Постанова Одеський апеляційний суд № 510/334/18

Номер провадження: 22-ц/813/1723/20 Номер справи місцевого суду: 510/334/18 Головуючий у першій інстанції Бошков І. Д. Доповідач Дрішлюк А. І. Категорія: 37 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 березня 2020 року м. Одеса Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Дрішлюка А.І., суддів Драгоморецького М.М, Черевка П.М., при секретарі судового засідання Павлючук Ю.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Ренійського районного суду Одеської області від 06 червня 2019 року по цивільній справі за первісним позовом ОСОБА_1 до Котловинської сільської ради Ренійського району Одеської області, ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове майно та зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про визнання права власності на спадкове майно, - ВСТАНОВИВ: 20.02.2018 року ОСОБА_7 звернулася до суду з позовом до Котловинської сільської ради Ренійського району Одеської області, ОСОБА_3 про визнання права власності на все спадкове майно після смерті ОСОБА_8 та ОСОБА_9 Свої вимоги позивач обґрунтовувала тим, що ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_1 помер . Після смерті ОСОБА_8 спадщину фактично прийняв згідно залишеного спадкодавцем заповіту син померлого - ОСОБА_9 (чоловік ОСОБА_7 ). ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_9 помер, спадщину після смерті якого, як зазначає позивач, вона прийняла фактом свого проживання і реєстрації у спадковому домоволодінні. При цьому позивач зазначила, що нотаріально факт прийняття спадщини вона оформити не може в зв`язку з тим, що оригінали державних актів на право власності на земельні ділянки спадкодавцем були загублені, а документ, підтверджуючий право власності померлого на житловий будинок, відсутній (т. 1, а.с. 3-6). В процесі розгляду справи 03.04.2018 року позивач подала до суду заяву про зменшення розміру позовних вимог та просила визнати за нею право власності на спадкове майно у вигляді 1/2 частини житлового будинку із надвірними спорудами, розташованого по АДРЕСА_1 та по 1/2 частині із кожної земельної ділянки: площею 0,2044 га; 0,2500 га; та цілу частину земельної ділянки площею 2,17 га за державним актом серії IV-ОД № 010016 (т. 1, а.с. 87-90). Ухвалою Ренійського районного суду Одеської області від 15.05.2018 року було вирішено зупинити провадження в справі № 510/334/18 за позовом ОСОБА_7 до Котловинської сільської ради Ренійського району Одеської області, ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове майно до залучення до участі в справі правонаступника в зв`язку зі смертю позивача ОСОБА_7 (т. 1, а.с. 125). Ухвалою Ренійського районного суду Одеської області від 24.10.2018 року ОСОБА_1 був залучений до участі в справі у якості правонаступника після смерті ОСОБА_7 (т. 1, а.с. 143). 04.12.2018 року ОСОБА_3 звернувся до суду з зустрічним позовом ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про визнання права власності на спадкове майно. Свої вимоги ОСОБА_3 обґрунтовував тим, що спадкоємцями після ОСОБА_8 є його син - ОСОБА_9 - за заповітом, а спадкоємцями на обов`язкову частку є ОСОБА_4 (непрацездатний син спадкодавця, пенсіонер) та ОСОБА_10 (непрацездатна донька спадкодавця, пенсіонерка). Зустрічний позивач зазначає, що ОСОБА_9 залишив заповідальне розпорядження на ім`я ОСОБА_3 , заповіт від 15.06.2017 року, реєстр № 121, у зв`язку з чим, як зазначає зустрічний позивач, спадкування здійснюється за заповітом, а тому вважає, що за ним може бути визнано право власності на відповідне спадкове майно (т. 1, а.с. 181-191). Ухвалою Ренійського районного суду Одеської області від 16.01.2019 року було вирішено позовну заяву ОСОБА_1 до Котловинської сільської ради Ренійського району Одеської області, ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове майно та зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про визнання права власності на спадкове майно об`єднати в одне провадження для розгляду по суті (т. 1, а.с. 242). Рішенням Ренійського районного суду Одеської області (головуючий - суддя Бошков І.