Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 140/2389/19

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 березня 2020 рокуЛьвівСправа № 140/2389/19 пров. № 857/13974/19 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Затолочного В.С., суддів: Кузьмича С.М., Матковської З.М., з участю секретаря судового засідання Хомича О.Р., представника позивача Кунтого Н.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2019 року у справі № 140/2389/19 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, Головного управління Держгеокадастру у Волинській області про стягнення заробітку за час вимушеного прогулу (рішення суду першої інстанції ухвалене суддею Денисюк Р.С. в м Луцьку Волинської області 12.09.2019 року згідно з протоколом судового засідання о 13:09 год., повний текст складено 17.09.2019), - ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивач) звернулася з адміністративним позовом до Державної служби України з питань геодезії картографії та кадастру (далі Держгеокадастр, відповідач-1), Головного управління Держгеокадастру у Волинській області (далі ГУ Держгеокадастру у Волинській області, відповідач-2) про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі в сумі 215448,29 грн. за період з 06.12.2017 по 31.07.2019. Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2019 року адміністративний позов задоволено частково. Стягнуто з Головного управління Держгеокадастру у Волинській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2017 року в справі № 803/1560/17 про поновлення на роботі за період з 06 грудня 2017 року по 31 липня 2019 року включно в розмірі 169317,12 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Не погодившись із вказаним рішенням, його оскаржив відповідач-2, який покликаючись на те, що рішення є незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального і процесуального права, з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, просить рішення Волинського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2019 року скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування апеляційних вимог покликається на те, що вирішення питання щодо поновлення ОСОБА_1 на роботі покладається на Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, а відтак ГУ Держгеокадастру у Волинській області не несе відповідальності за його невиконання. Поряд з цим, зазначає, що факт звернення позивача із заявою щодо надіслання трудової книжки поштою та працевлаштування її на посаді державного службовця у Волинській обласній державній адміністрації свідчить про небажання ОСОБА_1 працювати у ГУ Держгеокадастру у Волинській області на посаді заступника начальника та про відсутність наміру поновлюватися на вказаній посаді. Також звертає увагу на те, що позивач звернулася до виконавчої служби щодо примусового виконання рішення суду від 05.12.2017 щодо її поновлення на роботі лише через рік після його проголошення, що свідчить про затягування часу з наміром в подальшому стягнути з відповідача значно більшу суму коштів за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі. Крім того, зазначає, що оскільки позивач на даний час працевлаштована на іншій посаді державної служби у Волинській обласній державній адміністрації, тому поновлення на посаді заступника начальника ГУ Держгеокадастру у Волинській області є неможливим та таким, що суперечить чинному законодавству. Позивач скористався правом подання відзиву на апеляційну скаргу, в якому просить в задоволенні апеляційної скарги відмовити, а оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без змін. Відповідач-1 надав апеляційному суду письмові пояснення, в яких просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову. Представник позивача в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечував. Представники відповідачів, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не з`явилися. За правилами, визначеними частиною 3 статті 313 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Наявне в матеріалах клопотання апелянта про відкладення розгляду справи, надійшло після завершення апеляційного перегляду справи, а відтак не могло бути прийняте до уваги при вирішенні питання про можливість проведення судового засідання. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши та обговоривши матеріали справи, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції вірно встановлено, що наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 03.11.2017 №815-то «Про звільнення ОСОБА_1 » позивача звільнено з посади заступника начальника Головного управління Держгеокадастру у Волинській області відповідно до пункту 3 частини першої статті 83 Закону України «Про державну службу» та пункту 1 статті 36 Кодексу законів про працю України - за угодою сторін. Не погоджуючись з таким наказом, позивач оскаржила його в судовому порядку. Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 05.12.2017 у справі № 803/1560/17 позов задоволено повністю, визнано протиправним та скасовано наказ Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 03.11.2017 № 815-то «Про звільнення ОСОБА_1 »; визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Держгеокадастру у Волинській області від 03.11.2017 № 433-к «Про оголошення наказу Держгеокадастру від № 815-то 03.11.2017 «Про звільнення ОСОБА_1 », поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Головного управління Держгеокадастру у Волинській області з 03.11.2017, стягнуто з Головного управління Держгеокадастру у Волинській області в користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 21581,07 грн. Постанову в частині поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку в межах суми стягнення за один місяць в розмірі 21581,07 грн. звернуто до негайного виконання. З матеріалів справи вбачається, що 11.12.2017 Волинським окружним адміністративним судом позивачу були видані виконавчі листи в частині, допущеній до негайного виконання. Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 11.07.2018 апеляційні скарги Держгеокадастру та ГУ Держгеокадастру у Волинській області задоволено частково, змінено пункт 4 резолютивної частини постанови Волинського окружного адміністративного суду від 05.12.2017, виклавши його в такій редакції: «Поновити ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Головного управління Держгеокадастру у Волинській області з 04.11.2017». В решті постанову суду першої інстанції залишено без змін. 07.12.2018 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Руденком В.В. за результатом розгляду заяви ОСОБА_1 про примусове виконання виконавчого листа № 803/1560/17, виданого 11.12.2017 Волинським окружним адміністративним судом про поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Головного управління Держгеокадастру у Волинській області з 03.11.2017, винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 57853591. З матеріалів справи вбачається, що постанова суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Головного управління Держгеокадастру у Волинській області відповідачами на даний час виконана відповідно до наказу Відповідача-1 від 02.09.2019 року № 104-то та наказу відповідача-2 від 06.09.2019 року № 292-к. Крім того, з матеріалів справи вбачається, що розпорядженням Волинської обласної державної адміністрації від 13.06.2018 № 53-ос ОСОБА_1 з 14.06.2018 призначено на посаду начальника відділу з питань земельних відносин обласної державної адміністрації як таку, що успішно пройшла конкурсний відбір. З довідок Волинської обласної державної адміністрації про доходи від 01.08.2019 № 18 та № 604/03.18/2-19 вбачається, що позивач за період з 14.06.2018 по 01.10.18 отримала 83925,97 грн. заробітної плати за роботу у Відділі з питань земельних відносин Волинської обласної державної адміністрації та за період з 02.10.2018 по 31.07.2019 в сумі 169129,28 грн. за роботу в Управлінні містобудування та архітектури Волинської обласної державної адміністрації. Оцінюючи спірні правовідносини, що виникли між сторонами, апеляційний суд виходить з наступного. Відповідно до частини першої статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Частиною першою статті 370 КАС України визначено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Згідно з частиною першою статті 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби. Аналогічні положення були викладені у статті 256 КАС України, в редакції чинній до 15.12.2017. Частиною 2 статті 372 КАС України передбачено, що судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Відтак, рішення, допущене судом до негайного виконання, в тому числі в частині, відповідач зобов`язаний виконати незалежно від пред`явлення його позивачем до примусового виконання та набрання таким судовим рішенням законної сили. Відповідно до частини другої статті 235 Кодексу законів про працю України (далі КЗпП України) при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу. Питання оплати вимушеного прогулу при затримці виконання рішення про поновлення на роботі працівника регламентовані КЗпП України. Згідно зі статтею 236 КЗпП України у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки. Вказана норма не містить жодних застережень, що власник або уповноважений ним орган може не відповідати за затримку виконання рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника. Отже, з дня ухвалення рішення про поновлення позивача на роботі у відповідача виник обов`язок щодо його виконання. З матеріалів справи встановлено, що рішення суду від 05.12.2017 про поновлення ОСОБА_1 на роботі на було виконано відповідачем-1 до 02.09.2019 року. Відтак, період з 06.12.2017 по час фактичного виконання рішення суду є часом затримки в поновленні ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Головного управління Держгеокадастру у Волинській області. Період з 06.12.2017 року по 31.07.2019 року (дата, по яку позивач просила стягнути середній заробіток за час затримки виконання судового рішення) становить 411 днів. ГУ Держгеокадастру у Волинській області за вказаний період в порушення вимог статті 236 КЗпП України середній заробіток за час затримки виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі виплачено не було. Розрахунок середньомісячного заробітку розраховується згідно з Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 (далі - Постанова № 100). Відповідно до абзацу 3 пункту 2 Постанови № 100 у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Пунктом 8 Постанови № 100 передбачено, що для нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді. Як встановлено постановою Волинського окружного адміністративного суду від 05.12.2017 по справі № 803/1560/17 середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 становить 1027,67 грн. Таким чином, з врахуванням вимог статті 236 КзпП України та Постанови № 100 за період з 06.12.2017 по 31.07.2019 середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення позивача на роботі буде становити різницю в заробітку за час виконання роботи у Волинській обласній державній адміністрації в період з 14.06.2018 по 31.07.2019, а саме: 169317,12 грн. (411 робочих днів х 1027,67 грн. = 422372,37 грн. (заробіток, який би мала отримати позивач працюючи на посаді заступника начальника ГУ Держгеокадастру у Волинській області) - 83925,97 грн. (заробітна плата за роботу у Відділі з питань земельних відносин Волинської обласної державної адміністрації) 169129,28 грн. (заробітна плата за роботу в Управлінні містобудування