Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 520/10005/19

від 11.03.2020НЕ ВЕРХОВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 березня 2020 р.Справа № 520/10005/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Сіренко О.І., Суддів: Калиновського В.А. , Кононенко З.О. , за участю секретаря судового засідання Ковальчук А.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Новий Стиль" на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.11.2019 року, головуючий суддя І інстанції: Спірідонов М.О., повний текст складено 25.11.19 року по справі № 520/10005/19 за позовом Приватного акціонерного товариства "Новий Стиль" до Харківської митниці Державної фіскальної служби про скасування рішення, ВСТАНОВИВ: Позивач, Приватне акціонерне товариство "НОВИЙ СТИЛЬ", звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Харківської митниці ДФС, в якому просить суд скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA807000/2019/001843/2 від 26.03.2019 року, що прийнято відносно товару 1/1. В обґрунтування позову зазначив, що рішення про коригування митної вартості товарів № UA807000/2019/001843/2 від 26.03.2019 року, що прийнято відносно товару 1/1 є незаконним та таким, що винесено з порушенням норм чинного законодавства України, а тому підлягає скасуванню. 20 листопада 2019 року рішенням Харківського окружного адміністративного суду в задоволенні адміністративного позову Приватного акціонерного товариства "НОВИЙ СТИЛЬ" до Харківської митниці ДФС про скасування рішення відмовлено. В апеляційній скарзі позивач просить рішення суду першої інстанції скасувати, прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказав на те, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання. Зазначив, що у митного органу були відсутні підстави щодо витребовування додаткових документів, оскільки до митного оформлення позивачем були надані всі необхідні документи, що підтверджують заявлену митну вартість. Також, вказав на те, що запит митного органу про надання додаткових документів не конкретизований. Зауважив, що декларант не може самостійно, на власний розсуд, обирати резервний метод визначення митної вартості. Стверджує, що випуск товару у вільний обіг під гарантію відрізняється від випуску товару у вільний обіг лише способом оплати та заповнення граф митної декларації. Отже, посилаючись на викладені доводи вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції є необгрунтованим, так як судом не надано аргументованої оцінки всім доказам, тому вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню. В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник позивача, наполягаючи на порушенні судом першої інстанції, при прийнятті рішення, норм матеріального права, просив скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову, якою задовольнити позов, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі. Представник відповідача в судовому засіданні, наполягаючи на законності та обгрунтованості рішення суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду, 25.03.2019 особою, уповноваженою позивачем - ПрАТ «Новий Стиль» на декларування товарів до митного поста «Харків-центральний» Харківської митниці ДФС була подана до митного оформлення в митному режимі «імпорт» електронна митна декларація ІМ40ДЕ №UA807170/2019/0017374 на промислові товари, а саме:

1. «Поліамідсклонаповнений чорний (марка ПА СВ30-А-У) 5000,0 кг. Полімер чорного кольору у первинній формі (гранули по 2-5 мм). ТУ 2243-24-59036393-2014. Поліамід армований скловолокном, з вмістом неорганічного наповнювача (мінеральних волокон) у кількості 30 %. Використовується при виробництві пластикових частин меблів. Виробник: ТОВ «ПОЛІКОМПОЗИТ». Країна виробництва: RU. Торгівельна марка: немає даних.

2. Місінь - 5 8А/5» (далі - товар МІ).

2. «СКЛЕЙКА К-С SAMBA RU PACK - 320 шт. Клеєні вироби з березового шпону, кожний лист завтовшки не більше 6 мм. Виробник: ТОВ «РАДОМ». Країна виробництва: RU. Торгівельна марка: немає даних.

2. Місць - 2 8А/2» (далі - товар №2).

3. «Стілець поворотний PRESTIGE GTP - 1 шт. Меблі офісні для сидіння, оббиті тканиною, які обертаються з регульованою висотою, каркас з недорогоцінних металів. Виробник: ТОВ «РАДОМ». Країна виробництва: RU. Торгівельна марка: немає даних.

2. Місць - 1 СТ/1» (далі - товар №3).

4. «ПІАСТРА MET. PRESTIGE 2-1 шт. Металеві частини меблів для сидіння. Виробник: ТОВ «РАДОМ». Країна виробництва: RU. Торгівельна марка: немає даних.

