Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 520/11885/19

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 березня 2020 р.Справа № 520/11885/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Перцової Т.С., Суддів: Жигилія С.П. , Русанової В.Б. , за участю секретаря судового засідання Ващук Ю.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.01.2020 року, головуючий суддя І інстанції: Бабаєв А.І., м. Харків по справі № 520/11885/19 за позовом ОСОБА_1 до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій та Луганській областях про стягнення заробітної плати, ВСТАНОВИВ ОСОБА_1 (далі по тексту - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області (далі по тексту - РВ ФДМУ по Харківській області, відповідач), в якому, з урахуванням уточнень до позовних вимог, прийнятих судом, просив суд стягнути з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області на користь ОСОБА_1 заробітну плату в якості середнього заробітку з 09.09.2016 по 10.10.2019 за 772 (сімсот сімдесят два) робочих дні затримки розрахунку при звільненні згідно ст. 117 КЗпП України у сумі 175 969 грн. 68 коп. (сто сімдесят п`ять тисяч дев`ятсот шістдесят дев`ять гривень 68 копійок). В обґрунтування позовних вимог зазначив, що позивача звільнено з роботи 08.09.2016, однак, відповідачем здійснено перерахування належних позивачу коштів із заробітної плати лише 10.10.2019. Отже, розрахунок з позивачем здійснено лише через 1128 днів після звільнення, у зв`язку з чим, на думку позивача, наявні передбачені статтею 117 КЗпП України підстави для звернення до суду з позовом про стягнення заробітної плати в якості середнього заробітку за 1128 днів. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 12.11.2019 по справі № 520/11885/19 у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області (61057, м. Харків, Театральний майдан, 1) про стягнення заробітної плати - відмовлено. Позивач, не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.11.2019 по справі № 520/11885/19, ухвалити постанову, якою задовольнити позовні вимоги. В обґрунтування вимог апеляційної скарги стверджує про обов`язок відповідача виплатити позивачу середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, нарахований на суму компенсації втрати частини доходів, виплачену позивачеві згідно з рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 13.08.2019 по справі № 520/5591/19. Відповідач в надісланому до суду письмовому відзиві просив суд апеляційної інстанції залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін. Пояснив, що предметом розгляду справи №520/5991/19, на обставинах якої ґрунтується даний позов, було вирішення питання стягнення на користь ОСОБА_1 компенсації, розрахованої на підставі положень Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», за непроведення своєчасного розрахунку при звільненні, що було встановлено в межах справи №820/3284/18. Отже, суми коштів, обов`язок щодо нарахування і виплати яких був встановлений Харківським окружним адміністративним судом у рішенні від 13.08.2019 у справі №520/5991/19, за своєю суттю мають компенсаторний характер. Вказує, що для притягнення роботодавця до відповідальності за затримку розрахунку при звільненні на підставі ст.117 КЗпП України, необхідною умовою є встановлення факту невиплати працівнику належних йому сум у строки, встановлені ст.116 КЗпП України. Проте, обов`язок сплати сум коштів, які були стягнуті з Регіонального відділення ФДМУ по Харківській області на підставі рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.08.2019 у справі №520/5991/19, не існував на момент проведення розрахунку з позивачем при звільненні (08.09.2016), оскільки був встановлений пізніше. Враховуючи викладене, вважає, що підстави для стягнення на користь ОСОБА_1 середнього заробітку з 09.09.2016 по 10.10.2019 за 772 робочих дні затримки розрахунку при звільненні згідно ст. 117 КЗпП України - відсутні. Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 02.03.2020 по справі № 520/11885/19 замінено відповідача по справі - Регіональне управління Фонду державного майна України по Харківській області на правонаступника - Регіональне управління Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій та Луганській областях. Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 02.03.2020 по справі № 520/11885/19 призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні. Сторони в судове засідання не прибули, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, від позивача надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності. Від відповідача через канцелярію суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, обґрунтоване з посиланням на постанову Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211, якою на території України установлено карантин, та на лист Ради суддів України щодо встановлення особливого режиму роботи судів та утримання громадян від участі в судових засіданнях, якщо слухання не передбачають обов`язкової присутності учасників справи. Разом з тим, колегія суддів зауважує, що постановами Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» та від 16.03.2020 № 215 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211" не припинено роботу органів державної влади - як судів, так і центральних, місцевих органів виконавчої влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, а лише переведено останніх на особливий режим роботи, рекомендовано забезпечити організацію позмінної роботи працівників, а за технічної можливості - також роботи в режимі реального часу через Інтернет, у зв`язку з чим відповідач зобов`язаний організувати свою роботу таким чином, щоб забезпечити