Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 320/3275/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/3275/19 Суддя (судді) першої інстанції: Лисенко В.І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 березня 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого-судді Парінова А.Б., суддів: Беспалова О.О., Ключковича В.Ю., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової служби України на рішення Київського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2019 року у справі за адміністративним позовом Дочірнього підприємства "Рітейл центр" до Державної фіскальної служби України про визнання протиправними дій, В С Т А Н О В И В: До Київського окружного адміністративного суду звернулось Дочірнє підприємство «Рітейл Центр» з позовом до Державної фіскальної служби України з позовом про визнання протиправними дій. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2019 року позов задоволено. Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, Державна податкова служба України подала апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2020 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державної податкової служби України на рішення Київського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2019 року та призначено справу до апеляційного розгляду у відкритому судовому засіданні. Доводи апелянта, зокрема, обґрунтовані тим, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини справи, позаяк всі податкові накладні, зазначені позивачем, окрім ПН № 629 від 21.12.2018 до ДФС України не надходили, що свідчить про правомірність дій відповідача в межах спірних правовідносин. У відзиві Дочірнього підприємства "Рітейл центр" на апеляційну скаргу вказано про необґрунтованість доводів апелянта, позаяк підприємством були складені та направлені податкові накладні у відповідності до норм Податкового кодексу України, у зв`язку з чим підстави для відмови в реєстрації вищезазначених податкових накладних були відсутні. Учасники справи, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, до суду не з`явилися. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання. За наведених обставин, колегія суддів вирішила здійснити апеляційний розгляд справи в порядку письмового провадження. Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного. Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 15 січня 2019 року Дочірнім підприємством «Рітейл Центр» відповідно до вимог п. 201.1 ст. 201 ПК України, в електронному вигляді засобами програмного забезпечення «M.Е.doc.», з дотриманням умов щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, направлено на реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних, податкові накладні: №2859 від 28.12.2018, №507 від 19.12.2018, № 432 від 18.12.2018, № 2862 від 31.12.2018, № 3243 від 31.12.2018, № 2930 від 31.12.2018, № 2929 від 31.12.2018, №2931 від 31.12.2018, №2932 від 31.12.2018, №2933 від 31.12.2018, №2934 від 31.12.2018, №2935 від 31.12.2018, №2936 від 31.12.2018, №3271 від 31.12.2018, №2937 від 31.12.2018, №2938 від 31.12.2018, №2939 від 31.12.2018, №2749 від 16.12.2018, №3306 від 31.12.2018, №2943 від 31.12.2018, №2945 від 31.12.2018, №2944 від 31.12.2018, №2946 від 31.12.2018, №535 від 19.12.2018, №765 від 26.12.2018, №2949 від 31.12.2018, №2860 від 31.12.2018, №2951 від 31.12.2018, №2952 від 31.12.2018, №2953 від 31.12.2018, №3228 від 31.12.2018, №2814 від 31.12.2018, №2911 від 31.12.2018, №2866 від 31.12.2018, №5372 від31.12.2018, №5373 від 31.12.2018, №5391 від 31.12.2018, №5392 від 31.12.2018, №2350 від 27.12.2018, №2958 від 31.12.2018, №2959 від 31.12.2018, №2867 від 31.12.2018, №2960 від 31.12.2018, №5242 від 31.12.2018, №3239 від 31.12.2018, №3236 від 31.12.2018, №3235 від 31.12.2018, №3234від 31.12.2018, №3233 від 31.12.2018, №2961 від 31.12.2018, №2962 від 31.12.2018, №2912 від 31.12.2018, №2736 від 29.12.2018, №5374 від 31.12.2018, №5375 від 31.12.2018, №2964 від 31.12.2018, №2965 від 31.12.2018, №2966 від 31.12.2018, №2686 від 27.12.2018, №2967 від 31.12.2018, №2968 від 31.12.2018, №2869 від 31.12.2018, №5426 від 19.12.2018, №2969 від 31.12.2018, №2970 від 31.12.2018, №2914 від 