Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 1340/5733/18

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 березня 2020 рокуЛьвівСправа № 1340/5733/18 пров. № А/857/240/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі: судді-доповідача Шинкар Т.І., суддів Пліша М.А., Гуляка В.В., секретаря судового засідання Максим Х.Б., розглянувши у судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду (головуючий суддя Гулик А.Г.), ухвалене у відкритому судовому засіданні в м.Львові о 16 год. 50 хв. 15 квітня 2019 року, повне судове рішення складено 25 квітня 2019 року, у справі №1340/5733/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Леополіс-плюс» до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення, В С Т А Н О В И В: 28.11.2018 Товариство з обмеженою відповідальністю «Леополіс-плюс» (далі - Товариство) звернулось в суд з позовом до Головного управління ДФС у Львівській області, просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 31.07.2018 №0192901241. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2019 року позов задоволено. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що реєстрація податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних є обов`язком постачальника товарів чи послуг, якому кореспондує обов`язок ДФС, прийняти та зареєструвати надану платником податку-продавцем податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних. Суд першої інстанції вказав, що якщо протягом операційного дня платнику податків не надіслано квитанцію про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних днем її подання. Оскільки квитанція щодо податкової накладної сформована та направлена позивачу після закінчення операційного дня, то суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідно до положень абзацу 10 пункту 201.10 статті 201 ПК України податкова накладна від 31.05.2018 №51 вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних 15.06.2018. Оскільки суд першої інстанції встановив, що позивач не допустив протиправних дій у спірному випадку, тому вказав, що навіть за умови відсутності у відповідача відомостей про дату виконання позивачем встановленого законом обов`язку з реєстрації податкової накладної, останній не підлягає притягненню до відповідальності. Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Львівській області від 31.07.2018 №0192901241 є протиправним, а тому підлягає скасуванню. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління ДПС у Львівській області подало апеляційну скаргу, просить скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2019 року та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що акт про результати камеральної перевірки складений відповідно до порядку оформлення результатів камеральної перевірки. Скаржник вказує, що платник податків має право надавати додаткові документи та/чи пояснення на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної. Зазначає, що порушення платником податку на додану вартість граничного строку реєстрації податкової накладної в ЄДРПН є підставою для застосування штрафу. В судовому засіданні 16.03.2020 ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду, постановленою без виходу до нарадчої кімнати із занесенням секретарем судового засідання до протоколу судового засідання, замінено відповідача Головне управління ДФС у Львівській області, правонаступником Головним управлінням ДПС у Львівській області. В судовому засіданні представник відповідача апеляційну скаргу підтримав, представник позивача щодо апеляційної скарги заперечив, просив залишити в силі рішення суду першої інстанції. Згідно з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які посилаються учасники справи, приходить до переконання, що рішення суду першої інстанції вимогам статті 242 КАС України відповідає. Як встановлено судом першої інстанції з матеріалів справи, 10.07.2018 посадовими особами Дрогобицької ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області проведено камеральну перевірку своєчасності реєстрації ТОВ «Леополіс-Плюс» податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, за результатами якої складено акт №427/13-01-12-41/34596894 від 10.07.2018, відповідно до висновків якого перевіркою встановлено несвоєчасність реєстрації податкової накладної №51 від 31.05.2018 у Єдиному реєстрі податкових накладних. На підставі акта перевірки №427/13-01-12-41/34596894 від 10.07.2018 контролюючим органом 31.07.2018 винесено податкове повідомлення-рішення №0192901241, яким за затримку реєстрації податкової накладної на 15 і менше календарних днів застосовано штраф в розмірі 10% у сумі 640 996,53 грн. Вважаючи висновки, викладені у акті перевірки, хибними, а винесене податкове повідомлення-рішення протиправним, Товариство звернулось із позовом до суду. Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного. Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн. Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень. Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, (далі - ПК України) контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків. Згідно з положеннями статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні перевірки. Камеральні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом. Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального. Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах. Пунктом 76.1 статті 76 ПК України встановлено, що камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов`язкова. Таким чином, метою камеральної перевірки є виявлення в даних систем електронного адміністрування, зокрема Єдиному реєстрі податкових накладних, арифметичних та/або методологічних помилок, або інших відомостей, які вказують на допущені платником податків порушення термінів реєстрації податкових накладних, відповідальність за що передбачена статтею 120-1 ПК України. Згідно з пунктом 120-1.1 статті 120-1 ПК України порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою) тягне за собою накладення на платника податку на додану вартість, на якого відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов`язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі 10 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації до 15 календарних днів. Пунктом 201.10 статті 201 ПК України встановлено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня. Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції. Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин. Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних. Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків: для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені; для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені; У разі порушення таких строків застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом. Відповідно до пункту 201.10 статті 201 ПК України Постановою Кабінет Міністрів України від 29 грудня 2010 року №1246 затверджено Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, (далі - Порядок №1246) відповідно до пункту 8 якого податкова накладна складається та реєструється постачальником (продавцем) - платником податку. Згідно з пунктом 11 Порядку №1246 після накладення електронного цифрового підпису платник податку здійснює шифрування податкової накладної в електронній формі та надсилає їх ДФС за допомогою засобів інформаційних, телекомунікаційних, інформаційно-телекомунікаційних систем з урахуванням вимог Законів України «Про електронний цифровий підпис», «Про електронні документи та електронний документообіг» та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку. Примірник податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронній формі зберігається у платника податку. Пунктами 13 та 14 Порядку №1246 встановлено, що за результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної (далі - квитанція). Квитанція в електронній формі надсилається платнику податку протягом операційного дня та є підтвердженням прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної. Примірник квитанції в електронній формі зберігається в ДФС. Згідно з пунктами 2, 3 Порядку №1246 операційний день - частина дня, протягом якої здійснюються прийняття від платників податку податкових накладних та/або розрахунків коригування та реєстрація або зупинення реєстрації. Операційний день триває в робочі дні з 8-ї до 20-ї години. Порядок №1246 не містить визначення поняття «реєстрація податкової накладної». Водночас, за визначенням підпункту 14.1.60 пункту 14.1 статті 14 ПК України єдиний реєстр податкових накладних - реєстр відомостей щодо податкових накладних та розрахунків коригування, який ведеться центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, в електронному вигляді згідно з наданими платниками податку на додану вартість електронними документами. Враховуючи наведене, реєстрація податкової накладної в ЄРПН є обов`язком постачальника товарів чи послуг. Цьому обов`язку кореспондує обов`язок центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, прийняти та зареєструвати надану платником податку-продавцем податкову накладну в ЄРПН. Аналіз зазначених законодавчих положень дозволяє суду апеляційної інстанції дійти висновку, що в процедурі внесення інформації (відомостей щодо податкових накладних та розрахунків коригування) до Єдиного реєстру податкових накладних є дві окремі стадії: 1) надання платником податку на додану вартість податкової накладної (розрахунку коригування); 2) прийняття/неприйняття податкової накладної (розрахунку коригування) та внесення відомостей щодо неї (нього) безпосередньо до Єдиного реєстру податкових накладних. Перша із цих стадій залежить від платника податку на додану вартість і є результатом дій такого, тоді як друга - це результат виконання роботи програмного забезпечення, що контролюється ДФС (ДПС), та/або безпосередніх дій працівників ДФС (ДПС), на яку (які) платник податку не має впливу. Таким чином, належним доказом реєстрації податкової накладної (наміру її реєстрації), з урахуванням положень пункту 201.10 статті 201 ПК України та Порядку №1246, є квитанція про прийняття податкової накладної, про неприйняття або про зупинення реєстрації такої із зазначенням причин, яка надсилається протягом операційного дня. В свою чергу, основні організаційно-правові засади обміну електронними документами між суб`єктами господарювання та ДФС визначає Порядок обміну електронними документами з контролюючими органами, затверджений Наказом Міністерства фінансів України від 06.06.2017 № 557, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, (далі - Порядок №557) відповідно до пунктів 8, 9, 11 якого у разі якщо адресатом є контролюючий орган, після надходження електронного документа здійснюється його автоматизована перевірка. Автоматизована перевірка здійснюється у день надходження або не пізніше наступного робочого дня, якщо електронний документ надійшов після закінчення операційного дня або за 1 годину до його закінчення. Перша квитанція надсилається автору електронного документа протягом двох годин з часу його отримання контролюючим органом, в іншому разі - протягом перших двох годин наступного операційного дня. При цьому, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 12 липня 2019 року у справі №0940/1600/18 дійшов висновку, що текстове викладення абзацу 13 підпункту 201.10 статті 201 ПК України не дає підстав для неоднозначного тлумачення такого безвідносно до змісту норм Порядку №577, як підзаконного акта, який не може застосовуватися з огляду на те, що колізія між нормами актів неоднакової юридичної сили вирішується на користь акта вищої юридичної сили. Суд касаційної інстанції у вказаній справі вказав, що в цілях статті 201 ПК України слід застосовувати тривалість операційного дня, визначену Порядком №1246 (в робочі дні триває з 8 до 20-ї години) як таку, що встановлена спеціальною нормою, яка регулює порядок направлення електронного документа - податкової накладної (розрахунку коригування до податкової накладної) до ДФС (ДПС) для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. При цьому, необхідно враховувати, що відповідно до статті 109 ПК України податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Вчинення