Постанова 4857 № 1.380.2019.004972

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 березня 2020 рокуЛьвівСправа № 1.380.2019.004972 пров. № А/857/1531/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого-судді Курильця А.Р., суддів Кушнерика М.П., Мікули О.І., з участю секретаря Михальської М.Р., позивача ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання вчинити дії,- суддя в 1-й інстанції - Сакалош В.М., час ухвалення рішення 24.12.2019 року, місце ухвалення рішення м. Львів, дата складання повного тексту рішення 24.12.2019 року, в с т а н о в и в : У вересні 2019 року ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі відповідач) про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язати відповідача провести нарахування та виплату позивачу суми, що становить різницю між виплаченою та належною до виплати суму довічного грошового утримання за період з 04.12.2018 року по 31.12.2018 року на підставі рішення Конституційного Суду України від 04.12.2018 року № 11-р з врахуванням даних довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного грошового утримання судді у відставці № 07.20/457 від 26.12.2018 року; провести перерахунок та виплату позивачу недоплаченої суми довічного грошового утримання судді за період з 01.01.2019 року по 31.01.2019 року з врахуванням даних довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці № 07.20/24/2019 від 29.01.2019 року; провести перерахунок та виплату позивачу суми довічного грошового утримання судді у відставці з 01.01.2019 року з урахуванням суми матеріальної допомоги на оздоровлення у розмірі посадового окладу судді на відповідній посаді, згідно даних довідки № 07.20/24/2019 від 29.01.2019 року. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2019 року позов задоволено. Не погоджуючись з таким рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, та невстановлення всіх обставин справи, просить оскаржуване рішення скасувати і прийняти нове про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що до суддівської винагороди, з якої обчислюється щомісячне довічне грошове утримання, не входить матеріальна допомога на оздоровлення, а тому вимоги позивача є безпідставними. Крім того, перерахунок грошового утримання позивача на підставі наданих довідок проведено відповідно до вимог чинного законодавства з першого числа місяця, наступного за місяцем, у якому змінились розміри складових суддівської винагороди. Позивачка в судовому засіданні апеляційну скаргу заперечила, просить рішення суду першої інстанції залишити без змін. Представник відповідача в судове засідання на виклик суду не з`явився, хоча належним чином був повідомлений про місце та час розгляду справи, і оскільки явка відповідача в суді апеляційної інстанції не є обов`язковою, колегія суддів вважає можливим розглянути дану справу у їхній відсутності. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивачки, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступного. Судом встановлено, що позивач є суддею у відставці, що підтверджується посвідченням № 01980. Зі штату Апеляційного суду Львівської області її було виведено наказом голови суду від 22.09.2016 року № 48-к. Стаж роботи на посаді судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 90% грошового утримання діючого судді становить 29 років 3 місяці 1 день. Нарахування та виплата довічного грошового утримання судді, проводиться з 23.09.2016 року на умовах Закону України «Про судоустрій та статус суддів». Рішенням Конституційного Суду України від 04.12.2018 року № 11-р визнано неконституційними положення ч. 3 ст. 133 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» від 07.07.2010 року № 2454-УІ в редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» від 12.02.2015 року № 192-УІІ та регламентовано застосування цієї норми в первинній редакції. 27.12.2018 року позивач зверталася до відповідача із заявою про проведення перерахунку довічного грошового утримання на підставі довідки № 07.20/457 від 26.12.2018 року виданої Апеляційним судом Львівської області, про суддівську винагороду для обчислення щомісячного грошового утримання судді станом на 04.12.2018 року з посиланням на рішення Конституційного Суду України від 04.12.2018 року № 11-р/2018. 