Постанова 4824 № 756/8412/16-ц

справа №756/8412/16-ц провадження № 22-ц/824/1670/2020 Головуючий суддя у 1 інстанції - Луценко О.М. КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 10 березня 2020 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Писаної Т.О. суддів - Приходька К.П., Журби С.О. за участю секретаря судового засідання - Костецької М.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 17 квітня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до слідчого Слідчого управління фінансових розслідувань Головного управління Державної фіскальної служби України у Київській області Черевичного М.О., Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області, Прокуратури Київської області, Державної казначейської служби України про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними діями правоохоронного органу, - В С Т А Н О В И В : У липні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до слідчого Слідчого управління фінансових розслідувань Головного управління Державної фіскальної служби України у Київській області Черевичного М.О., Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області, Прокуратури Київської області, Державної казначейської служби України про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними діями правоохоронного органу. В обґрунтування позовних вимог зазначав, що з 17 серпня 2015 року по 14 вересня 2015 року було проведено обшук на складі «Укрчайпром», де перебувало майно ПП «Укрчайпром» та незаконно вилучено майно, а саме: чай « Грузинський чай чорний та зелений», « Петро Сагайдачний », « Павло Полуботок », « Кирило Розумовський », « Золота чаша Гетьмана», « Чай Юсуф », чай насипом в мішках - 587 шт., ящиках 4 796 шт., пакетах - 376 шт., вагою від 9 до 20 кг, всього мішків, пакетів, ящиків 5 759 шт., загальною вагою 118 059 кілограм, три станки для фасування чайної продукції, пакувальна тара. Усе вилучене майно було передано на зберігання підприємству «Зорі Про». Указує, що обшук проведено із численними порушеннями норм КПК України, зокрема обшук проводився без ухвали слідчого судді, у нічний час та неуповноваженими особами, що встановлено ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 29 жовтня 2015 року та ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 27 листопада 2015 року та від 17 вересня 2015 року. Позивач зазначає, що йому заподіяно значної матеріальної та моральної шкоди, оскільки зберігання вилученої продукції не відповідає вимогам нормативних документів, що призвело до її псування. Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просив стягнути за рахунок державного бюджету Державного казначейства України на користь засновника ПП «Укрчайпром» ОСОБА_1 завдану слідчим СУ ФР ГУ ДФС у Київській області Черевичним М.О., ГУ ДФС у Київській області, Прокуратурою Київської області майнову шкоду у розмірі 14 938 988 грн та моральну шкоду в розмірі 1 566 000 грн. Рішенням Оболонського районного суду міста Київ від 17 квітня 2019 року у задоволені позову відмовлено. Не погоджуючись з указаним рішенням ОСОБА_7 , який діє в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову у повному обсязі. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим, а отже, підлягає скасуванню. Зазначає, що в оскаржуваному рішенні суд першої інстанції невірно зазначив про відсутність будь-яких документів щодо походження та обліку вилученої продукції у приміщенні, в якому проводився обшук, оскільки скаржником ще до початку обшуку було надано усі документи щодо походження майна та його належність підприємству. Також, скаржником місцевому суду було надано копію фінансового звіту суб`єкта малого підприємництва ПП «Укрчайпром» від 01 січня 2015 року, відповідно до якого на балансі підприємства перебувало вилучене майно задовго до початку обшуку, що підтверджується інвентаризаційним описом від 08 вересня 2014 року, який був у розпорядженні суду першої інстанції. Указує, що судом першої інстанції залишено поза увагою факт закриття кримінального провадження №32015110000000030 за відсутністю складу злочину та не досліджено відео та фото матеріали надані стороною позивача на диску СDR. Уважає, що саме з вини слідчого та прокурорів майно на підприємстві « Зорі Про» було зіпсовано, чим власнику підприємства ПП «Укрчайпром» ОСОБА_1 заподіяно матеріальної шкоди. Ухвалою Київського апеляційного суду від 15 травня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_7 , який діє від імені та в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 17 квітня 2019 року в справі за позовом ОСОБА_1 до слідчого Слідчого управління фінансових розслідувань Головного управління Державної фіскальної служби України у Київській області Черевичного М.О., Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області, Прокуратури Київської області, Державної казначейської служби України про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними діями правоохоронного органу, повернуто без розгляду. Постановою Верховного Суду від 04 вересня 2019 року ухвалу Київського апеляційного суду від 15 травня 2019 року скасовано, справу передано до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження у справі. Учасники справи не скористалися своїм процесуальним правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, заперечень щодо змісту та вимог апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції не направили. Представник позивача у судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав та просив задовольнити з підстав, наведених у скарзі. Представник Прокуратури Київської області проти апеляційної скарги заперечував та просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Інші учасники справи у судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином. Відповідно до частини другої статті 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів уважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав. Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Частиною 1 статті 367 ЦК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково доданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно із частиною 1 статті 376 ЦК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що на час розгляду справи СУ ФР ГУ ДФС у Київській області здійснювало розслідування у кримінальному провадженні, а дії, рішення або бездіяльність посадових осіб уважаються правомірними, поки не буде встановлено протилежного у визначеному чинним законодавством порядку. Оскільки позивачем не було доведено неправомірність дій відповідачів, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимог позову про відшкодування на користь позивача майнової та моральної шкоди. Однак, з такими висновками суду першої інстанції погодитись у повному обсязі не можна виходячи з наступного. Судом установлено, що Слідчим управлінням ФР ГУ ДФС у Київській області здійснювалося досудове розслідування у кримінальному провадженні №32015110000000027 за фактом незаконного виготовлення алкогольних напоїв, які при вживанні можуть становити загрозу для життя та здоров`я людей, за ознаками кримінального провадження, передбаченого ч. 3 ст. 204 КК України. У ході розслідування даного кримінального провадження на підставі ухвали слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 14 серпня 2015 року на території колишнього колгоспу, розташованого по АДРЕСА_1 , у період з 14.08.2015 по 14.09.2015 проведено обшук, у ході якого виявлено та вилучено харчову продукцію (чай) у вигляді сировини (у мішках, що мають ознаки тривалого зберігання) та готової продукції (розфасовані в прозорі ємкості, герметичні пакети), обладнання та його виготовлення, а саме: чай «Грузинський чай чорний та зелений», « Петро Сагайдачний », « Павло Полуботок », « Кирило Розумовський », «Золота чаша Гетьмана», « Чай Юсуф », чай насипом в мішках 587 шт., ящиках 4 796 шт, пакетах-376 шт., вагою від 9 до 20кг, всього мішків пакетів, ящиків 5 759 шт., загальною вагою 118 059 кг, три станки для фасування чайної продукції, пакувальна тара. Будь-які документи щодо походження та обліку даної продукції у приміщенні, в якому проводився обшук, були відсутні. У зв`язку з виявленням нелегального виробництва чаю та інших товарно-матеріальних цінностей розпочато досудове розслідування кримінального провадження № 32015110000000030 від 17.08.2015 стосовно юридичної особи ПП «Укрчайпром» слідчим управлінням ФР ГУ ДФС у Київській області. У період з 17.08.2015 по 14.09.2015 були вчинені слідчі дії, в ході проведення яких було вилучено майно, а саме: чай «Грузинський чай чорний та зелений», « Петро Сагайдачний », « Павло Полуботок », « Кирило Розумовський », « Золота чаша Гетьмана», « Чай Юсуф », чай насипом в мішках 587 шт., ящиках 4 796 шт., пакетах-376 шт., вагою від 9 до 20кг, всього мішків пакетів, ящиків 5 759 шт., загальною вагою 118 059 кг, три станки для фасування чайної продукції, пакувальна тара. Вилучене майно передано на зберігання ТОВ «Зорі Про», які, в свою чергу, повідомляють, що вилучена продукція зберігається в умовах, які не уможливлюють її псування з дотриманням відповідної температури та вологості (а.с. 71 том 1). 