Постанова 4857 № 500/2425/19

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 березня 2020 рокуЛьвівСправа № 500/2425/19 пров. № А/857/120/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого-судді: Кухтея Р.В. суддів: Шевчук С.М., Іщук Л.П. розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2019 року (ухвалене головуючим-суддею Дерех Н.В. в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження у м. Тернополі) за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, в с т а н о в и в : У жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернувся в суд із зазначеним позовом, в якому просив визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (далі ГУ ПФУ в Тернопільській області, відповідач) щодо обмеження розміру пенсії до виплати, зобов`язати відповідача здійснити з 01.03.2017 перерахунок пенсії відповідно до ст.53 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та п.7 Порядку призначення і виплати пенсії за вислугу років працівникам льотно-випробувального складу цивільної авіації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №418 від 21.07.1992, у редакції постанови Кабінету Міністрів України №713 від 09.08.2005 (далі - Порядок №418) без обмеження її максимальним розміром та здійснити її виплату, з урахуванням вже виплачених сум пенсії. Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 25.11.2019 адміністративний позов було задоволено повністю. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ГУ ПФУ в Тернопільській області подало апеляційну скаргу, в якій через неправильне застосування норм матеріального права просить його скасувати та прийняти постанову, якою відмовити позивачу у задоволенні адміністративного позову. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що перерахунок пенсії позивача здійснено з дотриманням норм чинного законодавства України. У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін. Згідно п.3 ч.1 ст.311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні по справі матеріали та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного. З матеріалів справи видно, що ОСОБА_1 є пенсіонером, з 16.03.1993 одержує пенсію за вислугу років як пілот цивільної авіації, що підтверджено копією протоколу про призначення пенсії. На підставі розпорядження №1455368 від 08.10.2019 Тернопільського об`єднаного управління УПФУ в Тернопільської області, позивачу здійснено перерахунок його пенсії з 01.03.2017 відповідно до якого основний розмір пенсії склав 12956,53 грн, розмір пенсії з обмеженням - 10740,00 грн. Також, згідно проведених перерахунків пенсії позивача з 01.03.2018 основний розмір пенсії склав 17759,48 грн, розмір пенсії з обмеженням - 13730,00 грн. Згідно інформації підсистеми ІКІС ПФУ, з 01.03.2019 основний розмір пенсії склав 22161,52 грн, а розмір пенсії з обмеженням за період з 01.03.2019 по 30.06.2019 - 14970,00 грн, з 01.07.2019 по 30.11.2019 - 15640,00 грн. Листом №850/М-11 від 10.10.2019 ГУ ПФУ в Тернопільській області повідомило ОСОБА_1 , що розмір його пенсії обмежено максимальним розміром згідно чинного законодавства, а також надіслано протоколи про розмір призначеної пенсії (без обмеження) та довідку №50 про розмір виплаченої пенсії за період з 01.03.2017 по 31.10.2019. Задовольняючи позовні вимоги у повному обсязі, суд першої інстанції виходив з того, що обмеження відповідачем розміру пенсійної виплати з покликанням на зміни пенсійного законодавства, норми якого на нього не поширюються є протиправним. Також суд першої інстанції прийшов до висновку, що належним та ефективним способом захисту порушених прав позивача є зобов`язання відповідача здійснити перерахунок пенсії згідно п.7 Постанови №418, без обмежень граничного розміру з урахуванням проведених виплат. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи, з огляду на наступне. Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 46 Конституції України громадянам гарантовано право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Як визначено Європейською соціальною хартією (переглянутою) 1996 року, згода на обов`язковість якої надано Верховною Радою України та яка набрала чинності з 01.02.2007, кожна особа похилого віку має право на соціальний захист. За цим Україна має міжнародне зобов`язання запроваджувати усіма відповідними засобами «досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися» права та принципи, що закріплені у Хартії. При цьому, положеннями ст.8 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг. Статтею 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом. Згідно ч.1 ст.51 Закону України «Про пенсійне забезпечення», пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком. Відповідно до ч.1 ст.52 цього Закону, право на пенсію за вислугу років мають, зокрема, окремі категорії працівників авіації та льотно-випробного складу. Пунктом 7 Порядку №418, в редакції постанови Кабінету Міністрів України №713 від 9.08.2005 передбачено, що у разі зростання середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки, щороку з 1 березня (починаючи з 2005 року) заробіток, з якого призначається (перераховується) пенсія відповідно до цього пункту, збільшується на коефіцієнт, який визначається шляхом ділення середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки за рік, що передує року, в якому проводиться перерахунок, на середню заробітну плату працівників, зайнятих у галузях економіки, яка враховувалася під час призначення (перерахунку) пенсії. Коли розмір пенсії, обчислений із заробітку, визначеного відповідно до цього пункту, менший ніж розмір пенсії до перерахунку, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі. Відповідачем в апеляційній скарзі зазначено, що позивач отримує пенсію за вислугу років працівникам льотно-випробного складу цивільної авіації, призначену відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення». Спір між сторонами виник з приводу застосування відповідачем після проведення перерахунку пенсії з 01.03.2017 та подальших перерахунків обмеження її розміру максимальною величиною. Надаючи правову оцінку діям відповідача щодо виплати пенсії позивачу у вказаних розмірах, колегія суддів враховує наступні обставини. Статтею 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» встановлено, що максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Вказаним законом було внесено зміни до низки інших законів, зокрема до ч.3 ст.85 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Так, відповідно до ч.3 ст.85 Закону України «Про пенсійне забезпечення» максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31.12. 