2. Місць 1 СТ/1» (далі товар №4). Також судом встановлено, що зазначений товар надійшов на адресу AT «Новий Стиль» за зовнішньоекономічною угодою - Контракт № 27072017 від 27.07.2017, укладеною з контрагентом - ТОВ «РАДОМ» Росія. Відповідно до відомостей граф 8 та 9 вказаної ЕМД одержувач/імпортер та особа відповідальна за фінансове врегулювання: AT «Новий Стиль». Митна вартість товарів, заявлених до митного оформлення, була обчислена за основним методом та визначена на рівні 193087,26 грн., що підтверджується відомостями графи 12 ЕМД. Разом з вищевказаною ЕМД, особою, уповноваженою ПрАТ «НОВИЙ СТИЛЬ» на декларування товарів були надані, зокрема, наступні документи, зазначені в графі 44: - за кодом « 0380» - рахунок-фактура СА2964 від 21.03.2019; - за кодом « 0730» - автотранспортна накладна №062062 від 21.03.2019; - за кодом «d0787» - навантажувальний документ № S CA2964 від 21.03.2019; - за кодом « 0862» - декларація про походження товару СА2964 від 21.03.2019; - за кодом «d3007» - довідка про транспортні витрати б/н від 21.03.2019; - за кодом «m3016» - висновок про вартісні характеристики товар підготовлений спеціалізованою експертною організацією - звіт про оцінку майна № 17/01/2019/04; - за кодом «m4100» - зоінішньоекономічний договір № 27072017 від 27.07.2017; - за кодом «m4301» - договір про перевезення № 27072017 від 27.07.2017; - за кодом « 5509» - інформація про позитивні результати державних видів контролю № 3917565 від 25.03.2019; - за кодом « 9000» - висновок СЕС від 23.07.2015; - за кодом «d9000» - лист ПрАТ «Новий Стиль» щодо недоцільності страхування від 25.03.2019; - за кодом « 9000» - паспорт якості від 01.01.2019; - за кодом «d9000» - прайс-лист експерта від 09.01.2019 року; - за кодом «d9610» - копія митної декларації країни відправлення № 10013160/210319/0067030 від 21.03.2019. Харківською митницею ДФС за результатом аналізу та співставлень вказаних документів було встановлено наступне:

