Постанова 4873 № 910/8661/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "17" березня 2020 р. Справа№ 910/8661/19 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Алданової С.О. суддів: Мартюк А.І. Пономаренка Є.Ю. при секретарі судового засідання Позюбан А.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського міста Києва від 17.10.2019 у справі № 910/8661/19 (суддя Мандриченко О.В.) за позовом ОСОБА_1 до

1. ОСОБА_2

2. ОСОБА_3

3. Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Легкобита Станіслава Олександровича Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська сировина" ЛТД про визнання недійсним договору за участю представників учасників справи: від позивача: Забуга А.І., адвокат; від відповідачів: не з`явились; від третьої особи: не з`явився; ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Легкобита Станіслава Олександровича про визнання недійсним договору дарування частки у статутному фонді Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська сировина" ЛТД, укладеного 06.03.2019 між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , акту приймання-передачі частки, а також про скасування реєстраційних дій по внесенню змін до відомостей про юридичну особу. Позовні вимоги обґрунтовані порушенням корпоративних прав позивача на управління товариством, оскільки оспорюваний правочин укладено з порушенням вимог п. 8.4 Статуту ТОВ "Українська сировина" ЛТД, ст. ст. 6, 21 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», ст. ст. 116, 117 ЦК України, а тому, на переконання позивача, підлягає визнанню недійсним у відповідності до приписів ст. ст. 215, 216 ЦК України. Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.10.2019 у справі № 910/8661/19 у позові відмовлено повністю. Приймаючи рішення у даній справі, місцевий господарський суд, встановивши відсутність належних, достовірних і достатніх доказів, поданих позивачем на обґрунтування своїх вимог, а також недоведення обставин порушення його корпоративних прав на управління товариством у зв`язку з укладенням оспорюваного правочину, дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог. Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ОСОБА_1 звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 17.10.2019 у справі № 910/8661/19 та прийняти нове, яким закрити провадження у даній справі на підставі ч. 1 ст. 278 ГПК України. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм процесуального права, що призвело до невірного вирішення спору. Так, апелянт зазначає, що судом не було застосовано приписи п. 2) ч. 1 ст. 231 ГПК України, оскільки 11.10.2019 (під час розгляду справи) в Єдиний державний реєстр юридичних осіб приватним нотаріусом внесено запис про зміну складу учасників товариства. Також апелянт зазначає, що судом в порушення ст. 191 ГПК України не було прийнято ухвалу про відмову у прийнятті заяви про визнання позову відповідачем-1, а лише формально зазначено про це у мотивувальній частині оскаржуваного рішення. Судом безпідставно, на думку апелянта, було поставлено під сумнів наявність у позивача оскаржуваного договору дарування та акту приймання-передачі частки у статутному капіталі ТОВ «УКРАЇНСЬКА СИРОВИНА» ЛТД та не враховано вказаних документів при прийнятті судового рішення. На час укладення договору дарування, за доводами апелянта, відповідачем-1 не було дотримано вимоги п. 8.4 Статуту та ч. 2 ст. 21 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» щодо отримання погодження позивача на передачу третій особі частки у статутному капіталі товариства. Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.12.2019, справа № 910/8661/19 передана на розгляд колегії суддів у складі: Алданова С.О. (головуючий), Зубець Л.П., Калатай Н.Ф. Витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.12.2019, у зв`язку з перебуванням у відпустці судді Калатай Н.Ф., для розгляду справи № 910/8661/19 сформовано колегію суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: Алданова С.О. (головуючий), Зубець Л.П., Мартюк А.І. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.12.2019 ОСОБА_1 поновлено строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 17.10.2019 та відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 17.10.2019 у справі № 910/8661/19. Встановлено учасникам справи процесуальний строк для подання відзивів, заперечень на апеляційну скаргу та інших заяв/клопотань протягом 10 днів з дня отримання даної ухвали. Відповідачі 1, 2, 3 не скористались своїм правом, передбаченим ч.1 ст. 263 ГПК України, та не подали суду письмового відзиву на апеляційну скаргу, що у відповідності до ч. 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваного судового рішення місцевого господарського суду в апеляційному порядку. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.01.2020 справу № 910/8661/19 призначено до розгляду на 23.01.2020. Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.01.2020, у зв`язку з перебуванням у відпустці судді Зубець Л.П., для розгляду справи № 910/8661/19 сформовано колегію суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: Алданова С.