2017, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень. Колегія суддів звертає увагу, що ч.3 ст.85 Закону України «Про пенсійне забезпечення» викладена в редакції Закону №3668-VI від 08.07.2011, із змінами, внесеними згідно із Законами №911-VIII від 24.12.2015, №1774-VIII від 06.12.2016. Аналогічне положення міститься у ч.3 ст.27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (у редакції зазначених вище законів). Водночас, як визначено абзацами першим, другим пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» №3668-VI від 08.07.2011, обмеження пенсії максимальним розміром, встановленим цим законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом. Пенсіонерам, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом і в яких розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) перевищує максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений цим Законом, виплата пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) здійснюється без індексації, без застосування положень частин другої та ч.3 ст.42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та проведення інших перерахунків, передбачених законодавством, до того часу, коли розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) відповідатиме максимальному розміру пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановленому цим Законом. Пунктом 2 розділу II Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» №911-VIII від 24.12.2015 передбачено, що дія положень цього Закону щодо визначення максимального розміру пенсії застосовується до пенсій, які призначаються, починаючи з 01.01.2016. Судом встановлено, що пенсійним органом застосоване обмеження розміру пенсії позивача до виплати максимальною величиною. Долученою до матеріалів справи довідкою ГУ ПФУ в Тернопільської області №50 від 09.10.2019 підтверджується, що ОСОБА_1 за період з березня по грудень 2017 року фактично виплачена пенсія за вислугу років у розмірі 10740,00 грн щомісячно, у січні та лютому 2018 року - 12956,53 грн щомісячно, упродовж березня - червня 2018 року - 13730,00 грн щомісячно, упродовж липня - листопада 2018 року - 14350,00 грн щомісячно, упродовж грудня 2018 року - червня 2019 року - 14970,00 грн щомісячно та упродовж липня 2019 року жовтня 2019 15640 грн. Разом з цим, як встановлено судом, пенсію за вислугу років ОСОБА_1 призначено у 1993 році, тобто, до набрання чинності змінами, запровадженими Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 8.07.2011 №3668-VI, а також - до внесення змін у ч.3 ст.27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та ч.3 ст.85 Закону України «Про пенсійне забезпечення» Законами №911-VIII від 24.12.2015 та №1774-VIII від 6.12.2016. Наведене, з урахуванням зазначених вище положень абзацу першого пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 №3668-VI, є підставою для висновку про неможливість застосування до позивача обмеження пенсії її максимальним розміром. Аналогічна правова позиція щодо застосування положень абзацу першого пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» №3668-VI від 08.07.2011 висловлена Верховним Судом у постанові від 03.10.2018 по справі №127/4267/17, що враховується судом в силу положень ч.5 ст.242 КАС України. Стосовно доводів відповідача з покликанням на абзац другий пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» №3668-VI від 08.07.2011, колегія суддів звертає увагу, що ними передбачено виключно обмеження у виплаті пенсіонерам сум індексації, а також проведення перерахунку пенсії у разі збільшення прожиткового мінімуму. Водночас цією нормою не передбачено обмеження у виплаті основного розміру пенсії з урахуванням надбавок, підвищень, доплат тощо, а тому ці положення не поширюються на позивача. Колегія суддів звертає увагу, що чинне законодавство України чітко визначає випадки, при виникненні яких у держави виникає право на обмеження права і свобод громадянина, у тому числі і пенсійних виплат. Відповідно до ч.3 ст.22, ст.64 Конституції України право громадян на соціальний захист, інші соціально-економічні права можуть бути обмежені, у тому числі зупиненням дії законів (їх окремих положень), лише в умовах воєнного або надзвичайного стану на певний строк. Таку правову позицію Конституційний Суд України висловив у Рішенні від 20.03.2002 №5-рп/2002 (справа щодо пільг, компенсацій і гарантій) (пункт 6 мотивувальної частини). Доводи відповідача з покликанням на судові рішення, зокрема, постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 12.02.2018 по справі №876/11771/17 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13.11.2019 по справі №876/10330/17 колегія суддів вважає безпідставними, оскільки висновки суду апеляційної інстанції, в контексті положень ч.4 ст.328 КАС України, не можуть бути покладені в основу доводів, які є підставами касаційного оскарження судових рішень. Стосовно покликання на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 31.07.2019 по справі №206/257/17, колегія суддів вважає такі необґрунтованими, оскільки у даній справі, суд касаційної інстанції скасував постанову Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 22.02.2017 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06.04.2017, а справу направив на новий розгляд до суду першої інстанції. При цьому, вказав, що суди мали встановити, який розмір пенсії отримував позивач до проведення її перерахунку згідно постанови Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 04.10.2016 та чи зменшився її розмір внаслідок застосованого обмеження виплати розміру відповідно до Законів №1789-ХІІ та №1697-VII. Отже, дана постанова не може бути врахована судом апеляційної інстанції при даному апеляційному перегляді. Отже, в обсязі встановлених у цій справі фактичних обставин, описаних вище, зважаючи на їхній зміст та юридичну природу, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що обмеження відповідачем розміру пенсійної виплати ОСОБА_2 з покликанням на зміни пенсійного законодавства, норми якого на позивача не поширюються, є протиправним. Згідно ч.1 ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному з`ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, прийняте відповідно до норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому відсутні підстави для її задоволення. Одночасно слід зазначити, що в контексті положень п.3 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорій справ незначної складності, а тому судове рішення за результатами його перегляду судом апеляційної інстанції в касаційному порядку оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 цього Кодексу. Керуючись ст.ст. 12, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області залишити без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2019 року по справі №500/2425/19 - без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя Р. В. Кухтей судді С. М. Шевчук Л. П. Іщук