та архітектури Волинської обласної державної адміністрації), який підлягає до стягнення з ГУ Держгеокадастру у Волинській області на користь позивача, оскільки саме даний відповідач здійснював виплату заробітної плати позивачу до моменту її незаконного звільнення. Апеляційний суд відкидає покликання апелянта на те, що факт отримання позивачем трудової книжки свідчить про відсутність наміру поновлюватись на посаді заступника начальника ГУ Держгеокадастру у Волинській області, оскільки даний факт жодним чином не пов`язаний з обов`язком виконати рішення суду про поновлення позивача на роботі. Докази того, що позивач відмовилася від поновлення на роботі у справі відсутні, а отримання нею трудової книжки свідчить лише про бажання реалізувати право на працю шляхом працевлаштування на іншу роботу в період після незаконного звільнення. Згідно з частиною другою статті 233 КЗпП України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком. Отже, в разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці працівник має право без обмежень будь-яким строком звернутись до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством. Частиною першою статті 94 КЗпП України, так і частиною першою статті 1 Закону України «Про оплату праці» передбачено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. За змістом трудового законодавства, вимушений прогул - це час, протягом якого працівник з вини власника або уповноваженого ним органу був позбавлений можливості працювати. Аналізуючи вищевказані правові норми, апеляційний суд вважає покликання апелянта на затягування позивачем часу з приводу звернення до примусового виконання рішення суду з наміром отримання більшої суми коштів за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі помилковими, оскільки звернення до суду з позовом про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі не обмежується будь-яким строком. А відтак позивач вправі звернутися до суду за захистом порушених своїх прав, свобод та законних інтересів з позовом про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі в будь-який час. Щодо тверджень відповідача-2 про те, що питання щодо поновлення ОСОБА_1 на роботі віднесено до повноважень Держгеокадастру, а тому Головне управління Держгеокадастру у Волинській області не несе відповідальності за невиконання рішення суду про поновлення на роботі, колегія суддів зазначає, що оскільки ОСОБА_1 працювала на посаді заступника начальника Головного управління Держгеокадастру у Волинській області, останній був відповідачем по справі 803/1560/17 та йому було відомо про винесене рішення суду і саме даний відповідач здійснював виплату заробітної плати позивачу до її незаконного звільнення. Розрахунки по заробітній платі з позивачем проводило саме Головне управління Держгеокадастру у Волинській області. Відтак середній заробіток за час затримки виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 05.12.2017 в справі № 803/1560/17 про поновлення на роботі підлягає до стягнення саме з Головного управління Держгеокадастру у Волинській області. Щодо покликань апелянта про те, що для обчислення заробітної плати усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахувань на податки, апеляційний суд зазначає наступне. Відповідно до правової позиції Верховного Суду, наведеної в постанові від 18.07.2018 у справі №359/10023/16, суми, які суд визначає до стягнення з роботодавця на користь працівника як середній заробіток за час вимушеного прогулу, обраховуються без віднімання сум податків та зборів. Останні підлягають нарахуванню роботодавцем при виконанні відповідного судового рішення, внаслідок чого виплачена працівнику сума зменшується на суму податків і зборів. Також, апелянт зазначає, що судом першої інстанції, при прийнятті оскаржуваного рішення не було взято до уваги наказ Держгеокадастру від 02.09.2019 №104-то про поновлення позивача на посаді заступника начальника Головного управління Держгеокадастру у Волинський області, який оголошений наказом Головного управління від 06.09.2019 № 292-к. Проте, колегія суддів зазначає, що вищевказане покликання апелянта не має відношення до вирішення даного спору, оскільки предметом такого є стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі за період з 06.12.2017 по 31.07.2019, а вказані накази винесені значно пізніше. З огляду на вищевикладене, апеляційний суд приходить до висновку про те, що рішення суду першої інстанції є правомірним та скасуванню не підлягає. Відповідно до частин першої - четвертої статті 242 КАС України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. З огляду на вищезазначене, вказаним вимогам оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає. Відповідно до частин першої та другої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Підсумовуючи, апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку. Наведені висновки суду є вичерпні, а доводи апелянта - безпідставні. Апеляційний суд переглянув оскаржуване судове рішення і не виявив порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до ухвалення незаконного судового рішення, щоб його скасувати й ухвалити нове. Відповідно до пункту 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін. Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 241, 242, 308, 310, 315, 316, 321, 325, 370 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Волинській області залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2019 року у справі № 140/2389/19 без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення лише з підстав та у випадках, передбачених частиною 4 статті 328 КАС України. Головуючий суддя В. С. Затолочний судді С. М. Кузьмич З. М. Матковська Повне судове рішення складено 19.03.2020