Д.) від 06.06.2019 року вирішено первісні позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково. А саме, суд вирішив визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за заповітом право власності на: 1/4 частку житлового будинку з надвірними спорудами та господарськими будівлями розташованими за адресом: АДРЕСА_1 ; 1/4 частку земельної ділянки, площею 0,25 га, що розташована за адресом: АДРЕСА_1 , цільове призначення - для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку, серія НОМЕР_1 ; 1/4 частку земельної ділянки, площею 0,2044 га, що розташована за адресом: АДРЕСА_1 , цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_2 ; 1/4 частку земельної ділянки площею 2,17 га, що розташована на території Котловинської сільської ради Ренійського району Одеської області, АДРЕСА_2 , цільове призначення - ведення товарного сільськогосподарського виробництва, на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії IV-ОД № 010015; 1/4 частку земельної ділянки площею 2,17 га, що розташована на території Котловинської сільської ради Ренійського району Одеської області, АДРЕСА_3 , цільове призначення - ведення товарного сільськогосподарського виробництва, на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії IV-ОД № 010016. Також зустрічні позовні вимоги ОСОБА_3 вирішено задовольнити частково. А саме, визнати за ОСОБА_3 в порядку спадкування за заповітом право власності на: 3/4 частки житлового будинку з надвірними спорудами та господарськими будівлями розташованими за адресом: АДРЕСА_1 ; 3/4 частки земельної ділянки, площею 0,25 га, що розташована за адресом: АДРЕСА_1 , цільове призначення - для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку, серія НОМЕР_1 ; 3/4 частки земельної ділянки, площею 0,2044 га, що розташована за адресом: АДРЕСА_1 , цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_2 ; 3/4 частки земельної ділянки площею 2,17 га, що розташована на території Котловинської сільської ради Ренійського району Одеської області, АДРЕСА_2 , цільове призначення - ведення товарного сільськогосподарського виробництва, на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії IV-ОД № 010015; ѕ частки земельної ділянки площею 2,17 га, що розташована на території Котловинської сільської ради Ренійського району Одеської області, АДРЕСА_3 , цільове призначення - ведення товарного сільськогосподарського виробництва, на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії IV-ОД № 010016. (т. 2, а.с. 99-104). Не погоджуючись з вказаним рішенням представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 03.07.2019 року засобами поштового зв`язку направив до суду апеляційну скаргу. Так апелянт вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права. Апелянт зазначив, що земельна ділянка площею 2,17 га, що розташована на території Котловинської сільської ради згідно державного акту серії ІY-ОД № 010016, виданого 12.03.2004 року на момент смерті ОСОБА_8 належала його сину ОСОБА_9 . Апелянт вказує на те, що все спірне майно спадкодавця ОСОБА_9 має ділитися між спадкоємцями: ОСОБА_3 та спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_7 - ОСОБА_1 . Крім того, апелянт зауважує, що судом не було вирішено питання про доплату сторонами судового збору, незважаючи на те, що позивач звертався до суду з заявою про визначення вартості спадкового майна, а саме: двох земельних ділянок площею 2,17 га кожна та суми судового збору. Тому апелянт просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким первісні позовні вимоги задовольнити повністю та зустрічну позовну заяву задовольнити частково, а також виключити з описової частини рішення суду речення про те, що судом встановлено, що після смерті ОСОБА_8 відкрилась спадщина у вигляді земельної ділянки площею 2,17 га, розташованої на території Котловинської сільської ради Ренійського району Одеської області, цільове призначення - ведення товарного сільськогосподарського виробництва (державний акт серії ІY-ОД № 010016, виданий 12 березня 2004 року на ім`я ОСОБА_9 , акт зареєстровано в Книзі записів актів на право власності на землю № 476) (т. 2, а.