Постанова 4814 № 552/5693/18

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 552/5693/18 Номер провадження 22-ц/814/585/20Головуючий у 1-й інстанції Васильєва Л. М. Доповідач ап. інст. Пилипчук Л. І. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 березня 2020 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючий суддя Пилипчук Л.І., судді Абрамов П.С., Бондаревська С.М., секретар Зеленська О.І., з участю ОСОБА_1 , її представника адвоката Руль М.І., відповідача ОСОБА_2 , його представника адвоката Остапенко І.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м.Полтави від 11 грудня 2019 року, постановлене суддею Васильєвою Л.М. (повний текст складено 12 грудня 2019 року) у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю, поділ спільного майна, в с т а н о в и в: 04.10.2019 ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом до ОСОБА_5 про встановлення факту її проживання однією сім`єю, як чоловіка і дружини без реєстрації шлюбу, із відповідачем з 01.01.1997 по 14.09.2018 , про визнання спільною сумісною власністю майна, набутого в цей період, а саме: квартири АДРЕСА_1 ; автомобіля VOLKSWAGEN JETTA 1/6, 2008 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , номер шасі НОМЕР_2 ; грошових коштів у сумі 180 000,00 грн., які знаходяться на вкладному (депозитному) рахунку НОМЕР_3 в ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України». Просила визнати за нею право власності на Ѕ частину вказаного майна, обґрунтовуючи вимоги тим, що з 06.07.1988 по 09.02.1996 перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5 , а з січня 1997 року вони стали проживати однією сім`єю без шлюбу, вели спільне господарство та придбали вказане спільне майно, на Ѕ частину якого просить визнати право власності. 27.05.2019 позивач ОСОБА_1 змінила предмет позову, доповнивши позов вимогою визнати спільною власністю, крім зазначеного у первісному позові, грошові кошти у розмірі 21016,95 доларів США з нарахованими відсотками, що знаходяться на особовому рахунку № НОМЕР_4 , відкритому на ім`я ОСОБА_5 в АТ КБ «Приватбанк» відповідно до договору від 30.03.2018 №SAMDNWFD0071900058101; вміст сейфу № НОМЕР_5 , який знаходиться в базовому відділенні ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», право оренди на який оформлено ОСОБА_5 на підставі договору оренди індивідуального (банківського) сейфу від 11.09.2008 №38; земельну ділянку в садівничому товаристві «Колос» площею 680 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 ; садовий будинок з господарськими будівлями і спорудами в садівничому товаристві Колос» за адресою: АДРЕСА_2 ; гараж № НОМЕР_6 загальною площею19,4 кв.м. в обслуговуючому кооперативі «Автоколектив «Гайок», що розташований за адресою м.Полтава, вул.Половка,109; грошові кошти, які знаходяться на картковому рахунку, відкритому Ніконовим С.А. в АТ «Полтава Банк». Просила визнати за нею право власності на Ѕ частину вказаного майна./а.с.172-174 т.1/ Ухвалою суду від 23.05.2010 залучено до участі правонаступників відповідача ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 /а.с.169 т.1/ Рішенням Київського районного суду м.Полтави від 11.12.2019 у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати в розмірі 15 500 грн. Рішення суду першої інстанції вмотивовано тим, що житловий будинок у садовому товаристві «Колос» по АДРЕСА_2 збудований у 1989 році, у період шлюбу ОСОБА_1 з ОСОБА_5 , спірний гараж № НОМЕР_6 в обслуговуючому кооперативі «Автоколектив «Гайок» - у 2000 році, тому до правовідносин у період з 01.01.1997 по 01.01.2004 положення ст.74 СК України не застосовуються. Крім того, матеріали справи не містять доказів реєстрації права власності ОСОБА_5 на спірну земельну ділянку, на якій розташований вказаний житловий будинок. Оскільки районний суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог про визнання права власності на садовий будинок, тому з цих же підстав відмовив у позовних вимогах про визнання права власності на Ѕ частину земельної ділянки. Відмовляючи у задоволенні позову в частині встановлення факту спільного проживання однією сім`єю як чоловіка та дружини без реєстрації шлюбу та у визнанні за позивачем права власності на половину спірного майна, суд першої інстанції виходив з недоведеності цих вимог, оцінивши критично показання свідків, допитаних з боку позивача та відповідачів, та відсутності доказів наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат на придбання спірного майна. Із рішенням не погодилася позивачка ОСОБА_1 та подала апеляційну скаргу. Посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить рішення районного суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі. Вважає, що нею надано достатньо доказів факту її проживання однією сім`єю з ОСОБА_5 без реєстрації шлюбу, які районний суд всупереч вимогам ч.