Постанова 4821 № 705/3824/19

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Номер провадження 22-ц/821/597/20Головуючий по 1 інстанції Справа №705/3824/19 Категорія: Корман О.В. Доповідач в апеляційній інстанції Бондаренко С. І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 березня 2020 року : Черкаський апеляційний суд в складі: суддів Бондаренка С. І., Храпка В.Д., Новікова О.М. за участю секретаря Чуйко А.В. розглянувши в порядку письмового провадження в м. Черкаси апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 26 грудня 2019 року, ухваленого у складі судді Корман О.В., у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - в с т а н о в и в : У серпні 2019 року Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідно до укладеного договору № б/н від 25 травня 2012 року відповідач отримала кредит у розмірі 4000 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. ОСОБА_1 підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами Банку складає між нею і банком договір, що підтверджується підписом відповідача у заяві. Позивач свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором. Відповідач умови договору не виконувала, внаслідок чого станом на 19 червня 2019 року має заборгованість у розмірі 21622 гривні 69 копійок, з яких: - 98 гривень 54 копійки заборгованість за тілом кредиту; - 6271 гривня 44 копійки заборгованість за простроченим тілом кредиту; -12846 гривень 87 копійок нарахована пеня за прострочене зобовязання; - 900 гривень нараховано пені за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 гривень; - 500 гривень - штраф( фіксована частина) - 1005 гривень 84 копійки - штраф (процентна складова). На підставі викладеного позивач просив суд стягнути із ОСОБА_1 на свою користь заборгованість у розмірі 21622 гривні 69 копійок за кредитним договором № б/н від 25 травня 2012 року та судові витрати в розмірі 1921 гривні. Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 26 грудня 2019 року в задоволенні позову відмовлено. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що у матеріалах позовної заяви відсутні докази, які б вказували на факт отримання відповідачем кредитної картки та підтверджували дату її отримання. В анкеті-заяві про приєднання до банківських послуг не має посилання на отримання відповідачем саме кредитної картки, натомість є дані про видачу дебетової особистої картки.Тобто, позивач взагалі не підтвердив доказами, що договір між банком та клієнтом був укладений. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції АТ КБ «ПриватБанк» подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення районного суду та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Доводи апеляційної скарги вмотивовує тим, що підписуючи анкету заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг відповідач був ознайомлений та погодився з Умовами та правилами надання банківських послуг, Тарифами банку, правилами користування кредитною карткою та основними умовами обслуговування, що разом складають договір про надання банківський послуг. Вказує, що відсутність підпису боржника на відповідних тарифах, умовах та правилах не свідчить про не укладеність договору, оскільки суть договору приєднання і полягає в тому, що його умови визначаються однією стороною одноособово та викладаються у певних формулярах або інших стандартах, а інша сторона може лише приєднатися до таких умов, висловивши певним чином згоду на них. Також судом не було враховано, що відповідач заперечень проти позову не подавала, розмір обчисленою заборгованості не оспорювала, факт укладення договору не заперечувала. Відзив на апеляційну скаргу на адресу апеляційного суду не надходив. Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення виходячи з наступного. В судовому засіданні встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 25 травня 2012 року ОСОБА_1 заповнила бланк анкети-заяви про приєднання до Умов і правил надання банківських послуг у ПриватБанку. У заяві шляхом поставлення відміток у полях: «Платіжна картка КРЕДИТКА «Універсальна»», «Пенсійна картка», «Дебетова особиста картка», «Зарплатна картка», «Ощадкнижка (депозит)» вона виявила бажання оформити на своє ім?я «Дебетову особисту картку», За розрахунком банку станом на 19 червня 2019 року відповідач має заборгованість у розмірі 21662 гривні 69 копійок, з яких: - 98 гривень 54 копійки заборгованість за тілом кредиту; - 6271 гривня 44 копійки заборгованість за простроченим тілом кредиту; -12846 гривень 87 копійок нарахована пеня за прострочене зобов?язання; - 900 гривень нараховано пені за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 гривень; - 500 гривень - штраф( фіксована частина) - 1005 гривень 84 копійки - штраф (процентна складова). Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Згідно із частинами першою, другою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Таким чином, в разі укладення кредитного неустойка поділяється на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). У анкеті - заяві позичальника від 25 травня 2012 року, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру. Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема пеню і штрафи. Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 25 травня 2012 року посилався на Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку. Зазначеними документами, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування, а також містяться додаткові положення, в яких зокрема визначено дію договору (12 місяців з моменту підписання) (пункт 1.1.7.11 Умов), закінчення дії договору (п.1.1.7.43 Умов) та інші умови. При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розуміла відповідач та ознайомилась і погодилась з ними, підписуючи заяву про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, що саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування. Роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування. В даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк», тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, порядку повернення кредиту надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. При цьому, згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Крім того, обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом. Надані позивачем Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору. Витяг з Тарифів обслуговування кредитних не містить підпису відповідача, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 25 травня 2012 року шляхом підписання заяви. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань. Заборгованість за нарахованими відсотками у відповідача відсутня. В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй, що прямо передбачено у статті 8 Конституції України. Відповідно до частини четвертої статті 42 Конституції України держава захищає права споживачів. Згідно з частиною першою статті 1 ЦК України цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вольного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників. Основні засади цивільного законодавства визначені у статті 3 ЦК України. Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України. Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України. Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору. У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (частина перша статті 11 Закону України від 12 травня 1991 року № 1023-XII«Про захист прав споживачів» (далі - Закон №1023-XII). Згідно з пунктом 22 частини першої статті 1 Закону № 1023-XIIспоживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника. У пункті 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», прийняті 09 квітня 1985 року №39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями. Конституційний Суд України у рішенні в справі щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 року № 543/96-В «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно - правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту. З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, суд зазначає, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору. Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору із ОСОБА_1 АТ КБ «ПриватБанк» дотримався вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону № 1023-XII, в редакції чинній на час виникнення правовідносин, про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк. Безпосередньо укладений між сторонами кредитний договір від 25 травня 2012 року у вигляді заяви, підписаної сторонами, не містить і строку повернення кредиту (користування ним). Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, то він вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів. Такі висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 3 липня 2019 року в справі №342/180/17. У зв?язку з цим апеляційний суд не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що банк не довів наявність залишку заборгованості відповідача за тілом кредиту, оскільки спростовується доказами поданими позивачем, а саме заявою відповідача, розрахунком заборгованості, з якого вбачається, що позичальник частково погасила кредит і вказані докази не спростовані нею. Видача кредиту підтверджується розрахунком наданим позивачем з якого вбачається, що відповідачем не тільки отримувались кредитні кошти, а і здійснювалось їх повернення. При цьому відповідачем під час розгляду справи не спростовано зазначений розрахунок банку, що є процесуальним обов`язком сторони по справі. Такі висновки викладені в постанові Верховного Суду від 9 жовтня 2019 року у справі №219/6809/16-ц. Суд не може прийняти докази які додані до апеляційної скарги, а саме довідку згідно якої між сторонами був підписаний кредитний договір № б/н, за яким було надано ОСОБА_1 кредитні картки, довідку про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної карти оформленої на ОСОБА_1 , виписку з картки, оскільки апелянтом не надано доказів неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.(ч.3 ст.367 ЦПК України). Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Перешкод, у передбаченому ЦПК порядку, подати до суду першої інстанції докази у АТ КБ «Приватбанк» не було, більше того останнє звернулось до суду першої інстанції з клопотанням про розгляд справи в порядку спрощеного провадження (а.с.35) та клопотанням про розгляд справи за відсутності позивача (а.с.36) в якій зазначило про подачу необхідних доказів і в судові засідання не з`являлось, в зв`язку з чим, має нести ризик настання негативних наслідків пов`язаних з вчасно неподаними доказами. На підставі вищевикладеного судове рішення необхідно скасувати в частині відмови у стягненні з ОСОБА_1 суми непогашеного тіла кредиту в розмірі 98 гривень 54 копійки та задовольнити позовні вимоги у цій частині. Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. У звязку з частковим задоволенням апеляційної скарги та частковим задоволенням позову щодо стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 98 гривні 54 копійки, що становить 0,46 % від суми позову, з ОСОБА_1 підлягає стягненню на користь АТ КБ «ПриватБанк» судові витрати сплачені банком при поданні позову та апеляційної скарги, пропорційно задоволеної частини, що становить 22 гривні 10 копійок. Керуючись ст. ст. 141, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд,- п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» - задовольнити частково, а рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 26 грудня 2019 року скасувати в частині відмови у стягненні з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованості за тілом кредиту та ухвалити в цій частині нове рішення яким: Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за тілом кредиту в розмірі 98 гривень 54 копійки. В іншій частині рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 26 грудня 2019 року залишити без змін. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» судовий збір сплачений банком при поданні позову та апеляційної скарги пропорційно задоволеній частині позовних вимог у розмірі 22 гривни 10 копійок. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає крім випадків зазначених в частині 3 статті 389 ЦПК України. Повний текст постанови виготовлений 19 березня 2020 року. Судді