с. 108-116). 03.01.2020 на адресу суду надійшла заява представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 з проханням задовольнити апеляційну скаргу та розглядати справу за їх відсутністю. 13.02.2020 на адресу суду надійшла заява від представника ОСОБА_3 - ОСОБА_11 про невизнання апеляційної скарги та проханням розглядати справу без її участі. Про час, місце та дату проведення судового засідання сторони були повідомлені належним чином. Відповідно до ст. 372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно з ч. 4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Ухвалюючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з положення ст. 1217, 1223, 1241, 1261, 1268, 1269, 1270 ЦК України, в частині визнання часток спадщини, та прийшов до висновку про розподіл спадщини у вигляді 1/4 для ОСОБА_1 та 3/4 для ОСОБА_3 . Разом із тим, суд апеляційної інстанції не погоджується з таким рішенням, оскільки судом першої інстанції було порушено норми матеріального права, а саме помилка була допущена при застосуванні ст. 1241 ЦК України. Так, відповідно до ст. 1241 ЦК України малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов`язкова частка). Виходячи з аналізу змісту вказаної статті існує певне коло суб`єктів (малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки), які мають право на половину частки, яка належала б їм у разі спадкування за законом (обов`язкова частка). Тобто, у разі відсутності заповіту ОСОБА_9 , після його смерті спадкування здійснювалось би в порядку черговості за законом. А саме застосовувались би положення ст. 1261 ЦК України, відповідно до якої у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки. Внаслідок чого, ОСОБА_7 була б єдиним спадкоємцем після смерті чоловіка. Проте, ОСОБА_9 за час свого життя розпорядився усім своїм майном, яке йому належало на день його смерті та залишив заповіт на свого племінника - ОСОБА_3 . У даному випадку суд першої інстанції правильно застосував положення ст. 1241 ЦК України, згідно якої обов`язкова частка становить 1/2 від усього успадкованого майна, однак при ухваленні рішення по суті, невірно зробив розрахунок частки. Отже, враховуючи обставини даної справи, суд апеляційної інстанції, при ухвалені рішення виходить з наступного. За час життя ОСОБА_8 розпорядився своїм майном, 12.02.2002 р. залишив заповіт, яким все майно, що на час смерті буде належати йому - заповів на ім`я свого сина ОСОБА_12 , залишивши йому після смерті: - житловий будинок АДРЕСА_1 , який належав йому на праві власності у відповідності із записом в по господарській книзі Котловинської сільської ради Ренійського району за № 356; - земельну ділянку площею 2,17 га, що розташована на території Котловинської сільської ради, АДРЕСА_2 , цільове призначення - ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що належала йому на підставі державного акту на право приватної власності на землю серія IV-ОД № 010015; земельну ділянку площею 0,2044 га, що розташована за адресом: АДРЕСА_1 , цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, що належала йому на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку, серія НОМЕР_2 ; земельну ділянку площею 0,25 га, що розташована за адресом: АДРЕСА_1 , цільове призначення - для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що належала йому на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку, серія НОМЕР_1 (а.с. 18). Його син - ОСОБА_12 як спадкоємець за заповітом, до нотаріусу у встановлений законодавством строк не звернувся, проте він спадщину прийняв фактично шляхом постійного проживання на день смерті зі спадкодавцем. Спадщину ОСОБА_12 у встановленому законом порядку не оформив. ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_12 . Після його смерті відкрилась спадщина на вищезазначене майно, яке він фактично прийняв після смерті батька ОСОБА_8 . Крім іншого, йому належала земельна ділянка на праві приватної власності площею 2,17 га, що розташована на території Котловинської сільської ради, АДРЕСА_3 , цільове призначення - ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що належала йому на підставі державного акту на право приватної власності на землю серія IV-ОД № 010016 (а.