29.01.2019 року позивач зверталася до відповідача із заявою про проведення їй перерахунку суми грошового утримання судді на підставі довідки № 07.20/24/2019 від 29.01.2019 року, виданої Львівським апеляційним судом, про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 01.01.2019 року. 20.03.2019 року позивач звернулася до відповідача із заявою, у якій просила надати їй інформацію про причини не надання відповіді на звернення у формі заяви від 26.07.2018 року за вх. № 35921-20; повідомити про те, які дані враховані при проведенні перерахунку та з якого часу такий проведено. Листом від 18.04.2019 року № 1534/Г-20/07.05-06 відповідач повідомив позивача, що перерахунки було проведено, з поміж іншого, з 01.01.2019 року на підставі довідки від 26.12.2018 року № 07.20/457 та з 01.02.2019 року на підставі довідки від 29.01.2019 року № 07.20/24/2019. Щодо проведення перерахунку на підставі довідки від 09.07.2018 року № 07.20/185/2018, зазначено, що оскільки у ній означена сума суддівської винагороди з урахуванням розміру чинного щомісячного грошового утримання судді Апеляційного суду Львівської області на відповідній посаді, який пройшов кваліфікаційне оцінювання, проводити перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до цієї довідки немає підстав. 09.07.2019 року позивач звернулася із заявою до відповідача у якій просила провести донарахування та виплату довічного грошового утримання згідно наданих довідок про грошове утримання судді за відповідні періоди, відповідно з днів виникнення права на такий перерахунок, а саме з 04.12.2018 року та 01.01.2019 року. 10.07.2019 позивач звернулася із заявою до відповідача у якій просила здійснити перерахунок та виплату довічного грошового утримання за період з 01.01.2018 року по 31.07.2018 року з врахуванням судового рішення від 15.02.2019 року Львівського окружного адміністративного суду, яке залишене в силі судом апеляційної інстанції. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 15.02.2019 року, залишеним в силі постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13.06.2019 року у справі № 1.380.2019.000169, зокрема було зобов`язано відповідача провести нарахування та виплату суми, що становить різницю між виплаченою та належною до виплати суми довічного грошового утримання позивача за період з 01.01.2018 року по 31.07.2018 року, обраховану з врахуванням складових суддівської винагороди станом на 01.01.2018 року судді на відповідній посаді згідно довідки від 09.08.2018 року № 07.20/342: посадового окладу, надбавки за вислугу років, матеріальної допомоги на оздоровлення до щорічної відпустки, з врахуванням якої провести перерахунок довічного грошового утримання з 01.08.2018 року. Листом від 18.07.2019 року № 3253/3494/г-20/11.06.06 відповідач повідомив позивача, що органи Пенсійного фонду діють в межах своїх повноважень та чинних нормативно правових актів, у відповідності до яких перерахунок щомісячного грошового утримання судді у відставці здійснюється з 1 січня 2019 року та з 1 лютого 2019 року. Згідно ст. 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII (далі - Закон № 1402) судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. Водночас, суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. Щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді. У разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання. В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 року № 2453-VI (далі Закон № 2453). За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону. Отже, Законом № 1402 виділено дві категорії суддів - судді, які пройшли та не пройшли кваліфікаційного оцінювання, внаслідок чого на сьогоднішній день питання розміру суддівської винагороди та щомісячного довічного грошового утримання регулюється двома законами: Законом № 1402 - для суддів, які пройшли кваліфікаційне оцінювання та Законом № 2453 - для суддів, які не пройшли кваліфікаційного оцінювання. Позивач вийшла у відставку після набрання чинності Законом № 1402, проте права на отримання щомісячного довічного грошового утримання за цим Законом не набула, тому розмір її щомісячного довічного грошового утримання має обчислюватися відповідно до положень Закону № 2453. Відповідно до ст. 133 Закону № 2453 суддівська винагорода регулюється цим Законом, Законом України "Про Конституційний Суд України" та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами. Рішенням Конституційного Суду № 11-р/2018 від 04.12.2018 року визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення ч. 3 ст. 133 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 року № 2453-VI у редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» від 12.02.2015 року № 192-VIII. Це положення підлягає застосуванню у його первинній редакції, а саме: «Посадовий оклад судді місцевого суду встановлюється у розмірі 15 мінімальних заробітних плат, визначених законом, що запроваджується поетапно: з 1 січня 2011 року - 6 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2012 року - 8 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2013 року - 10 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2014 року - 12 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2015 