Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 140/3368/19

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 березня 2020 рокуЛьвівСправа № 140/3368/19 пров. № А/857/1133/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого-судді: Кухтея Р.В. суддів: Шевчук С.М., Іщук Л.П. розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2019 року (ухвалене головуючим-суддею Ковальчуком В.Д. в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження у м. Луцьку) за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, в с т а н о в и в : У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернувся в суд із зазначеним позовом, в якому просив визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі ГУ ПФУ у Волинській області, відповідач) щодо зменшення основного розміру пенсії за вислугу років під час його перерахунку з 90% від відповідних сум грошового забезпечення на 70%, зобов`язати відповідача здійснити з 01.01.2018 перерахунок пенсії за вислугу років в розмірі 90% від відповідних сум грошового забезпечення з нарахування компенсації втрати частини доходів, виплатити різницю між нарахованою та отриманою пенсією за період з 01.01.2018 по день, з якого почнеться виплати перерахованої йому у п.2 пенсії за вислугу років. Вирішити питання розподілу судових витрат та встановити судовий контроль за виконанням рішення суду шляхом зобов`язання керівника ГУ ПФУ у Волинській області подати у встановлений судом строк звіт про його виконання. Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 10.12.2019 адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправними дії ГУ ПФУ у Волинській області щодо зменшення позивачу з 01.01.2018 відсоткового значення розміру пенсії з 85% до 70% сум грошового забезпечення та зобов`язано відповідача здійснити з 01.01.2018 перерахунок пенсії ОСОБА_1 відповідно до ст.63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служб, та деяких інших осіб» №2262-XII від 09.04.1992 (далі - Закон №2262-ХІІ), у порядку і розмірах визначених постановою Кабінету Міністрів України №103 від 21.02.2018 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (діла - Постанова №103), виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 85% сум грошового забезпечення та здійснити виплату з урахуванням виплачених сум. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій через неправильне застосування норм матеріального права просить його скасувати та прийняти постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що після внесення 04.02.2002 змін до Закону №2262-XII, з 01.01.2003 загальний розмір пенсії, обчислений відповідно до ст.13 цього Закону, на повинен перевищувати 90% відповідних сум грошового забезпечення. У зв`язку з цим, до 31.12.2017 він отримував пенсію у розмірі 90% відповідних сум грошового забезпечення. Покликаючись на гарантії, встановлені ст.22 Конституції України та положення ст.63 Закону №2262-XII, вважає, що після перерахунку його пенсії відповідно до Постанови №103, має застосовуватися норма, що визначала розмір пенсії, яка діяла на момент її збільшення з 85% до 90%, тобто у розмірі 90 % відповідних сум грошового забезпечення. Згідно п.3 ч.1 ст.311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні по справі матеріали та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного. З матеріалів справи видно, що ОСОБА_1 з 21.04.2001 перебуває на обліку у ГУ ПФУ у Волинській області та отримує пенсію за вислугою років відповідно до Закону №2262-ХІІ у розмірі 85% відповідних сум грошового забезпечення. З 01.01.2008 розмір пенсії позивача був перерахований, виходячи з 90% відповідних сум грошового забезпечення. На виконання Постанови №103, ГУ ПФУ у Волинській області Александрову Л.І ОСОБА_2 було проведено перерахунок його пенсії з 01.01.2018. При цьому, основний розмір пенсії позивача склав 70% грошового забезпечення. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що правові підстави для зобов`язання відповідача перерахувати ОСОБА_1 пенсію за вислугу років у розмірі 90% від суми його грошового забезпечення відсутні, оскільки такий відсоток станом на момент призначення пенсії не визначався Законом №2262-ХІІ та не був застосований, а тому з метою повного захисту прав, свобод та інтересів позивача необхідно визнати протиправними дії ГУ ПФУ у Волинській області щодо зменшення основного розміру пенсії за вислугу років під час її перерахунку з 85% до 70% сум грошового забезпечення та зобов`язати здійснити з 01.01.2018 перерахунок та виплату пенсії за вислугу років у розмірі 85% сум грошового забезпечення, з урахуванням виплачених сум. В іншій частині мотивів, судове рішення сторонами не оскаржувалося. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи, з огляду на наступне. Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Частиною першою статті 46 Конституції України громадянам гарантовано право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, є Закон №2262-XII, яким держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв`язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист. Згідно п. «а» ч.1, 2 ст.13 Закону №2262-ХІІ (в редакції, чинній на момент призначення позивачу пенсії), пенсії за вислугу років призначаються в таких розмірах : особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які мають вислугу 20 років і більше (п. «а» ст.12) : за вислугу 20 років - 50 процентів, а звільненим у відставку за віком або через хворобу - 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення (ст.43); за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення. Загальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 75 процентів відповідних сум грошового забезпечення, а особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи і віднесені до категорії 1, - 85 процентів, до категорії 2 - 80 процентів. Законом України «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ» №103/96-ВР від 25.03.1996 до Закону №2262-ХІІ внесено зміни, виклавши ч.2 ст.13 цього Закону в наступній редакції : «Загальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 85 процентів відповідних сум грошового забезпечення, а особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби віднесені до категорії 1, - 95 процентів, до категорій 2 і 3, - 90 процентів». У 2002 році у вказану статтю були внесені зміни Законом №51-IV від 04.07.2002, які набрали чинності з 01.01.2003, відповідно до яких загальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 90% відповідних сум грошового забезпечення, а особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби і віднесені до категорії 1 - 100 процентів, до категорії 2 - 95 процентів. Законом України «Про внесення змін до деяких законів України з питань пенсійного забезпечення та соціального захисту військовослужбовців» №3591-IV від 04.04.2006, у ч.2 ст.13 було змінено поняття загального розміру пенсії на максимальний розмір пенсії. 08.07.2011 було прийнято Закон України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», №3668-VI від 08.07.2011, який набрав чинності 01.10.2011, підпунктом 8 Прикінцевих та перехідних положень якого було внесено зміни до Закону №2262-ХІІ, зокрема у частині другій статті 13 цифри 90 замінено цифрами 80. 27.03.2014 було прийнято Закон України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» №1166-VII від 27.03.2014, пунктом 23 Розділу ІІ якого було внесено зміни до Закону №2262-ХІІ, відповідно до якого у частині другій статті 13 цифри 80 замінено цифрами

70. Вказані зміни набрали чинності з 01.05.2014. Як видно з матеріалів справи, пенсія за вислугу років позивачу була обчислена у розмірі 85% відповідних сум грошового забезпечення. Перерахунок призначених відповідно до Закону №2262-ХІІ визначений статтею 63, відповідно до якої перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей у зв`язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку. Якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами цього Закону. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів і не раніше, ніж з дня введення в дію цього Закону. Усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. Уразі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій (редакція, чинна на час проведення перерахунку пенсії). Постановою Кабінету Міністрів України №45 від 13.02.2008 було затверджено Порядок проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону №2262-ХІІ (далі Постанова №45), згідно п.2 та п.3 якого ПФУ після прийняття Кабінетом Міністрів України рішення щодо перерахунку пенсій та отримання відповідного повідомлення від Мінсоцполітики повідомляє своїм головним управлінням в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі (далі - головні управління Пенсійного фонду України) про підстави для проведення перерахунку пенсій та про необхідність підготовки списків осіб, пенсії яких підлягають перерахунку. Головні управління Пенсійного фонду України у десятиденний строк з моменту надходження зазначеного повідомлення складають списки за формою згідно з додатком 1 та подають їх органам, які уповноважені рішеннями керівників державних органів (далі - уповноважені органи) видавати довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії. На підставі списків уповноважені органи готують довідки про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій, для кожної особи, зазначеної в списку, за формою згідно з додатками 2 і 3 (далі - довідки) та у місячний строк подають їх головним управлінням Пенсійного фонду України (редакція, чинна на момент перерахунку пенсії позивача). Згідно п.4 цього Порядку, перерахунок пенсії здійснюється на момент виникнення такого права і проводиться у строки, передбачені ч.2 і ч.3 ст.51 Закону. Якщо внаслідок перерахунку розмір зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі. Пунктом п`ять вищезазначеного Порядку передбачено, що під час перерахунку пенсій використовуються такі види грошового забезпечення, як посадовий оклад, оклад за військовим (спеціальним) званням та відсоткова надбавка за вислугу років на момент виникнення права на перерахунок пенсії за відповідною або аналогічною посадою та військовим (спеціальним) званням. Постановою Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі Постанова №704) передбачено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення (пункт 2 постанови). Також цією постановою установлені тарифна сітка розрядів і коефіцієнтів посадових окладів, схема тарифних розрядів за основними типовими посадами, додаткові види грошового забезпечення, розміри надбавки за вислугу років, розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями. У подальшому Кабінетом Міністрів України було прийнято Постанову №103, пунктом 1 якої вирішено перерахувати пенсії, призначені згідно Закону №2262-ХІІ до 01.01.2018 (крім пенсій, призначених згідно із Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським), з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, організації, вищі навчальні заклади), що визначені станом на 