ч.1-3 ст.89 ЦПК України належним чином не оцінив. Зокрема, суд першої інстанції не врахував, що вона протягом тривалого часу була зареєстрована та проживала разом у спірній квартирі в якості члена сім`ї власника, разом робили там ремонт, вели спільне господарство, мали спільний побут, що підтвердили свідки. Зазначає, що доглядала за хворим чоловіком, сплатила за стент для нього. Крім того, оплачувала комунальні послуги, замовила та оплатила вартість меблів для квартири. Доводить, що між нею та ОСОБА_5 склалися відносини, які притаманні подружжю, а майно, набуте в цей період, є їх спільною сумісною власністю, оскільки придбано ними за спільні кошти та вона має право на Ѕ його частину. 11.02.2020 відповідач ОСОБА_2 направив відзив, в якому заперечив доводи апеляційної скарги, та просив залишити її без задоволення, а рішення районного суду без змін. У суді апеляційної інстанції позивачка та її адвокат Руль М.І. підтримали доводи апеляційної скарги, наполягаючи на скасуванні рішення районного суду та ухваленні нового рішення про задоволення позову. Вважають, що факт спільного проживання зі спадкодавцем однією сім`єю як чоловіка і жінки без шлюбу та набуття в цей період спільного майна за спільні кошти, - є доведеним, а тому вона має право на половину цього майна. Відповідач ОСОБА_2 , його представник адвокат Остапенко І.О., відповідач ОСОБА_3 заперечили факт, про встановлення якого заявила позивачка, та заперечуючи її право на частину спірного майна, просили апеляційну скаргу залишити без задоволення. а рішення районного суду без змін. Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників справи, вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступних висновків. Судом установлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5 із 06.07.1988 по 09.02.1996./а.с.16/ Під час шлюбу їм надана у користування квартира АДРЕСА_3 , яка відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 12.08.2009 набута ними у приватну власність шляхом приватизації по Ѕ частині кожному./ а.с.17 т.1/ 15.11.2018 ОСОБА_5 помер./а.с.160 т.1/ На день смерті спадкодавець був зареєстрований у кв. АДРЕСА_1 . За цією ж адресою зареєстрована позивач ОСОБА_1 /а.с.88 т.1/ Спадкова справа після смерті ОСОБА_5 заведена приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Карнарук Н.В. Заяви про прийняття спадщини за законом подали: 20.11.2018 - позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 - ОСОБА_4 /а.с.166 т.1/ Спірним майном є: -садовий будинок у садовому товаристві «Колос» та земельна ділянка площею 680 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_2 /а.с.180-188 т.1/; -гараж № НОМЕР_6 загальною площею 19,4 кв.м. в обслуговуючому кооперативі «Автоколектив «Гайок», що розташований за адресою: АДРЕСА_4 ./а.с.1898-192 т.1/; -квартира АДРЕСА_1 /а.с.85-66 т.1/; -автомобіль VOLKSWAGEN JETTA1/6, 2008 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , номер шасі НОМЕР_2 /а.с.70 т.1/ -грошові кошти в розмірі 180 000 грн., що знаходяться на вкладному депозитному рахунку НОМЕР_3 в ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» /а.с.89 т.1/; -грошові кошти в розмірі 21 016, 95 доларів США з нарахованими відсотками, що знаходяться на особовому рахунку № НОМЕР_7 в АТ КБ «Приватбанк»; -вміст сейфу № НОМЕР_5 , який знаходиться у базовому відділенні ПАТ «Райффайзен Банк Аваль;/а.с.179 т.1/ -грошові кошти, що знаходяться на картковому рахунку, відкритому у АТ «Полтава банк». Відмовляючи у задоволенні позову, районний суд виходив із того, що позивач обґрунтувала позовні вимоги положеннями ст.74 СК України. Однак спірний садовий будинок в с.Патлаївка придбаний (побудований), коли позивач перебувала у шлюбі із спадкодавцем, а тому ці правовідносини регулюються нормами чинного на той час КпШтС України. Щодо земельної ділянки в садівничому товаристві «Колос» площею 680 кв.