Постанова Одеський апеляційний суд № 520/16633/15-ц

Номер провадження: 22-ц/813/1876/20 Номер справи місцевого суду: 520/16633/15-ц Головуючий у першій інстанції луняченко В.О. Доповідач Заїкін А. П. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05.03.2020 року м. Одеса Єдиний унікальний номер судової справи: 520/16633/15-ц Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: - головуючого судді Заїкіна А.П. (суддя-доповідач), - суддів: - Погорєлової С.О., Таварткіладзе О.М., за участю секретаря судового засідання Віцько А.І., учасники справи: - позивач ОСОБА_1 , - відповідачі 1) ОСОБА_2 , 2) ОСОБА_3 , - третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Комунальне підприємство «Бюро технічної інвентаризації Одеської міської ради» розглянувши у відкритому судовому цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Комунальне підприємство «Бюро технічної інвентаризації Одеської міської ради», про припинення права спільної часткової власності, виділ частки із домоволодіння, визнання права власності на окремий виділений об`єкт нерухомості, упорядкування поштового адресу та встановлення меж користування земельної ділянки, позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 ОСОБА_3 про встановлення порядку користування земельною ділянкою та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання порядку користування земельною ділянкою, за апеляційною скаргою ОСОБА_4 , діючої від імені ОСОБА_2 ,на рішення Київського районного суду м. Одеси, ухвалене у складі судді Луняченка В.О. о 09 годині 30 хвилині 03 липня 2018 року, повне рішення складено 13 липня 2018 року, встановив: У грудні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вищезазначеним неодноразово уточненим у вересні 2017 року, травні 2018 року позовом, в якому остаточно просить: 1) припинити право спільної часткової власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на домоволодіння, розташоване за адресою АДРЕСА_1 ; 2) виділити ОСОБА_1 в натурі із житлового будинку, розташованого за адресою - АДРЕСА_1 , 58/ АДРЕСА_2 частин домоволодіння, що складаються з частини житлового будинку літера «А» у складі приміщень, загальною площею 32,9 кв. м., у тому числі: - житлова 16,5 кв. м.; - кухня, площею 9,8 кв. м., коридор, площею 4,3 кв. м., санвузол, площею 2,3 кв. м. (літери «А1», «А2», «А3»); - гараж з господарським блоком з площею основи 54,4 кв. м. (літера «Л»); - літня кухня, площею основи 9,3 кв. м. (літера «Щ»); - навіс, площею основи 18,9 кв. м. (літера «К»); - огорожа № 6, 7, 8, що розташовані на земельній ділянці, площею 238 кв. м.; 3) визнати за ОСОБА_1 право власності на окремий виділений об`єкт нерухомості за адресою АДРЕСА_1 , що складається з частини житлового будинку літера «А» у складі приміщень, загальною площею 32,9 кв. м., у тому числі: - житлова 16,5 кв. м.; - кухня, площею 9,8 кв. м., коридор, площею 4,3 кв. м., санвузол, площею 2,3 кв. м. (літери «А1», «А2», «А3»); - гараж з господарським блоком з площею основи 54,4 кв. м. (літера «Л»); - літня кухня, площею основи 9,3 кв. м. (літера «Щ»); - навіс, площею основи 18,9 кв. м. (літера «К»); - огорожу № 6, 7, 8, що розташовані на земельній ділянці, площею 238 кв. м.; 4) упорядкувати поштову адресу домоволодіння ОСОБА_1 , присвоївши йому адресу АДРЕСА_3 ) межі користування ОСОБА_1 земельною ділянкою, за адресою АДРЕСА_1 , встановити відповідно до меж фактичного користування, визначених у додатку 2 до висновку судової земельно-технічної експертизи № 28/17 від 27.04.2018 року. ОСОБА_1 обґрунтовує свої позовні вимоги зокрема неможливістю встановлення порядку користування земельною ділянкою в позасудовому порядку (Т. 1, а. с. 1 5, Т. 2, а. с 35 36, 94 95). У березні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду з вищезазначеним уточненим у червні 2018 року позовом, в якому остаточно просить встановити порядок користування земельною ділянкою, площею 0,0872 га., за адресою АДРЕСА_1 , між співвласниками домоволодіння ( ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ) відповідно до розміру їх часток у праві власності на домоволодіння, згідно з варіантом встановлення порядку користування земельною ділянкою, який було запропоновано висновком № 28/17 судової земельно-технічної експертизи від 27.04.2018 року. ОСОБА_2 обґрунтовує свої позовні вимоги тим, що ОСОБА_1 , ОСОБА_3 фактично користуються більшими частинами вищевказаного нерухомога майна, яке перебуває в частковій власності сторін по справі, що, на думку ОСОБА_2 , порушує його права (Т. 1, а. с. 103 - 105, Т. 2, а. с. 167 168). Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 05.10.2016 р. справа за вищевказаним позовом ОСОБА_1 об`єднана в одне провадження зі справою за вищезазначеним позовом ОСОБА_2 (Т. 1, а. с. 98). У жовтні 2016 р. ОСОБА_3 звернулася до суду із вищезазначеним уточненим у червні 2018 року зустрічним позовом, в якому остаточно просить визначити порядок користування земельною ділянкою, за адресою АДРЕСА_1 , між співвласниками домоволодіння, встановивши межі відповідно до фактичного користування, згідно додатку 2 до висновку судової земельно-технічної експертизи № 28/17 від 27.04.2018 року. ОСОБА_3 обґрунтовує свої позовні вимоги відсутністю підстав для зміни раніше встановленого порядку користування спірною земельною ділянкою (Т. 1, а. с. 157 159, Т. 2, а. с. 170). Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 10.11.2017 р. по справі призначено судову земельно-технічно експертизу, на вирішення якої поставлені питання щодо встановлення наявності фактичного порядку користування спірною земельною ділянкою, наявності технічної можливості встановлення порядку користування спірною земельною ділянкою згідно розміру часток співвласників у домоволодінні, наявності технічної можливості встановлення порядку користування спірною земельною ділянкою відповідно до розміру часток співвласників у домоволодінні з врахуванням фактично порядку користування земельною ділянкою, можливості встановлення порядку користування спірною земельною ділянкою між співвласниками домоволодіння згідно розміру часток у домоволодінні, встановлених у 1949 році (Т. 2, а. с. 88 89). У висновку судової земельно-технічної експертизи, складеному 27.04.2018 р. судовим експертом Сікорською О.А., вказано, що: 1) фактична площа земельної ділянки, яка знаходиться у користуванні ОСОБА_2 , складає 278 кв. м.; 2) фактична площа земельної ділянки, яка знаходиться у користуванні ОСОБА_1 , складає 238 кв. м.; 3) фактична площа земельної ділянки, яка знаходиться у користуванні ОСОБА_3 , складає 356 кв. м.; 2) детально фактичні межі земельних ділянок графічно вказані у додатку 2 «Суміщена план-схема з вказанням фактичних меж земельних ділянок співвласників»; 3) на розгляд суду пропонується один варіант користування земельною ділянкою, який передбачає рівний розподіл площі земельної ділянки між співвласниками відповідно до їх часток у праві власності, з урахуванням вже встановленого фактичного порядку користування земельною ділянкою, розташованими будівлями та спорудами, окремими входами до своїх ділянок. Детально варіант порядку користування земельною ділянкою зображено графічно у додатку № 3 «Варіант порядку користування земельною ділянкою АДРЕСА_4 , між співвласниками» (Т. 2, а. с. 134 145). Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 03.07.2018 р. вищезазначений позов ОСОБА_1 задоволено частково. Виділено ОСОБА_1 в натурі із житлового будинку, розташованого за адресою - АДРЕСА_1 , 58/ АДРЕСА_2 частин домоволодіння, що складаються з частини житлового будинку літ. «А» у складі приміщень, загальною площею - 32,9 кв. м., у тому числі: житлова 16,5 кв. м, кухня площею 9,8 кв. м., коридор площею 4,3 кв. м., санвузол площею 2,3 кв. м. (літ А1, А2, АЗ); гараж з господарським блоком з площею основи 54,4 кв. м. (літ. Л); літня кухня площею основи 9,3 кв. м. (літ. Щ); навіс площею основи 18,9 кв. м. (літ. К) та огорожу № 6,7,8, що розташовані на земельній ділянці, площею 238 кв. м.. Припинено право спільної часткової власності гр. ОСОБА_1 та гр. ОСОБА_2 на домоволодіння, розташоване за адресою - АДРЕСА_1 . Визнано за ОСОБА_1 право власності на окремий виділений об`єкт нерухомості за адресою: АДРЕСА_1 , що складається з частини житлового будинку літ. «А» у складі приміщень загальною площею 32,9 кв. м., у т.