с. 217). За життя ОСОБА_12 розпорядився своїм майном, залишив заповіт № 121 від 15.06.2017 р., на ім`я свого племінника ОСОБА_3 . Його племінник, як спадкоємець за заповітом, звернувся до нотаріусу у встановлений законодавством строк із заявою про прийняття спадщини, таким чином прийняв спадщину в порядку ч.1 ст.1269 ЦК України. Однак дружина ОСОБА_12 - ОСОБА_7 , яка на момент його смерті була непрацездатною особою (пенсіонер - пенсійне посвідчення № НОМЕР_5 серії НОМЕР_6 видане 28.10.2010 р.), мала право на обов`язкову частку відповідно до ст. 1241 ЦК України. Таким чином, ОСОБА_7 не зважаючи на заповіт, мала обов`язкову долю у спадщині, оскільки була непрацездатною особою та перебувала на обліку в Управлінні пенсійного фонду (а.с. 99). Спадщину після смерті чоловіка ОСОБА_12 , вона прийняла шляхом постійного проживання разом із ним на час відкриття спадщини, відповідно до ч.3 ст.1268 ЦК України та не заявляла про відмову від неї. Однак, оформити спадщину вона не мала можливості, у зв`язку із відсутністю оригіналів документів на спадкове майно. Тому, з цих підстав нотаріус відмовив ОСОБА_7 у видачі свідоцтва про право на спадкування за законом. ІНФОРМАЦІЯ_3 померла позивач за первісним позовом ОСОБА_7 . Так, із спадкової справи № 149/2018, вбачається, що за час життя ОСОБА_7 розпорядилась своїм майном, залишила заповіт від 17.01.2018 р., на ім`я ОСОБА_1 , який як спадкоємець за заповітом звернувся до нотаріусу у встановлений законодавством строк із заявою про прийняття спадщини, таким чином прийняв її відповідно до ч.1 ст.1269 ЦК України (а.с. 116 ). Таким чином, ОСОБА_1 є єдиним спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_7 , який прийняв спадщину та не заявив про відмову від неї. Тому, ухвалою Ренійського районного суду Одеської області від 24.10.2018 р., до участі у справі за позовом ОСОБА_7 до Котловинської сільської ради та ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове майно був залучений в якості правонаступника позивача - ОСОБА_1 за його заявою (а.с. 130 - 134). Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Суд апеляційної інстанції, також, погоджується з висновками суду першої інстанції щодо довідок виданих Котловинською сільською радою Ренійського району від 15.11.2018 р. № 02-22/352, № 02-22/353, № 02-22/354. Судом вірно акцентована увага на тому, що інформація в зазначених довідках Котловинської сільської ради Ренійського району від 15.11.2018 р. № 02-22/352, № 02-22/353 суперечить раніше наданій інформації в іншій довідці тією ж Котловинською сільською радою від 10.01.2018 р. № 51, в якій вказано, що на момент смерті ОСОБА_8 , з ним проживали та були прописані: син - ОСОБА_12 , невістка - ОСОБА_7 , дружина - ОСОБА_13 (а.с. 206-207, 208). Тому суд першої інстанції вірно визначив інформацію у вище зазначених довідках, які видані 15.11.2018 р., суперечливою та, з цих підстав, не взяв вказані довідки їх до уваги при ухваленні рішення по суті. Крім іншого, апеляційний суд звертає увагу на те, що суд першої інстанції вірно зазначив, що представником ОСОБА_3 не надано суду жодних інших доказів щодо підтвердження інформації у довідках сільської ради, а до компетенції сільської ради не входить встановлення факту проживання особи у відповідному місці, зазначене є виключно компетенцією суду. Отже, суд першої інстанції виходив з правильного мотивування рішення, однак невірно застосовав положення ЦК України щодо розподілу часток спадкового майна між спадкоємцями. Тобто, враховуючи обставини справи, положення ст. 1241 ЦК України, після смерті ОСОБА_12 , його дружина - ОСОБА_7 , позивач за первісним позовом, а в подальшому ОСОБА_1 , як правонаступник після смерті ОСОБА_14 , має право на обов`язкову частку (1/2) від усього спадкового майна. Відповідно ОСОБА_3 має право на іншу 1/2 частину спадкового майна. Щодо земельної ділянки, що розташована на території Котловинської сільської ради, АДРЕСА_3 , цільове призначення - ведення