Постанова 4855 № 758/12827/17

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 758/12827/17 Суддя (судді) першої інстанції: Ларіонова Н.М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 березня 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді: Собківа Я.М., суддів: Земляної Г.В., Костюк Л.О., за участю секретаря: Рагімової Т.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на додаткове рішення Подільського районного суду міста Києва від 28 лютого 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій протиправними та зобов`язання здійснити певні дії, - ВСТАНОВИВ: Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про постановлення додаткового рішення, в якому просить зобов`язати відповідача при здійсненні перерахунку та виплаті пенсії, із застосуванням показника середньої заробітної плати у галузях економіки за 2014-2016 р.р., підвищити її розмір на 15 відсотків розміру пенсії, обчисленого відповідно до ст.27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», мотивуючи тим, що з приводу даних вимог судом не було постановлено рішення. Додатковим Рішенням Подільського районного суду міста Києва від 28 лютого 2019 року адміністративний позов задоволено частково. Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (код ЄДРПОУ 22869069, адреса: м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) 640 грн. 00 коп. (шістсот сорок грн. 00 коп.) у відшкодування судових витрат, за рахунок відповідних бюджетних асигнувань. В іншій частині заяви - відмовити. Не погодившись із вказаним рішенням суду, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій скаржник просить скасувати додаткове рішення Подільського районного суду міста Києва від 28 лютого 2019 року в частині відмови у задоволенні позову та прийняти в цій частині нове, яким задовольнити її позовні вимоги. Апелянт мотивує свої вимоги тим, що судом першої інстанції неповністю з`ясовані обставини справи, порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, представника відповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 перебуває на обліку в Центральному об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві. З 09 жовтня 2004 року вона отримувала пенсію за вислугу років, призначену їй, як військовослужбовцю, відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". 23 серпня 2017 року позивач звернулася до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати за 2014-2016 роки та підвищення розміру пенсії на 15% відповідно до положень статей 29, 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Листом від 20.09.2017 року № 1435/С-1155 відповідач відмовив у задоволенні вказаної заяви вказуючи, що при переведенні позивача з одного виду пенсії на інший було правомірно застосовано показник середньої заробітної плати за 2007 р., оскільки пенсія за вислугу років була призначена в 2004 р. Вважаючи вищезазначені дії відповідача неправомірними, позивач звернулась до суду з позовом за захистом своїх охоронюваних законом прав та інтересів. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апелянта, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» за рахунок коштів Пенсійного фонду України в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов`язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв`язку з втратою годувальника. Згідно з приписами частини другої статті 40 цього ж Закону заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується ПФУ за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз 1 + Кз 2 + Кз 3 + ... + Кз); К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи. Частиною третьою статті 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами ПФУ. При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії. Аналіз наведених норм свідчить про те, що частиною третьою статті 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеної саме за цим Законом, на інший. Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Водночас, колегією суддів встановлено, що з 09.10.2004 року позивачу було призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», а за призначенням пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» позивач звернулася вперше. Апеляційний суд також звертає увагу на те, що з 31.08.2017 року виплату пенсії за вислугу років було припинено. Відповідачем, всупереч вимогам статті 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» не обґрунтовано, з яких мотивів при розрахунку пенсії позивача за віком, був застосований показник середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України, у тому числі в сільському господарстві за 2007 рік. Даний розрахунок відповідачем проведений неправомірно, оскільки позивач звернулась до нього із заявою про призначення іншої пенсії за іншим Законом. Посилання відповідача на ч.3 ст. 45 ЗАКОНУ УКРАЇНИ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» є помилковим, оскільки даним положенням регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеного саме за цим Законом, на інший. Аналогічні висновки викладені в постановах Верховного Суду України від 31.03.2015 року по справі №21-612а14 та від 09.06.2015 року по справі №21-550а15. Стосовно вимог позивача про зобов`язання відповідача підвищити розмір її пенсії на 15% розміру пенсії, обчисленого відповідно до ст. 27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з 23.08.2017 відповідно до ст. 29, 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням виплачених сум, апеляційний суд виходить з такого. За правилами абзацу першого частини першої статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (у редакції на час виникнення спірних правовідносин) особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років. Абзацом другим цієї ж правової норми передбачено, що до досягнення віку, встановленого абзацом першим цієї статті, право на пенсію за віком мають жінки 1961 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 57 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1958 року по 31 березня 1959 року. З наявної у справі копії паспорта позивача встановлено, що позивач народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , тому відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» позивач має право на призначення пенсії за віком за цим Законом по досягненню 58 років. Згідно з ч. 3 ст. 29 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» жінкам, які народилися у період по 31 грудня 1961 року, після виходу на пенсію встановлюється підвищення розміру пенсії, обчисленого відповідно до статті 27 цього Закону, в розмірі 2,5 відсотка за кожні шість місяців більш пізнього виходу на пенсію, починаючи з 55 років до досягнення ними 60-річного віку. Таким чином, на момент звернення до відповідача із вказаною заявою позивачу виповнилось повних 58 років, отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, щодо необхідності зобов`язати відповідача на підставі ч.3 ст. 29 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» підвищити пенсію позивача за віком на 15% розміру пенсії, обчисленої відповідно до ст. 27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», що відповідає віку жінки 58 років. Таку позицію підтримано Вищим адміністративним судом України в ухвалі від 30 квітня 2015 року у справі К/800/13363/15. Стаття 71 КАС України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. У той же час, ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України установлено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Відповідно до ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що порушення норм матеріального права призвели до помилкового вирішення справи, а тому рішення суду першої інстанції слід скасувати та прийняти в цій частині нове судове рішення, яким позовні вимоги про підвищення розміру пенсії на 15 відсотків розміру пенсії, обчисленого відповідно до ст.27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», та здійснити її виплату, починаючи з 23.08.2017 року задовольнити. Керуючись ст.ст. 308, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити. Додаткове рішення Подільського районного суду міста Києва від 28 лютого 2019 року в частині відмови у задоволенні позову про підвищення розміру пенсії на 15 відсотків розміру пенсії, обчисленого відповідно до ст.27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», та здійснити її виплату, починаючи з 23.08.2017 року - скасувати. Прийняти в цій частині нове судове рішення, яким позовні вимоги про підвищення розміру пенсії на 15 відсотків розміру пенсії, обчисленого відповідно до ст.27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», та здійснити її виплату, починаючи з 23.08.2017 року задовольнити. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві підвищити розмір пенсії на 15 відсотків розміру пенсії, обчисленого відповідно до ст.27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», та здійснити її виплату, починаючи з 23.08.2017 року. Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (ЄДРПОУ 42098368) судові витрати у розмірі 960 (дев`ятсот шістдесят) грн. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення буде виготовлено протягом п`яти днів. Головуючий суддя Собків Я.М. Суддя Земляна Г.В. Суддя Костюк Л.О. Повний текст постанови виготовлено - 18 березня 2020 року.