м., то у матеріалах справи відсутні докази реєстрації у встановленому законом порядку за ОСОБА_5 права власності на цю ділянку. Гараж № НОМЕР_6 в гаражному кооперативі «Автоколективі «Гайок» збудований у 2000 році, а тому норма статті 74 СК України, на яку посилається позивач, також не може бути застосована. Щодо іншого спірного майна, то суд першої інстанції прийшов до висновку, що позивач не довела, що у період з 01.01.2004 проживала зі спадкодавцем однією сім`єю, вела спільне господарство, мала спільний бюджет, та приймала участь у придбанні спірного майна. При цьому районний суд критично оцінив показання свідків, на яких посилалася позивач, та письмові докази, а також обґрунтував свої висновки відсутністю доказів наявності грошових коштів у зазначених банківських установах, та відсутністю відомостей про вміст банківського сейфу. Апеляційний суд не погоджується із викладеними висновками суду першої інстанції з огляду на наступне. Визначаючи характер спірних правовідносин та норми права, якими вони врегульовані, апеляційний суд враховує наступне. Відповідно до частини другої статті 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Згідно з частиною другою статті 21 СК України проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя. Якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об`єктом права спільної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою, поширюються положення Глави 8 цього Кодексу (стаття 74 СК України). Майно, набуте під час спільного проживання особами, які не перебувають у зареєстрованому шлюбі між собою, є об`єктом їхньої спільної сумісної власності, якщо: 1) майно придбане внаслідок спільної праці таких осіб як сім`ї (при цьому спільною працею осіб слід вважати їхні спільні або індивідуальні трудові зусилля, унаслідок яких вони одержали спільні або особисті доходи, об`єднані в майбутньому для набуття спільного майна, ведення ними спільного господарства, побуту та бюджету); 2) інше не встановлено письмовою угодою між ними. У зв`язку із цим суду під час вирішення спору щодо поділу майна, набутого сім`єю, слід установити не лише факт спільного проживання сторін у справі, а й обставини придбання спірного майна внаслідок спільної праці. Зазначена правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду Українивід 23 вересня 2015 року у справі № 6-1026цс15. Тобто критеріями, які дозволяють надати майну статус спільної сумісної власності, є: 1) час набуття такого майна; 2) кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття); 3) мета придбання майна, яка дозволяє надати йому правовий статус спільної власності подружжя. Під час застосування положень статті 74 СК України, яка регулює поділ майна осіб, що проживають у фактичних шлюбних відносинах, судам необхідно врахувати, що правило зазначеної норми поширюється на випадки, коли чоловік та жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі і між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю. Обов`язковою умовою для визнання чоловіка та жінки такими, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, крім власне факту спільного проживання, є наявність спільного бюджету, спільного харчування, купівлі майна для спільного користування, участі у спільних витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин. Звертаючись у суд з позовом про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, ОСОБА_1 вказувала, що після розірвання ІНФОРМАЦІЯ_5 шлюбу з ОСОБА_5 вони з січня 1997 року стали проживати з останнім однією сім`єю, вели спільне господарство, придбавали майно, турбувалися один про одного, відпочивали, виховували її дочку, вона доглядала чоловіка, коли той хворів та перебував у лікувальних закладах. Їх спільне проживання тривало до 14.09.2018, коли відповідач ОСОБА_2 забрав чоловіка з лікарні без її згоди до себе. Враховуючи, що факт спільного проживання чоловіка та жінки без шлюбу, з яким пов`язані юридично значимі наслідки, зокрема, право спільної сумісної власності на майно, придбане чоловіком та жінкою під час такого проживання, законодавчо врегульований нормою ст.74 СК України, тому доказуванню підлягає спільне проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_5 у період, починаючи з 01.01.2004 (дати набрання чинності Сімейного кодексу України). Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 та ОСОБА_5 у зазначений період проживали та були зареєстровані у АДРЕСА_5 , яку 12.08.2009 одержали у власність по 1/2 частині шляхом приватизації та 20.02.2013 продали вказану квартиру./а.с.11-12,14,17 т.1/ Відповідно до копії паспорту позивача та довідки про склад сім`ї, виданої 20.06.2018 ОСББ «Жовтгнева,59А», позивач із 19.06.2014 зареєстрована у квартирі АДРЕСА_1 , як дружина власника квартири ОСОБА_5 /а.с.11-12, 88 т.1/ Надані позивачем копії банківських квитанцій підтверджують сплату нею у період 2017-2018 роки комунальних послуг, що надаються у вказану квартиру./а.