Постанова 4855 № 640/16781/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/16781/19 Головуючий у 1-й інстанції: Шейко Т.І. Суддя-доповідач: Василенко Я.М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 березня 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Василенка Я.М., суддів Кузьменка В.В., Шурка О.І., при секретарі Баглай О.Є., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної податкової служби на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.11.2019 у справі за адміністративним позовом приватного акціонерного товариства «Пиво-безалкогольний комбінат «Радомишль» до Офісу великих платників податків Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, - В С Т А Н О В И В: ПАТ «Пиво-безалкогольний комбінат «Радомишль» звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив: - визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків Державної податкової служби від 04.06.2019 № 0003951403. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.11.2019 позов задоволено. Не погоджуючись з вказаним рішенням Офіс великих платників податків Державної податкової служби звернулось із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення, як таке, що прийняте із порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав. З матеріалів справи вбачається, що Державною фіскальною службою України на підставі наказу від 11.04.2019 № 286 проведена фактична перевірка ПАТ «Пиво-безалкогольний комбінат «Радомишль» з питань додержання суб`єктами господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов`язковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями, тютюновими виробами та пального. За результатами фактичної перевірки ПАТ «Пиво-безалкогольний комбінат «Радомишль», які оформленні актом від 25.04.2019 № 22/12-01-02/05418365, Державною фіскальною службою України встановлено наступні порушення: - зберігання алкогольних напоїв вартістю 4 905 660, 22 грн. в місці зберігання не внесеному до Єдиного реєстру місць зберігання алкогольних напоїв, чим порушено вимоги частини 37 статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництв і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів»; - реалізація алкогольних напоїв на загальну суму 18 517 464, 53 грн. суб`єкту господарювання, у якого на момент реалізації відсутня будь-яка ліцензія на право оптової чи роздрібної торгівлі або експорту алкогольних напоїв, чим порушено частину 10 статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництв і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів»; - ПАТ «Пиво-безалкогольний комбінат «Радомишль» у лютому, серпні, вересні, листопаді, грудні 2018 року направлено на переробку пива в асортименті в кількості 8 360 345, 72 літра без сплати акцизного податку, чим порушено підпункт 213.3.4 пункту 213.3 статті 213 Податкового кодексу України; - ПАТ «Пиво-безалкогольний комбінат «Радомишль» в період з 01 січня 2018 року по 01 квітня 2019 року списано втрати пива (в ході дослідження, комплектації, зберігання та транспортування) загальною кількістю 33386,66 літрів, всупереч даних в актах інвентаризації станом на 01.07.2018, 01.01.2019 та 16.04.2019, де нестача пива в асортименті складає 0, чим порушено вимоги пункту 213.1 статті 213 Податкового кодексу України. Не погодившись з висновками акта перевірки позивач подав до Державної фіскальної служби України заперечення на вищезазначений акт. Рішенням Державної фіскальної служби України від 30.05.2019 №24789/6/99-99-12-01-02-15 висновки перевірки визнано правомірними. Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби прийнято податкове повідомлення-рішення від 04.06.2019 № 0003951403 про застосування штрафних санкцій за порушення законодавства у сфері виробництва та обігу алкогольних напоїв та тютюнових виробів в сумі 41 940 589, 28 грн., з яких штраф за роздрібну торгівлю без ліцензії - 37 034 929, 06 грн. та штраф за зберігання алкогольних напоїв у місцях зберігання, не внесених до Єдиного реєстру - 4 905 660, 22 грн. Не погодившись з вищезазначеним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до Державної фіскальної служби України зі скаргою. Рішенням Державної фіскальної служби України від 19.08.2019 № 39737/6/99-99-1106-01-25 скаргу позивача залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення без змін. Позивач вважаючи податкове повідомлення-рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, звернувся до суду першої інстанції з даним позовом. Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки воно прийнято на підставі безпідставних та помилкових висновків, викладених в акті за результатами фактичної перевірки. Апелянт у своїй скарзі зазначає, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України. Податкове повідомлення-рішення є обґрунтованим, оскільки у ході перевірки встановлено порушення вимог податкового законодавства, що свідчить про заниження позивачем податкових зобов`язань. Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції та вважає доводи апелянта безпідставними, враховуючи наступне. Згідно з пунктом 14.1.36 Податкового кодексу України (далі - ПК України) господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами. Підпунктом 14.1.4. пункту 14.1 статті 14 ПК України акцизний податок визначається як непрямий податок на споживання окремих видів товарів (продукції), визначених цим Кодексом як підакцизні, що включається до ціни таких товарів (продукції). Відповідно до підпункту 212.1.11 пункту 212.1 статті 212 ПК України, платником акцизного податку є особа - суб`єкт господарювання роздрібної торгівлі, яка здійснює реалізацію підакцизних товарів. Згідно з приписами пункту 215.1 статті 215 ПК України до підакцизних товарів належать: спирт етиловий та інші спиртові дистиляти, алкогольні напої, пиво; тютюнові вироби, тютюн та промислові замінники тютюну; пальне; автомобілі легкові, кузови до них, причепи та напівпричепи, мотоцикли, транспортні засоби, призначені для перевезення 10 осіб і більше, транспортні засоби для перевезення вантажів; електрична енергія. Підпунктом 213.1.9 пункту 213.1 статті 213 ПК України об`єктами оподаткування акцизним податком є операції з реалізації суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів. Як визначено підпунктом 214.1.4 пункту 214.1 статті 214 ПК України базою оподаткування у разі обчислення податку із застосуванням адвалерних ставок - є вартість (з податком на додану вартість) підакцизних товарів, що реалізовані відповідно до підпункту 213.1.9 пункту 213.1 статті 213 цього Кодексу. Положеннями абзацу 2 підпункту 14.1.212 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що реалізацією суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів є продаж пива, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюну та промислових замінників тютюну, товарів, зазначених у підпункті 215.3.4 пункту 215.3 статті 215 цього Кодексу, безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків. Аналіз наведених законодавчих приписів свідчить по те, що операція з реалізації суб`єктом господарювання підакцизних товарів є об`єктом оподаткування акцизним збором в розумінні підпункту 213.1.9 пункту 213.1 статті 213 ПК України, якщо суб`єктом здійснюється продаж підакцизних товарів безпосередньо громадянам або іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання, тобто роздрібна торгівля. Апелянт посилається на визначення «роздрібна торгівля», наведене в ДСТУ 4303:2004 «Роздрібна та оптова торгівля. Терміни та визначення понять». Колегія суддів зазначає, що вказаний стандарт роз`яснює як термін «роздрібна торгівля», так і термін «оптова торгівля». Зокрема, роздрібна торгівля це вид економічної діяльності в сфері товарообігу, що охоплює купівлю-продаж товарів кінцевому споживачеві та надання йому торговельних послуг. У свою чергу, оптовою торгівлею є купівля-продаж товарів за договорами постачання партіями для їх наступного продажу кінцевому споживачу через роздрібну торгівлю або для виробничого використання (пункт 4.5). Також, датою виникнення податкових зобов`язань щодо реалізації суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів є дата здійснення розрахункової операції відповідно до Закону України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг». Відповідно до пункту 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» суб`єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов`язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг). У підпунктах 1, 3, 5 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. Відповідно до абзацу 4 статті 2 зазначеного Закону розрахункова операція - приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця. З наведеними положеннями узгоджуються приписи Порядку заповнення та подання декларації акцизного податку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 23.01.2015 № 14, відповідно до якого додаток 6 «Розрахунок суми акцизного податку з реалізації суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів» до декларації акцизного податку заповнюється в такому порядку: графа 3 - загальна вартість (з податком на додану вартість) реалізованих підакцизних товарів у роздрібній торговельній мережі та у мережі громадського харчування споживачам незалежно від форми розрахунків; графа 4 - вартість (з податком на додану вартість) реалізованих підакцизних товарів у роздрібній торговельній мережі споживачам незалежно від форми розрахунків для їх комерційного використання, тобто для подальшої реалізації кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання; у графі 5 Вартість підакцизних товарів до оподаткування, грн. (гр. 3 - гр. 4) вказується різниця між графами З та 4 цього розрахунку. Отже, законодавець окремою графою виділив вартість підакцизних товарів, реалізованих в роздрібній торговельній мережі, та для комерційного використання, які не входять до бази оподаткування акцизним податком. У відповідності до статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР (надалі - Закон № 481/95-BP) роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами може здійснюватися суб`єктами господарювання всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій. Згідно з абзацом 5 статті 17 Закону № 481/95-BP до суб`єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі оптової (включаючи імпорт та експорт) і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами без наявності ліцензій - 200 відсотків вартості отриманої партії товару, але не менше 17000 гривень. За правилами статті 15 «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями і тютюновими виробами видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади в містах, районах, районах у містах Києві та Севастополі за місцем торгівлі суб`єкта господарювання терміном на один рік і підлягають обов`язковій реєстрації в органі доходів і зборів, а у сільській місцевості - і в органах місцевого самоврядування за місцем торгівлі суб`єкта господарювання. З системного аналізу вказаних норм законодавства вбачається, що застосування до особи фінансових санкцій за роздрібну торгівлю спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами без наявності ліцензій, прямо пов`язане із встановленням