Постанова 4818 № 635/7506/18

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ Постанова Іменем України 11 березня 2020 року м. Харків справа № 635/7506/18 провадження № 22-ц/818/719/20 Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого: Пилипчук Н.П. , суддів: Кругової С.С., Маміної О.В., за участю секретаря судового засідання : Плахотнікової І.О. , Учасники справи: позивач ОСОБА_1 , відповідачі ОСОБА_2 , ТДВ «Страхове товариство «Домінанта»,, третя особа: Моторне (транспортне) страхове бюро України, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ТДВ «Страхове товариство «Домінанта», Третя особа: Моторне (транспортне) страхове бюро України, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в особі представника ОСОБА_3 , на рішення Харківського районного суду Харківської області від 24 жовтня 2019 року, ухвалене суддею Савченко Д.М., в залі суду в смт. Покотилівка, В С Т А Н О В И В : Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 (відповідач 1) і ТДВ «Страхове товариство «Домінанта» (відповідач 2), Третя особа: Моторне (транспортне) страхове бюро України, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої джерелом підвищеної небезпеки. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 09.10.2016 року близько 02 годин 40 хвилин водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем марки ЗАЗ 110280 д.н.з. НОМЕР_1 , який належить останньому на праві власності, рухаючись по автодорозі по Панасівському проїзду м. Харкова в районі перехрестя вулиць В. Панасівська та Панасівського проїзду м. Харкова, здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_1 під час переходу останнім автодороги, внаслідок чого ОСОБА_1 отримав тяжкі тілесні ушкодження. В ході лікування позивач поніс матеріальні затрати в розмірі 15395 грн. 04 коп. ОСОБА_1 зазначає, що внаслідок отриманих травм він переніс дуже сильний фізичний біль та страждання, знаходився на стаціонарному лікуванні та дотепер знаходиться під наглядом лікарів, оцінюючи моральну шкоду, заподіяну діями відповідача, в розмірі 200 000 грн. Транспортний засіб відповідача під час ДТП був застрахований в ТОВ «СТ «Домінанта», водночас, СТ «Домінанта» позбавлена членства в МТСБУ через заборгованість. За фактом ДТП 09.10.2016 року слідчим відділу розслідування злочинів у сфері транспорту СУ ГУНП України в Харківській області до ЄРДР за № 12016220000001085 були внесені відомості з попередньою кваліфікацією ч. 1 ст. 286 КК України та почато досудове слідство. Однак слідством до теперішнього часу не усунуті протиріччя у кваліфікації, оскільки за результатами СМЕ кваліфікація діяння у кримінальному провадженні повинна відповідати ч. 2 ст. 286 КК України.13.10.2018 ОСОБА_1 визнано потерпілим по вказаному кримінальному провадженню. На час звернення до суду у кримінальному провадженні з приводу ДТП за участю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не прийнято процесуального рішення, потерпілим цивільний позов в межах кримінального провадження не заявлявся. У зв`язку із чим, з урахуванням уточнень, просить суд стягнути з ТДВ «Страхове товариство «Домінанта», як страховика цивільно-правової відповідальності ОСОБА_2 , на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду у розмірі 15395 (гривень 04 копійок, завдану позивачу внаслідок використання ОСОБА_2 джерела підвищеної небезпеки - належного йому автомобіля марки ЗАЗ 110280 д.н.з. НОМЕР_1 при обставинах дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась 09.10.2016 року близько 02 годин 40 хвилин у м. Харків по Панасівському проїзду; стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 200000 гривень 00 копійок, але не менше розміру встановленої у висновку експерта за результатами проведення судово-психологічної експертизи, завдану позивачу внаслідок використання ОСОБА_2 джерела підвищеної небезпеки - належного йому автомобіля марки ЗАЗ 110280 д.н.з. НОМЕР_1 , при обставинах дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась 09.10.2016 року близько 02 годин 40 хвилин у м. Харків по Панасівському проїзду. Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 24 жовтня 2019 року, в задоволенні позовних вимог відмовлено. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , в особі представника Кремльова О ОСОБА_4 просять скасувати рішення суду першої інстанції, та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги повному обсязі. Посилаються на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи. Апеляційна скарга мотивована тим, що висновки суду першої інстанції щодо підстав для відмови у задоволенні позовних вимог не відповідають матеріалам справи та не ґрунтується на законі. Вважає, що посилання суду на норми статті 81 ЦПК України щодо обов`язку доведення позивачем тих обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог є невірними, оскільки у зв`язку із цивільно-правовою презумпцією винуватості заподіювача шкоди, доводити підстави власних заперечень (невинуватості через умисел потерпілого чи наявність непереборної сили обставин) мали, відповідно до вимог ст.. 1187, 1167 ЦК України, саме відповідачі, чого в судовому засіданні останніми не було зроблено. Матеріали справи не містять будь-яких доказів, а відповідачами не доведено, що шкоду позивачу було завдано внаслідок непереборної сили або умислу останнього, у зв`язку із чим були відсутні підстави для відмови у позові. Також вважає, що не обґрунтованими є доводи суду про те, що відсутність пред`явлення підозри відповідачу ОСОБА_2 чи рішення щодо притягнення його до адміністративної відповідальності унеможливлює покладення на нього обов`язку відшкодувати завдані позивачу збитки та не породжує у зв`язку із цим обов`язку ТДВ «Страхове товариство «Домінанта» та МТСБУ здійснити відповідне страхове відшкодування. Також вказує, що моральна шкода відповідно до ст.. 1167 ЦК України відшкодовується незалежно від вини особи, яка таку шкоду завдала. Представник відповідача ОСОБА_2 ОСОБА_5 надала до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просила суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду без змін. Відзив мотивований тим, що вину водія ОСОБА_2 в скоєнні ДТП не встановлено. В той час, як пішоходом ОСОБА_1 було порушено майже всі застереження, встановлені для пішоходів. Вказує, що надані позивачем письмові докази (матеріали кримінального провадження) підтверджують факт винної поведінки пішохода ОСОБА_1 , що полягала у порушенні правил дорожнього руху в стані алкогольного сп`яніння. Також посилається на те, що факт того, що позивач переніс оперативне втручання та змушений був на протязі деякого часу проходити лікування, є наслідком його грубої необережності, що стала причиною ДТП. Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судова колегія, заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга­­­­­­­­­­­­­­­­­­ підлягає частковому задоволенню. Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано будь-яких належних і допустимих доказів на підтвердження порушення водієм ОСОБА_2 . Правил дорожнього руху під час ДТП 09.10.2016 та наявності безпосереднього причинного зв`язку між цими порушеннями і заподіянням шкоди здоров`ю пішохода ОСОБА_1 . Також суд першої інстанції виходив з того, що на час ухвалення рішення відсутнє судове рішення, яким встановлена вина відповідача ОСОБА_2 . Судова колегія не в повній мірі погоджується із висновками суду першої інстанції виходячи з наступного. Судом першої інстанції встановлено, що 09.10.2016 року близько 02 годин 40 хвилин водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем марки ЗАЗ 110280 д.н.з. НОМЕР_1 , який належить останньому на праві власності, рухаючись по автодорозі по Панасівському проїзду м. Харкова в районі перехрестя вулиць В. Панасівська та Панасівського проїзду м. Харкова, здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_1 під час переходу останнім автодороги, внаслідок чого ОСОБА_1 отримав тяжкі тілесні ушкодження. За фактом ДТП Згідно 09.10.2016 слідчим відділу розслідування злочинів у сфері транспортного СУ ГУНП України в Харківській області до ЄРДР за № 12016220000001085 були внесені відомості за попередньою правовою кваліфікацією ч.1 ст.286 КК України. Відповідно до висновку експерта ХНДЕКЦ МВС України ОСОБА_6 від 11.08.2017 №582/17 (а.с. 135-139), що проведено по кримінальному провадженню №12016220000001085 від 11.07.2017,: - за вихідними даними , що засновані на свідченнях водія ОСОБА_2 :

1. В дорожньо-транспортній обстановці, що склалась, водій автомобіля ЗАЗ ОСОБА_2 повинен був діяти згідно п.п. 12.2 та 12.3 Правил дорожнього руху.

2. В зв`язку з обставинами, що вказані в дослідницькій частині висновку, провести дослідження по вихідним даним, що вказані в постанові про призначення автотехнічної експертизи на основі свідчень водія ОСОБА_2 , та експертним шляхом відповісти на питання: «Чи мав технічну можливість водій запобігти ДТП шляхом виконання Правил дорожнього руху?», не представляється можливим.

