Постанова Київський апеляційний суд № 761/12780/17

справа № 761/12780/17 провадження № 22-ц/824/2152/2020 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 25 лютого 2020 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Писаної Т.О. суддів - Приходька К.П., Журби С.О. за участю секретаря судового засідання - Костецької М.М. розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду міста Київ від 23 жовтня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово - інвестиційний банк», третя особа: Головне територіальне управління юстиції у місті Києві П`ятнадцята київська державна нотаріальна контора про визнання незаконними та протиправними дії банківської установи; неповернення вкладів (депозитів) в порядку спадкування; визнання права власності на вклад (депозит), - В С Т А Н О В И В: У квітні 2017 року позивачка ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до відповідача Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово - інвестиційний банк» (далі - ПАТ «Акціонерний комерційний промислово - інвестиційний банк», третя особа: Головне територіальне управління юстиції у м. Києві, в якому просила суд визнати незаконними, протиправними дії відповідача щодо неповернення вкладів (депозитів) в порядку спадщини, а саме: за депозитним договором № Б1035 від 02 серпня 2001р. (далі по тексту - договір 1), за яким від вкладника ОСОБА_2 були прийняті грошові кошти в сумі 1095,0 дол. США; за депозитним договором № --из12 від 05 травня 2007р. (банківський вклад «Інвестиційний депозит» у національній валюті) код № 300012 /6 (далі по тексту - договір 2), відповідно до п. 2.1 банк прийняв від вкладника на зберігання грошові кошти в сумі 6500,0 грн; за депозитним договором № --лц11 від 06 жовтня 2008р. (банківський вклад «Новорічний» у національній валюті) код № 30012 /6 (далі по тексту - договір 3), відповідно до п. 2.1. банк прийняв від вкладника на зберігання грошові кошти в сумі 6502,79 грн. Просила визнати право власності за позивачкою, як спадкоємцем на указані вклади за договорами 1-3 у зазначених вище сумах. Свої позовні вимоги позивачка обґрунтовувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік ОСОБА_2 . За життя спадкодавець уклав з відповідачем зазначені вище договори 1-3. На думку позивачки, відповідач, як банківська установа не повернув її чоловіку, як вкладнику грошові кошти за договорами 1-3, які були внесенні останнім на відповідні депозитні рахунки. Оскільки в досудовому порядку, вирішити спір не вдалося, тому, що на думку позивачки відповідачем надаються «формальні» відповіді, позивачка вимушена була звернутись до суду з вказаним позовом. Крім того, позивачка вважає, що підписи на документах, які надаються відповідачем на отримання її чоловіком за життя суми депозитів, на думку позивачки не належали її померлому чоловіку. Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 23 жовтня 2019 року позовні вимоги ОСОБА_1 залишені без задоволення Не погоджуючись із указаним судовим рішенням ОСОБА_1 звернулась із апеляційною скаргою, у якій просила рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове судове рішення про задоволення її позовних вимог. В обгрунтування доводів апеляційної скарги указує, що обставини щодо зняття спадкодавцем за життя грошових коштів з рахунків та закриття ним рахунків, які суд першої інстанції вважав встановленими, не підтверджені доказами, тому висновок суду про відсутність підстав для задоволення її позову не ґрунтується на матеріалах справи та нормах закону. У відзиві на апеляційну скаргу відповідач проти позову заперечує, просить апеляційну скаргу залишити без змін, оскільки відсутні підстави для визнання за позивачем у порядку спадкування права на вклад, яким спадкодавець розпорядився за життя, унаслідок чого грошові кошти на рахунках відсутні. У судовому засіданні представник відповідача проти задоволення апеляційної скарги заперечував, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін. Позивачка та представник третьої особи у судове засідання не з`явились, були належним чином повідомлені, про причини неявки суд не повідомили. Колегія суддів вважає за можливе розглядати справу у відсутність осіб, які не з`явилися у судове засідання на підставі частини 2 статті 372 ЦПК України. Заслухавши доповідь судді-доповідача, учасників, що з`явились у судове засідання, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Частиною 1 статті 367 ЦК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково доданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно із частиною 1 статті 376 ЦК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Відмовляючи у задоволені позовних вимог суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не надано належних та допустимих доказів неправомірних дій відповідача, а відповідачем спростовано наявність вкладів на депозитних рахунках спадкодавця позивачки на момент відкриття спадщини. Апеляційний суд погоджується із такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне. Відповідно до ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Як вбачається з матеріалів справи і це встановлено судом, ІНФОРМАЦІЯ_1 помер чоловік позивачки ОСОБА_2 , з яким позивачка перебувала у зареєстрованому шлюбі з 14 травня 1986 року. Позивачка прийняла спадщину та є спадкоємцем її померлого чоловіка ОСОБА_2 , що підтверджено витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі. Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Положеннями статті 1217 Кодексу передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок смерті. Відповідно до частини 2 статті 1228 ЦК України право на вклад входить до складу спадщини незалежно від способу розпорядження ним. Судом встановлено, що між спадкодавцем та відповідачем були укладені три договори: депозитний договір № --из12 від 05 травня 2007 року про банківський вклад «Інвестиційний депозит» у національній валюті код № 300012 /6, згідно з умовами якого відповідач прийняв від вкладника на зберігання грошові кошти в сумі 6500,0 грн з обов`язком повернення за першою вимогою вкладника; депозитний договір № --лц11 від 06 жовтня 2008 року про банківський вклад «Новорічний» у національній валюті код № 30012/6 , згідно з умовами якого відповідач прийняв від вкладника на зберігання грошові кошти в сумі 6502,79 грн; депозитний договір № Б1035 від 02 серпня 2001 року, згідно з умовами якого відповідач прийняв від вкладника на зберігання грошові кошти в сумі 1095,0 дол. США. Відповідачем визнано, що між померлим чоловіком позивачки - ОСОБА_2 та відповідачем були укладені договори 1-3, на виконання яких, чоловіком позивачки були внесені на відповідні рахунки грошові кошти у сумах та валюті, які зазначені позивачкою. Однак, відповідач заперечує наявність вкладу на момент смерті вкладника, який за життя розпорядився належними йому коштами. На підтвердження обставин, якими відповідач обґрунтовував свої заперечення проти вимог позову, суду були надані докази, а саме виписки по рахункам за договорами 1-3, книжками строкових вкладів, щодо виконання відповідачем своїх зобов`язань за цими договорами перед спадкодавцем позивачки. Зокрема згідно із наданими суду виписками операцій рахунки 1-3 були закриті відповідно 19 серпня 2002 року, 06 жовтня 2008 року та 06 квітня 2009 року. На запит П`ятнадцятої київської державної нотаріальної контори щодо перевірки інформації про відкриті рахунки спадкодавця відповідачем була надана відповідь про стан рахунків на 23 жовтня 2014 року, згідно з яким залишки коштів на рахунках № НОМЕР_4 , № НОМЕР_5 в національній валюті та № НОМЕР_6 в іноземній валюті становить по 0,00грн, оскільки грошові кошти були повернуті вкладнику за життя. Оскільки позивачка заперечувала справжність доказів, а саме підписів на чеку про отримання депозитних коштів в сумі 1095 доларів США, суд за клопотанням позивачки призначив судову почеркознавчу експертизу, на вирішення якої були поставлені питання: чи виконано підпис ОСОБА_2 на чеку отримання 19 серпня 2002 року депозитних коштів в сумі 1095 доларів США та чи писав саме ОСОБА_2 заяву про втрату вкладної книжки від 19 серпня 2002 року та чи виконано підпис ОСОБА_2 на заяві про втрату вкладної книжки від 19 серпня 2002 року. Відповідно до висновку експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 13 серпня 2019 року №7460-7462/19-32 за результатами проведення почеркознавчої експертизи встановлено, що підписи від імені ОСОБА_2 в чеку про отримання 19 серпня 2002 року депозитних коштів в сумі 1095 доларів США ОСОБА_2 в рядку «Отримав», а також у заяві ОСОБА_2 про втрату вкладної книжки від 19 серпня 2002 в рядку «Вкладник» виконано рукописним способом без попередньої технічної підготовки і застосування технічних засобів та виконані ОСОБА_2 . Рукописні (буквені та цифрові) записи, що починаються словами: «...від ОСОБА_2 02230...» і закінчуються словами: «...не пам`ятаю», які містяться на лицевій стороні заяви ОСОБА_2 про втрату вкладної книжки від 19 серпня 2002 року виконані ОСОБА_2 . Таким чином відповідачем надані докази, які свідчать, що спадкодавцеві були повернуті грошові кошти з вкладних рахунків за його життя. Перевіряючи доводи апеляційної скарги про те, що вкладник кошти не знімав, оскільки відповідачем не було надано жодних додаткових угод про розірвання депозитних договорів, колегія суддів не може визнати їх обґрунтованими, оскільки такі доводи не ґрунтуються на законі. Так, згідно із статтею 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов`язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором. Договір банківського вкладу, в якому вкладником є фізична особа, є публічним договором (стаття 633 цього Кодексу). До відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка (глава 72 цього Кодексу), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу. Відповідно до частини 1 статті 1060 ЦК України договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад). Якщо вкладник не вимагає повернення суми строкового вкладу зі спливом строку, встановленого договором банківського вкладу, або повернення суми вкладу, внесеного на інших умовах повернення, після настання визначених договором обставин договір вважається продовженим на умовах вкладу на вимогу, якщо інше не встановлено договором. Законом не передбачено обов`язкового розірвання депозитного договору шляхом підписання сторонами додаткових угод після повернення вкладу. Так, умовами пункту 8.1 депозитного договору №Б1035 від 02 серпня 2001 року передбачено, що договір може бути розірвано за ініціативою вкладника за поданням видаткового ордера на зняття всієї суми коштів з рахунку або шляхом безготівкового списання на інший рахунок. Рахунок при цьому закривається. Аналогічно умовами двох інших депозитних договорів передбачено, що договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до моменту закриття рахунку. Договір може бути також припинено за згодою сторін та в інших випадках, передбачених законодавством або за ініціативи вкладника на підставі поданої ним заяви, зокрема у разі наміру дострокового повернення депозиту. Не можуть бути також прийняті до уваги доводи апеляційної скарги про звернення позивачки до правоохоронних органів з підстав вчинення відповідачами злочину, оскільки позивачкою не надано доказів, що за наслідками розгляду її звернень були встановлені порушення відповідачем зобов`язань перед вкладником. З огляду на зазначене, колегія дійшла висновку, що суд першої інстанції повно та всебічно дослідив матеріали справи та подані сторонами докази, надав їм належну правову оцінку та правильно вирішив, що позов не підлягає задоволенню. Доводи апеляційної скарги висновки суду першої інстанції не спростовують та не містять достатнього обґрунтування, яке могло би стати підставою для скасування оскаржуваного рішення. Доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки доказів та незгоди з висновками суду першої інстанції. Згідно із статтею 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - залишенню без змін. Оскаржуване рішення суду постановлене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування колегія суддів не вбачає. Керуючись статтями 367, 368, 369, 374, 375, 381-384 ЦПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Шевченківського районного суду міста Київ від 23 жовтня 2019 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. ГоловуючийТ.О. Писана СуддіК.П. Приходько С.О. Журба