31.12.2018, №2870 від 31.12.2018, №5404 від 31.12.2018, №5405 від 31.12.2018, №2973 від 31.12.2018, №5377 від 31.12.2018, №5376 від 31.12.2018, №2975 від 31.12.2018, №2976 від 31.12.2018, №3245 від 31.12.2018, №2978 від 31.12.2018, №2977 від 31.12.2018, №2917 від 31.12.2018, №2979 від 31.12.2018, №2980 від 31.12.2018, №3270 від 31.12.2018, №2982 від 31.12.2018, №2918 від 31.12.2018, №2872 від 31.12.2018, №2983 від 31.12.2018, №2984 від 31.12.2018, №2985 від 31.12.2018, №3175 від 31.12.2018, №3099 від 31.12.2018, №3091 від 31.12.2018, №3112 від 31.12.2018, №3162 від 31.12.2018, №2986 від 31.12.2018, №2988 від 31.12.2018, №2873 від 31.12.2018, №2990 від 31.12.2018, №2357 від 27.12.2018, №2919 від 31.12.2018, №2995 від 31.12.2018, №2811 від 31.12.2018, №3000 від 31.12.2018, №2244 від 19.12.2018, №2760 від 16.12.2018, №3006 від 31.12.2018, №3007 від 31.12.2018, №5572 від 31.12.2018, №3307 від 31.12.2018, №3012 від 31.12.2018, №3013 від 31.12.2018, №3015 від 31.12.2018, №2847 від 31.12.2018, №5395 від 31.12.2018, №3019 від 31.12.2018, №2316 від 27.12.2018, №3023 від 31.12.2018, №5247 від 31.12.2018, №5246 від 31.12.2018, №5245 від 31.12.2018, №2572 від 28.12.2018, №492 від 19.12.2018, №3024 від 31.12.2018, №3029 від 31.12.2018, №694 від 22.12.2018, №3031 від 31.12.2018, №3033 від 31.12.2018, №3032 від 31.12.2018, №3262 від 31.12.2018, №3035 від 31.12.2018, №3036 від 31.12.2018, №2920 від 31.12.2018, №3041 від 31.12.2018, №2878 від 31.12.2018, №3044 від 31.12.2018, №2851 від 23.12.2018, №3046 від 31.12.2018, №3047 від 31.12.2018, №3048 від 31.12.2018, №2571 від 28.12.2018, №2307 від 27.12.2018, №2428 від 27.12.2018, №2310 від 27.12.2018, №2309 від 27.12.2018, №2258 від 25.12.2018, №2254 від 24.12.2018, №2249 від 22.12.2018, №3051 від 31.12.2018, №2880 від 31.12.2018, №3059 від 31.12.2018, №3060 від 31.12.2018, №3065 від 31.12.2018, №3066 від 31.12.2018, №2884 від 31.12.2018, №3238 від 31.12.2018, №2746 від 16.12.2018, №3071 від 31.12.2018, №2813 від 31.12.2018, №2849 від 31.12.2018, №3269 від 31.12.2018, №3268 від 31.12.2018, №2828 від 30.12.2018, №2831 від 30.12.2018, №2827 від 30.12.2018, №2692 від 28.12.2018, №2797 від 27.12.2018, №2315 від 27.12.2018, №2282 від 26.12.2018, №977 від 26.12.2018, №2355 від 26.12.2018, №2241 від 26.12.2018, №2240 від 26.12.2018, №967 від 26.12.2018, №1203 від 26.12.2018, №2677 від 25.12.2018, №389 від 17.12.2018, №3074 від 31.12.2018, №3075 від 31.12.2018, №3077 від 31.12.2018, №2922 від 31.12.2018, №2886 від 31.12.2018, №3086 від 31.12.2018, №3090 від 31.12.2018, №3092 від 31.12.2018, №3097 від 31.12.2018, №3100 від 31.12.2018, №474 від 19.12.2018, №463 від 18.12.2018, №415 від 17.12.2018, №3101 від 31.12.2018, №3102 від 31.12.2018, №3104 від 31.12.2018, №3108 від 31.12.2018, №3113 від 31.12.2018, №2923 від 31.12.2018, №3115 від 31.12.2018, №3116 від 31.12.2018, №3117 від 31.12.2018, №3120 від 31.12.2018, №3124 від 31.12.2018, №3125 від 31.12.2018, №3126 від 31.12.2018, №3127 від 31.12.2018, №3131 від 31.12.2018, №3132 від 31.12.2018, №3133 від 31.12.2018, №3134 від 31.12.2018, №3135 від 31.12.2018, №3140 від 31.12.2018, №3142 від 31.12.2018, №3143 від 31.12.2018, №3144 від 31.12.2018, №3152 від 31.12.2018, №3154 від 31.12.2018, №2897 від 31.12.2018, №3161 від 31.12.2018, №3163 від 31.12.2018, №2898 від 31.12.2018, №2899 від 31.12.2018, №3164 від 31.12.2018, №3166 від 31.12.2018, №2928 від 31.12.2018, №3167 від 31.12.2018, №3170 від 31.12.2018, №2901 від 31.12.2018, №2900 від 31.12.2018, №2861 від 31.12.2018, №2925 від 31.12.2018, №3183 від 31.12.2018, №5383 від 31.12.2018, №5382 від 31.12.2018, №2907 від 31.12.2018, №3190 від 31.12.2018, №3192 від 31.12.2018, №3200 від 31.12.2018, №3202 від 31.12.2018, №5678 від 31.12.2018, №5677 від 31.12.2018, №3205 від 31.12.2018, №3209 від 31.12.2018, №3212 від 31.12.2018, №3214 від 31.12.2018, №3217 від 31.12.2018, №3216 від 31.12.2018, №3219 від 31.12.2018, №3218 від 31.12.2018, №3220 від 31.12.2018, №2909 від 31.12.2018, №3221 від 31.12.2018, №3223 від 31.12.2018, №3224 від 31.12.2018, №3225 від 31.12.2018, №3226 від 31.12.2018, №3227 від 31.12.2018, №2757 від 16.12.2018, №3211 від 31.12.2018, №5574 від 31.12.2018, №5571 від 31.12.2018, №5556 від 27.12.2018, №5552 від 26.12.2018, №5553 від 26.12.2018, №5520 від 26.12.2018, №5585 від 22.12.2018, №5544 від 22.12.2018, №5542 від 22.12.2018, №630 від 21.12.2018, №629 від 21.12.2018, №5535 від 19.12.2018, №430 від 17.12.2018. 