29.10.2015 у зазначеному вище кримінальному провадженні призначено перевірку з питань дотримання службовими особами ПП «Укрчайпром» вимог по зберіганню та безпечності чайної продукції. Згідно з висновками досліджень установлено, що окремі зразки вилученої чайної продукції «Грузинський час зелений байховий» за змістом радіонуклідів не відповідає вимогам наказу Міністерства охорони здоров`я України №256 від 03.05.2006 року (а.с.11-21 том 2). 31.05.2016 СУФР ГУ ДФС України у Київській області внесено відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 227 КК України та розпочате досудове розслідування у кримінальному провадженні №32016110000000023. Кримінальне провадження № 32016110000000023 об`єднано з кримінальним провадженням №32015110000000030. Постановою ГУ ДФС у Київській області від 14.09.2015 року визнано вилучені в ході обшуку приміщень та прилеглої до них приміщень території (колишнього колгоспу) по АДРЕСА_1 товарно-матеріальні цінності, а саме: чайну продукцію, три станки для фасування, пакувальну тару речовими доказами (а.с. 63-64 том1). Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 17 вересня 2015 (справа №1-кс/760/4909/15) скаргу адвоката в інтересах ПП «Укрчайпром» на бездіяльність органу досудового розслідування ВКР СУ ФР ГУ ДФС у Київській області, яка полягала у неповерненні тимчасово вилученого майна, задоволено. Зобов`язано ВКР СУ ФР ГУ ДФС у Київській області повернути вилучене майно згідно протоколу обшуку від 14 серпня 2015 року, яке належить ПП «Укрчайпром» (а.с.14-15 том.1). Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 29 жовтня 2015 року відмовлено у накладенні арешту на чайну продукцію а саме: чай « Грузинський чай чорний та зелений », « Петро Сагайдачний », « Павло Полуботок », « Кирило Розумовський », « Золота чаша Гетьмана», « Чай Юсуф », чай насипом в мішках 587 шт., ящиках 4 796 шт., пакетах - 376 шт., вагою від 9 до 20 кг, всього мішків пакетів, ящиків 5 759 шт., загальною вагою 118 059 кг, три станки для фасування чайної продукції, пакувальна тара (а.с. 14-20 том 1). Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 27 листопада 2015 (справа №1-кс\760/7267/15) зобов`язано ВКР СУ ФР ГУ ДФС у Київській області повернути тимчасово вилучене майно в ході обшуку, проведеного з 14.08.2015 року по 14.09.2015 року, яке належить ПП «Укрчайпром» чайну продукцію: а саме чай « Грузинський чай чорний та зелений», « Петро Сагайдачний », « Павло Полуботок », « Кирило Розумовський », « Золота чаша Гетьмана», « Чай Юсуф », чай насипом в мішках 587 шт., ящиках 4 796 шт., пакетах - 376шт., вагою від 9 до 20 кг, всього мішків пакетів, ящиків 5 759 шт., загальною вагою 118 059 кг, три станки для фасування чайної продукції, пакувальна тара (а.с. 21-23 том 1). Судом першої інстанції також установлено, що ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 29 листопада 2016 відмовлено у задоволенні скарги представника ПП «Укрчайпром», у тому числі, щодо вимог про повернення вилученого майна (а.с. 4 том 2). Таким чином у кримінальному провадженні № 3201511000000000030 за фактом введення в обіг продукції, що не відповідає вимогам щодо безпечності, на час розгляду судом першої інстанції тривало досудове розслідування. Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами статей 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини. Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу. Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме, у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт. Звертаючись до суду з позовом, позивач посилався на бездіяльність посадових осіб органів державної влади, а також бездіяльність самих органів державної влади. Позивач уважає, що майнова шкода, завдана майну фізичної особи внаслідок злочину та моральна шкода, яка задана протиправною бездіяльністю слідчих органів та органів прокуратури, підлягає відшкодуванню державою за рахунок Державного бюджету України. Статтями 1173, 1174 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів. Відповідно до статті 1177 ЦК України шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону. Шкода, завдана потерпілому внаслідок кримінального правопорушення, компенсується йому за рахунок Державного бюджету України у випадках та порядку, передбачених законом. Положення цієї статті передбачають можливість компенсації шкоди, завданої потерпілому внаслідок кримінального правопорушення, за рахунок Державного бюджету України виключно у випадках та порядку, передбачених законом. Проте на теперішній час у національному законодавстві відсутній відповідний нормативно-правовий акт, який визначає такий порядок відшкодування шкоди. Отже, позивач