Ухвала КЦС ВС № 1519/2-4697/11

Ухвала 20 березня 2020 року м. Київ справа № 1519/2-4697/11 провадження № 61-4855ск20 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Курило В. П., розглянувши касаційну скаргу першого заступника прокурора Одеської області на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 17 січня 2019 року та постанову Одеського апеляційного суду від 22 січня 2020 року в справі за позовом Прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі Одеської міської ради до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, ОСОБА_1 , третя особа - ОСОБА_2 , про стягнення грошової вартості земельної ділянки, ВСТАНОВИВ: У травні 2015 року прокуратура Одеської області в інтересах держави в особі Одеської міської ради звернулася до суду із позовом до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, ОСОБА_1 , третя особа - ОСОБА_2 , про витребування на користь Одеської міської ради земельної ділянки площею 0,0904 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . У грудні 2018 року прокуратура Одеської області звернулася до суду із заявою про зміну предмету позову, в якій просила стягнути з ОСОБА_1 на користь Одеської міської ради грошові кошти в розмірі 331 253 грн, що дорівнює вартості земельної ділянки площею 0,0904 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5110137300:68:002:0028. Позовні вимоги прокуратурою Одеської області обґрунтовано тим, що рішенням Київського районного суду м. Одеси від 18 листопада 2008 року в справі № 2-6411/2008 визнано дійсним договір купівлі-продажу житлової будівлі, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 від 23 вересня 2007 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 ; визнано за ОСОБА_2 право власності на житлову будівлю за вказаною адресою та на земельну ділянку, на якій розташоване спірне майно. На підставі вказаного рішення суду ОСОБА_2 отримав державний акт на право власності на земельну ділянку Серія ЯИ № 180917 у 2009 році. 13 січня 2010 року на підставі договору купівлі-продажу ОСОБА_2 продав ОСОБА_1 земельну ділянку, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . У червні 2011 року ОСОБА_1 отримав державний акт на право власності на вказану земельну ділянку. У 2013 році ОСОБА_1 внесено відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію за ним права власності на земельну ділянку. 14 січня 2011 року апеляційним судом Одеської області ухвалено рішення, яким скасовано рішення Київського районного суду м. Одеси від 18 листопада 2008 року в справі № 2-6411/2008. Враховуючи наведене, позивач просив позов задовольнити. Малиновський районний суд м. Одеси рішенням від 17 січня 2019 року позов задовольнив частково. Стягнув з ОСОБА_1 на користь Одеської міської ради грошові кошти в розмірі 331 235 грн, що дорівнює вартості земельної ділянки площею 0,0904 га, та розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5110137300:68:002:0028. У задоволенні позовних вимог до Головного Управління Держгеокадастру в Одеській області відмовив. Одеський апеляційний суд постановою від 22 січня 2020 року рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 17 січня 2019 року скасував та ухвалив нове рішення, яким у задоволенні позову відмовив. Вирішив питання про розподіл судових витрат. 11 березня 2020 року перший заступник прокурора Одеської області подав засобами поштового зв`язку касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 17 січня 2019 року та постанову Одеського апеляційного суду від 22 січня 2020 року і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції. Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з наступних підстав. Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Прожитковий мінімум для працездатних осіб обчислюється станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев`ята статті 19 ЦПК України). Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» передбачено, що у 2020 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць установлено в розмірі з 01 січня 2020 року (на час подання касаційної скарги) - 2 102 грн. Предметом позову у цій справі є стягнення грошової вартості земельної ділянки в розмірі 331 253 грн, що станом на 01 січня 2020 року не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 102 грн х 250 = 525 500 грн). Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб підлягають касаційному оскарженню. Посилання заявника в касаційній скарзі на те, що апеляційним судом не застосовано до спірних правовідносин положення статей 12, 83, 116 ЗК України та безпідставно не враховано правові висновки Верховного Суду щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 380/624/16-ц, від 11 липня 2018 року у справі № 911/2635/17 та від 28 листопада 2018 року у справі № 826/5735/16, як на підставу касаційного оскарження судових рішень в цій справі, не вказують на фундаментальність порушених у скарзі питань для формування єдиної правозастосовчої практики, та не свідчить про наявність інших випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню. Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України, відповідно до статті 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Верховний Суд дослідив та взяв до уваги: ціну позову, предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства й не встановив випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України. Верховний Суд також врахував, що застосування критерію малозначності справи у цій справі було передбачуваним, справа була розглянута судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявник не продемонстрував наявності виключних обставин, які за положеннями кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи. Наведене повністю узгоджується з правовою позицією, сформованою Європейським судом з прав людини у справі «Azyukovska v. Ukraine» («Азюковська проти України») рішення від 09 жовтня 2018 року. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитися з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов`язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховним Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином (рішення у справі ZUBAC v. CROATIA (Зубац проти Хорватії) від 05 квітня 2018 року). Оскільки оскаржувані заявником судові рішення ухвалено у справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, і вони не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити. Зазначення у постанові Одеського апеляційного суду від 22 січня 2020 року про можливість оскарження цієї постанови в касаційному порядку не є підставою для перегляду справи судом касаційної інстанції, оскільки справа є малозначною, а тому ухвалені у ній судові рішення касаційному оскарженню не підлягають. Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою першого заступника прокурора Одеської області на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 17 січня 2019 року та постанову Одеського апеляційного суду від 22 січня 2020 року в справі за позовом Прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі Одеської міської ради до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, ОСОБА_1 , третя особа - ОСОБА_2 , про стягнення грошової вартості земельної ділянки. Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді: А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. П. Курило