Постанова 4874 № 903/1022/19

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД 33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 березня 2020 року Справа № 903/1022/19 Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Крейбух О.Г., суддя Савченко Г.І. , суддя Юрчук М.І. секретар судового засідання Берун О.О. за участю представників сторін: позивача: представник не з`явився відповідача: представник не з`явився розглянувши апеляційну скаргу Прилісненської сільської ради на ухвалу Господарського суду Волинської області, постановлену 20.01.2020, повний текст складено 22.01.2020 у справі № 903/1022/19 за позовом: Прилісненської сільської ради, с. Прилісне Маневицький район до відповідача: Маневицької районної державної адміністрації, смт. Маневичі Маневицький район про стягнення 471 931,19грн. В грудні 2019 року Прилісненська сільська рада звернулась до Господарського суду Волинської області з позовом до Маневицької районної державної адміністрації про стягнення 471 931,19 грн грошової компенсації за невикористані дні щорічних відпусток. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем приписів ст.11 Конвенції Міжнародної організації праці № 132 1970 року про оплачувані відпустки, яку ратифіковано Законом України від 29.05.2001 № 2481 - ІІІ «Про ратифікацію Конвенції Міжнародної організації праці № 132 (переглянутої) 1970 року про оплачувані відпустки», ч.3 ст.83 КЗпП України, ч.2 ст. 23 та ч.3 ст. 24 Закону України «Про відпустки». Ухвалою Господарського суду Волинської області від 20.01.2020, провадження у справі № 903/1022/19 за позовом Прилісненської сільської ради до Маневицької районної державної адміністрації про стягнення 471 931,19 грн грошової компенсації за невикористані дні щорічних відпусток - закрито. Роз`яснено позивачу, що даний спір підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства. Позивач Прилісненська сільська рада, не погоджуючись з постановленою ухвалою, звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу Господарського суду Волинської області від 20.01.2020 у справі № 903/1022/19 скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. В обґрунтування апеляційної скарги, скаржник зазначає: - критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ; - критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа; - характерною ознакою публічно-правових спорів є сфера їх виникнення - публічно-правові відносини, тобто передбачені нормами публічного права суспільні відносини, що виражаються у взаємних правах та обов`язках їх учасників у різних сферах діяльності суспільства, зокрема пов`язаних з реалізацією публічної влади; - до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій; - визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який .поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин. Для розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і цивільних справ недостатньо застосування виключно формальних критеріїв - визначення суб`єктного складу спірних правовідносин і предмета спору. Для правильного вирішення питання про юрисдикцію суду визначальним є характер правовідносин, з яких виник спір; - у публічно-правовому спорі сторони правовідносин виступають одна щодо іншої не як рівноправні: одна зі сторін - суб`єкт владних повноважень - виконує публічно-владні управлінські функції та може вказувати або забороняти іншому учаснику правовідносин певну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо. Зазначені функції суб`єкт владних повноважень має виконувати саме у тих правовідносинах, в яких виник спір; - виходячи із предмета та підстави позову, характеру спірних правовідносин, спір у цій справі слід кваліфікувати як спір між суб`єктами господарювання, передбачений у ч. 15 ст. 20 ГПК України; - закриваючи провадження у справі суд першої інстанції не навів доводів та положень процесуального законодавства, з яких би вбачалося, що такий спір, з такими вимогами та з наведених у позові підстав належить до розгляду судом адміністративної юрисдикції. Таким чином, на думку скаржника, наявні усі правові підстави для скасування оскаржуваної ухвали суду від 20.01.2020 у справі № 903/1022/19/19 через порушення судом першої інстанції норми процесуального права. Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 20.02.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Прилісненської сільської ради на ухвалу Господарського суду Волинської області від 20.01.2020 у справі № 903/1022/19; розгляд апеляційної скарги призначено на 19.03.2020 об 10:20 год. 03.03.2020 Маневицькою районною державною адміністрацією Волинської області подано до суду відзив на апеляційну скаргу (вх. № 1754/20 від 03.03.2020), в якому відповідач заперечує проти апеляційної скарги та просить справу розглядати за відсутності його повноважного представника. Прилісненська сільська рада явку повноважних представників в призначене судове засідання 19.03.2020 не забезпечила, про причини неявки суд не повідомила, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомленна належним чином /а.