не відноситься до кола осіб, визначених Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», які мають право на відшкодування матеріальної та моральної шкоди за рахунок коштів державного бюджету України. Таким чином, доводи, викладені в апеляційній скарзі щодо застосування до спірних правовідносин норм Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» є безпідставними. За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу). Шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі статті 1174 ЦК України. Відповідно до цієї норми обов`язок відшкодувати завдану шкоду потерпілому покладається не на посадову особу, незаконним рішенням, дією чи бездіяльністю якої завдано шкоду, а на державу. Оскільки, в даній справі позивач звертається до суду про відшкодування шкоди, що завдана іншою незаконною діяльністю органів досудового розслідування, не пов`язаною з притягненням до кримінальної відповідальності, незаконним застосуванням запобіжного заходу, незаконним затримання, незаконним накладенням адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, до правовідносин, що виникли між сторонами повинні буті застосовані загальні норми про відшкодування шкоди. Згідно статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Для настання цивільно-правової відповідальності необхідна наявність наступних елементів: протиправність дій, винність дій особи, яка завдала шкоди, наявність шкоди, причинно-наслідковий зв`язок між винними діями та наслідками, що настали. Згідно з пунктом 9 частини 2 статті 16 ЦК України одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Згідно статті 280 ЦК України якщо фізичній особі внаслідок порушення її особистого немайнового права завдано майнової та (або) моральної шкоди, ця шкода підлягає відшкодуванню. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. Визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд повинен наводити в рішенні відповідні мотиви. Розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Звертаючись до суду з позовом ОСОБА_1 посилається на те, що безпосередньо йому, як засновнику приватного підприємства «Укрчайпром», незаконними діями органу досудового розслідування та процесуальним керівником заподіяно значної матеріальної та моральної шкоди, оскільки під час незаконних, на думку позивача, обшуків безпідставно та незаконно вилучено майно ПП «Укрчайпром». Як убачається з матеріалів справи та встановлено судовими рішеннями у кримінальних справах, майно, яке було вилучено та передано на зберігання підприємству « Зорі Про », а саме: чай « Грузинський чай чорний та зелений », « Петро Сагайдачний », « Павло Полуботок », « Кирило Розумовський », « Золота чаша Гетьмана», « Чай Юсуф », чай насипом в мішках - 587 шт., ящиках 4 796 шт., пакетах - 376 шт., вагою від 9 до 20 кг, всього мішків, пакетів, ящиків 5 759 шт., загальною вагою 118 059 кілограм, три станки для фасування чайної продукції, пакувальна тара, належало юридичній особі ПП «Укрчайпром». Отже, дії щодо арешту, вилучення та передачі на зберігання підприємству « Зорі Про» майна, а саме: чаю, три станки для фасування чайної продукції, пакувальної тари, вчинені посадовими особами органів досудового розслідування та прокуратури відносно ПП «Укрчайпром», як власника вказаного майна. Відповідно до статті 80 ЦК України юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді. Згідно із частиною 3 статті 92 ЦК України орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. Спеціального закону, який регулював би діяльність приватних підприємств, немає. Тому слід виходити із загальних норм ЦКУ, ГКУ, інших законів і положень статуту підприємства. Відповідно до частини третьої статті 128 ГК України громадянин може здійснювати підприємницьку діяльність безпосередньо як підприємець або через приватне підприємство, що ним створюється. Зокрема, підприємство є унітарним, яке створене одним засновником і засноване на його приватній власності (ч. 4 ст. 63 ГКУ). Частиною 4 статті 128 ГК України передбачено, що громадянин здійснює управління заснованим ним приватним підприємством безпосередньо або через керівника, який наймається за контрактом. У разі здійснення підприємницької діяльності спільно з іншими громадянами або юридичними особами громадянин має права та обов`язки відповідно засновника та/або учасника господарського товариства, члена кооперативу тощо, або права і обов`язки, визначені укладеним за його участі договором про спільну діяльність без створення юридичної особи. Отже, норми ГК України передбачають право вибору засновником приватного підприємства: управляти ним самостійно