с.76-87,88 т.1/ Згідно акту від 20.09.2018, складеного мешканцями будинку по АДРЕСА_6 , з моменту заселення будинку, приблизно з 2012 року у квартирі АДРЕСА_1 проживала сім`я у складі ОСОБА_5 та ОСОБА_1 . Остання здійснювала догляд, якого потребував чоловік у зв`язку з погіршенням стану здоров`я та перенесенням кількох операцій./а.с.93 т.1, а.с.135 т.2/ Викладені у вказаному акті обставини підтвердила у судовому засіданні в суді першої інстанції свідок ОСОБА_6 , яка є одним із підписантів цього акту. Крім того, свідки ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , які знали ОСОБА_5 з 1973 року, а з часу його одруження і ОСОБА_1 , підтвердили, що ОСОБА_5 і ОСОБА_1 мали сімейні відносини, разом проживали та купили нову квартиру, спільно робили в ній ремонт, обставляли меблями, займалися домашнім господарством, працювали на дачі, відпочивали. Коли ОСОБА_5 хворів, позивач його доглядала. Свідок ОСОБА_9 пояснила, що знає позивачку та її чоловіка ОСОБА_5 близько 20 років, спілкувалися родинами. Ходили до них в гості, як у квартиру по АДРЕСА_7 , пошуком рієлтера для придбання якої займалася позивачка. Свідок підтвердила, що ОСОБА_5 та ОСОБА_1 спільно займалися ремонтом придбаної квартири, заселилися в неї та потім спільно там проживали. Сумнівів, що вони не є подружжям, у свідка не виникало. Свідки ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , які є сусідами, познайомилися з позивачкою і її чоловіком ОСОБА_5 у 2013 році, коли ті переїхали у квартиру по АДРЕСА_6 . Останній представив їм позивачку, як свою дружину, та вони разом проживали у квартирі, вона готувала, ходила в магазин, придбавала ліки чоловіку, доглядала його, коли той потребував стороннього догляду. Свідок ОСОБА_12 підтвердила сімейні відносини ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , які продовжувалися після їх розлучення. Вони проживали однією родиною, приїздили разом провідувати хвору матір ОСОБА_5 , надавали їй допомогу та здійснювали догляд, коли вона стала лежачою хворою, забравши до себе у квартиру в Полтаву. Позивач також доглядала ОСОБА_5 у лікарні у м.Києві після операції. Згідно договору купівлі-продажу житлових меблів №55 від 27.12.2010 позивач замовила на адресу: АДРЕСА_8 та оплатила ПП ОСОБА_13 (салон «МЕРКС») меблі на суму 28 080,00 грн., що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордера від 27.12.2010, а ОСОБА_5 згідно квитанції від 12.02.2011 оплатив 16 512,00 грн. вартості побутової техніки./а.с.71-72т.1/ Відповідно до копії банківської квитанції №0.0.650373728.1 від 14.11.2016 ОСОБА_1 оплатила 16 000 грн. вартості стенту для ОСОБА_5 /а.с.77 т.1/ Заявою від 06.11.2018 за підписом голови садівничого товариства «Колос» та членів цього кооперативу ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 підтверджується, що ОСОБА_5 та ОСОБА_1 упродовж існування цього кооперативу за всі 30 років відвідували свою дачу за адресою АДРЕСА_2 , проводили там свій час, святкували сімейні свята, займалися посадкою та збором урожаю, підтримували добросусідські відносини з членами кооперативу./а.с.136 т.2/ Викладені письмові докази апеляційний суд визнає належними та в сукупності показаннями вказаних свідків вони підтверджують факт спільного проживання ОСОБА_5 і ОСОБА_1 однією сім`єю без шлюбу у період із 01.01.2004 по 14.01.2018, оскільки вони вели спільне господарство, в тому числі, були пов`язані спільним побутом, мали спільний бюджет, взаємні права та обов`язки. Такий висновок підтверджується також наданими позивачкою до матеріалів справи чисельними світлинами за різний період часу, на яких зафіксовані події у колі сім`ї, спільний відпочинок, поїздки та які, в свою чергу, свідчать про усталені сімейні відносини позивачки та ОСОБА_5 /а.с.133-155 т.1, а.с.155-172 т.2/ Крім того, з матеріалів справи вбачається, що у період спільного проживання позивачки та ОСОБА_5 однією сім`єю чоловіка і жінки без реєстрацію шлюбу, вони обоє працювали, продали спільну квартиру, одержували пенсію, мали депозитні вклади. Ураховуючи викладене, апеляційний суд приходить до висновку, що спірне майно, а саме квартира, автомобіль та грошові кошти на рахунках ОСОБА_5 є його та ОСОБА_1 спільною сумісною власністю, оскільки набуто у період їх спільного проживання: сторони працювали, одержували доходи, які об`єднували для ведення спільного господарства та набуття спільного майна, його ремонт та утримання . Зазначені висновки апеляційного суду щодо спільності майна не спростовуються записом у п.1.4 договору купівлі-продажу від 06.08.2009 квартири АДРЕСА_1 , згідно якого покупець ( ОСОБА_5 ) стверджує, що квартира набувається ним за власні кошти, оскільки на момент укладення договору він у зареєстрованому шлюбі та у фактичних шлюбних відносинах не перебуває. /а.