Ухвала КАС ВС № 400/1030/19

УХВАЛА 19 березня 2020 року Київ справа №400/1030/19 адміністративне провадження №К/9901/5031/20 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Васильєвої І.А., суддів - Пасічник С.С., Юрченко В.П., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДФС у Миколаївській області на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 400/1030/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Миколаївській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу від 18 лютого 2019 року № Ф-78926-17 на загальну суму 18276,72,- В С Т А Н О В И В: У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Миколаївській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу від 18 лютого 2019 року № Ф-78926-17 на загальну суму 18276,72 грн. Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 10 травня 2019 року було вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження. Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2019 року у справі № 400/1030/19 у задоволені адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено. Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 400/1030/19 задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_1 , рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2019 року скасовано, визнано протиправною та скасовано вимогу про сплату бору від 18 лютого 2019 року № Ф-78926-17 на загальну суму 18276,72 грн. У вищенаведеній постанові суд апеляційної інстанції посилається на вже встановлену судову практику Верховного Суду з аналогічних питань, а саме постанову Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 160/3114/19 та постанову Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 440/2149/19. У вищевказаній правовій позиції, зокрема, але не виключно наведено, що особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, зокрема адвокатську, вважається самозайнятою особою і зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем. 20 лютого 2020 року Головне управління ДФС у Миколаївській області (згідно з штрих-кодом на поштовому конверті) звернулось до Верховного суду з касаційною скаргою на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 400/1030/19. При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження за зазначеною касаційною скаргою суд виходить з такого. Згідно з частиною першою статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Відповідно до частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Аналіз наведеного законодавства дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках. Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи. Відповідно до пункту 10 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України до справ незначної складності також відносяться інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження. За правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи, які підлягають розгляду за правилами загального позовного провадження у виключному порядку (частина четверта статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України), а також через складність та інші обставини. Відповідно до пункту 20 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) - адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин. Відповідно до пункту 4 частини четвертої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. З матеріалів касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень вбачається, що предметом позову у справі № 440/1030/19 є визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу від 18 лютого 2019 року № Ф-78926-17 на загальну суму 18276,72 грн. Отже, Верховний Суд приходить до висновку, що судами першої та апеляційної інстанції правильно віднесено справу до справ незначної складності. Відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково. Отже законодавець визначає випадки за наявності яких можливо переглянути справу в касаційній інстанції незначної складності. Касаційна скарга не містить вимог щодо необхідності застосування підпунктів а, б, в, г пункту 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного оскарження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження. Керуючись статтею 333 Кодексу адміністративного судочинства України,- У Х В А Л И В: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДФС у Миколаївській області на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 240/10566/19. Направити копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами особі, яка подала касаційну скаргу. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Судді: підписІ.А. Васильєва підписС.С. Пасічник підписВ.П. Юрченко