3. В зв`язку з обставинами, що вказані в дослідницькому частині висновку, провести дослідження по вихідним даним, що вказані в постанові про призначення автотехнічної експертизи на основі свідчень водія ОСОБА_2 , та експертним шляхом відповісти на питання « Чи є в діях водія ОСОБА_2 невідповідності вимогам Правил дорожнього руху, які перебували б у причинному зв`язку з подією?», не представляється можливим. -за вихідними даними, що засновані на свідченнях ОСОБА_1

1. В дорожньо-транспортній обстановці, що склалася, водій автомобіля ЗАЗ ОСОБА_2 повинен був діяти згідно вимог п.п. 12.2., 12.3. та 12.4. Правил дорожнього руху. 2.В зв`язку з обставинами, що вказані в дослідницькій частині висновку, провести дослідження по вихідним даним, що вказані в постанові про призначення автотехнічної експертизи на основі свідчень пішохода ОСОБА_1 , та експертним шляхом відповісти на питання: «Чи мав технічну можливість водій запобігти ДТП шляхом виконання вимог Правил дорожнього руху?», не представляється можливим.

3. В зв`язку з обставинами, що вказані в дослідницькій частині висновку, провести дослідження по вихідним даним, що вказані в постанові про призначення автотехнічної експертизи на основі свідчень пішохода ОСОБА_1 , та експертним шляхом відповісти на питання: «Чи є в діях водія ОСОБА_2 невідповідності вимогам Правил дорожнього руху, які перебували б у причинному зв`язку з подією?», не представляється можливим. Відповідно до висновку експерта ХНДЕКЦ МВС України ОСОБА_7 від 23.01.2017 №1081/16 (а.с. 140-143)., в умовах місця пригоди водій автомобілю «ЗАЗ 110280» ОСОБА_2 повинен був діяти у відповідності з вимогами п.п.12.2, 12.3 Правил дорожнього руху України. Експертом зазначається, що з причин, вказаних у дослідницькій частині висновку, відповісти на питання: «Чи мали водій ОСОБА_2 та пішоход ОСОБА_1 технічну можливість запобігти наїзду шляхом виконання Правил дорожнього руху України?» та «Чи маються в діях водія ОСОБА_2 та пішохода ОСОБА_1 невідповідності вимогам Правил дорожнього руху України, та чи знаходяться в причинному зв`язку з настанням даної події?», у відношенні водія ОСОБА_2 не представилось можливим. Оцінка дій пішохода ОСОБА_8 не потребує застосування спеціальних технічних знань. Питання постанови «Як повинні були діяти водій ОСОБА_2 , та пішохід ОСОБА_1 у вказаній дорожній обстановці відповідно Правил дорожнього руху України?», « Чи мали водій ОСОБА_2 та пішохід ОСОБА_1 технічну можливість запобігти наїзду шляхом виконання Правил дорожнього руху України?» та «Чи маються в діях водія ОСОБА_2 та пішохода ОСОБА_1 невідповідності вимогам Правил дорожнього руху України, які знаходяться в причинному зв`язку з настанням даної події» у відношенні пішохода ОСОБА_1 , можуть бути вирішені самостійно слідством (судом) на підставі повного юридичного аналізу всіх зібраних по справі доказів, відповідно до вимог Розділу 4 Правил дорожнього руху України. Згідно з висновком експерта ХОБСМЕ №1375-А/16 від 15.11.2016 (а.с. 155-156), який проведено на підставі постанови слідчого СУ ГУНП в Харківській області по кримінальному провадженню №12016220000001085 від 09.10.2016, згідно з даними з медичної карти № НОМЕР_2 з ХМКЛШНМД ОСОБА_1 був встановлений діагноз: струс головного мозку, забій грудної клітини, забій передньої черевної стінки, відкритий перелом правої гомілки в нижній третині зі зсувом. У зв`язку з подією 09.10.2016 року у ОСОБА_1 , 45 років, мали місце ушкодження: - синці і садна голови, поперекової області відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень відповідно до Правил «судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень; - закрита черепно-мозкова травма у формі струсу головного мозку відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень, які призвели за собою короткочасний розлад здоров`я (п.2.3.3 Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень»); Відкритий уламковий перелом діафізів обох кісток правої гомілки в ніжній третині із зсувом відноситься до категорії тяжких тілесних ушкоджень по критерію небезпеки для життя (п.2.1.3 «м» «судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень»). Ці ушкодження утворились від дії тупих твердих предметів, індивідуальні особливості яких не відобразилися, садна утворилися по механізму удар-тертя, могли утворитись в умовах дорожньо-транспортної події, при обставинах і в строк, вказаний в постанові. Діагноз «забій грудної клітини, передньої черевної стінки» не підтверджений об`єктивними медичними даними, тому при визначенні ступеня тяжкості тілесних ушкоджень не враховувався (примітка до Правил «судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень»). По наявних ушкодженнях визначити, якою частиною тіла ОСОБА_1 був звернений до транспортного засобу у момент первинного контакту з ним не представляється можливим. Тілесні ушкодження, встановлені у ОСОБА_1 , не характерні для утворення їх в результаті падіння з висоти власного росту. Також судом встановлено, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 на момент ДТП була застрахована у ТДВ «Страхове товариство «Домінанта». Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Згідно із частинами першою та третьою першою статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Згідно з частиною першою статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. За загальним правилом майнова шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (частина друга статті 1187 ЦК України). Згідно з частиною п`ятою статті 1187 ЦК України особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищення небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. При завданні шкоди джерелом підвищеної небезпеки на особу, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, не може бути покладено обов`язок з її відшкодування, якщо вона виникла внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частина п`ята статті 1187 ЦК України). Під непереборною силою необхідно розуміти, зокрема, надзвичайні або невідворотні за даних умов події (пункт 1 частини першої статті 263 ЦК України), тобто ті, які мають зовнішній характер. Під умислом потерпілого необхідно розуміти, зокрема, таку його протиправну поведінку, коли потерпілий не лише передбачає, але і бажає або свідомо допускає настання шкідливого результату (наприклад, суїцид). Якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого (а в разі вини особи, яка завдала шкоди, - також залежно від ступеня її вини) розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом (частина друга статті 1193 ЦК України). Згідно з частиною четвертою статті 1193 ЦК України суд може зменшити розмір відшкодування шкоди, завданої фізичною особою, залежно від її матеріального становища, крім випадків, коли шкоди завдано вчиненням злочину. Положення статті 1193 ЦК України про зменшення розміру відшкодування з урахуванням ступеня вини потерпілого застосовуються і в інших випадках завдання шкоди майну, а також фізичній особі, однак у кожному разі підставою для цього може бути груба необережність потерпілого (перебування у нетверезому стані, нехтування правилами безпеки руху тощо), а не проста необачність. Питання про те, чи є допущена потерпілим необережність грубою (частина друга статті 1193 ЦК України), у кожному конкретному випадку має вирішуватись з урахуванням фактичних обставин справи (характеру дії, обставин завдання шкоди, індивідуальних особливостей потерпілого, його стану тощо). Як передбачено ст.1194 ЦК України, в разі, якщо страхової виплати (страхового відшкодування) недостатньо для повного відшкодування шкоди, завданої особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, ця особа зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Так, дійсно, матеріали справи не містять відомостей про те, що ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, відсутній беззаперечний висновок експертизи, яким було встановлено факт порушення водієм ОСОБА_2 . Правил дорожнього руху під час ДТП 09.10.2016 та наявність безпосереднього причинного зв`язку між цими порушеннями і заподіянням шкоди здоров`ю пішохода ОСОБА_1 . Між тим, суд першої інстанції дійшов висновків про відмову у задоволенні позову не врахувавши вимоги ст. 1187 ЦК України, за змістом якої шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується володільцем цього джерела незалежно від наявності вини, якщо вона не доведе, що шкода була завдана внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. У пункті 4 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» судам роз`яснено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини. За таких обставин, шкода, завдана позивачу повинна бути відшкодована з урахуванням вимог ст. 1193,1194 ЦК України. У статті 1 Закону України «Про страхування» визначено, що страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів. За договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 ЦК України). Згідно з частиною першою статті 10 Закону України «Про страхування» страхувальник вносить страховику згідно з договором страхування певну плату, яка називається страховим платежем. Відповідно до статті 980 ЦК України предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані, зокрема, з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності). Місцевим судом встановлено, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 на момент ДТП була застрахована у ТДВ «Страхове товариство «Домінанта». За цим полісом страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяно шкоду третім особам під час ДТП, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором (полісом). Цим полісом забезпечено транспортний засіб марки ЗАЗ 110280 д.н.