ч.: житлова 16,5 кв. м., кухня площею 9,8 кв. м., коридор площею 4,3 кв. м., санвузол площею 2,3 кв. м. (літ А1, А2, АЗ); гараж з господарським блоком з площею основи 54,4 кв. м. (літ. Л); літню кухню площею основи 9,3 кв. м. (літ. Щ); навіс площею основи 18,9 кв. м. (літ. К) та огорожу № 6,7,8, що розташовані на земельній ділянці площею 238 кв. м.. Встановлено межі користування ОСОБА_1 земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 відповідно до меж фактичного користування, визначених у додатку 2 до висновку судової земельно-технічної експертизи № 28/17 від 27.04.2018 року: фактична площа земельної ділянки по АДРЕСА_1 , яка знаходиться у користуванні ОСОБА_1 складає 238 кв. м., яка прилягає до фасадної зовнішньої межі ділянки і обмежена точками «14-13-12-11-10-9-8-16-17-18-14» та описуються наступним чином (в додатку №2 відображено зеленим кольором): від фасадної межі земельної ділянки з точки «14» до точки «13» по прямій лінії, довжиною 25,55 м; поворот праворуч з точки «13» до точки «12» по прямій лінії, довжиною 5,0 м;поворот праворуч з точки «12» до точки «11» по прямій лінії, довжиною 6,15 м;поворот ліворуч з точки «11» до точки «10», довжиною 2,10 м;далі з точки «10» до точки «9», довжиною 1,0 м; далі з точки «9» до точки «8» по осі стіни, що розділяє будівля літ. «А-1ж» та літ. «А-1ж»; далі з точки «8» до точки «16» по осі стіни, що розділяє будівля літ. «А-1ж» та літ. «Б-2ж»; поворот праворуч з точки «16» до точки «17» по прямій лінії; поворот ліворуч з точки «17» до точки «18» по осям стін, що розділяють будівлі літ. «Щ» та літ. «Б-2ж», далі літ. «Л» та літ. «П»; поворот праворуч з точки «18» до точки «14», по фасадній межі земельної ділянки, довжиною 10,64 м.. Задоволено вищезазначений зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 .. Встановлено межі користування ОСОБА_3 земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 відповідно до меж фактичного користування, визначених у додатку 2 до висновку судової земельно-технічної експертизи № 28/17 від 27.04.2018 року, з урахуванням того, що фактична площа земельної ділянки по АДРЕСА_1 , яка знаходиться у користуванні ОСОБА_3 складає 356 кв. м., яка прилягає до фасадної, правої та задньої зовнішніх меж ділянки і обмежена точками «19-17-16-8-7-6-5-4-3-21-20-19» та описуються наступним чином (в додатку №2 відображено синім кольором): від фасадної межі земельної ділянки з точки «19» до точки «17» по осям стін, що розділяють будівлі літ. «Л» та літ. «П», далі літ. «Щ» та літ. «Б-2ж»; поворот праворуч з точки «17» до точки «16»; поворот ліворуч з точки «16» до точки «8», по осі стіни, що розділяє будівля літ. «А-1ж» та літ. «Б-2ж»; далі з точки «8» до точки «7» по осі стіни, що розділяє будівлю літ «А-1ж» на дві частини; поворот праворуч з точки «7» до точки «6» по зовнішній грані зовнішньої стіні будівлі літ. «А-1ж»; поворот ліворуч з точки «6» до точки «5» по зовнішній грані зовнішньої стіни будівлі літ. «а», довжиною 4,5 м; поворот ліворуч з точки «5» до точки «4» по прямій лінії, довжиною 2,0 м; поворот праворуч з точки «4» до точки «3» по прямій лінії довжиною 15,0 м; поворот праворуч з точки «3» до точки «21» по задній межі земельної ділянки, довжиною 8,75 м; поворот праворуч з точки «21» до точки «20» по правій бічні межі земельної ділянки, довжиною 41,15 м; поворот праворуч з точки «20» до точки «19» по фасадній межі земельної ділянки, довжиною 9,65 м.. Відмовлено у задоволенні вищезазначеного позову ОСОБА_2 та залишено у його користуванні земельну ділянку по АДРЕСА_1 , що знаходиться у користуванні ОСОБА_2 , фактична площа якої складає 278 кв. м., та яка прилягає до фасадної, лівої та задньої зовнішніх меж ділянки. Фактичні межі земельної ділянки, яка знаходиться у користуванні ОСОБА_2 обмежені точками «1-2-3-4-5-6-7-8-9-10-11-12-13-14-1» та описуються наступним чином (додаток №2 відображено жовтим кольором): від фасадної межі земельної ділянки з точки «1» до точки «2» по лівій бічній межі, довжиною 41,33 м; поворот праворуч з точки «2» до точки «З» по задній межі земельної ділянки, довжиною 12,35 м; поворот праворуч з точки «З» до точки «4» по прямій лінії довжиною 15,0 м; поворот праворуч з точки «4» до точки «5» довжиною 2,0 м; поворот ліворуч з точки «5» до точки «6» по зовнішній грані зовнішньої стіни будівлі літ. «а», довжиною 4,5 м; поворот праворуч з точки «6» до точки «7» по зовнішній грані зовнішньої стіни будівлі літ. «А-1ж»; далі з точки «7» до точки «8» по осі стіни, що розділяє будівлю літ. «А-1ж» на дві частини; далі з точки «8» до точки «9» по осі стіни, що розділяє, будівля літ. «А-1ж» та будівлю літ. «А-1ж»; далі з точки «9» до точки «10», довжиною 1,0 м; далі з точки «10» до точки «11», довжиною 2,10 м; поворот праворуч з точки «11» до точки «12» довжиною 6,15 м; поворот ліворуч з точки «12» до точки «13» по прямій лінії, довжиною 5,0 м; поворот ліворуч з точки «13» до точки «14» по прямій лінії, довжиною 25,55 м; поворот праворуч з точки «14» до точки «1» по фасадній межі земельної ділянки, довжиною 