чи через найманого директора. Відповідно до наявного у матеріалах справи витягу із Статуту Приватного підприємства «Укрчайпром» вбачається, що підприємство є юридичною особою з моменту його державної реєстрації, наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю відповідно до ЦК України. Підприємство має самостійний баланс, рахунки у банківських установах, круглу печатку, кутовий штамп з власним найменуванням, бланки, знак для товарів та послуг, іншу атрибутику юридичної особи. Підприємство може від свого імені укладати договори, набувати майнові та пов`язані з ними немайнові права, нести обов`язки, бути позивачем та відповідачем в суді, господарському суді, третейському суді. Підприємство не несе відповідальності по зобов`язаннях власника. Підприємство відповідає за своїми зобов`язаннями усім належним йому майном. Власник несе відповідальність по зобов`язаннях підприємства в межах вартості частки в Статутному капіталі. Підприємство має право придбати майно, передавати частину свого майна філіям, представництвам і дочірнім підприємствам, продавати, обмінювати, здавати в оренду, надавати в користування юридичним та фізичним особам належне йому рухоме (пункти Статуту 4,1, 4,2, 4,3, 4,6, 4,8). Згідно із наявним у матеріалах справи наказом Приватного підприємства «Укрчайпром» за №1 від 21 жовтня 2014 року на виконання протоколу №20/10 власника Приватного підприємства «Укрчайпром» від 20 жовтня 2014 року було призначено на посаду Директора Приватного підприємства «Укрчайпром» Дімова Є.І., який вступив на відповідну посаду з 20 жовтня 2014 року. Разом з тим, як убачається з матеріалів справи, з позовом до суду звернувся ОСОБА_1 як окрема фізична особа, а не керівник або засновник ПП «Укрчайпром», яке є власником вилученого майна. Крім того, позов подано представником позивача адвокатом Суховій М.М., який представляє інтереси безпосередньо фізичної особи ОСОБА_1 на підставі укладеного між адвокатом та клієнтом ОСОБА_1 як фізичною особою договору-довіреності про надання правової допомоги від 02 березня 2016 року. Зокрема умовами цього договору не передбачено, що адвокат уповноважений представляти інтереси ПП «Укрчайпром». Чинним законодавством передбачено, що право на відшкодування шкоди мають як фізичні, так і юридичні особи (статті 1166, 1167 ЦК України). Дослідивши матеріали справи та подані сторонами докази, колегією суддів установлено, що посадовими особами органів досудового розслідування та прокуратури при здійсненні арешту та вилученні вищевказаного майна, належного ПП «Укрчайпром», не було вчинено будь-яких дій та не прийнято жодних рішень відносно безпосередньо особи позивача, що свідчить про відсутність підстав уважати, що оскаржуваними діями органів державної влади ОСОБА_1 завдано матеріальної або моральної шкоди. Позивач ОСОБА_1 , як одноосібний засновник приватного товариства має право на самостійне управління унітарним підприємством, і таке право власникові належить згідно із положеннями частини 4 статті 63 і частини 4 статті 128 ГКУ. При цьому, якщо позивач ОСОБА_1 виявить намір звернутись до суду в інтересах свого приватного підприємства, такий спір підлягатиме розгляду за правилами господарського судочинства. Згідно положень статей 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відповідно до статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Оскільки позивачем не доведено завдання йому шкоди, тому колегія апеляційного суду дійшла висновку, що позов не підлягає задоволенню саме з цих підстав. А оскільки суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позову виходив з інших підстав, а саме не доведеності наявності складу цивільного правопорушення в діях відповідача, зокрема: протиправної поведінки відповідача та причинно-наслідкового зв`язку між завданими збитками та поведінкою відповідача, колегія апеляційного суду вважає за необхідне скасувати оскаржуване рішення, оскільки позов не підлягає задоволенню не з цих підстав, а саме з підстав відсутності порушень прав позивача, якими він обґрунтовував свої вимоги. Згідно із статтею 376 ЦПК України невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи є підставою для його скасування та ухвалення нового рішення у відповідній частині. Керуючись статтями 367, 368, 369, 374, 376, 381- 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів, - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 17 квітня 2019 року скасувати та постановити нове судове рішення. У задоволенні позову відмовити. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. ГоловуючийТ.О. Писана СуддіК.П. Приходько С.О. Журба