15.01.2019 позивачем отримано підтвердження про направлення податкових накладних на адресу відповідача. Позивачем до позовної заяви додані письмові докази технічних збоїв роботи серверів електронної звітності ДФС України, а саме: витяг з офіційного сайту ДФС України sfs.gov.ua в розділі «Новини», 15 січня 2019 року прес-служба ДФС України повідомила, що у зв`язку із перенавантаженням серверу ДФС та необхідністю своєчасного прийому податкових накладних/розрахунків коригування, запити щодо отримання відомостей з ЄРПН обробляються із затримкою в часі; лист-відповідь від 11.04.2019 товариства з обмеженою відповідальністю «Вектор Звіт» (постачальник програмного забезпечення «M.E.Doc» ), яке підтвердило технічні збої роботи серверів обробки електронної звітності ДФС, а також зазначило, що всі податкові накладні ДП «Рітейл Центр» за 15.01.2019 року були успішно відправлені до відповідача за допомогою комп`ютерної програми «M.E.Doc» з використанням електронної пошти. Позивач неодноразово звертався до відповідача з метою врегулювання питання, щодо прийняття та реєстрації податкових накладних в кількості 268 штук за 15.01.2019, однак як убачається судом з матеріалів справи, відповідач 01.02.2019 року №5333/6/99-99-09-07-02-15 повідомив позивача, що із 268 податкових накладних, в ЄРПН зареєстровано лише одну податкову накладну №649 від 21.12.2018, про що на електронну адресу позивача було повідомлено квитанцією №1, інші податкові накладні на реєстрацію до ДФС України не надходили. При повторному зверненні позивача від 24.04.2019, відповідач повідомив листом від 23.05.2019 року №23658/6/99-99-08-10-02-15, що за даними підсистеми «Архів електронної звітності» інформаційно - телекомунікаційної системи «Єдине вікно подання електронної звітності» перелічені, в листі від 24.04.2019 року, податкові накладні на реєстрацію до ДФС України не надходили. Не погоджуючись з бездіяльністю відповідача, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом. Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги виходив з того, що матеріалами справи підтверджується, що позивачем 15 січня 2019 року протягом операційного дня направлено в електронному вигляді для реєстрації податкові накладні у Єдиному реєстрі податкових накладних. Натомість, контролюючим органом не надано до суду доказів надіслання платнику податків протягом операційного дня (15 січня 2019 року) квитанції про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування. Оцінюючи доводи апелянта у взаємозв`язку з обставинами справи, колегія суддів виходить з наступного. Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних. У силу приписів норм пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня. Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції. Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків. У разі порушення таких строків застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом. Відповідно до вимог пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції. Пунктом 12 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року №1246 (Порядок №1246) передбачено, що після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки: відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту); чинності електронного цифрового підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192 та пунктом 201.10 статті 201 Кодексу; наявності помилок під час заповнення обов`язкових реквізитів відповідно до пункту 201.1 статті 201 Кодексу; наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 2001.3 і 2001.9 статті 2001 Кодексу (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 р.); наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; факту реєстрації / зупинення реєстрації / відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; відповідності податкових накладних та/або розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатнім для зупинення їх реєстрації відповідно