виконання покладених на нього повноважень. Відповідно до відеозвернення Президента України від 16.03.2020 всі без винятку органи державної влади зобов`язані продовжувати роботу у звичайному режимі. Отже, у відповідності до постанов Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» та від 16.03.2020 № 215 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211" відповідач як орган державної влади, зобов`язаний організувати свою роботу таким чином, щоб забезпечити виконання покладених на нього повноважень, а відтак, посилання на постанову Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211, як на підставу для відкладення судового засідання, є неприйнятним. Колегією суддів взято до уваги, що відповідач скористався можливістю викласти свою правову позицію у відзиві на апеляційну скаргу, та надав витребувану судом інформацію у письмовому вигляді засобами електронного зв`язку, а тому ненадання представником відповідача усних пояснень у судовому засіданні не перешкоджає розгляду справи, і не є підставою для відкладення розгляду справи. У відповідності до ч.2 ст.313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. З метою дотримання строку розгляду справи, встановленого ст.309 КАС України, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу без участі представників сторін. Згідно з ч. 4 ст.229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке. Судом першої інстанції встановлено, що наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України №120 від 08.09.2016 ОСОБА_1 звільнено з посади державної служби на підставі п. 4 ч. 1 ст. 87 Закону України "Про державну службу". Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 16.01.2019, яке залишено без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 28.05.2019, по справі №820/3284/18 за позовом ОСОБА_1 до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області про стягнення недонарахованої заробітної плати, премії, сум індексації заробітної плати позов задоволено частково. Зобов`язано Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській області донарахувати та виплатити премію ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з урахуванням посадового окладу, надбавки (доплати) за ранг та надбавки (доплати) за вислугу років за квітень, травень, червень та липень 2009 року. Зобов`язано Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській області донарахувати та виплатити премію ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за період з 2006-2016 роки, з урахуванням надбавки (доплати) персональної, згідно ч. 1 ст. 98 КЗпП України та вимог Положень про порядок преміювання працівників центрального апарату, регіональних відділень Фонду державного майна України за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету, які затверджені наказами голови Фонду державного майна України від 22.02.2001 №227, від 06.06.2006 №885, Положення про порядок преміювання працівників центрального апарату, регіональних відділень та представництв Фонду державного майна України, яке затверджено наказом голови Фонду державного майна України від 19.07.2012 №3144. Зобов`язано Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській області донарахувати та виплатити індексацію заробітної плати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за період з жовтня 2014 року по листопад 2015 року, включно, згідно ч. 6 ст. 95 КЗпП України та ст. 33 Закону України "Про оплату праці". В іншій частині позовних вимог відмовлено. Листом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області від 31.05.2019 №36-3547 ОСОБА_1 повідомлено про перерахування на персональну картку позивача в АТ КБ "Приватбанк" 31.05.2019 належних коштів відповідно до рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.01.2019 у справі №820/3284/18. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 10.04.2019 у справі №520/814/19 відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 щодо стягнення з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області на його користь середнього заробітку за весь час затримки розрахунку за 874 дні в розмірі 185628,86 грн. Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 04.07.2019 р. скасовано рішення суду першої інстанції та стягнуто з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні в сумі 14150 (чотирнадцять тисяч сто п`ятдесят) грн. 79 коп. Згідно з листом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області від 10.07.2019 №38-4289 повідомлено ОСОБА_1 , що на виконання постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 04.07.2019 р. у справі №520/814/19 позивачу 10.07.2019 були нараховані та перераховані належні кошти в сумі 14150,79 грн. В подальшому ОСОБА_1 звернувся з позовом, в якому просив суд стягнути з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області на користь ОСОБА_1 заробітну плату у вигляді компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати за кожен місяць, починаючи з квітня 2006 р. по травень 2019 р. включно, та стягнути з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області на користь ОСОБА_1 кошти на відшкодування моральної шкоди у сумі 1000000,00 грн. (один мільйон гривень). Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 13.08.2019 по справі №520/5991/19 адміністративний позов ОСОБА_1 до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області про стягнення заробітної плати задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області щодо ненарахування та невиплати компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати щодо виплачених грошових доходів на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.01.2019 №820/3284/18, а саме: премії з урахуванням посадового окладу, надбавки (доплати) за ранг та надбавки (доплати) за вислугу років за квітень, травень, червень та липень 2009 року; премії за період з 2006-2016 роки, з урахуванням надбавки (доплати) персональної, згідно ч. 1 ст. 98 КЗпП України та вимог Положень про порядок преміювання працівників центрального апарату, регіональних відділень Фонду державного майна України за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету, які затверджені наказами голови Фонду державного майна України від 22.02.2001 №227, від 06.06.2006 №885, Положення про порядок преміювання працівників центрального апарату, регіональних відділень та представництв Фонду державного майна України, яке затверджено наказом голови Фонду державного майна України від 19.07.2012 №3144; індексації заробітної плати за період з жовтня 2014 року по листопад 2015 року, включно, згідно ч. 6 ст. 95 КЗпП України та ст. 33 Закону України "Про оплату праці". Зобов`язано Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів щодо виплачених грошових доходів на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.01.2019 р. №820/3284/18, а саме: премії з урахуванням посадового окладу, надбавки (доплати) за ранг та надбавки (доплати) за вислугу років за квітень, травень, червень та липень 2009 року; премії за період з 2006-2016 роки, з урахуванням надбавки (доплати) персональної, згідно ч. 1 ст. 98 КЗпП України та вимог Положень про порядок преміювання працівників центрального апарату, регіональних відділень Фонду державного майна України за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету, які затверджені наказами голови Фонду державного майна України від 22.02.2001 №227, від 06.06.2006 №885, Положення про порядок преміювання працівників центрального апарату, регіональних відділень та представництв Фонду державного майна України, яке затверджено наказом голови Фонду державного майна України від 19.07.2012 №3144; індексації заробітної плати за період з жовтня 2014 року по листопад 2015 року, включно, згідно ч. 6 ст. 95 КЗпП України та ст. 33 Закону України "Про оплату праці". Перерахунок та виплату здійснити за відповідні періоди по кожній виплаті з моменту затримки по день фактичної виплати - 31.05.2019 р. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Згідно з даними Єдиного державного реєстру судових рішень вказане рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.08.2019 по справі №520/5991/19 набрало законної сили 24.09.2019. Як зазначено в листі РВ ФДМУ по Харківській області № 36-4427 від 10.10.2019 відповідно до рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.08.2019 у адміністративній справі №520/5991/19 належні позивачу кошти перераховані на персональну картку позивача в АТ "Приватбанк" 10.10.2019. Позивач, вважаючи, що відповідачем несвоєчасно виплачено йому компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (10.10.2019 замість 08.09.2016), звернувся до суду з даним позовом про стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з 09.09.2016 по 10.10.2019 за 772 робочих дні затримки розрахунку при звільненні згідно ст. 117 КЗпП України в сумі 175 969 грн. 68 коп.. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що приписи ст.117 КЗпП України не поширюються на спірні відносини, які виникли в порядку виконання судового рішення про присудження виплати заробітної плати. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне. Згідно з приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму. Згідно із ч. 1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Частиною 2 статті 117 КЗпП України встановлено, що при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору. Колегія суддів зауважує, що закріплені у статтях 116, 117 КЗпП України норми спрямовані на забезпечення належних фінансових умов для звільнених працівників, оскільки гарантують отримання ними, відповідно до законодавства, всіх виплат в день звільнення та, водночас, стимулюють роботодавців не порушувати свої зобов`язання в частині проведення повного розрахунку із працівником. Відповідно до пункту 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі статті 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведені його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності. У разі непроведення розрахунку у зв`язку із виникненням спору про розмір належних до виплати сум вимоги про відповідальність за затримку розрахунку підлягають задоволенню у повному обсязі, якщо спір вирішено на користь позивача або такого висновку дійде суд, що розглядає справу. При частковому задоволенні позову працівника суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми, на яку той мав право, частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи. Не можна вважати спором про розмір сум, належних до виплати при звільненні, спір про відрахування із заробітної плати (на відшкодування матеріальної шкоди, на повернення авансу тощо), оскільки він вирішується в іншому встановленому для нього порядку. Аналіз наведених положень свідчить про те, що підставою для виплати передбаченого статтею 117 КЗпП України відшкодування відповідно до частини 1 цієї статті є: нарахування сум належних працівникові при звільненні; відсутність спору щодо їх розміру; невиплата нарахованих сум в день звільнення. Підставою для виплати передбаченого статтею 117 КЗпП України відшкодування відповідно до частини 2 цієї статті є: нарахування сум належних працівникові при звільнені; незгода працівника з нарахованими/ненарахованими сумами, що стало підставою для виникнення трудового спору, який вирішився на користь працівника. Незгода працівника з розміром належних до виплати при звільненні