0,8 м.. Відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про упорядкування поштової адреси виділеного ОСОБА_1 домоволодіння, шляхом присвоєння йому адреси - АДРЕСА_1 . Рішення суду першої інстанції щодо визначення порядку користування спірної земельною ділянкою мотивовано тим, що порядок користування спірною земельною ділянко був встановлений ще попередніми співвласниками розміщеного на ньому житлового будинку (Т.2, а. с. 184 191) ОСОБА_2 в апеляційній скарзі оскаржує рішення суду першої інстанції в частині визначення порядку користування спірною земельною ділянкою між співвласниками домоволодіння. Просить рішення суду першої інстанції в цій частині скасувати. Ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 , зустрічного позову ОСОБА_3 та задоволення його позову. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення ухвалено судом першої інстанції при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків суду обставинам справи, з порушенням норм процесуального права та неправильному застосуванні норм матеріального права. Апелянт вказує, зокрема, що запропонований судовим експертом варіант порядку користування спірною земельною ділянкою порушує вимоги ДБН, які передбачають ширину проїзду для пожежної машини 3,5 м., для проходу 1,1 м.. Разом з тим, ширина проходу/проїзду на виділену йому земельну ділянку становить 0,8 м.. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення. Рішення суду першої інстанції залишити без змін. Посилається на законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення. Зазначає, зокрема, про те, що викладені в оскаржуваному рішенні висновки зроблені судом за результатами проведення експертизи, на проведенні якої наполягав апелянт в суді першої інстанції. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_3 також просить апеляційну скаргу залишити без задоволення. Рішення суду першої інстанції залишити без змін. Посилається на законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення. Зазначає про фактичну згоду апелянта з встановленим експертним висновком порядком користування земельною ділянкою. Представник ОСОБА_2 адвокат Юрасов М.С. у судовому засіданні підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги. ОСОБА_3 та її представник адвокат Затинацька Є.І. у судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечували. Просили апеляційну скаргу залишити без задоволення. Рішення суду першої інстанції просили залишити без змін. ОСОБА_1 у судовому засіданні також заперечувала проти задоволення апеляційної скарги. Просила апеляційну скаргу залишити без задоволення. Рішення суду першої інстанції просила залишити без змін. Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення осіб, які з`явились в судове засідання суду апеляційної інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзивів на неї, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які апелянт посилається в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при постановленні рішення, колегія суддів зазначає наступне. Згідно із ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до ч. ч. 1, 2, 6 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково наданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. ОСОБА_2 в апеляційній скарзі оскаржує рішення суду першої інстанції в частині розгляду вимог про визначення порядку користування спірною земельною ділянкою. Отже, законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в іншій частині судом апеляційної інстанції не переглядається. Згідно з положеннями ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються яка на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо визначення порядку користування спірною земельною ділянкою. Висновки суду в цій частині відповідають встановленим по справі обставинам, вимогам норм матеріального (ст. 86, 88, 152 ЗК України) та процесуального (ст. ст. 263, 264 ЦПК України) права. Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 не спростовують висновки суду першої інстанції. На підставі наявних у справі, наданих її учасниками і досліджених судом доказів встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини. Відповідно до Договору на право забудови від 10.04.1948 року ОСОБА_5 , ОСОБА_6 було передано Ѕ частину земельної ділянки, а щодо іншої Ѕ частини земельної ділянки, то рішенням народного суду 4-ї дільниці Кагановичського району м. Одеси від 16.02.1949 року за ОСОБА_7 та ОСОБА_8 (дід та бабуся) було визнано факт володіння на Ѕ частину будинку, який знаходиться в АДРЕСА_1 на правах забудови, в цілому земельна ділянка площею - 800 кв. м.. З матеріалів справи вбачається, що правовідносини щодо права приватної власності на домоволодіння виникли у період 1948-1949 р.