Постанова 4857 № 807/763/14

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 березня 2020 рокуЛьвівСправа № 807/763/14 пров. № А/857/671/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого-судді - Мікули О. І., суддів - Курильця А. Р., Кушнерика М. П., з участю секретаря судового засідання Ратушної М. І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові в залі суду апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Закарпатській області (правонаступник - Головне управління ДПС у Закарпатській області) на ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2019 року про закриття провадження у справі №807/763/14 за адміністративним позовом Головного управління ДФС у Закарпатській області до Державного підприємства Агропромисловий комплекс "Ужгородський", треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Управління Державної казначейської служби України в Ужгородському районі Закарпатської області, Відділ агропромислового розвитку та фінансове управління Ужгородської РДА Закарпатської області в особі Ужгородської РДА Закарпатської області про стягнення заборгованості,- суддя в 1-й інстанції Луцович М. М., час ухвалення рішення 18.12.2019 року, місце ухвалення рішення м. Ужгород, дата складання повного тексту рішення 19.12.2019 року, в с т а н о в и в: Позивач Ужгородська об`єднана податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Закарпатській області (правонаступник - Головне управління ДПС у Закарпатській області) звернулася в суд з позовом до відповідача Державного підприємства Агропромисловий комплекс "Ужгородський", в якому просила стягнути заборгованість у сумі 9751250,38 грн. Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2019 року закрито провадження у цій справі. Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, позивач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення прийняте з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню, покликаючись на те, що ч.1 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України передбачає, що погашення простроченої заборгованості суб`єкта господарювання перед державою (АРК чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (АРК чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету (включаючи плату за користування такими кредитами (позиками) та пеню) здійснюється у порядку, визначеному главою 9 розділу ІІ цього Кодексу. Наведена норма кореспондується з положеннями ч.9 ст.17 Бюджетного кодексу України, за змістом якої прострочена заборгованість суб`єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим, обласною радою чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим, обласною радою чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету (включаючи плату за користування такими кредитами (позиками) та пеню) стягується з такого суб`єкта господарювання органами доходів і зборів, що є органами стягнення такої заборгованості у порядку, передбаченому Податковим кодексом України або іншим законом, включаючи погашення такої заборгованості за рахунок майна цього суб`єкта господарювання. Таким чином, вважає, що вищенавдені правові норми свідчать про те, що законодавець поширив процедуру погашення податкового боргу на порядок стягнення заборгованості за бюджетними позичками, тим самим наділивши правовідносини позики, що виникли між державою як позикодавцем та господарюючим суб`єктом, як позичальником, ознаками публічно-правових, а тому просить скасувати оскаржуване судове рішення суду першої інстанції та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Відзив на апеляційну скаргу відповідачем поданий не був. Відповідно до ч.4 ст.304 КАС України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21 лютого 2020 року замінено відповідача Головне управління ДФС у Закарпатській області правонаступником Головним управлінням ДПС у Закарпатській області. Учасники справи у судове засідання не з`явилися, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, позивач (апелянт) подав клопотання про розгляд справи без його участі, тому суд вважає можливим проведення розгляду справи у відсутності сторін за наявними у справі матеріалами, та на основі наявних у ній доказів, згідно з ч.4 ст.229 КАС України без фіксування судового засідання технічними засобами. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін з таких підстав. Як вбачається з позовної заяви та доданих до неї документів, позивач просить суд винести рішення, яким стягнути з ДП Агропромисловий комбінат Ужгородський заборгованість у розмірі 9751250,38 грн, в тому числі пеню в сумі 4220250,38 грн. Ухвалою суду від 08 листопада 2018 року зупинено провадження у цій справі №807/763/14 до набрання законної сили ухвали Господарського суду Закарпатської області у справі №6/138 щодо розгляду кредиторських вимог Головного управління ДФС у Закарпатській області до Державного підприємства Агропромисловий комплекс "Ужгородський". З матеріалів справи вбачається, що у ході розгляду справи по суті 27 серпня 2018 року в межах провадження у справі № 6/138 про банкрутство ДП Агропромисловий комбінат Ужгородський Господарським судом Закарпатської області прийнято постанову про визнання боржника ДП Агропромисловий комбінат Ужгородський банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатором арбітражного керуючого Ракущинець А.А. Таким чином, у провадженні Господарського суду Закарпатської області знаходиться справа № 6/ 138 про банкрутство ДП Агропромисловий комбінат Ужгородський. Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що цей спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, вважає його правильним і таким, що відповідає нормам матеріального і процесуального права та обставинам справи, виходячи з наступного. Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження. Згідно з п.1 та п.2 ч.1 ст.4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи. П.7 ч.1 ст.4 КАС України передбачає, що суб`єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг. Згідно з ч.1 ст.19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема за зверненням суб`єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб`єкту законом. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин. Разом з тим, як правильно зазначив суд першої інстанції, з 21 жовтня 2019 року введено в дію Кодекс України з процедур банкрутства, який набрав чинності 21 квітня 2019 року. Кодекс України з процедур банкрутства встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи. Так, ст.7 Кодексу України з процедур банкрутства встановлює порядок розгляду спорів, стороною в яких є боржник. Згідно з ч.1 ст.7 Кодексу України з процедур банкрутства спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Ч.2 ст.7 Кодексу України з процедур банкрутства передбачає, що господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника. Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення. Отже, ст.7 Кодексу України з процедур банкрутства чітко визначає, що спори, стороною в яких є боржник розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України. Як вбачається з матеріалів справи, предметом розгляду цієї справи є стягнення з ДП Агропромисловий комбінат Ужгородський на користь бюджету заборгованості по наданій бюджетній позичці в сумі 9751250,38 грн, в тому числі пеня 4220250,38 грн. Матеріалами справи стверджується, що 27 серпня 2018 року в межах провадження у справі №6/138 про банкрутство ДП Агропромисловий комбінат Ужгородський Господарським судом Закарпатської області прийнято постанову про визнання боржника ДП Агропромисловий комбінат Ужгородський банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатором арбітражного керуючого Ракущинець А. А. Аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про закриття провадження у справі у зв`язку з тим, що спори, стороною яких є боржник, відносно якого розпочато процедуру банкрутства, не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, а підлягають розгляду господарським судом за правилами передбаченими Господарським процесуальним кодексом України. Колегія суддів відхиляє доводи апелянта про розгляд спору в порядку адміністративного судочинства, оскільки такі не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи. Крім того, колегія суддів зазначає, що вказані позивачем в апеляційній скарзі обставини, крім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування. Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29). Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості в межах відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. З врахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про закриття провадження у справі з підстав необхідності розгляду цієї справи за правилами господарського судочинства, ухвалив судове рішення з додержанням норм процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, тому відповідно до ст.316 КАС України апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а ухвалу суду - без змін. Керуючись ст. 229, 242, 243, 250, 310, 315, 316, 320, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,- п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Закарпатській області залишити без задоволення, а ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2019 року про закриття провадження у справі №807/763/14 - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Головуючий- суддя О. І. Мікула Судді А. Р. Курилець М. П. Кушнерик Повне судове рішення складено 20 березня 2020 року.