Постанова Волинський апеляційний суд № 565/2094/18

Справа № 565/2094/18 Головуючий у 1 інстанції: Ушаков М. М. Провадження № 22-ц/802/253/20 Категорія: 39 Доповідач: Федонюк С. Ю. ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 19 березня 2020 року місто Луцьк Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - судді Федонюк С. Ю., суддів - Матвійчук Л. В., Осіпука В. В., розглянувши в місті Луцьку в порядку спрощеного позовного (письмового) провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою позивача Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Нововолинського міського суду Волинської області від 25 листопада 2019 року, В С Т А Н О В И В: Позивач АТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду із даним позовом, мотивуючи вимоги тим, що 09 листопада 2010 року між ПАТ «ПриватБанк» та відповідачем ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №б/н, за умовами якого остання отримала кредит у розмірі 6000,00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Позивач вказує, що відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою» та «Тарифами Банку» складає між нею та банком договір кредиту. За вищевказаним договором відповідач зобов`язувалася щомісячно повертати заборгованість за кредитом, яка складалася із заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами. Банк виконав взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, проте ОСОБА_2 користувалась кредитними коштами, але не дотримувалась умов кредитного договору щодо його погашення, допускаючи систематичне порушення термінів повернення кредиту. У зв`язку з несвоєчасним погашенням заборгованості за кредитом станом на 31.08.2018 року за ОСОБА_2 рахується заборгованість в сумі 172028,54 грн, з яких 5960,02 грн - заборгованість за кредитом, 162080,46 грн- заборгованість за відсотками за користування кредитом, 3988,06 грн- заборгованість за пенею та комісією. Посилаються на те, що законодавством не передбачено вимагати від боржника повернення лише повної суми заборгованості, а кредитодавець на свій розсуд може вимагати від боржника будь-яку частину суми заборгованості за кредитом, тому позивач вважає, що заборгованість до стягнення становить 116869,73 грн, яка складається з 5960,02 грн- заборгованості за кредитом, 110909,71 грн- заборгованості за відсотками за користування кредитом з 09.11.2010 року по 28.03.2018 року. У зв`язку з вищевикладеним, позивач просить стягнути з відповідача у користь АТ КБ "ПриватБанк" заборгованість за кредитом №б/н від 09.11.2010 року у сумі 116869,73 грн, з яких 5960,02 грн заборгованості за кредитом, 110909,71 грн заборгованості за відсотками за користування кредитом з 09.11.2010 року по 28.03.2018 року та 1762,00 грн судового збору. Рішенням Нововолинського міського суду Волинської області від 25 листопада 2019 року в задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись з даним рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій вказує, що відповідач укладення чи не укладення кредитного договору не оспорювала, розрахунок заборгованості не спростувала, а тому суд першої інстанції помилково відмовив у задоволенні позовних вимог. Таким чином, покликаючись на неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, позивач просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. У відзиві на апеляційну скаргу відповідач ОСОБА_2 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Покликається на правові висновки Верховного Суду України, викладені у постанові від 11 березня 205 року, Верховного Суду у постанові Великої Палати від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, оскільки не підписані Умови і Правила не можна розцінювати як частину кредитного договору. Крім того, вказує, що термін дії договору співпадає з терміном дії картки, а нових карток вона не отримувала, отже суд законно застосував строк позовної давності до вимог банку, про який вона заявила в суді першої інстанції. Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України. Згідно з ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Частиною 13 статті 7 ЦПК України передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи вищевикладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи. Відповідно до положень ч.ч. 1- 4 ст. 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд доходить висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін з огляду на таке. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки з дня закінчення строку дії кредитної картки, випущеної на ім`я ОСОБА_2 , минуло понад три роки, остання протягом цього строку жодних коштів на погашення кредиту не сплачувала, картку не переоформляла, тому позивач, звернувшись до суду з позовом про стягнення кредиту лише у жовтні 2018 року, пропустив строк позовної давності із вимогою про стягнення заборгованості за кредитним договором. З висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується, оскільки вони ґрунтуються на матеріалах справи, а також узгоджуються з вимогами чинного законодавства та правовими позиціями Верховного Суду. Згідно з частинами першою - п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Оскаржуване рішення суду в повній мірі відповідає зазначеним правовим вимогам, виходячи з наступного. Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. За кредитним договором банк зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (стаття 1054 ЦК України). Судом першої інстанції встановлено що 09 листопада 2010 року між ПАТ «ПриватБанк» та відповідачкою ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №б/н, за умовами якого остання отримала кредит у розмірі 6000,00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою» та «Тарифами Банку» складає між нею та банком договір. За вищевказаним договором відповідач зобов`язувалася щомісячно повертати кредитну заборгованість, яка складалася із заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами. У заяві про надання кредиту зазначено, що строк дії кредитного ліміту відповідає строку дії картки. Також ОСОБА_2 підписала довідку про умови кредитування з використанням кредитної картки «Універсальна 30 днів пільгового періоду». Підписана відповідачкою довідка про умови кредитування з використанням кредитної картки «Універсальна 30 днів пільгового періоду» містить умови щодо розміру процентної ставки - 2,5% в місяць, порядку нарахування та сплати процентів, порядку погашення заборгованості по кредиту, розмір щомісячних платежів - 7% від заборгованості, але не менше 50 грн і не більше залишку заборгованості, до 25 числа місяця, наступного за звітним, розмір та порядок нарахування пені та штрафу (а. с. 8). Разом з тим, заперечуючи проти позову, ОСОБА_2 подала заяву про застосування позовної давності. Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України). Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України). Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд. Частиною 5 ст. 261 ЦК України визначено, що за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. Таким чином, у разі неналежного виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу. Відповідно до правової позиції, висловленої Верховним Судом України в постанові від 19 березня 2014 року в справі № 6-14цс14, за договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту перебіг позовної давності (ст. 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки (ст. 261 ЦК України). Як було зазначено, на підтвердження умов договору АТ КБ «Приватбанк» було надано суду довідку про умови кредитування з використанням кредитної картки «Універсальна 30 днів пільгового періоду», в якій визначено порядок погашення заборгованості по кредиту, розмір щомісячних платежів - 7% від заборгованості, але не менше 50 грн і не більше залишку заборгованості, до 25 числа місяця, наступного за звітним. З виписки по рахунку відповідачки, яка була надана АТ КБ «Приватбанк» до суду першої інстанції, вбачається, що за період з 18.08.2014 року по 31.08.2018 року жодних коштів на погашення кредиту ОСОБА_2 не вносила та за період з 18.08.2015 року по 31.08.2018 року жодних коштів на погашення відсотків за користування кредитом особисто не вносила (а.с.4-6). З відзиву ОСОБА_2 також вбачається, що позивач автоматично почав здійснювати списання коштів з її банківської картки, а саме з 18.08.2014 у сумі 592 грн, а вона припинила будь-яким чином користування карткою. Сума 592 грн була зарахована на кредитний рахунок відповідача Управлінням соціального захисту населення виконавчого комітету Нововолинської міської ради, як соціальна допомога особам, які потерпіли внаслідок аварії на ЧАЕС, що не свідчить про визнання відповідачем боргу та не є підставою для переривання строку позовної давності. Крім того, позивачем не надано жодного доказу на підтвердження того, що нова кредитна картка була випущена відповідачці по спливу дії попередньої. Оскільки з дня закінчення строку дії кредитної картки, випущеної на ім`я ОСОБА_2 , минуло понад три роки, остання протягом цього строку жодних коштів на погашення кредиту не сплачувала, картку не переоформляла, тому позивач, звернувшись до суду з позовом лише у жовтні 2018 року, пропустив строк позовної давності із вимогою про стягнення заборгованості за кредитним договором. Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Відтак, у суду були законні підстави для відмови у задоволенні позову АТ КБ «Приватбанк». Разом з тим, наведену у розрахунку заборгованості за договором б/н від 09.11.2010 року, станом на 31.08.2018 року суму у розмірі 5,68 грн від 28.02.2018 року суд обґрунтовано не взяв до уваги, оскільки позивачем не надано належних та достатніх доказів, на підтвердження, що ці кошти дійсно саме у такій сумі було внесено особисто відповідачем, а не списано з її рахунку. За таких обставин, апеляційний суд доходить висновку, що вирішуючи спір, суд першої інстанції в повному обсязі встановив права і обов`язки учасників справи, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку та ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України). Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення (п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України). Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст. 375 ЦПК України). Зміст оскаржуваного судового рішення та доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а також про невідповідність висновків суду обставинам справи. На підставі наведеного, враховуючи встановлені обставини справи, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позову. За змістом частин четвертої та п`ятої статті 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Керуючись ст.ст. 268, 367, 368, 375, 382,384 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу позивача Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» залишити без задоволення. Рішення Нововолинського міського суду Волинської області від 25 листопада 2019 року в даній справі залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України. Повний текст постанови складено 19 березня 2020 року. Головуючий Судді