сум повинна мати активні прояви шляхом звернення до роботодавця або безпосередньо до суду. Це звернення повинно бути здійснене відразу після виплати цих сум чи ознайомленні з їхнім розміром або принаймні у достатньо стислі строки. Такі дії будуть свідчити про наявність спору щодо розміру належних йому сум при звільненні. Судом апеляційної інстанції встановлено, що спірні відносини виникли в процесі виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду по справі № 520/5991/19, яким зобов`язано РВ ФДМУ по Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів щодо виплачених грошових доходів на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.01.2019 № 820/3284/18 (премії та індексації). Зокрема, позивач вважає, що вказані суми компенсації підлягали виплаті при звільненні (08.09.2016), а у зв`язку з тим, що вони були виплачені ОСОБА_1 лише 10.10.2019, має місце затримка розрахунку при звільненні, за яку відповідач повинен бути притягнутий до відповідальності за ст.117 КЗпП України. Слід вказати, що до «належних звільненому працівникові сум» відноситься заборгованість із заробітної плати, компенсація коштів за невикористану відпустку та інші кошти, права та обов`язки щодо яких виникли у працівника та роботодавця під час існування трудових відносин. Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що питання виплати компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати щодо премії за 2006-2016 роки та індексації заробітної плати за період жовтня 2014 року - листопада 2015 року, виникло у позивача лише у червні 2019 року, у зв`язку з чим він звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом про стягнення цієї компенсації з РВ ДФМУ по Харківській області. При цьому, слід відмітити, що за виплатою цієї компенсації позивач безпосередньо до відповідача ані при звільненні, ані пізніше - не звертався, одразу подавши позов до суду. Таким чином, викладені вище обставини свідчать про те, що спір щодо невиплаченої компенсації втрати частини доходів (премії за період 2006-2016 років та індексації за період жовтня 2014 року - листопада 2015 року) виник більш ніж через два роки після звільнення позивача. Більше того, як зазначалось вище, компенсація втрати частини доходів була нарахована позивачу лише за судовим рішенням від 13.08.2019 по справі № 520/5591/19, і нарахована вона була на суми премії та індексації, які були виплачені ОСОБА_1 31.05.2019 на підставі рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.01.2019 по справі № 820/3284/18. Отже, кошти у вигляді компенсації, що були стягнуті на користь позивача за судовим рішенням від 13.08.2019 по справі № 520/5991/19, не входили до сум, які належали позивачу при звільненні. Враховуючи викладене, оскільки при нарахуванні і виплаті позивачу належних при звільненні сум був відсутній спір щодо обов`язку відповідача виплатити компенсацію втрати частини доходів, підстави для застосування до спірних відносин положень статті 117 КЗпП України відсутні. Такий висновок суду апеляційної інстанції узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 18.04.2019 по справі № 524/8024/16-а, від 04.12.2019 по справі № 825/742/16, яка є обов`язковою для врахування в силу приписів ч.5 ст.242 КАС України. Також колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю суттю не є санкцією за невиконання грошового зобов`язання, а є компенсаційною виплатою за порушення права на оплату праці. Судом апеляційної інстанції встановлено, що на відповідача судом вже було покладено передбачену статтею 117 КЗпП України відповідальність, за непроведення з ОСОБА_1 своєчасного повного розрахунку при звільненні. Так, постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 04.07.2019 по справі № 520/814/19 скасовано рішення суду першої інстанції та стягнуто з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні в сумі 14150 грн. 79 коп. Вказана сума виплачена ОСОБА_1 10.07.2019. Крім того, на відповідача судом було покладено обов`язок компенсувати позивачеві втрату частини доходів - премії та індексації заробітної плати - у зв`язку з порушенням строків їх виплати, тобто, відповідач поніс і фінансову відповідальність у зв`язку із нездійсненням своєчасної виплати позивачу коштів, які мали бути виплачені позивачу під час служби. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що шкода, заподіяна позивачу несвоєчасним розрахунком при звільненні, компенсована усіма можливими способами, а відтак, відсутні підстави для повторного притягнення відповідача до відповідальності за ст.117 КЗпП України. Доводи позивача про наявність вини відповідача у формі прямого умислу в уникненні від виплати позивачу заробітної плати, як передумови для застосування ст.117 КЗпП України, є безпідставними. Такі доводи позивача спростовуються матеріалами справи, які свідчать про те, що рішення суду від 16.01.2019 по справі № 820/3284/18 про доплату ОСОБА_1 премії та індексації було виконане відповідачем 31.05.2019 - через три дні після набрання цим рішенням законної сили, а рішення суду від 13.08.2019 по справі № 520/5991/19 - 10.10.2019 (через 16 днів після набрання рішенням законної сили), що виключає наявність прямого умислу у відповідача на невиплату позивачу заробітної плати. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують. Керуючись ч.4 ст.229, ч.4 ст.241, ст.ст.243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - ПОСТАНОВИВ Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.01.2020 року по справі № 520/11885/19 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя (підпис)Т.С. Перцова Судді(підпис) (підпис) С.П. Жигилій В.Б. Русанова Повний текст постанови складено 23.03.2020 року