платниками податків, їх посадовими особами та посадовими особами контролюючих органів порушень законів з питань оподаткування та порушень вимог, встановлених іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, тягне за собою відповідальність, передбачену цим Кодексом та іншими законами України. Отже, для можливості накладення штрафних санкції на Товариство, які передбачені статтею 120-1 ПК України, обов`язковим є встановлення вчинення ним податкового правопорушення, як це зазначено у статті 109 ПК України. У цьому контексті встановлена нормою пункту 120-1.1 статті 120-1 ПК відповідальність платника податку на додану вартість за порушення граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в ЄРПН, у вигляді накладення штрафу може застосовуватися в разі якщо платник податку не надав (не надіслав) податкову накладну (розрахунок коригування) ДФС (ДПС) в строк, встановлений цією статтею. Податкові накладні слід вважати зареєстрованими у день їх фактичного отримання контролюючим органом, тобто протягом операційного дня, коли їх було надіслано платником податків на адресу контролюючого органу, що виключає підстави накладення фінансових санкцій, передбачених статтею 120-1 ПК України. При цьому, суд апеляційної інстанції зауважує, що законодавцем не передбачено будь-яких інших вимог до платника податку на додану вартість щодо вчинення ним додаткових дій після направлення податкових накладних до Єдиного реєстру податкових накладних. Технічні питання роботи сервера ДФС України (ДПС України), пов`язані з реєстрацією податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, знаходяться поза межами впливу платника податку, а тому не можуть братися до уваги при вирішенні питання щодо виконання платником податку покладеного на нього обов`язку щодо реєстрації податкової накладної. В свою чергу, притягаючи платника податків до відповідальності, контролюючий орган зобов`язаний перевірити всі обставини, що можуть вплинути на його рішення, особливо ті, що виключають відповідальність такого платника. З долученого до матеріалів справи скріншоту з програми Арт-Звіт Pro вбачається, що Товариство спірну податкову накладну відправило для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних 15.06.2018 о 19 год. 57 хв. 23 сек. (а.с.52), тобто в останній день спливу граничного строку реєстрації в межах часу операційного дня, встановленого законодавством. В свою чергу, квитанція №9121591297 про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних сформована та надіслана Товариству лише 18.06.2018 о 08 год. 04 хв. 12 сек. Таким чином, впродовж операційного дня Товариству квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної направлена не була. За вказаних обставин, відсутні підстави вважати про протиправність дій Товариства щодо допущення несвоєчасної реєстрації податкової накладної. Не надходження позивачу квитанцій про реєстрацію або відмову в реєстрації, у встановлений законодавством строк, на переконання суду апеляційної інстанції, є наслідком незабезпечення умов податковим органом виконання позивачем свого податкового обов`язку, тоді як платник податку здійснив усі залежні від нього дії з метою належного виконання податкового обов`язку щодо своєчасної реєстрації податкових накладних. Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, висловленою в постановах від 23.01.2018 (справа № 806/832/17 (К/9901/1807/17)), від 05.09.2018 (справа №806/1936/17 (К/9901/36333/18)), від 22.11.2018 (справа № 813/815/18 (К/9901/63661/18)), від 12 березня 2020 року (справа №809/369/17), від 12 лютого 2020 року (справа №1640/3102/18). Підсумовуючи вказане, надаючи правову оцінку аргументам сторін, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що в межах спірних правовідносин Товариством як платником податку вчинено всі необхідні дії з метою своєчасної реєстрації податкових накладних, автоматизована перевірка такої мало б бути здійснена у день надходження, однак перша квитанція впродовж операційного дня направлена не була, що не може ставитись у вину позивачу та бути підставою для притягнення Товариства до фінансової відповідальності. При цьому, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивача притягнуто до відповідальності за порушення строків реєстрації податкової накладної від 31.05.2018 №51, а тому сумніви щодо відповідності інформації про вартість виконаних будівельних робіт за травень 2018 фактичним обсягам та номенклатурі виконаних робіт на об`єкті за вказаний період, не є предметом дослідження у спірних правовідносинах. Згідно з статтею 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Оскільки визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі, а тому суд під час розгляду справи повинен створювати необхідні умови для всебічного, повного й об`єктивного дослідження справи, однак не зобов`язаний підміняти собою учасників процесу, шукаючи докази виключно за власною ініціативою. Адміністративний суд має активно підтримувати перебіг провадження, досліджувати фактичні обставини справи в найбільш повному обсязі. Згідно з частиною 2 статті 6 КАС України та статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права. У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. З огляду на викладене, враховуючи положення статті 316 КАС України, прецедентну практику ЄСПЛ, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що судом першої інстанції у рішенні викладено мотиви протиправності винесення контролюючим органом податкового повідомлення-рішення від 31.07.2018 №0192901241, на основі об`єктивної оцінки наданих сторонами доказів повно встановлено фактичні обставини справи, правильно застосовано норми матеріального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, на законність судового рішення не впливають. Керуючись статтями 229, 241, 243, 308, 310, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2019 року у справі №1340/5733/18 без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Суддя-доповідач Т. І. Шинкар судді М. А. Пліш В. В. Гуляк Повне судове рішення оформлене суддею-доповідачем 19.03.2020 згідно з ч.3 ст.321 КАС України