Постанова 4805 № 295/1793/20

УКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа №295/1793/20 Головуючий у 1-й інст. Стрілецька О. В. Категорія 44 Доповідач Трояновська Г. С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 березня 2020 року Житомирський апеляційний суд у складі: Головуючого- судді Трояновської Г.С. суддів Павицької Т.М., Шевчук А.М. з участю секретаря судового засідання Ковальської Я.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Житомирі цивільну справу №295/1793/20 за матеріалами позовної заяви ОСОБА_1 до судді Корольовського районного суду м. Житомира Шалоти Костянтина Валерійовича про порушення конституційних прав та відшкодування моральної шкоди за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу судді Богунського районного суду м. Житомира від 17 лютого 2020 року, постановлену під головуванням судді Стрілецької О.В. у м. Житомирі, в с т а н о в и в : У лютому 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до судді Корольовського районного суду м. Житомира Шалоти К.В. про порушення конституційних прав та відшкодування моральної шкоди. Ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 17 лютого 2020 року відмовлено у відкритті провадження у справі. Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу суду скасувати. На її думку справа підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки предметом спору про порушення її конституційних прав є оскарження дій судді Корольовського районного суду м. Житомира, які спрямовані на приховування корупційних дій працівників прокуратури та органів місцевого самоврядування, чим їй завдано моральну шкоду, яку вона просить стягнути із судді . Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах, визначених ст.367 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав. Відмовляючи у відкритті провадження, суд першої інстанції виходив з того, що суди та судді не можуть бути відповідачами у справах про оскарження їхніх дій чи бездіяльності під час розгляду інших судових справ, про оскарження їх рішень, ухвалених за наслідками розгляду цих справ, а тому позовна заява ОСОБА_1 не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Такі висновки відповідають вимогам закону. Так, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до судді Корольовського районного суду м. Житомира Шалоти К.В. та просила стягнути з відповідача на свою користь кошти в сумі 50 000 грн. на відшкодування моральної шкоди, завданої в результаті протиправних, на її думку, дій судді при розгляді її скарги слідчим суддею на бездіяльність Житомирської місцевої прокуратури щодо невнесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань за заявою від 19.11.2019 (а.с. 1-10). Свої вимоги позивач обгрунтовувала незаконною відмовою у розгляді скарги від 19.11.2019 про протиправну дію Житомирської місцевої прокуратури, незаконною відмовою надати правову оцінку висновку прокурора місцевої прокуратури у судовому засіданні 17.01.2020, незаконністю ухвали судді Богунського районного суду м. Житомира Шалоти К.В. від 17.01.2020, що свідчить, на думку позивача, про службову недбалість судді. Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Згідно положень ч.1 ст.19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Пунктом 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 13 червня 2007 р. №8 «Про незалежність судової влади» передбачено, що виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним законом порядком у справі не допускається, і суди повинні відмовляти у прийнятті позовів та заяв із таким предметом. У Постанові Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року №6 «Про деякі питання, що виникають у судовій практиці при прийнятті до провадження адміністративних судів та розгляді ними адміністративних позовів до судів і суддів» роз`яснено, що у розумінні положень частини першої статті 2, пунктів 1,7 і 9 статті 3, статті 17, частини третьої статті 50 Кодексу адміністративного судочинства України суди та судді при розгляді ними цивільних, господарських, кримінальних, адміністративних справ та справ про адміністративні правопорушення не є суб`єктами владних повноважень, які здійснюють владні управлінські функції, і не можуть бути відповідачами у справах про оскарження їх рішень, дій чи бездіяльності, вчинених у зв`язку з розглядом судових справ. Зазначені роз`яснення є відтворенням положень статей 62, 126 і 129 Конституції України, відповідно до яких матеріальна та моральна шкода, заподіяна при здійсненні правосуддя, відшкодовується державою лише безпідставно засудженій особі в разі скасування вироку як неправосудного; судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону, вплив на них у будь-який спосіб забороняється, а однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом. Отже, зазначеними положеннями Конституції України визначено, що рішення суду і, відповідно до цього, дії або бездіяльність судів у питаннях здійснення правосуддя, пов`язаних з підготовкою, розглядом справ у судових інстанціях, тощо, можуть оскаржуватись у порядку, передбаченому процесуальними законами, а не шляхом оскарження їх дій (чи відшкодування шкоди одночасно з оскарженням таких дій) до іншого суду, оскільки це порушуватиме принцип незалежності судів і заборону втручання у вирішення справи належним судом. У зв`язку із викладеним розгляд судом позовних вимог, незалежно від їх викладення та змісту, предметом яких є, по суті, оскарження процесуальних дій судді (суду), пов`язаних із розглядом справи (від стадії відкриття провадження у справі до розгляду по суті, перегляду судових рішень у передбачених процесуальним законом порядках і їх виконання), нормами ЦПК України чи іншими законами України не передбачено. Таким чином, в даному випадку суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що слід відмовити у відкритті провадження щодо вимог до судді Корольовського районного суду м. Житомира на підставі положень ст.186 ЦПК України. Зважаючи на це доводи скарги не слід вважати обґрунтованими. Вказане відповідає, також, позиції Європейського суду з прав людини викладеній, зокрема, у тексті п. 36 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Плахтєєв та Плахтєєва проти України» від 12.03.2009 року (заява №20347/03): «Суд зазначає, що позов заявників було залишено без розгляду по суті, оскільки відповідачем не міг бути суд, захищений імунітетом від такого позову. Суд нагадує, що питання імунітету суддів вже зустрічалося при розгляді однієї із справ, і в ній Суд дійшов висновку, що такий імунітет мав законну мету, оскільки був засобом забезпечення належного здійснення правосуддя. Суд також постановив, що, з огляду на обставини тієї справи, таке обмеження було пропорційним». Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала постановлена з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст. 268, 367, 368, 374, 375, 381-384, 390, 391 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Богунського районного суду м. Житомира від 17 лютого 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і з цього часу протягом тридцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий Судді