с. 105/. Відповідно до ч.12 ст.270 ГПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Враховуючи, що ухвалою суду від 20.02.2020 явка представників сторін в судове засідання 19.03.2020 обов`язковою не визнавалась, колегія суддів визнала за можливе здійснювати розгляд справи за відсутності представника позивача та відповідача, оскільки їхня не явка не перешкоджає перегляду справи. Статтею 269 ГПК України встановлено, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Дослідивши матеріали справи, апеляційний господарський суд ВСТАНОВИВ: Згідно зі змістом позовної заяви, позивач Прилісненська сільська рада фактично вказує на те, що Маневицька районна державна адміністрацію в порушення його прав та приписів ч.3 ст.83 КЗпП України, ч.2 ст. 23 та ч.3 ст.24 Закону України «Про відпустки», не виплатила грошової компенсації за невикористані відпустки працівників, які перейшли у підпорядкування Прилісненської сільської ради. Закриваючи провадження за даним позовом, суд першої інстанції зазначив, що спір за зверненням позивача у справі, як суб`єкта владних повноважень у розумінні положень КАС України, до суду з позовом на реалізацію владних управлінських функцій визнається публічно-правовим і відповідно до правил Кодексу адміністртативного судочинства України підлягає розгляду судами адміністративної юрисдикції. Також для визначення юрисдикції суду у справі № 903/1022/19 суд першої інстанції послався на правову позицію Верховного Суду, що викладена у постанові від 12.03.2018 у справі № 826/9672/17. Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а оскаржуване рішення залишити без змін, виходячи з наступного. Відповідно до ч.2 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Господарський спір належить до юрисдикції господарського суду, зокрема, за таких умов: участь у спорі суб`єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, урегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського й цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції. За змістом ч.1 ст. 20 ГПК України господарські суди розглядають: 1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці; 2) справи у спорах щодо приватизації майна, крім спорів про приватизацію державного житлового фонду; 3) справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів; 4) справи у спорах, що виникають з правочинів щодо акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав в юридичній особі, крім правочинів у сімейних та спадкових правовідносинах; 5) справи у спорах щодо цінних паперів, в тому числі пов`язані з правами на цінні папери та правами, що виникають з них, емісією, розміщенням, обігом та погашенням цінних паперів, обліком прав на цінні папери, зобов`язаннями за цінними паперами, крім боргових цінних паперів, власником яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та векселів, що використовуються у податкових та митних правовідносинах; 6) справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці; 7) справи у спорах, що виникають з відносин, пов`язаних із захистом економічної конкуренції, обмеженням монополізму в господарській діяльності, захистом від недобросовісної конкуренції, в тому числі у спорах, пов`язаних з оскарженням рішень Антимонопольного комітету України, а також справи за заявами органів Антимонопольного комітету України з питань, віднесених законом до їх компетенції, крім спорів, які віднесені до юрисдикції Вищого суду з питань інтелектуальної власності; 8) справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України; 9) справи за заявами про затвердження планів санації боржника до відкриття провадження у справі про банкрутство; 10) справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) суб`єктів господарювання та їх органів, посадових та службових осіб у сфері організації та здійснення господарської діяльності, крім актів (рішень) суб`єктів владних повноважень, прийнятих на виконання їхніх владних управлінських функцій, та спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем; 11) справи про оскарження рішень третейських судів та про видачу наказу на примусове виконання рішень третейських судів, утворених відповідно до Закону України «Про третейські суди», якщо такі рішення ухвалені у спорах, зазначених у цій статті; 12) справи у спорах між юридичною особою та її посадовою особою (у тому числі посадовою особою, повноваження якої припинені) про відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі діями (бездіяльністю) такої посадової особи, за позовом власника (учасника, акціонера) такої юридичної