факту продажу таких підакцизних товарів, виходячи з визначення поняття роздрібної торгівлі. Як вірно було встановлено судом першої інстанції, у перевіряємому періоді позивач здійснив оптовий продаж пива товариству з обмеженою відповідальністю «Синергія». Так, продаж пива товариству з обмеженою відповідальністю «Синергія» здійснено на підставі договору поставки № 020618 від 02.06.2018 на загальну суму 18 517 464, 53 грн., що підтверджується видатковими накладними та випискою по рахунку позивача. При цьому, надані первинні документи складені у відповідності до вимог Податкового кодексу України та Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999, тобто відповідають вимогам чинного законодавства щодо надання документу юридичної сили і доказовості. Таким чином, кваліфікуючою ознакою договору поставки, який укладається між суб`єктами господарювання є те, що товар придбавається покупцем з метою використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням. Колегія суддів звертає увагу, що як на підставу своїх висновків щодо роздрібної торгівлі підакцизними товарами відповідач послався на ту обставину, що на час перевірки та на час укладення договору поставки з товариством з обмеженою відповідальністю «Синергія», останнє не мало відповідної ліцензії на право здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями. Як уже було зазначено вище, відповідно до підпункту 14.1.212 пункту 14.1 статті 14 ПК України реалізація суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів це продаж пива, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюну та промислових замінників тютюну, товарів, зазначених у підпункті 215.3.4 пункту 215.3 статті 215 цього Кодексу, безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших суб`єктах господарювання громадського харчування. Таким чином, обов`язковою умовою реалізації суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів є передача цих товарів безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків. Національний стандарт України ДСТУ 4303:2004 «Роздрібна та оптова торгівля. Терміни та визначення понять», затверджений наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 05 липня 2004 року №130, надає визначення поняттям роздрібної та оптової торгівлі. Роздрібна торгівля - це вид економічної діяльності в сфері товарообігу, що охоплює купівлю-продаж товарів кінцевому споживачеві та надання йому торговельних послуг. Оптова торгівля - це вид економічної діяльності в сфері товарообігу, що охоплює купівлю-продаж товарів за договорами поставки партіями для подальшого їх продажу кінцевому споживачеві через роздрібну торгівлю або для виробничого споживання та надавання пов`язаних із цим послуг. Відповідно до ДСТУ 3993-2000 «Товарознавство» партія товару - це певна кількість товарів одного або декількох найменувань, закуплених, відвантажених або отриманих одночасно за одним товаросупровідним документом. Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Таким чином, кваліфікуючою ознакою договору поставки, який укладається між суб`єктами господарювання, є те, що товар придбавається покупцем з метою використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням. Між позивачем та його контрагентом були укладені договори поставки і продукція, як вбачається із видаткових накладних та інших товаро-супровідних документів, передавалась партіями для використання саме у підприємницькій діяльності контрагента. Колегія суддів зауважує, що застосування до особи фінансових санкцій за роздрібну торгівлю спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами без наявності ліцензій, прямо пов`язане із встановленням факту продажу таких підакцизних товарів, виходячи з визначення поняття роздрібної торгівлі. При цьому, колегія суддів звертає увагу, що стосовно товариства з обмеженою відповідальністю «Синергія» податковий орган будь-яких контролюючих заходів не проводив, а дійшов висновку про вищевказане порушення лише на підставі відсутності у останнього ліцензії на роздрібну торгівлю. В той же час, станом на час проведення перевірки товариством з обмеженою відповідальністю «Синергія» вживались заходи для отримання відповідної ліцензії, яка власне і отримана ним 11.06.2018. Крім того, колегія суддів зауважує, що з індивідуальної податкової консультації Державної фіскальної служби від 04.09.2018 № 3827/6/99-99-12-01-01-15/ІПК вбачається, що чинними нормативно правовими актами у сфері виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів не передбачений обов`язок перевіряти наявність у контрагента ліцензії на відповідний вид діяльності. Виходячи з викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що відповідач дійшов помилкового висновку про реалізацію товариству з обмеженою відповідальністю «Синергія» пива, як роздрібний продаж підакцизних товарів, які підлягають акцизному оподаткуванню, а тому викладені в акті перевірки від 25.04.2019 № 22/12-01-02/05418365 доводи та висновки про порушення позивачем частин 10, 14 статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» є безпідставними. Щодо порушення стосовно місця зберігання продукції, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до статті 1 Закону № 481/95-BP місце зберігання визначено як місце, яке використовується для зберігання спирту, або приміщення, яке використовується для зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, відомості про місцезнаходження якого внесені до Єдиного державного реєстру місць зберігання. Згідно із частиною 35 статті 15 Закону № 481/95-ВР зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів здійснюється в місцях зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, внесених до Єдиного реєстру, незалежно від того, кому належить таке місце зберігання, або того, за заявою якого суб`єкта господарювання таке місце зберігання було внесено до Єдиного реєстру. Порядок ведення Єдиного державного реєстру місць зберігання затверджено наказом Державної податкової адміністрації України від 28 травня 2002 року №251 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 15 червня 2002 року №670/6958. Пунктом 1.1 цього Порядку визначено, що Єдиний державний реєстр місць зберігання (далі - Єдиний реєстр) - це перелік місць, що використовуються для зберігання спирту, та приміщень, що використовуються для зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, який містить відомості про місцезнаходження місць зберігання та відомості про заявників. Відповідно до пункту 2.1 Порядку до Єдиного реєстру вносяться: місця зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів; місця зберігання спирту суб`єктів підприємницької діяльності - виробників спирту та алкогольних напоїв; місця зберігання спирту суб`єктів підприємницької діяльності, які отримують спирт для забезпечення виробничих та інших потреб, якщо його кількість перевищує 100 декалітрів на квартал. За змістом частин 36, 37 статті 15 Закону № 481/95-ВР внесення даних до Єдиного реєстру проводиться на підставі заяви суб`єкта господарювання з обов`язковим зазначенням місцезнаходження місця зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, а також: для юридичних осіб - найменування, місцезнаходження, коду Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців; для фізичних осіб-підприємців - прізвища, імені, по батькові, місця проживання, номера свідоцтва про державну реєстрацію суб`єкта господарювання. До заяви подаються нотаріально засвідчена копія ліцензії на відповідний вид діяльності, виданої заявнику, та документ, що підтверджує право користування цим приміщенням. Метою такого правового регулювання відносин із зберігання алкогольних напоїв є забезпечення контролю за їх обігом, адже нарівні з місцями виробництва алкогольних напоїв, які вказуються у ліцензіях на право здійснення відповідних видів діяльності, законодавець запровадив реєстрацію місця зберігання алкогольних напоїв у Єдиному державному реєстрі. В той же час, наведені законодавчі положення не дають підстави для висновку про те, що до зазначеного Реєстру підлягають включенню місця виробництва алкогольних напоїв, за якими розташовуються виробничі потужності підприємства для здійснення відповідного виду господарської діяльності. Наявність оптових партій алкогольних виробів за місцем їх виробництва, що обумовлюється особливістю виробничого процесу, не дає підстави для кваліфікації такого місця, як місця зберігання у розумінні статті 1 Закону № 481/95-ВР. Відповідно до витягу з ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань основним видом діяльності позивача є 11.05 Виробництво пива. Приміщення за адресою: Житомирська область, м. Радомишль, вулиця Микгород, будинок 71, зазначене в ліцензії як місце провадження діяльності позивача. Вказане приміщення, за період встановленого порушення, використовувалось позивачем виключно для виробничого процесу з виготовлення пива. Як вірно було встановлено судом першої інстанції, уповноваженими особами контролюючого органу виявлено продукцію - пиво, в асортименті, що зберігається не в спеціально відведеному (зареєстрованому) місці, внесеному до Єдиного реєстру. Водночас, дана продукція (пиво) вироблена 18.04.2019, тобто в день, коли фактично перевіркою виявлено даний факт. При цьому, дані партії товарів об`єктивно, в силу виробничого процесу і технологічного процесу переміщення, ще не могли бути перевезенні до логістичного центру, в якому зберігається готова продукція і який внесений до Єдиного реєстру місць зберігання за адресою: Житомирська область, м. Радомишль, вулиця Микгород, будинок 90-а. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що фіскальним органом неправомірно застосовані штрафні (фінансові) санкції, згідно абзацу 11 частини 2 статті 17, частини 27 статті 15 Закону № 481/95-ВР, з огляду на наявність у виробничому приміщенні суб`єкта господарювання виробленої алкогольної продукції (пива), наявність якої обумовлена особливостями виробничого процесу. З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про протиправність прийняття Офісом великих платників податків Державної податкової служби оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 04.06.2019 № 0003951403 та наявність підстав для його скасування, що вірно встановлено судом першої інстанції. При цьому, аргументи апеляційної скарги відповідача є безпідставними та необґрунтованими, носять формальний характер і не ґрунтуються ні на фактичних обставинах, ні на вимогах закону та спростовуються матеріалами справи. Крім того, апеляційна скарга не містить посилань на обставини, передбачені статтями 317-319 КАС України, за яких рішення суду підлягає скасуванню. Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції. Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 316 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 244, 250, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної податкової служби залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.11.2019 - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328-331 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий: Василенко Я.М. Судді: Кузьменко В.В. Шурко О.І. Повний текст постанови виготовлений 16.03.2020.