з. НОМЕР_1 , та встановлено ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну - 100 000 грн. Франшиза становить 0 грн. Оскільки відповідно до статті 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється як з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих унаслідок ДТП, так і захисту майнових інтересів страхувальників, враховуючи положення статті 1194 ЦК України, питання про відшкодування шкоди самою особою, відповідальність якої застрахована, вирішується залежно від висловленої нею згоди на таке відшкодування та виконання чи невиконання нею передбаченого статтею 33 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов`язку щодо письмового надання страховику, з яким укладено відповідний договір (у передбачених випадках МТСБУ), повідомлення про ДТП встановленого зразка. У разі відсутності такої згоди завдана потерпілому шкода підлягає відшкодуванню страховиком у межах передбаченого договором страхування страхового відшкодування. Наявність такої згоди у вигляді відповідної заяви цієї особи та виконання нею передбаченого статтею 33 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов`язку з`ясовується судом першої інстанції, у зв`язку з чим до участі у справі може бути залучений страховик. Статтею 1194 ЦК України встановлено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Відтак, відшкодування шкоди особою, яка завдала шкоду, можливе лише за умови, що згідно з Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18), покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»). Таким чином, обов`язок з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування покладається на страховика. Визначаючи розмір відшкодування колегія суддів враховує, що потерпілий припустився грубої необережності, яка сприяла виникненню шкоди, він, в порушення п. 4.4. розділу 4 «Правил Дорожнього руху» здійснював перехід автодороги в невстановленому місці, в темну пору доби, не маючи на зовнішньому одязі світлоповертальних елементів, будучі в нетверезому стані. Наявність такої грубої необережності не заперечував представник позивача в судовому засіданні. Наполягав при цьому, що необережність потерпілого згідно з ст. 1193 ЦК України не є підставою для звільнення від відповідальності відповідачів в цілому. Матеріалами справи підтверджено, що позивач поніс витрати на апарат зовнішньої фіксації кісток гомілки у розмірі 9200 грн., що підтверджується висновком експертизи та товарним чеком ТОВ «Білоцерковський Є.М.» № 24. (а.с 44) Крім того, позивачем понесені витрати на придбання ліків у розмірі 6195,04 грн. З урахуванням наведеного, на підставі ст.1193 ЦК України вважає заможливе зменшити розмір відшкодування майнової шкоди до 9200 грн. Щодо позовних вимог про відшкодування моральної шкоди колегія суддів зазначає таке. Питання відшкодування моральної шкоди, заподіяної потерпілому, врегульовано статтею 26-1 Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», згідно з якою, зокрема, страховиком відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров`я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю. З урахуванням наведених норм, обставин справи, колегія суддів вважає за можливе визначити розмір відшкодування моральної шкоди 460 грн. , що становить 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю. Доводи позивача щодо неможливості звернення до страхової компанії ТДВ «Домінанта», у зв`язку з припиненням її діяльності суд також оцінює критично. Так, як вбачається із матеріалів справи та не заперечується сторонами, станом на дань ДТП відповідальність ОСОБА_2 була застрахована в ТДВ «Домінанта», яка, в свою чергу, продовжувала повноцінно здійснювати страхову діяльність до 02 липня 2018 року. Крім цього, відповідно до ст.20 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі ліквідації страховика за рішенням визначених законом органів обов`язки за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності виконує ліквідаційна комісія. Обов`язки страховика за такими договорами, для виконання яких у страховика, що ліквідується, недостатньо коштів та/або майна, приймає на себе МТСБУ. Виконання обов`язків у повному обсязі гарантується коштами відповідного централізованого страхового резервного фонду МТСБУ на умовах, визначених цим Законом. Як визначено п. г) ч. 41.1 ст. 41 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння, зокрема, у разі недостатності коштів та майна страховика - учасника МТСБУ, що визнаний банкрутом та/або ліквідований, для виконання його зобов`язань за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності. СК ТДВ «Домінанта» 02 липня 2018 року втратила право укладати договори ОСЦПВ. За таких обставин з СК ТДВ «Домінанта» на користь позивача підлягає стягненню на відшкодування майнової шкоди 9200 грн. та моральної шкоди 460 грн. Враховуючи вищевказане, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду першої інстанції скасуванню, з ухвалення нового про часткове задоволення позову. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Відповідно до п. 4 ч.1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Керуючись ст. ст. 371, 374, п. 4 ч. 3 ст. 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд, П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в особі представника ОСОБА_3 - задовольнити частково. Рішення Харківського районного суду Харківської області від 24 жовтня 2019 року скасувати, ухвалити нове. Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково. Стягнути з ТДВ «Страхове товариство «Домінанта» на користь ОСОБА_1 на відшкодування майнової шкоди 9200 грн. та моральної шкоди 460 грн. В решті у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку тільки в випадках передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий Н.П.Пилипчук Судді С.С. Кругова О.В. Маміна