Постанова КАС ВС № 2а-8716/12/2670

ПОСТАНОВА Іменем України 20 березня 2020 року Київ справа №2а-8716/12/2670 адміністративне провадження №К/9901/28066/18 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Гончарової І.А., суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф., здійснивши попередній розгляд касаційної скарги Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 березня 2016 року (головуючий суддя - Шулежко В.П.) та на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30 червня 2016 року (колегія суддів: головуючий суддя - Шурко О.І., судді - Василенко Я.М., Степанюк А.Г.) у справі №2а-8716/12/2670 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Проксиз" до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, ВСТАНОВИВ: У червні 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Проксиз" (далі - Товариство, позивач, платник) звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень. В обґрунтування позовних вимог Товариство зазначило про правильність визначення своїх податкових зобов`язань та протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень контролюючого органу. Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 липня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2013 року, адміністративний позов задоволено: - визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення від 11.06.2012 №0004602208, №0004612208; - зобов`язано відповідний підрозділ Державної казначейської служби України стягнути судові витрати в сумі 2 146, 00 грн на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Проксис» за рахунок Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання з рахунків Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва за рахунок бюджетних асигнувань. Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що надані позивачем податкові накладні відповідають вимогам законодавства та дають платнику право на формування податкового кредиту за результатами господарських відносин з ПАФ "Дрос", що свідчить про правильність визначення платником своїх податкових зобов`язань та протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень контролюючого органу. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 29 жовтня 2015 року касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби задоволено частково, скасовано постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 липня 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2013 року та справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. Скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій та направляючи справу на новий розгляд, суд касаційної інстанції зазначив, що матеріали позапланової перевірки, проведеної на підставі підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 ПК України, можуть бути підставою для прийняття податкових повідомлень-рішень лише після винесення судом обвинувального вироку, що набрав законної сили, або винесення рішення про закриття кримінальної справи за нереабілітуючими підставами, а тому, для правильного вирішення спору судам необхідно з`ясувати на якій саме стадії знаходилась кримінальна справа, в рамках якої фактично призначено розглядувану перевірку Товариства, на момент прийняття відповідачем податкових повідомлень-рішень №0004602208 від 11 червня 2012 року та №0004612208 від 11 червня 2012 року. За результатами нового розгляду справи, постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 березня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 30 червня 2016 року, адміністративний позов задоволено повністю: - визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 11.06.2012 №0004602208 та №0004612208, прийняті Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби (правонаступником є Державна податкова інспекція у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві); - присуджено на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Проксис» за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 146 грн. Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень контролюючого органу з огляду на те, що перевірка позивача була призначена відповідно до кримінально-процесуального закону і в силу положень п. 86.9 ст. 86 Податкового кодексу України акт перевірки, на підставі якого відповідачем прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення, є доказом в кримінальній справі та на його підставі заборонено виносити податкові повідомлення-рішення до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду. Враховуючи вищевикладене, а також те, що жодних доказів на підтвердження того, що на момент прийняття відповідачем спірних податкових повідомлень-рішень винесено обвинувальний вирок, що набрав законної сили, або рішення про закриття кримінальної справи за нереабілітуючими підставами в рамках кримінальної справи контролюючим органом не надано, суди дійшли висновку, що в порушення вимог пункту 86.9 статті 86 Податкового кодексу України оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем передчасно, а тому є протиправними та підлягають скасуванню. Не погодившись з зазначеними рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права просив їх скасувати. В обґрунтування вимог касаційної скарги відповідач зазначає, що господарські відносини позивача з ПАФ "Дрос" у перевіряємому періоді не мали реального характеру, натомість були спрямовані на мінімізацію податкових зобов`язань Товариства, що свідчить про протиправність віднесення позивачем сплачених сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту. Також скаржник посилається на покази директора ПАФ "Дрос" - ОСОБА_1 , в яких останній зазначив, що став директором ПАФ "Дрос" на прохання ОСОБА_4 , підписував документи від імені ПАФ "Дрос", які ОСОБА_4 йому надавав, жодні фінансово-господарські, звітні документи від імені зазначеного суб`єкта господарювання не готував та нікого на це не уповноважував. 29 вересня 2016 року від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому Товариство зазначає про законність і обґрунтованість рішень судів попередніх інстанцій та безпідставність доводів, викладених у касаційній скарзі. Пунктом 4 частини першої Розділу VІІ "Перехідні положення" КАС України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року) передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу. 23 лютого 2018 року касаційну скаргу передано до Верховного Суду в порядку передбаченому Розділом VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції від 03.10.2017). Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке. Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, на підставі пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України (далі - ПК України) та на виконання постанови слідчого ВРЕЗ СВ Деснянського РУ ГУ МВС України в м. Києві від 03.04.2012, посадовими особами відповідача проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ПАФ "Дрос" за період з 01.01.2008 по 31.03.2012. За результатами перевірки складено акт №287/22-8/33101280 (далі - Акт перевірки). Згідно висновків Акту перевірки, контролюючий орган дійшов висновку про порушення позивачем вимог: - пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, у зв`язку з тим, що Товариством до витрат безпідставно віднесені витрати по фінансово-господарським відносинам з ПАФ "Дрос", на загальну суму 8 614 943 грн, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму у розмірі 1 968 459 грн, у тому числі по періодах: за І квартал 2011 року - 1 217 355 грн; за ІV квартал 2011 року - 614 844 грн; за І квартал 2012 року - 136 260 грн; - ст. 185, п.