р., коли за кожним із співвласником було визначено право приватної власності по частини домоволодіння, яке розташовано на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 . Ще до отримання ОСОБА_1 (1989 р.) та ОСОБА_2 (1999 р.) права власності на спірну земельну ділянку, між попередніми співвласниками житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 добровільно було визначено порядок користування та розпорядження цією земельною ділянкою. Вказаний порядок було зафіксовано у технічному паспорті на житловий будинок індивідуального житлового фонду від 06.04.1988 року. Земельна ділянка по АДРЕСА_1 знаходиться у користуванні ОСОБА_2 з часткою - 17/50, ОСОБА_1 з часткою - 9/25 та ОСОБА_3 з часткою - 3/10. На підставі свідоцтва про право власності на домоволодіння від 31.10.2011 року ОСОБА_3 належить на праві приватної власності житлові будинки літ «А», літ «Б» загальною площею 140,2 кв.м, житловою площею 79,7 кв.м, гаражу літ «П» які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 ( АДРЕСА_5 , а. с. 162). Земельна ділянка належить ОСОБА_2 на підставі договору довічного утримання від 20.08.199 року, згідно з яким ОСОБА_9 передала у власність ОСОБА_2 17/50 частин житлового будинку, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , який в цілому складається з одного кам`яного будинку, житлова площа якого становить 45,9 кв.м та надвірних споруд «В» сарай , «Ж» літня кухня, «З» навіс, «Л» гараж, №106 огородження, І-ІІ мостіння, розташованих на земельній ділянці розміром - 800 кв. м. (Т. 1, а. с. 109). ОСОБА_1 на підставі договору дарування від 27.12.1989 року належить земельна ділянка та 9/25 частин житлового будинку з надвірними спорудами , що знаходиться в АДРЕСА_1 , який в цілому складається з однієї кам`яної житлової будівлі, загальна площа якої становить 45,9 кв.м, та надвірних споруд: «В» сарай, «Ж» літня кухня, «З» навіс, « К» гараж,№1-6 огородження, І-ІІ мостіння, розташовані на земельній ділянці розміром - 800 кв. м. (Т. 1, а. с. 9). Як зазначено в технічному паспорті від 02.06.2006 року, технічному паспорті від 02.08.2011 року межи та розміри земельної ділянки не змінювались. Між сторонами виникли правовідносини щодо визначення порядку користування земельною ділянкою. Частиною 1 статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Згідно частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Відповідно до частини першої статті 86 ЗК України земельна ділянка може перебувати у спільній власності з визначенням частки кожного з учасників цієї власності (спільна часткова власність) або без визначення часток учасників (спільна сумісна власність). Зазначена земельно-правова норма пов`язує спільну власність із визначеністю або невизначеністю частки. Право спільної власності на землю, як і інші види права земельної власності, посвідчується державним актом, що передбачено частиною четвертою статті 86 ЗК України. Частки учасників спільної часткової власності на земельну ділянку як єдиний об`єкт, а відповідно, і частки їхніх прав на неї відомі заздалегідь. Ця визначеність часток закладена у самих підставах виникнення права спільної часткової власності, закріплених у статті 87 ЗК України, згідно з якою право спільної часткової власності на земельну ділянку виникає: при добровільному об`єднанні власниками належних їм земельних ділянок, придбанні у власність земельної ділянки двома чи більше особами за цивільно-правовими угодами, прийнятті спадщини на земельну ділянку двома або більше особами, за рішенням суду. Відповідно до частини першої статті 88 ЗК України володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності, здійснюється за згодою всіх співвласників згідно з договором, а у разі недосягнення згоди у судовому порядку. Згідно частини четвертої статті 88 ЗК України учасник спільної часткової власності на земельну ділянку має право на отримання в його володіння, користування частини спільної земельної ділянки, що відповідає розміру належної йому частки. Відповідно до частини другої статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Згідно наведених вище положень ЗК України, порядок користування спільною земельною ділянкою визначається