особи, поданим в її інтересах; 13) вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, визнання недійсними актів, що порушують права на майно (майнові права), якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав чи спору, що виник з корпоративних відносин, якщо цей спір підлягає розгляду в господарському суді і переданий на його розгляд разом з такими вимогами; 14) справи у спорах про захист ділової репутації, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем або самозайнятою особою; 15) інші справи у спорах між суб`єктами господарювання; 16) справи за заявами про видачу судового наказу, якщо заявником та боржником є юридична особа або фізична особа - підприємець; 17) справи, що виникають при укладанні, зміні, розірванні та виконанні договорів, укладених у рамках державно-приватного партнерства, у тому числі концесійних договорів, крім спорів, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. У даному випадку позовні вимоги Прилісненської сільської ради не підпадають під жодну із перелічених категорій справ, що відносяться до юрисдикції господарських судів. Разом з тим, ч.1 ст. 19 КАС України встановлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень (п.3). Пункт 1 ч.1 ст. 4 КАС України справою адміністративної юрисдикції визнає публічно-правовий спір. Публічно-правовий спір - це спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи (п. 2 ч. 1 ст. 4 КАС України). Таким чином, визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є наявність публічно-правового спору, тобто спору, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції і який виник у зв`язку з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій. Беручи до уваги викладене, колегія суддів зазначає, що права та обов`язки, які виникли між Прилісненською сільською радою та Маневицькою районною державною адміністрацією (з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління), щодо виплати грошової компенсації за невикористанні дні щорічних відпусток обумовлює виникнення правовідносин, які мають публічно-правовий характер. Тобто, між сторонами відсутній саме цивільний спір про право на предмет позову, а наявний, зокрема з приводу невиконання відповідачем публічно-владних управлінській функцій щодо здійснення ним виплати грошової компенсації передбаченої Законом України «Про відпустки». Отже, за своїм предметним та суб`єктним складом, даний спір є публічно- правовим, а не приватно-правовим, відтак, повинен розглядатися в порядку адміністративного судочинства. Зважаючи на характер правовідносин у цій справі, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що, даний спір не підлягає вирішенню за правилами господарського судочинства, а справа підлягає закриттю на підставі п.1 ч.1 ст. 231 ГПК України. При цьому місцевим господарським судом у відповідності до част.2 ст.231 ГПК України роз`яснено позивачеві, що спір у даній справі відноситься до юрисдикції адміністративних судів. Заперечення Прилісненської сільської ради, викладені у апеляційній скарзі, не спростовують вищенаведених судових висновків, а тому не можуть бути підставою для скасування судового рішення та відхиляються як необґрунтовані. Відповідно до ст. 74, 76 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Відповідно до п.1 ч.1 ст.275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Згідно з ст. 276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд вважає, що скаржник не довів тих обставин, на які він посилався як на підставу своїх вимог та заперечень. Ухвала Господарського суду Волинської області від 20.01.2020 у справі № 903/1022/19 ґрунтується на матеріалах і обставинах справи та відповідає нормам процесуального права, а тому відсутні правові підстави для її скасування. На підставі ст. 129 ГПК України судовий збір за подання позову та апеляційної скарги покладається на позивача. За змістом част.4, 5 ст. 240 ГПК України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Поскільки в судове засідання, призначене на 19.03.2020, учасники справи не з`явилися, тому відповідно до ч.5 ст. 240 ГПК України датою прийняття постанови у даній справі є дата складення повного тексту постанови. Керуючись ч.5 ст. 240, ст. 269, 270, 271, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Прилісненської сільської ради на ухвалу Господарського суду Волинської області від 20.01.2020 у справі № 903/1022/19 - залишити без задоволення. Ухвалу Господарського суду Волинської області від 20.01.2020 у справі № 903/1022/19 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у строк та в порядку, встановленому статтями 287-289 ГПК України. Справу № 903/1022/19 повернути Господарському суду Волинської області. Повний текст постанови складений "23" березня 2020 р. Головуючий суддя Крейбух О.Г. Суддя Савченко Г.І. Суддя Юрчук М.І.