п. 198.1, 198.6 ст. 198 ПК України в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 1 722 988, 56 грн, у тому числі по періодах: за липень 2011 року - на загальну суму ПДВ 221 764, 15 грн; за серпень 2011 року - на загальну суму ПДВ 4941 815, 1 грн; за вересень 2011 року - на загальну суму ПДВ 344 990, 35 грн; за жовтень 2011 року - на загальну суму 224 456, 25 грн; за листопад 2011 року на загальну суму ПДВ 91 004, 45 грн; за грудень 2011 року - на загальну суму ПДВ 219 187, 36 грн; за січень 2012 року - на загальну суму ПДВ 129 770, 9 грн. На підставі Акта перевірки контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 11 червня 2012 року: - №0004602208, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток на загальну суму 2 460 5574, 00 грн, з яких за основним платежем - 1 968 459 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 492 115 грн; - №0004612208, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 2 153 736, 00 грн, з яких за основним платежем - 1 722 988, 00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 430 748 грн. Контролюючий орган дійшов висновку про відсутність реального виконання господарських договорів між позивачем та ПАФ "Дрос". Надаючи правову оцінку викладеним вище обставинам, колегія суддів виходить з наступного. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно зі ст. 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Податковий кодекс України (далі - ПК України, тут і далі в редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Відповідно до пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником). Підпунктом 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України встановлено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. Згідно з пп. 20.1.4, п. 20.1 ст. 20 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом. Відповідно до п. 75.1 ст. 75 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом. Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка (пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України). Порядок проведення документальних позапланових перевірок регулюється ст. 78 ПК України. Згідно з пп. 78.1.11 ПК України документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється, якщо отримано постанову суду (ухвалу суду) про призначення перевірки або постанову органу дізнання, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону у кримінальних справах, що перебувають у їх провадженні. Відповідно до п. 58.4 ст. 58 ПК України у разі коли судом за результатами розгляду кримінальної справи про злочини, предметом якої є податки, збори, винесено обвинувальний вирок, що набрав законної сили, або винесено рішення про закриття кримінальної справи за нереабілітуючими підставами, відповідний контролюючий орган зобов`язаний визначити податкові зобов`язання платника податків за податками та зборами, несплата податкових зобов`язань за якими встановлена рішенням суду, та прийняти податкове повідомлення-рішення про нарахування платнику таких податкових зобов`язань і застосування стосовно нього штрафних (фінансових) санкцій у розмірах, визначених цим Кодексом. При цьому, п. 86.9 ст. 86 ПК України встановлено, що у разі якщо грошове зобов`язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду. Матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку. Статус таких матеріалів перевірки та висновків органу державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність. З аналізу вищевикладених норм вбачається, що матеріали перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, разом з висновками контролюючого органу передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку, а статус таких матеріалів перевірки та висновків податкового органу визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність, при цьому контролюючий орган податкове повідомлення-рішення не приймає до набрання законної сили обвинувальним вироком, винесеним судом за результатами розгляду кримінальної справи про злочини, предметом якої є податки, збори, або рішенням про закриття кримінальної справи за нереабілітуючими підставами. Колегія суддів, враховуючи встановлені обставини справи, правове регулювання спірних правовідносин на момент призначення позапланової перевірки позивача (постанова слідчого від 19.07.2012), погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийнято контролюючим органом з порушенням вимог пункту 86.9 статті 86 Податкового кодексу України - передчасно, оскільки доказів набрання законної сили обвинувальним вироком, винесеним судом за результатами розгляду кримінальної справи по якій було призначено перевірку позивача, або рішення про закриття кримінальної справи за нереабілітуючими підставами, відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, надано не було. Касаційна скарга не містить жодних посилань на неправомірність чи не обґрунтованість вищезазначених висновків судів першої та апеляційної інстанції щодо передчасності прийняття оскаржуваних податкових повідомлень - рішень з огляду на приписи пункту 58.4 статті 58 та пункту 86.9 статті 86 Податкового кодексу України. Колегія суддів зазначає, що контролюючим органом всупереч вимог ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції на момент розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій) не було доведено та надано належних доказів, які б свідчили про дотримання процедури прийняття податкових повідомлень - рішень на підставі перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність. Крім того, Верховний Суд враховує, що постановою СВ ФР ДПІ у Деснянському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 31.07.2013 за результатами розгляду матеріалів кримінального провадження №32012110030000023, за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України, у відношенні службових осіб ТОВ «Проксис» за фактом умисного ухилення від сплати податків при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин, зокрема, з ПАФ «ДРОС» закрито, у зв`язку з відсутністю в їх діях складу кримінального правопорушення. Також, судами попередніх інстанцій був допитаний в якості свідка ОСОБА_1 (у спірний період директор ПАФ «ДРОС»), який зазначив, що показання у протоколі допиту від 06.03.2012 він надав під тиском з боку працівників правоохоронних органів і з приводу протиправності зазначених дій він звертався до прокуратури та відповідача. При цьому, свідок підтвердив укладення Договору з ТОВ «Проксис» та здійснення спірних господарських операцій, а також повідомив про обставини та економічну доцільність вчинення таких операцій. Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій. Відповідно до частини третьої статті 343 КАС України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення. Розглянувши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та здійснивши системний аналіз долучених до справи доказів, проаналізувавши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій, а тому касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін. Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 343, 350, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, ПОСТАНОВИВ : Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві залишити без задоволення. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 березня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30 червня 2016 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач І. А. Гончарова Судді І. Я. Олендер Р. Ф. Ханова