Постанова 4804 № 263/9674/19

22-ц/804/892/20 263/9674/19 Головуючий у І інстанції Музика О.М. Єдиний унікальний номер 263/9674/19 Номер провадження 22-ц/804/892/20 Доповідач Барков В.М. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 березня 2020 року м. Маріуполь Донецький апеляційний суд в складі: головуючого судді Баркова В.М., суддів Мальцевої Є.Є., Мироненко І.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомленням учасників справи, апеляційну скаргу акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на заочне рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 02 грудня 2019 року, ухвалене в м. Маріуполі Донецької області та повний текст якого складено 09 грудня 2019 року, у справі за позовом акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, ВСТАНОВИВ: У липні 2019 року позивач акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (надалі АТ КБ «ПриватБанк») звернувся до суду із позовом до відповідачки ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позовна заява вмотивована тим, що 26 липня 2013 року між банком та відповідачкою був укладений кредитний договір б/н, згідно з яким остання отримала кредит у розмірі 4 000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. У зв`язку з неналежним виконанням відповідачкою своїх зобов`язань за кредитним договором, станом на 31 травня 2019 року виникла заборгованість в сумі 201 509 грн. 66 коп., яка складається з: 3 766 грн. 08 коп. заборгованість за кредитом, 192 356 грн. 69 коп. заборгованість по процентам за користування кредитом, 5 386 грн. 89 коп. заборгованість за пенею та комісією. Проте, оскільки законодавством не передбачено вимагати від боржника повернення лише повної суми заборгованості, а кредитодавець на свій розсуд може вимагати від боржника будь-яку частину суми заборгованості за кредитом, просили стягнути з відповідачки заборгованість за кредитним договором в сумі 127 407 грн. 84 коп., яка складається із заборгованості за кредитом у розмірі 3 766 грн. 08 коп., заборгованості по процентам за користування кредитом за період з 26 липня 2013 року по 31 жовтня 2018 року у розмірі 123 641 грн. 76 коп., а також судові витрати, пов`язані із зверненням до суду в розмірі 1 921 грн. Заочним рішенням Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 02 грудня 2019 року у задоволені позову акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено. В апеляційній скарзі представник АТ КБ «ПриватБанк», посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про задоволення позову. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції зробив помилковий висновок про відсутність підстав для задоволення позову. Позивачем надані належні та допустимі докази по справі, які відповідачем не спростовані. Відсутність підпису позичальника на Умовах та правилах не свідчить про те, що він не був ознайомлений з ними, не означає відсутність договірних правовідносин між сторонами. Відповідач підписуючи анкету-заяву, користуючись кредитними коштами та здійснюючи погашення боргу висловив свою згоду з формою договору та його умовами. Доказів того, що відповідача не було ознайомлено з Умовами та правилами, Тарифами банку або ж було ознайомлено з іншими Умовами та правилами, відповідачем не надано. Відзив на апеляційну скаргу не надано. Відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Відповідно до ч.13 ст. 7, ч.ч. 1,3 ст. 368, ч.1 ст. 369 ЦПК України справа розглядається апеляційним судом в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, без повідомлення учасників справи. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені у постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини справи, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, які правовідносини випливають із встановлених обставин, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин та інші. Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права (ст. 376 ЦПК України). Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що позивачем належним чином не підтверджено доказами факту зарахування кредитних коштів та їх подальше використання відповідачкою. Проте з таким висновком суду першої інстанції не можна погодитися. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. За змістом статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Відповідно до положень ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу. Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Як вбачається з матеріалів справи, звертаючись до суду із позовом, ПАТ КБ «ПриватБанк» посилалося на те, що між банком та ОСОБА_1 укладений кредитний договір №б/н від 26 липня 2013 року, на підставі якого відповідачка отримала кредит у розмірі 4 000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. При цьому ОСОБА_1 підтвердила свою згоду на те, що підписана нею заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», та «Тарифами Банку», що викладено на банківському сайті www.privatbank.ua, складає договір. Зазначене дає підстави стверджувати, що договір між сторонами укладений, відповідачка погодилася на запропоновані умови кредитування та обслуговування, а також погодилася із запропонованими тарифами банку. Відповідно довідки АТ КБ «ПриватБанк» ОСОБА_1 на підставі договору кредиту надана кредитна картка № НОМЕР_1 , дата відкриття 26 липня 2013 року, термін дії червень 2017 року (а.с. 106). З розрахунку кредитної заборгованості та виписки по рахунку чітко прослідковується, що відповідачка активно користувалася вказаною кредитною карткою, отримувала готівку в банкоматах, розраховувалася карткою в магазинах, при цьому періодично здійснювала платежі в рахунок погашення заборгованості, тобто фактично погоджувалася з Умовами та Правилами надання банківських послуг та тарифами (а.с. 6-7, 62-68). Банківська виписка має статус первинного документу, що підтверджено Переліком типових документів, затвердженого наказом Мін`юсту від 12.04.12 р. №578/5. Розпоряджаючись своїми цивільними та процесуальними правами на свій розсуд, відповідачка у судові засідання суду першої інстанції не з`являлася, не заперечувала факти укладання кредитного договору, отримання кредитної картки та користування кредитними коштами, не спростовувала розрахунку та розміру боргу, не подавала своїх доказів на заперечення відповідних доводів позивача. Не подавалися відповідні докази й на стадії апеляційного провадження в справі. Отже, відповідачкою не доведено відсутності вини у порушенні зобов`язання, не спростовано підстав позову. Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що висновок суду першої інстанції про недоведеність позивачем позовних вимог не відповідає встановленим обставинам, що є підставою для скасування оскаржуваного рішення. З наданого позивачем розрахунком вбачається, що у відповідачки утворилась заборгованість за кредитним договором в сумі 127 407 грн. 84 коп., яка складається із заборгованості за кредитом у розмірі 3 766 грн. 08 коп., заборгованості по процентам за користування кредитом за період з 26 липня 2013 року по 31 жовтня 2018 року у розмірі 123 641 грн. 76 коп. Проте відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитним договором припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронюваних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Термін дії картки № НОМЕР_1 , виданої ОСОБА_1 на підставі договору кредиту червень 2017 року (а.с. 106). Таким чином, розмір заборгованості за процентами станом на 30 червня 2017 року склав 35 911,95 грн. Отже, стягненню з відповідачки підлягає сума заборгованості в розмірі 39 678,03 грн., яка складається із заборгованості за кредитом в сумі 3 766,08 грн. та заборгованості по процентам за користування кредитом в сумі 35 911,95 грн. за період з 26 липня 2013 року по 30 червня 2017 року. Відповідно до ч.ч. 1, 13 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. За подання до суду першої інстанції позовної заяви, позивач сплатив судовий збір в розмірі 1921 грн. (а.с. 41). За подання апеляційної скарги позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2881,50 грн. (а.с. 111). Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог (заявлено вимоги на 127 407,84 грн., задоволено в розмірі 39 678,03 грн., що складає 31,14% від суми заявлених вимог), то з відповідача на користь позивача підлягає стягненню частина сплаченого судового збору у розмірі 598,20 грн. (1 921 грн. х 31,14%) за подачу позову до суду першої інстанції та 897,30 грн. за подачу апеляційної скарги (2 881,50 грн. х 31,14%), а разом 1495,50 грн. Враховуючи викладене, судове рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового про часткове задоволення позову. Керуючись ст.ст. 374, 376, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково. Заочне рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 02 грудня 2019 року скасувати. Позов акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково. Стягнути зі ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитом в розмірі 3 766,08 грн. та заборгованість по процентам за користування кредитом за період з 26 липня 2013 року по 30 червня 2017 року в розмірі 35 911,95 грн., а разом 39 678 (тридцять дев`ять тисяч шістсот сімдесят вісім) гривень 03 коп. Стягнути зі ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» судові витрати по сплаті судового збору за подачу позовної заяви та апеляційної скарги в сумі 1 495 (одна тисяча чотириста дев`яносто п`ять) гривень 50 коп. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до суду касаційної інстанції. Повний текст постанови складено 18 березня 2020 року. Судді В.М. Барков І.П. Мироненко Є.Є. Мальцева