О. (головуючий), Мартюк А.І., Пономаренко Є.Ю. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.01.2020 справу № 910/8661/19 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 17.10.2019 прийнято до розгляду визначеним складом суду. Розгляд справи призначено на 25.02.2020. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.02.2020 розгляд справи відкладено на 17.03.2020. В судове засідання 17.03.2020 представники відповідачів та третьої особи не з`явились, про час та місце судового розгляду повідомлялись у встановленому чинним процесуальним законом порядку. Згідно долучених до матеріалів справи повідомлень про вручення рекомендованих поштових відправлень відповідачем-1, відповідачем-3 та третьою особою отримано поштову кореспонденцію суду 02.03.2020. Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Щодо обставин повідомлення відповідача-2 судом встановлено наступне. Від відповідача-2 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, в якому сторона просила усю поштову кореспонденцію надсилати за адресою: АДРЕСА_1. Судом здійснено надсилання поштової кореспонденції, як за адресою визначеною відповідачем-2 у клопотанні, так і за адресою наявною у справі. Однак, згідно відомостей відстеження рекомендованих відправлень з сайту АТ «Укрпошта» поштова кореспонденція суду за жодної з адрес не вручена абоненту під час доставки. Відповідно до ч.ч. 3, 7 ст. 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає. При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що за змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. Ухвали Північного апеляційного господарського суду від 23.12.2019, від 15.01.2020; від 23.01.2020, від 25.02.2020 про відкриття апеляційного провадження і призначення справи до розгляду та про відкладення були оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень (http://www.reyestr.court.gov.ua), тобто усі учасники справи, в т.ч. і відповідач-2, який є обізнаним про судовий розгляд справи в суді апеляційної інстанції, користуючись відкритим безоплатним цілодобовим доступом до реєстру мали можливість ознайомитись зі змістом вказаних ухвал. В даному контексті також слід враховувати правову позицію Європейського суду з прав людини у справі «Пономарьов проти України», згідно з якою сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (п. 41 рішення від 03 квітня 2008; заява № 3236/03; аналогічне застосування прецедентної практики Європейського суду з прав людини викладено в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.01.2020 у справі № 910/22873/17). Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України"). Разом з цим, застосовуючи згідно з ч. 1 ст. 4 ГПК України, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989) (аналогічне застосування прецедентної практики Європейського суду з прав людини викладено в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.09.2019 у справі № 908/98/18; від 13.09.2019 у справі № 904/4105/18). Суд апеляційної інстанції, з метою дотримання принципів розумності строків розгляду справи судом, враховуючи те, що явка представників учасників справи судом обов`язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони та третьої особи, зважаючи на обізнаність відповідача-2 про судовий розгляд справи апеляційною інстанцією та неотримання поштової кореспонденції суду за останньою повідомленою ним адресою, дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників відповідачів та третьої особи, які належним чином повідомлені про час та місце судового розгляду. 22.01.2020 від позивача надійшло клопотання про залучення нових доказів, що не були подані в суді першої інстанції. Колегія суддів, розглянувши вказане клопотання, залишає його без розгляду на підставі приписів ч. 2 ст. 207 ГПК України як таке що було заявлено поза межами підготовки справи до розгляду без обґрунтування поважності причин пропуску такого строку. Крім того, обізнаність заявника в день останнього судового засіданні в суді першої інстанції про внесення змін до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб за відсутності заявленого позивачем клопотання про відкладення розгляду справи для надання йому можливості подати відповідні документи на підтвердження факту відсутності предмету спору, на переконання колегії суддів, не може бути визнано поважною причиною неподання до суду цих доказів. Представник позивача в судовому засіданні 17.03.2020 підтримав вимоги апеляційної скарги та просив оскаржуване рішення скасувати, а провадження у справі закрити за відсутністю предмета спору. Відповідно до ст. 269, ч. 1 ст. 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження. Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги в межах викладених скаржником доводів та вимог, виходячи з наступного. Як вірно встановлено місцевим господарським судом, 10.03.1993 Печерською районною у м. Києві державною адміністрацією зареєстровано Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська сировина" ЛТД. У відповідності до поданого позивачем Статуту ТОВ "Українська сировина" ЛТД, затвердженого загальними зборами учасників (протокол № 3 від 09.04.2008), учасниками (засновниками) товариства є - ОСОБА_1 та ОСОБА_5 . У відповідності до п. 8.1 Статуту ТОВ "Українська сировина" ЛТД для забезпечення діяльності товариства за рахунок внесків учасників утворюється статутний капітал в розмірі 20 000 000,00 грн. Учасники вносять вклади до статутного капіталу у рівних частках, а саме: 10 000 000,00 грн ОСОБА_1 , що складає 50 % статутного капіталу та 10 000 000,00 грн. ОСОБА_5 , що також складає 50 % статутного капіталу (п. 8.2 статуту). У відповідності до п. 8.4 Статуту ТОВ "Українська сировина" ЛТД передача учасником своєї частки (частини частки) третім особам допускається тільки з погодження решти учасників. За доводами позивача, 06.03.2019 між ОСОБА_2 (дарувальник за договором, відповідач-1 у справі) та ОСОБА_3 (обдарований за договором, відповідач-2 у справі) укладено договір дарування частки у статутному фонді ТОВ "Українська сировина" ЛТД, згідно якого дарувальник передав другій стороні обдарованому безоплатно майно - дарунок у власність. Предметом договору - дарунком є майнове право на частку у статутному фонді юридичної особи: ТОВ "Українська сировина" ЛТД та становить 50 % статутного капіталу товариства і в грошовому еквіваленті складає 10 000 000,00 грн і є повністю сплаченим дарувальником товариству (п. п. 1.2, 1.3 договору дарування частки). Відповідно до п. 2.1.2 вказаного договору право власності у обдарованого на дарунок виникає після укладення нотаріально посвідченого акту приймання-передавання частки в статутному фонді товариства та внесення відповідних змін до державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. 06.03.2019 приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Легкобит С.О. посвідчив акт приймання-передачі частки (частини частки) у статутному капіталі ТОВ "Українська сировина" ЛТД. Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, складеного станом на 27.06.2019, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Легкобит С.О. до державного реєстру внесено запис про зміну складу або інформації про засновників - № 10701070036005231 від 12.03.2019. Обґрунтовуючи звернення з позовом, ОСОБА_1 посилався на те, що оскільки договір дарування укладений за відсутності його згоди, як учасника ТОВ "Українська сировина" ЛТД, на відчуження частки відповідача-1, що передбачено положеннями п. 8.4 Статуту ТОВ "Українська сировина" ЛТД, то вказаний правочин підлягає визнанню недійсним на підставі ч. 1 ст. 203, ст. 215 ЦК України. Крім того, щодо вимог про визнання недійсним акту приймання-передачі позивач зазначав, що в силу приписів ч. 1 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд виходив з того, що посилання, на яких позивач ґрунтує свої позовні вимоги та підстави звернення до суду з позовом про визнання недійсним договору, акту приймання-передачі, дій нотаріуса та подані на їх підтвердження фотокопії документів, - судом оцінено критично як такі, що не відповідають вимогам належності, достовірності й достатності. Також судом констатовано, що позивач не підтвердив та не довів обставин порушення своїх корпоративних прав на управління товариством внаслідок укладення договору дарування, адже частка позивача внаслідок зміни іншого учасника товариства не змінилася. Причиною подання апеляційної скарги на оскаржуване рішення у даній справі стало питання щодо порушення місцевим господарським судом норм процесуального закону, що, на думку позивача, призвело до неправильного вирішення справи. А саме, позивач вважає, що у даній справі підлягали застосуванню приписи п. 2) ч. 1 ст. 231 ГПК України. Відповідно до п. 2) ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору. Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв`язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи. Одночасно слід зазначити, що під предметом спору розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Так, господарський суд закриває провадження у справі з підстав відсутності предмета спору, якщо наявними в матеріалах справи доказами підтверджується відсутність предмета спору, зокрема, у випадку припинення його існування (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань. При цьому, згідно з ч. ч. 1-3 ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься й у ч.1 ст. 74 ГПК України. У відповідності до ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. За змістом ч. 1 ст. 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. У відповідності до ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризики настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Таким чином, в силу наведених законодавчих норм, суд закриває провадження у справі лише у випадку підтвердження належними засобами доказування обставин, що передбачають можливість застосування вказаних в ст. 231 ГПК України приписів. Позивач звертаючись до суду апеляційної інстанції зі скаргою, зокрема, посилався на те, що 17 жовтня 2019 (дата прийняття оскаржуваного рішення) представник відповідача-2 повідомив представника позивача та суд першої інстанції про наявність підстав для закриття провадження у даній справі у зв`язку з відсутністю предмету спору та надавав витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб зі зміненою інформацією стосовно учасників ТОВ "Українська сировина" ЛТД. Про наявність обставин відновлення попереднього складу учасників товариства представник позивача дізнався в судовому засіданні 17.10.2019. Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, а також ознайомившись з технічним записами судових засідань, розміщених на диску СD-R, встановила відсутність підтвердження подання представником відповідача-2 вказаних відомостей, а також повідомлення суд про відсутність предмету спору під технічний звукозапис. Таким чином, викладені в апеляційній скарзі доводи позивача про те, що судом було прийнято оскаржуване рішення за наявності документально підтверджених підстав для закриття провадження у даній справі згідно п. 2) ч. 1 ст. 231 ГПК України визнаються судовою колегією необґрунтованими, оскільки матеріали справи на час прийняття судового акта не містили жодних належних доказів на підтвердження відповідних обставин. Тоді як, суд апеляційної інстанції, за змістом ст. 269 ГПК України, переглядає справу за наявними у ній доказами, а прийняття нових документів, які не були подані під час вирішення спору в суді першої інстанції, приймаються лише у виключних випадках, що апелянтом доведено не було. Поряд з цим, апеляційна інстанція звертає увагу на те, що позивач не скористався наданим йому процесуальним законом правом заявити клопотання про відкладення розгляду справи для подання доказів відсутності предмету спору у даній справі або клопотання про закриття провадження у справі. Ризики невчинення вказаних процесуальних дій, у відповідності до ч. 4 ст. 13 ГПК України, покладаються на сторону. Щодо доводів апеляційної скарги про те, що місцевим господарським судом не було постановлено ухвали про відмову у прийнятті визнання відповідачем-1 позову, судова колегія зазначає, що у відповідності до ч. 4 ст. 191 ГПК України у разі визнання відповідачем позову суд, за наявності для того законних підстав, ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд. Однак, як вбачається зі змісту оскаржуваного рішення, підставою для неприйняття судом заяви відповідача-1 про визнання позову стало те, що до матеріалів справи не було приєднано документального підтвердження того, що її склав саме громадянин ОСОБА_2 , представник якого (чи особисто) в жодне з судових засідань не з`являвся. Відтак, порушення вищенаведеної норми процесуального закону не вбачається. Також судом апеляційної інстанції враховано, що заява про визнання позову ОСОБА_3 , до якого також пред`явлено позов, в матеріалах справи відсутня. В частині аргументів апеляційної скарги про невірну кваліфікацію судом поданих позивачем доказів та наявності підстав для задоволення позову судова колегія, з огляду на принцип диспозитивності господарського судочинства, зазначає, що дані доводи не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення та закриття провадження у даній справі, як просить апелянт у своїй скарзі. До того ж, як вбачається зі змісту оскаржуваного рішення, позивачем не було доведено порушення його корпоративних прав на управління товариством, що стало додатковою підставою для відмови у задоволенні позову. З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених місцевим господарським судом, інші доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі відхиляються апеляційною інстанцією, оскільки не впливають на правильність прийняття судом оскаржуваного рішення у даній справі. При цьому, судом апеляційної інстанції враховано, що у відповідності до п. 58 рішення ЄСПЛ Справа «Серявін та інші проти України» (Заява № 4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29). Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких обставин, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом належним чином досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку, рішення Господарського суду міста Києва від 17.10.2019 у справі № 910/8661/19 відповідає фактичним обставинам справи, не суперечить чинному законодавству України, а тому передбачених законом підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення в розумінні приписів ст. 277 ГПК України не вбачається. Скаржником не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції. Судові витрати, в порядку ст. 129 ГПК України, покладаються на апелянта (позивача у справі). Керуючись ст. ст. 129, 269, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. ст. 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд - П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва 17.10.2019 у справі №910/8661/19 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 17.10.2019 у справі №910/8661/19 залишити без змін.

3. Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, покласти на ОСОБА_1 .

4. Справу №910/8661/19 повернути до Господарського суду міста Києва. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строк, що передбачені ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України. Головуючий суддя С.О. Алданова Судді А.І. Мартюк Є.Ю. Пономаренко Повний текст постанови складено 20.03.2020