товарного сільськогосподарського виробництва, на підставі державного акту серії IV - ОД №010016, що знаходилась на праві приватної власності у ОСОБА_12 , оскільки ані позивач, ані відповідач не надали будь-які докази, які б підтверджували або спростовували правовий режим цієї ділянки, суд апеляційної інстанції виходить з того, що дана земельна ділянка була об`єктом приватної власності, та в такому випадку, після смерті ОСОБА_12 , враховуючий заповіт на ім`я його племінника - ОСОБА_3 , вона має бути розподілена між сторонами в порядку застосування ст. 1241 ЦК України, тобто половина від того, що ОСОБА_7 спадкувала б за законом, а саме 1/2 від неї. Таким чином, оскільки доводи апеляційної скарги знайшли своє часткове підтвердження, а суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, внаслідок чого прийшов передчасних висновків по суті заявлених позовних вимог, апеляційний суд, на підставі ст. 376 ЦПК України частково задовольняє апеляційну скаргу. На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - задовольнити частково. Рішення Ренійського районного суду Одеської області від 06 червня 2019 року - скасувати. Ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 до Котловинської сільської ради Ренійського району Одеської області, ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове майно- задовольнити частково. Зустрічні позовні ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про визнання права власності на спадкове майно - задовольнити частково. Визнати за ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_7 , паспорт серії НОМЕР_8 ) право власності на: 1/2 частку житлового будинку з надвірними спорудами та господарськими будівлями розташованими за адресом: АДРЕСА_1 ; 1/2 частку земельної ділянки, площею 0,25 га, що розташована за адресом: АДРЕСА_1 , цільове призначення - для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку, серія НОМЕР_1 ; 1/2 частку земельної ділянки, площею 0,2044 га, що розташована за адресом: АДРЕСА_1 , цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_2 ; 1/2 частку земельної ділянки площею 2,17 га, що розташована на території Котловинської сільської ради Ренійського району Одеської області, АДРЕСА_2 , цільове призначення - ведення товарного сільськогосподарського виробництва, на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії IV-ОД № 010015; 1/2 частку земельної ділянки площею 2,17 га, що розташована на території Котловинської сільської ради Ренійського району Одеської області, АДРЕСА_3 , цільове призначення - ведення товарного сільськогосподарського виробництва, на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії IV-ОД № 010016. Визнати за ОСОБА_3 (ІПН НОМЕР_9 , паспорт серії НОМЕР_10 ) в порядку спадкування за заповітом право власності на: 1/2 частки житлового будинку з надвірними спорудами та господарськими будівлями розташованими за адресом: АДРЕСА_1 ; 1/2 частки земельної ділянки, площею 0,25 га, що розташована за адресом: АДРЕСА_1 , цільове призначення - для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку, серія НОМЕР_1 ; 1/2 частки земельної ділянки, площею 0,2044 га, що розташована за адресом: АДРЕСА_1 , цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_2 ; 1/2 частки земельної ділянки площею 2,17 га, що розташована на території Котловинської сільської ради Ренійського району Одеської області, АДРЕСА_2 , цільове призначення - ведення товарного сільськогосподарського виробництва, на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії IV-ОД № 010015; 1/2 частки земельної ділянки площею 2,17 га, що розташована на території Котловинської сільської ради Ренійського району Одеської області, АДРЕСА_3 , цільове призначення - ведення товарного сільськогосподарського виробництва, на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії IV-ОД № 010016. Постанова Одеського апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційного скарги до Верховного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Судді Одеського апеляційного суду А.І. Дрішлюк М.М. Драгоморецький П.М. Черевко 20.03.2020 року м. Одеса