насамперед угодою співвласників залежно від розміру їхніх часток у спільній власності. Суд відповідно до статті 88 ЗК Українибере до уваги цю угоду при вирішенні спорів як між ними самими, так і за участю осіб, котрі пізніше придбали відповідну частку в спільній власності зокрема на землю і для яких зазначена угода також є обов`язковою. Таким чином, первинне значення у врегулюванні відносин між співвласниками має домовленість. Очевидним є те, що рішення суду не може підмінити собою їх домовленість. Водночас при виникненні конфліктної ситуації, яка унеможливлює добровільне встановлення порядку користування майном між співвласниками, такий порядок користування може встановити суд. Разом із цим, існування угоди сторін, якою встановлено порядок користування земельною ділянкою саме по собі не може бути підставою для відмови в позові. Так, якщо при вирішенні спору суд установить, що співвласники визначили порядок користування й розпорядження земельною ділянкою, для зміни якого підстав немає, він ухвалює рішення про встановлення саме такого порядку. Вказана вище правова позиція щодо встановлення порядку користування земельною ділянкою є відображенням правової позиції Верховного Суду викладеної у постанові від 18 вересня 2019 року у справі № 523/7392/15-ц. Як зазначалось вище, у висновку судової земельно-технічної експертизи, складеному 27.04.2018 року судовим експертом Сікорською О.А., вказано, що: 1) фактична площа земельної ділянки, яка знаходиться у користуванні ОСОБА_2 , складає 278 кв. м.; 2) фактична площа земельної ділянки, яка знаходиться у користуванні ОСОБА_1 , складає 238 кв. м.; 3) фактична площа земельної ділянки, яка знаходиться у користуванні ОСОБА_3 , складає 356 кв. м.; 2) детально фактичні межі земельних ділянок графічно вказані у додатку 2 «Суміщена план-схема з вказанням фактичних меж земельних ділянок співвласників»; 3) на розгляд суду пропонується один варіант користування земельною ділянкою, який передбачає рівний розподіл площі земельної ділянки між співвласниками відповідно до їх часток у праві власності, з урахуванням вже встановленого фактичного порядку користування земельною ділянкою, розташованими будівлями та спорудами, окремими входами до своїх ділянок. Детально варіант порядку користування земельною ділянкою зображено графічно у додатку № 3 «Варіант порядку користування земельною ділянкою АДРЕСА_4 , між співвласниками» (Т. 2, а. с. 134 145). Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції про необхідність встановлення порядку користування спірною земельною ділянкою, який запропоновано у висновку судової земельно-технічної експертизи. Крім того вказані висновки суду першої інстанції співпадають з вищевикладеними висновками Верховного Суду про встановлення порядку користування земельною ділянкою, який фактично було визначено співвласниками упродовж тривалого часу в минулому. Також апеляційний суд звертає увагу на те, що апелянт виклав свою згоду з встановленням запропонованого експертом порядку користування спірною земельною ділянкою, що знаходить своє відображення у заяві ОСОБА_2 про уточнення позовних вимог (Т. 2, а. с. 167 168). З огляду на вищевикладене доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 щодо необхідності задоволення вимог апеляційної скарги є безпідставними. Таким чином, апеляційна скарга є безпідставною, а тому її треба залишити без задоволення. Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], §

41. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги залишає судове рішення без змін, а скаргу без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержання норм матеріального і процесуального права. За вищевикладених обставин колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим. Судом повно та всебічно досліджені наявні в матеріалах справи докази, їм надана правильна оцінка, порушень норм матеріального та процесуального права не допущено. Підстави для скасування, зміни рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, а також для прийняття доводів представника апелянта, у суду апеляційної інстанції відсутні. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_4 , діючої від імені ОСОБА_2 ,- залишити без задоволення. Рішення Київського районного суду м. Одеси від 03 липня 2018 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Повний текст постанови складено 18 березня 2020 року Головуючий суддя: А.П. Заїкін Судді: С. О. Погорєлова О. М. Таварткіладзе