с.65/ Колегія суддів вказаний запис не бере до уваги, оскільки, по-перше, його зміст спростовується встановленим фактом спільного проживання покупця ОСОБА_5 з ОСОБА_1 , як чоловіка і жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу в цей період, а по-друге, запис зроблений нотаріусом зі слів покупця та на виконання вимоги ст.ч.3 ст.65 СК України щодо необхідності обов`язкової згоди другого з подружжя на укладення договору. Апеляційний суд критично оцінює та не приймає до уваги показання свідків ОСОБА_17 , ОСОБА_18 ОСОБА_19 ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , оскільки їх показання не містять інформації, яка б доводила або спростовувала позовні вимоги ОСОБА_1 . Колегія суддів також не приймає до уваги показання свідків ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , які є відповідно дочкою, зятем та свахою позивачки та є зацікавленими особами. Вирішуючи питання щодо правового режиму заявленого до поділу майна, апеляційний суд з урахуванням досліджених доказів, приходить до висновку, що позивач ОСОБА_1 та ОСОБА_5 проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу, придбали майно внаслідок спільної праці з метою їх спільного використання (проживання у спільній квартирі, використання автомобіля, грошових заощаджень), вели спільне господарство, побут, виконували взаємні права та обов`язки щодо догляду, підтримки, утримання один одного та їх майна. Отже, квартира АДРЕСА_1 , автомобіль VOLKSWAGEN JETTA, грошові кошти в розмірі 180 000,00 грн., і 21 016,95 доларів США з нарахованими відсотками, а також вміст сейфу №72, мають правовий статус спільної сумісної власності відповідно до ст.74 СК України та позивач має право на половину цього майна. За таких обставин апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення районного суду скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову. Вирішуючи питання розподілу судових витрат, апеляційний суд виходить з того, що матеріалами справи підтверджуються судові витрати позивача ОСОБА_1 на суму 27 723,30 грн., що складаються із 11 014,60 грн. судового збору за позов та 16 712,70 грн. за апеляційну скаргу./а.с. 1, 171а т.1, а.с.51 т.4/ Відповідно до ст.141 ЦПК України, пропорційно до задоволених позовних вимог (58,3%) на користь ОСОБА_29 з відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 підлягають стягненню понесені нею судові витрати по 5 386,10 грн. з кожного (27 723,30 грн.х58,3% / 3) Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, п.п.3,4 ч.1 ст.376, ст.ст.381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Київського районного суду Полтавської області від 11 грудня 2019 року скасувати. Ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю, поділ спільного майна задовольнити частково. Встановити факт проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_5 у період з 01 січня 2004 року по 14 вересня 2019 року. В порядку поділу спільного майна визнати за ОСОБА_1 право власності на: -Ѕ частину квартири АДРЕСА_1 /а; -Ѕ частину автомобіля VOLKSWAGEN JETTA1/6, 2008 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , номер шасі НОМЕР_2 ; -Ѕ частину грошових коштів в розмірі 180 000 грн., які внесені ОСОБА_5 на вкладний депозитний рахунок НОМЕР_3 в Публічному акціонерному товаристві «Державний експортно-імпортний банк України» згідно Договору банківського вкладу «Прибутковий строковий» №136206 від 12.07.2018; -Ѕ частину грошових коштів в розмірі 21 016, 95 доларів США з нарахованими відсотками, що знаходяться на особовому рахунку № НОМЕР_4 , відкритому на ім`я ОСОБА_5 в Публічному акціонерному товаристві КБ «Приватбанк» відповідно до укладеного 30.03.2018 Договору №SAMDNWFD0071900056101, вклад «Стандарт»; -Ѕ частину вмісту сейфу № НОМЕР_5 , який знаходиться у базовому відділенні ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» (м.Полтава, вул.Монастирська,5а) Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», право оренди на який оформлено ОСОБА_5 відповідно до Договору оренди індивідуального (банківського) сейфу від 11.09.2008 №38 ; -Ѕ частину грошових коштів, які знаходяться на картковому рахунку, відкритому Ніконовим Сергієм Антоновичем (РНОКПП НОМЕР_8 ) в Акціонерному товаристві «Полтава Банк». У задоволенні інших позовних вимог відмовити. Стягнути з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 судові витрати по оплаті судового збору по 5 386,10 грн. з кожного. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 20.03.2020. Головуючий суддя Л.І. Пилипчук Судді П.С. Абрамов С.М. Бондаревська