Постанова 4820 № 686/25962/18

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ____________________________________________________________________ Справа № 686/25962/18 Провадження № 22-ц/4820/170/20 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 березня 2020 року м. Хмельницький Хмельницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Янчук Т.О. (суддя-доповідач), Купельського А.В., Ярмолюка О.І., секретаря: Журбіцького В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 25 вересня 2019 року (суддя Стефанишин С.Л.) за позовом Хмельницької міської ради до ОСОБА_1 , третя особа Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки, в с т а н о в и в : У листопаді 2018 року Хмельницька міська рада звернулась в суд із позовом до ОСОБА_1 , третя особа Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки. Позовна заява мотивована тим, що державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель у Хмельницькій області - головним спеціалістом відділу контролю за використанням та охороною земель у Віньковецькому, Волочиському, Городоцькому, Деражнянському, Летичівському, Хмельницькому, Ярмолинецькому районах та м. Хмельницькому Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області була проведена перевірка щодо дотримання відповідачем вимог земельного законодавства в частині користування та утримання суміжної земельної ділянки за кадастровим номером 6810100000:27:001:0282 площею 0,0800 га За результатами був складений акт перевірки від 07.02.2018 року №74-ДК/43/АП/09/01/18, на громадянина ОСОБА_1 , яким встановлено, що земельна ділянка за кадастровим номером 6810100000:27:001:0282 площею 0,0800 га розташована на території Хмельницької міської ради на землях садівничого товариства «Радуга», огороджена металевим забором, на ній розміщений житловий будинок, вирито став (штучна водойма), що є порушенням ст.ст. 125, 126, п. «б», п. «г» 211 ЗК України, які передбачають відповідальність згідно ст. ст. 53, 53-1 КУпАП. 16 лютого 2018 року інспектором був складений акт обстеження земельної ділянки № 74-ДК/10/АО/10/01/-18, за результатами якого було встановлено, що загальна площа земельної ділянки становить 0,1660 га. Площа на якій вчинено правопорушення 0,0860 га використовується без правовстановлюючих документів для ведення садівництва, огороджена металевим забором, на території цієї земельної ділянки облаштована копань площею 0,0126 га, що свідчить про використання частини земельної ділянки не за цільовим призначенням. Акт був підписаний відповідачем. При перевірці стану додержання та охорони земель усіх категорій та форм власності, родючості ґрунтів 16.02.2018 року були складені приписи за № 74-ДК/0017/ Пр/03/01-18 та № 74-ДК/0016 Пр/03/01-18 на ОСОБА_1 якими встановлено зазначені вище обставини, та які свідчать про порушення ст.125, 126, ст. 211 п. «г» ЗК України. В подальшому, відповідач за порушення вимог земельного законодавства, а саме за те, що площа земельної ділянки 0,0860 га використовується без правовстановлюючих документів для ведення садівництва, огороджена металевим забором, на території цієї земельної ділянки облаштована копань площею 0,0126 га, про що свідчить використання частини земельної ділянки не за цільовим призначення, притягувався до адміністративної відповідальності. До теперішнього часу відповідачем не усунуті порушення земельного законодавства, самовільно зайнята земельна ділянка не звільнена і використовується не за цільовим призначенням. Посилаючись на зазначене, Хмельницька міська рада просила суд зобов`язати ОСОБА_1 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,0860 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, шляхом демонтування (знесення) огорожі та ставка-копані з подальшим відновленням земельної ділянки у попередній стан. Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 25 вересня 2019 року позов Хмельницької міської ради задоволено. Зобов`язано ОСОБА_1 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,0860 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, шляхом демонтування (знесення) огорожі та ставка-копані з подальшим відновленням земельної ділянки у попередній стан. Задовольняючи позов Хмельницької міської ради суд першої інстанції виходив з того, що позивачем належним чином доведено, що самовільне встановлення відповідачем на спірній земельній ділянці металевого забору та створення на ній штучної водойми, порушує права та інтереси територіальної громади м. Хмельницького, як власника вказаної земельної ділянки. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 не погоджується із рішенням суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить оскаржуване рішення скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. В обґрунтування скарги зазначено, що ухвалення судом першої інстанції рішення за відсутності відповідача не відповідає вимогам процесуального законодавства, оскільки його неявка в судове засідання була зумовлена поважними причинами, про які він повідомив суд у письмовому клопотанні про відкладення розгляду справи. Суд не з`ясував причин відсутності відповідача, постановив оскаржуване рішення, чим позбавив його права на справедливий суд. В судове засідання апелянт ОСОБА_1 не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення судової повістки. Представник Хмельницької міської ради в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення судової повістки. Третя особа Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області в судове засідання не з`явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення судової повістки. Відповідно до частини 2 статті 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволенню з таких підстав. Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Апеляційний суд вважає, що рішення ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги висновки суду не спростовують. Судом встановлено, що земельна ділянка площею 0,0860 га належить до комунальної власності територіальної громади м. Хмельницького і відноситься до категорії земель - землі сільськогосподарського призначення, цільове призначення - для ведення садівництва. Із акта перевірки №74-ДК/43/АП/09/01/18 від 07.02.2018 року, складеного Державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель у Хмельницькій області головним спеціалістом відділу контролю за використанням та охороною земель у Віньковецькому, Волочиському, Городоцькому, Деражнянському, Летичівському, Хмельницькому, Ярмолинецькому районах та м. Хмельницькому Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, вбачається, що земельна ділянка орієнтованою площею 0,0860 га належить до комунальної власності територіальної громади м. Хмельницького. Доступ до вказаної земельної ділянки обмежений шляхом встановлення металевого забору, та створена на ній штучна водойма. 16 лютого 2018 року інспектором був складений акт обстеження земельної ділянки № 74-ДК/10/АО/10/01/-18. За результатами обстеження було встановлено, що загальна площа земельної ділянки становить 0,1660 га. Площа земельної ділянки 0,0860 га використовується без правовстановлюючих документів для ведення садівництва, огороджена металевим забором, на території цієї земельної ділянки облаштована копань площею 0,0126 га, що свідчить про використання частини земельної ділянки не за цільовим призначенням. Акт підписано відповідачем. При перевірці стану додержання та охорони земель усіх категорій та форм власності, родючості ґрунтів інспектором на ОСОБА_1 були складені приписи від 16.02.2018 року № 74-ДК/0017/ Пр/03/01-18 та № 74-ДК/0016 Пр/03/01-18, що свідчить про самовільне зайняття відповідачем земельних ділянок та використання частини земельної ділянки не за цільовим призначенням. Також 16 лютого 2018 року інспектором були складені протоколи про адміністративне правопорушення № 74-ДК/006 П/03/01-18, № 74-ДК/0017 П/03/01-18 та винесена постанова № 74-ДК/0016 По/08/01-18. Згідно квитанції №41 від 15.03.2018 року відповідач сплатив кошти в сумі 1539,75 грн. за заподіяну шкоду землям комунальної власності згідно постанова № 74-ДК/0016 По/08/01-18. Відповідно до статті 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку , а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Згідно зі статтями 395, 396 ЦК України речовими правами на чуже майно є: право володіння; право користування (сервітуту); право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); право забудови земельної ділянки (суперфіцій). Законом можуть бути встановлені інші речові права на чуже майно. Особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу. Відповідно до частини першої статті 211 ЗК України самовільне зайняття земельних ділянок віднесено до порушень земельного законодавства, за яке громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства. У статті 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» зазначено, що самовільним зайняттям земельної ділянки є будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність, або надання у користування (оренду), або за відсутності вчиненого правочину, щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними. Самовільне зайняття земельної ділянки означає фактичне використання земельних ділянок без відповідних правових підстав. При цьому таке використання за своїм характером виключає можливість нормального користування земельною ділянкою з боку інших осіб. Згідно зі статтею 212 ЗК України самовільно зайнятті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат , понесених за час незаконного користування ними. Відповідно до положень частини другої статті 90 ЗК України порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом. Статтею 152 ЗК України передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється зокрема, шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав. За таких обставин, суд першої інстанції, встановивши, що ОСОБА_1 використовує земельну ділянку площею 0,0860 га, яка належить до комунальної власності територіальної громади м. Хмельницький, без правовстановлюючих документів, огородивши її, зокрема, металевим забором та облаштуванням на ній копані площею 0,0126 га, таким чином здійснив самовільне зайняття земельної ділянки, дійшов правильного висновку про задоволення позову. Спір, який є предметом цього судового розгляду, пов`язаний з вирішенням Хмельницькою міською радою питання щодо речового права. Доводи апелянта щодо порушення судом першої інстанції при розгляді справи норм процесуального права, є такими, що не впливають на висновки суду першої інстанції. Як вбачається із матеріалів справи, 27 березня 2019 року було закінчено підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду. 23 квітня 2019 року відповідач подав до суду клопотання про перенесення судового засідання, призначеного на 25.04.2019 року, яке судом було задоволено та судове засідання відкладено на 29.07.2019 року. 26 липня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із клопотанням про перенесення судового засідання, призначеного на 29.07.2019 року, на іншу дату у зв`язку із проблемами зі здоров`ям. Судом перенесено судове засідання на 21.08.2019 року. У судове засідання, 21.08.2019 року, відповідач не з`явився, подав до суду клопотання про відкладення розгляду справи через проблеми зі здоров`ям, розгляд справи відкладено на 25.09.2019 року. 24 вересня 2019 року ОСОБА_1 подав до суду заяву про перенесення засідання призначеного на 25.09.2019 року у зв`язку із сімейними обставинами. За таких обставин, враховуючи розумні строки розгляду справи, та неодноразові заяви про відкладення розгляду справи відповідача, висновок суду про те, що такі заяви про неодноразові відкладення без підтверджень відповідними доказами про причину неявку є зловживанням своїм процесуальним правом відповідача та затягуванням розгляду справи є обґрунтованим. Апеляційний суд вважає, що твердження апелянта щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а саме, позбавлення його можливості приймати участь у судовому засіданні та надавати пояснення та докази під час участі в судовому засіданні є безпідставними, тому їх слід відхилити. Рішення суду ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається. Оскільки у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, підстави для нового розподілу судових витрат відсутні. Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 25 вересня 2019 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 23 березня 2020 року. Судді: Т.О. Янчук А.В. Купельський О.І. Ярмолюк