставини просила суд, стягнути з відповідача кошти на утримання ОСОБА_3 у розмірі ј частини від заробітку (доходу) відповідача, але не менше, ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дати подачі позову і до повноліття дитини, також стягнути кошти на її утримання у розмірі ј частини від заробітку (доходу), до досягнення донькою трирічного віку. Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 19 грудня 2019 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі ј частини від заробітку (доходу) ОСОБА_1 , щомісячно, але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 08.11.2019 року і до повноліття дитини. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 кошти на її утримання в розмірі 1/6 частини від заробітку (доходу), щомісячно, починаючи з 08.11.2019 року і до досягнення донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , трирічного віку. Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в сумі 768,40 грн. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким рішення скасувати частково в частині стягнення з нього коштів на утримання ОСОБА_2 на в розмірі 1/6 частини від заробітку (доходу), щомісячно, а також стягненні з нього судового збору в розмірі 768,40 грн. Відповідач не скористалась своїм правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу. Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 369 цього Кодексу. Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Зважаючи на те, що справа є малозначною, її розгляд здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач є батьком малолітньої дочки, 2018 р.н., яка проживає з матір`ю і знаходиться на її утриманні. Мати малолітньої не працює, оскільки доглядає за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а тому потребує матеріальної допомоги. Відповідач є працездатною особою і відповідно до ст.ст.180, 84 СК України зобов`язаний утримувати і малолітню дочку і її матір до досягнення дитиною трирічного віку, яка потребує матеріальної допомоги. Обставин, які б унеможливлювали сплату аліментів у визначеному позивачкою розмірі, по справі не встановлено. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції. Конституцією України проголошено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняється державою де визначено основні права й обов`язки держави та громадян щодо забезпечення захисту дітей. Зокрема, у частині другій статті 51 основного Закону України зазначається, що батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття. Статтею 8 Закону України "Про охорону дитинства" визначено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України. Згідно із ст. 27 Конвенції про права дитини, прийнятої 44-ю сесією Генеральної Асамблеї ООН 20.11.1989 року, батько або (і) інші особи, що виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здатностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Батьки зобов`язані утримувати своїх дітей незалежно від того, перебувають вони в шлюбі чи шлюб між ними розірвано. За положенням ст.ст.141, 180-182 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини. Батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі. При визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів на одну дитину за жодних обставин не може бути меншим за 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Відповідно до положень ст. 183 СК України розмір аліментів визначається у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини. Судом першої інстанції встановлено, що сторони є батьками малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка проживає з матір`ю і знаходиться на її утриманні (а.с.8, 9). Позивачка не працює, оскільки доглядає за дочкою до досягнення нею трирічного віку. Відповідач ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 є людиною працездатного віку; як при розгляді справи у суді першої інстанції ,так і в апеляційній скарзі він хоча і посилається на необхідність його реабілітації після знаходження в зоні АТО, але не зазначає жодних обставин, які звільняли б його від обов`язку утримання дружини до досягнення дитиною трьох років. Визначаючи розмір аліментів на утримання дитини, суд першої інстанції врахував її вік, потребу в утриманні від батьків, стан здоров`я дитини, зростання її потреб з досягненням відповідного віку тощо, та обґрунтовано визначив розмір стягнення у частці від заробітку відповідача. З розміром аліментів на утримання дочки відповідач погодився і зазначив про це в апеляційній скарзі. Вирішуючи вимоги щодо стягнення коштів на утримання матері малолітньої дитини, суд першої інстанції виходив із того, що остання не працює до досягнення дочкою трьох років і потребує утримання від батька дитини. Згідно із ч.ч. 2,6 ст.84 СК України дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років. Право на утримання дружина, з якою проживає дитина, має і в разі розірвання шлюбу. Судом першої інстанції встановлено, що сторони перебувають у шлюбі, у них народилась спільна дитина, батьком якої є відповідач. Обов`язки з утримання дитини виконує позивачка, та з нею проживає дитина, що також не спростовано відповідачем. В силу того, що дитині на час розгляду справи виповнився один рік, відповідачка не має можливості працювати та забезпечувати себе та дитину. Відповідач, в свою чергу, є особою працездатною, має можливість надавати допомогу донці та матері, які на теперішній час в силу обставин не можуть забезпечити себе всім необхідним. Зважаючи на те, що належних і допустимих доказів щодо відсутності можливості надавати матеріальну допомогу на утримання дружини відповідач суду не надав, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про стягнення аліментів на користь дружини. Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції безпідставно стягнув з нього судовий збір в сумі 768,40 грн. є необґрунтованими. Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій, постраждали учасники Революції Гідності, Герої України - у справах, пов`язаних з порушенням їхніх прав. Отже учасники бойових дій звільняються від сплати судового збору лише у справах за їх позовами. Зі справи вбачається, що ОСОБА_2 звернулась з позовом до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання дитини та коштів на утримання дружини, то вказані вимоги не пов`язані з порушенням прав скаржника, як учасника бойових дій, тому він не звільняється від сплати судового збору. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, розглядаючи спір повно та всебічно дослідив і оцінив обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, та прийшов до обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог. Докази та обставини, на які посилається заявник в апеляційній скарзі, були предметом дослідження суду першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом першої інстанції були дотримані норми матеріального та процесуального права. Оскаржуване рішення відповідає вимогам закону і матеріалам справи, підстав для його скасування апеляційний суд не вбачає. Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд, П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 19 грудня 2019 рокупо цій справі залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту цієї постанови, лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Повний текст постанови складено 23 березня 2020 р. Головуючий О.В. Крилова Судді: О.З. Поляков С.В. Кухар