01.01.2018 відповідно до Постанови №704. Проаналізувавши вищенаведені правові норми, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відсотковий розмір при призначенні пенсії визначається ст.13 Закону №2262-ХІІ на момент призначення пенсії і такий залишився незмінним, а розміри складових пенсії визначаються Кабінетом Міністрів України. Системний аналіз наведених вище правових норм дає підстави дійти висновку, що складові пенсії, як і їх розміри, не є сталими і регулюються постановами Кабінету Міністрів України, разом з тим відсоткове співвідношення, встановлене ст.13 Закону №2262-ХІІ, уже призначеної пенсії до складових грошового забезпечення (окладу) є сталим, оскільки визначається на день призначення пенсії. Матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 призначена пенсія 21.04.2001, її розмір складав 85% від грошового забезпечення і відповідно до ч.2 ст.13 Закону №2262-ХІІ (в редакції, чинній на час призначення пенсії) загальний розмір пенсії був обмежений 85 % відповідних сум грошового забезпечення. У подальшому ст.13 Закону №2262-ХІІ неодноразово була змінена в частині граничного розміру пенсії у відсотковому співвідношенні до розміру грошового забезпечення і на момент виникнення спірних правовідносин встановлено, що максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 70% відповідних сум грошового забезпечення. Разом з тим, застосування цього показника до перерахунку пенсії відповідача є протиправним, оскільки стосується призначення нових пенсій, а не перерахунку раніше призначених пенсій, крім того, законодавчо діє принцип незворотності нормативно-правових актів у часі в силу прямих приписів ст.58 Конституції України. Таким чином, порядок перерахунку призначених пенсій військовослужбовців врегульований нормами статті 63 Закону №2262-ХІІ, яка змін не зазнавала, а також постановами Кабінету Міністрів України №704 та №103, а тому застосування ст.13 Закону №2262-ХІІ, яка регулює призначення пенсій, є помилковим, оскільки процедури призначення та перерахунку пенсії є різними за змістом і механізмом їх проведення. Велика Палата Верховного Суду у зразковій справі №240/5401/18 погодилася з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову та підтримала висновок про те, що при перерахунку пенсії позивача з 01.01.2018 відповідно до ст.63 Закону №2262-ХІІ на підставі Постанови №103 відсутні підстави для застосування механізму нового обчислення пенсії із застосуванням норм ч.2 ст.13 цього Закону, яка застосовується саме при призначенні пенсії, тому при перерахунку пенсії змінною величиною є лише розмір грошового забезпечення, натомість відсоткове значення розміру основної пенсії, яке обчислювалося при її призначенні відповідно до наявної у позивача вислуги років, є незмінним. Крім того, дії відповідача щодо зменшення відсоткового розміру пенсії визнані Великою Палатою Верховного Суду у вказаній зразковій справі протиправними. Таким чином, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що при перерахунку пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2018 відповідно до ст.63 Закону №2262-ХІІ та на підставі Постанови №103 відсутні підстави для застосування механізму нового обчислення пенсії із застосуванням норм ч.2 ст.13 Закону №2262-ХІІ, яка застосовується саме при призначенні пенсії, оскільки при перерахунку пенсії змінною величиною є лише розмір грошового забезпечення, разом з тим відсоткове значення розміру основної пенсії (85%), яке обчислювалося при її призначенні відповідно до наявної у позивача вислуги років є незмінним, а тому у відповідача були відсутні підстави для зменшення відсоткового значення розміру основної пенсії при здійсненні її перерахунку з 85% до 70%. При цьому, помилковими є доводи позивача, що з 01.01.2018 пенсія йому має бути перерахована у розмірі 90%, оскільки як уже зазначалося вище, при призначенні пенсії її розмір становив 85% окладів відповідно до частини другої статті 13 Закону №2262-ХІІ (у редакції, чинній на день призначення пенсії), про що свідчать матеріали справи, а тому правові підстави для зобов`язання відповідача перерахувати ОСОБА_1 пенсію за вислугу років у розмірі 90% від суми його грошового забезпечення відсутні, оскільки такий відсоток станом на момент призначення позивачу пенсії не визначався цим Законом та не був застосований, тому колегія суддів такі доводи відхиляє. Стосовно інших висновків суду першої інстанції, які не охоплені вимогами апеляційної скарги, колегія суддів відповідно до ч.1 ст.308 КАС України правової оцінки не дає і не вбачає підстав для застосування частини другої цієї статті. Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29). Згідно з п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Згідно ч.1 ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному з`ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, прийняте відповідно до норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому відсутні підстави для її задоволення. Одночасно слід зазначити, що в контексті положень п.3 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорій справ незначної складності, а тому судове рішення за результатами його перегляду судом апеляційної інстанції в касаційному порядку оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 цього Кодексу. Керуючись ст.ст. 12, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2019 року по справі №140/3368/19 - без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя Р. В. Кухтей судді С. М. Шевчук Л. П. Іщук