до пункту 201.16 статті 201 Кодексу; дотримання вимог Законів України «Про електронний цифровий підпис», «Про електронні документи та електронний документообіг» та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку. Пунктом 13 Порядку № 1246 передбачено, що за результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (далі - квитанція). Квитанція в електронній формі надсилається платнику податку протягом операційного дня та є підтвердженням прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування. Примірник квитанції в електронній формі зберігається в ДФС (пункт 14 Порядку №1246). У квитанції зазначаються дата та час її формування, реквізити податкової накладної та/або розрахунку коригування та результат перевірки. Якщо у податковій накладній та/або розрахунку коригування за результатами проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), виявлено порушення, платнику податку надсилається квитанція про неприйняття податкової накладної та/або розрахунку коригування із зазначенням причини такого неприйняття (пункт 15 Порядку №1246). Колегія суддів при розгляді апеляційної скарги звертає увагу на те, що приписами пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних. В той же час, матеріалами справи підтверджується, що Дочірнє підприємство "Рітейл центр" 15 січня 2019 року протягом операційного дня направлено до Державної фіскальної служби України в електронному вигляді для реєстрації в ЄРПН податкові накладні (т.1 а.с.57-69). Натомість, контролюючим органом вказані податкові накладні не були зареєстровані та, як вірно зауважено судом першої інстанції, відповідачем не було надано доказів надіслання позивачу протягом операційного дня 15 січня 2019 року квитанції про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, що суперечить положенням пункту 13 Порядку № 1246. За наведених обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, який дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для визнання протиправною бездіяльність Державної фіскальної служби щодо нездійснення реєстрації податкових накладних поданих позивачем 15.01.2019. Колегія суддів відхиляє доводи, які містяться в апеляційній скарзі на хибність висновків щодо перевантаження серверів обробки роботи електронної звітності 15.01.2019, як на причину несвоєчасної реєстрації, позаяк вказані аргументи жодним чином не свідчать про правомірність дій ДФС України в межах спірних правовідносин. Не обґрунтованими є й посилання в апеляційній скарзі на положення Податкового кодексу України та Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року №1246, оскільки Державною фіскальною службою України лише перелічено норми, які врегульовують спірні правовідносини, проте не спростовано обгрунтованість мотивів, яким керувався суд першої інстанції під час прийняття оскаржуваного рішення. Відтак, доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків не спростовують та не свідчать про наявність підстав для скасування оскаржуваного рішення суду, позаяк не містять аргументованих доводів на спростування правомірності висновку суду першої інстанції у взаємозв`язку з обставинами справи, та не свідчать про порушення судом першої інстанції при розгляді справи норм матеріального або процесуального права. Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. Разом з цим, колегією суддів встановлено, що судом першої інстанції було у повній мірі встановлено обставини справи, яким надано належну правову оцінку із дотриманням діючих норм матеріально та процесуального права. За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на зазначене, та враховуючи, що колегією суддів не встановлено порушень судом першої інстанції під час вирішення даної справи, які відповідно до ст. 317 КАС України є підставою для його скасування, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст.ст. 242, 308, 311, 315-316, 321-322, 325, 328-329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Державної податкової служби України залишити без задоволення. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2019 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Головуючий суддя Парінов А.Б. Судді: Беспалов О.О. Ключкович В.Ю.