1. Задекларований рівень митної вартості товарів №№1,3,4 нижче, ніж рівень митної вартості на подібні товари, оформлені в митному відношенні іншими митницями ДФС раніше, а саме: - за ЕМД №UA807170/2019/017374 від 25.03.2019 визначена декларантом митна вартість становить товару №1- становить 1,297982 USD, в той час, коли за ЕМД UA807170/2019/007882 від 11.02.2019 митне, оформлення подібного товару здійснене за ціною - 3,08 USD; - за ЕМД UA807170/2019/012159 від 26.02.2019 - 3,09 USD; за ЕМД UA807170/2019/012755 від 28.02.2019 - ЗД 6 USD. По товару № 3: митна вартість, обчислена декларантом становить 1,436857 USD, в той час, коли за ЕМД UA100010/2019/311875 від 04.02.2019 - 4,01 USD; - ЕМД UA3 05200/2019/017916 від 13.03.2019 -6,85 USD; - ЕМД UA209180/2019/006089 від 04.02.2019 -6,57 USD. По товару № 4: митна вартість, обчислена декларантом становить 1,110718 USD, в той час, коли за ЕМД UA305180/2019/008321 від 12.03.2019 - 4,00 USD; - ЕМД UA10001/2019/323111 від 12.03.2019- 4,0049 USD, що підтверджується принт-скрини АСМО Інспектор щодо рівня цін по ЦБД, наявними в матеріалах справи. Відповідно до ч.1 ст.31 МКУ проведення передбачених цим Кодексом митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється з використанням інформаційних технологій, у тому числі заснованих на інформаційних, телекомунікаційних та інформаційно-телекомунікаційних системах, і засобів їх забезпечення, що функціонують на національному та/або міжнародному рівні. Частиною 3 вказаної статті передбачено, що у державній митній справі можуть застосовуватися інформаційні, телекомунікаційні та інформаційно-телекомунікаційні системи і засоби їх забезпечення, розроблені, виготовлені або придбані органами доходів і зборів. Відповідно до ч.5 ст.31 МКУ можливість використання для здійснення державної митної справи інформаційних, телекомунікаційних та інформаційно-гелекомунікаційних систем і засобів їх забезпечення, а також порядок і умови їх застосування визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Положенням про ЄАІС, затвердженим наказом Державної митної служби України №1341 від 04.11.2010, встановлено, що ЄАІС це багатофункціональна інтегрована автоматизована система, що забезпечує інформаційну підтримку та супроводження митної справи в Україні і становить сукупність кількох взаємопов`язаних інформаційних систем. Згідно з розділом 5 "Джерела довідкової інформації, які можуть бути використані під час роботи з аналізу, виявлення та оцінки ризиків" Методичних рекомендацій, в якості джерела інформації під час робіт з аналізу, виявлення та оцінки ризиків можуть використовуватися, зокрема, спеціалізовані програмно-інформаційні комплекси ЄАІС. Згідно з ч.4 ст.58 МКУ митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Частина 5 ст.58 МКУ дає визначення словосполучення «ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті» - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця. Перелік документів, які мають подаватися декларантом в підтвердження заявленої митної вартості товарів, визначено ч.2 ст.53 МКУ, зокрема, це: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій ст. 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт), або документ, який його замінює та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалось страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Матеріалами справи підтверджено, що відповідно до пп.2.2, 2.11, 2.12 п.2 розділу 2 Методичних рекомендацій посадовою особою митниці було здійснено перевірку документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, вивчення маршруту транспортування товарів та перевірки достовірності декларування витрат на транспортування, та перевірку наявності ознак підробки документів, які підтверджують митну вартість, та наявності розбіжностей у документах, наданих декларантом, за результатами якої було встановлено наступне. Відповідно до п.3.1.1 Контракту товар поставляється позивачу на умовах «FCA», при цьому п.12.6 Контракту встановлено, що при його тлумаченні мають силу правила ІНКОТЕРМС-2010 в редакції 2010 року. Додатком №52 від 21.03.2019 до Контракту та рахунком-фактурою №СА2964 від 21.03.2019 також передбачені умови поставки «FCА Шебекіно». Колегія суддів вказує на те, що до документів, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення, які відповідно до ч.1 ст. 53 МКУ мають подаватись декларантом до органу доходів і зборів одночасно з митною декларацією, відносяться, зокрема, документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості (п.1 ч.2 ст.53 МКУ) та транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (п.6 ч.2 ст.53 МКУ). Враховуючи положення п.5 ч.10 ст.58 МКУ складовими митної вартості товару, які, зважаючи на умови поставки «FCA», повинні при розрахунку митної вартості товару додаватись до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари є, зокрема, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України. Матеріалами справи підтверджено, що разом з ЕМД №UA807170/2019/017374 від 25.03.2019 декларантом до Харківської митниці ДФС були надані наступні транспортні (перевізні) документи, а саме: - автотранспортна накладна CMR А №062062; - навантажувальний документ № S СА 2964; - довідка про транспортні витрати б/н від 21.03.2019; - заявка на перевезення вантажу від 20.03.2019. Таким чином, документами, наданими декларантом до митниці разом з ЕМД №UA807170/2019/017374 від 25.03.2019 на підтвердження заявленого розміру витрат на транспортування товару до місця ввезення на митну територію України, є довідка про транспортні витрати №2 від 14.01.2019 та заявка на перевезення вантажу від 20.03.2019. Проте, колегія суддів вказує на те, що зазначені документи не можуть бути визнані документами, що належним чином підтверджують числове значення складової митної вартості, передбаченої п.5 ч.10 ст.58 МКУ - витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, з огляду на те, що відповідно до розділу III Правил заповнення декларації митної вартості, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599, для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до ч.2 ст. 