року - 15 мінімальних заробітних плат». Положення ч. 3 ст. 133 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 року № 2453-VІ у редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» від 12.02.2015 року № 192-VІII, які визнані неконституційними п. 1 резолютивної частини цього Рішення, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, тобто з 04.12.2018 року. Саме з вказаної дати у позивача виникло право на перерахунок призначеного грошового утримання. У зв`язку зі збільшенням розміру мінімальної заробітної плати з 01.01.2019 року позивачу видано нову довідку для проведення перерахунку грошового утримання. Такий перерахунок здійснено відповідачем з 01.02.2019 року. При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що право позивача на перерахунок грошового утримання сторонами не заперечується та такі перерахунки вже здійснено відповідачем з 01.01.2019 року та з 01.02.2019 року на підставі наданих позивачем довідок. Проте, спір між сторонами виник щодо дати, з якої такий перерахунок повинен бути здійснений та те, що при проведенні перерахунку у зв`язку зі зміною розміру мінімальної заробітної плати з 01.01.2019 року відповідачем не враховано одну із складових суддівської винагороди, сума якої вказана у довідці, а саме матеріальної допомоги на оздоровлення до щорічної відпуски з урахуванням якої виплачувалось довічне грошове утримання до 01.01.2019 року. Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2019 року становить 1921 гривня. Отже, з 01.01.2019 року посадовий оклад суддів встановлюється, виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб 1921 гривня. Зважаючи на те, що з 01.01.2019 року було підвищено розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, як наслідок, підвищилась заробітна плата судді - грошове утримання судді, який працює на відповідній посаді, а тому у позивача виникло право на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці по заробітній платі також з 01.01.2019 року. Порядок подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, затв. постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.01.2008 року № 3-1, на який посилається відповідач, визначає процедуру перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді. Пунктом 4 розділу ІІ цього Порядку визначено, що перерахунок щомісячного довічного утримання проводиться з 01 числа місяця, наступного за місяцем, у якому змінилися розміри складових суддівської винагороди судді, який працює за відповідною посадою. Водночас, норми, яка б передбачала необхідність проведення перерахунку щомісячного довічного утримання з 1 числа місяця, наступного за місяцем, у якому змінились розміри складових суддівської винагороди судді, який працює за відповідною посадою, не передбачено ні Законом № 2453, ні Законом № 1402. За таких обставин, колегія суддів вважає правильними висновки суду першої інстанції про те, що відповідачем протиправно не проведено перерахунок позивачу щомісячного довічного грошового утримання з 01.01.2019 року. Щодо необхідності врахування матеріальної допомоги при перерахунку грошового утримання колегія суддів враховує, що постановою Шевченківського районного суду м. Львова від 24.11.2017 року, залишеною без змін постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 08.02.2018 року дії відповідача щодо відмови при перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці врахувати матеріальну допомогу на оздоровлення визнано протиправними (а.с. 30-43). Неврахування позивачу матеріальної допомоги на оздоровлення при перерахунку грошового утримання повторно визнавалось протиправним рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 15.02.2019 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13.06.2019 року (а.с. 44-53). Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (ч. 4 ст. 78 КАС України). Таким чином, твердження відповідача що на виконання рішення суду позивачу вже проведено перерахунок грошового утримання з врахуванням матеріальної допомоги та в подальшому така враховуватись не має, не відповідають нормам чинного законодавства. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні не спростовуються і підстав для його скасування немає. Враховуючи вищевикладене, апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін. Керуючись ст.ст. 308,315,316,321,322,325,328,329 КАС України, суд, - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2019 року у справі № 1.380.2019.004972 без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного суду лише з підстав, визначених ст.328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя А. Р. Курилець судді М. П. Кушнерик О. І. Мікула Повне судове рішення складено 18 березня 2020