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати: - рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; - банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; - калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту. Відповідно до п.4.1 договору №020119, в рамках якого надавалися послуги з перевезення товарів позивача, оплата послуг перевізника здійснюється замовником (позивачем) за рахунком перевізника, однак жодним пунктом договору №020119 не передбачене оформлення перевізником довідки про транспортні витрати, як документа, що підтверджує вартість перевезення. Таким чином, зі змісту договору вбачається, що належним документом на підтвердження вартості перевезення оцінюваних товарів в даному випадку є рахунок, а не довідка про транспортні витрати. У відповідності до приписів п.6 ч.2 ст.53 МКУ документами, які підтверджують митну вартість товарів є, зокрема, документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. З огляду на вищевикладене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що подані декларантом на підтвердження витрат на транспортування документи - заявка та довідка, не містять жодного ідентифікаційних ознак товарів, які були предметом наданих послуг з перевезення, внаслідок чого неможливо зробити висновок, що подані документи стосуються саме тих товарів, митне оформлення яких здійснюється за ЕМД №UА807170/2019/017374 від 25.03.2019. При цьому, заявка на перевезення вантажу та довідка про транспортні витрати не є документами, що належним чином підтверджують вартість перевезення оцінюваних товарів до місця ввезення на митну територію України, натомість такими документами є рахунок-фактура, акт виконаних робіт (наданих послуг), банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури. Таким чином в даному випадку декларантом до митниці разом з ЕМД не було надано жодного з наведених документів, що підтверджується відсутністю у графі 44 ЕМД №UA807170/2019/017374 в 25.03.2019 реквізитів документів за кодами « 3004» та « 3005», якими мають позначатись такі документи відповідно до Класифікатора документів. Крім того, виробником товару №1, заявленого до митного оформлення за ЕМД №UA807170/2019/017374 від 25.03.2019, є не ТОВ «РАДОМ» (постачальник за Контрактом №27072017 від 27.07.2017), а - ТОВ «ПОЛІКОМПОЗИТ», що підтверджується відомостями щодо виробника товару, зазначеними по товару №1 у графі 31 ЕМД «Вантажні місця та опис товару». Таким чином, суд зазначає, що Контракт №27072017 щодо оцінюваного товару є непрямим контрактом, тобто укладеним не з виробником товару. Відповідно до ч. 3 ст. 53 МКУ декларантом договору (угоди, контракту) із третіми особами, пов`язаного з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається, та жодних відомостей щодо вартості товарів, наданої саме виробником, до митниці надано не було. Зазначена правова позиція узгоджується з висновками Верховного Суду викладеними у постанові від 16.04.2019 по справі №804/16271/15 (адміністративне провадження №К/9901/16665/18), у якій зазначено, що «За відсутності договору із третіми особами, що пов`язаний з контрактом про поставку товарів, митна вартість яких визначається, унеможливлює проведення перевірки числового значення заявленої митної вартості.». Відповідно до ч. 3 ст. 53 КМУ за результатами проведеного посадовою особою митниці аналізу документів, наданих декларантом під час митного оформлення, було виявлено, що ці документи не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. З огляду на зазначене, доводи апелянта про те, що у митного органу були відсутні підстави щодо витребовування додаткових документів, оскільки до митного оформлення позивачем були надані всі необхідні документи, що підтверджують заявлену митну вартість, колегія суддів вважає спростованими наявними в матеріалах справи доказами. Так, підставою для запиту у декларанта додаткових документів відповідно до ч.3 ст.53 МКУ стали обґрунтовані підстави митного органу вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів у відповідності до ст.54 МКУ. Також, відповідно до вимог ч.3 ст.53 МКУ була проведена процедура консультації між митним органом та декларантом з метою обміну наявною у кожного з них інформацією та обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в митному органі. Відповідно до вимог статей 52, 58 МКУ декларант або уповноважена ним особа зобов`язані подати митному органу достовірні відомості, що документально підтверджують відсутність: 1) обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів за винятком тих, що а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) умов або застережень щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) умов, за якими частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем надходить прямо чи опосередковано продавцеві; 4) відносин пов`язаності між продавцем та покупцем, які вплинули на ціну оцінюваних товарів. Матерілами справи підтверджено, що 25.03.2019 відповідачем було повідомлено декларанта про необхідність надання додаткових документів для підтвердження рівня митної вартості товарів, а саме зазначено, що «На виконання вимог ст.54 МКУ, в зв`язку з тим, що документи, зазначені у частині другій статті 53 МКУ, не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: - договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний із договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; - рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); - рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); - виписку з бухгалтерської документації; - ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; - каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; - висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; (принт-скрин АСМО Інспектор додається до відзиву). Також, відповідачем було повідомлено декларанта про те, що декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням можуть подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару. При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що жодний нормативний акт з питань державної митної справи не містить імперативних вимог щодо форми та змісту такого повідомлення, окрім заборони щодо витребовування будь- яких інших, документів, відмінних від тих, що визначені ч.3 ст.53 МКУ. Порядком № 631 (пункт 2.3. розділ II) визначено, що «у разі здійснення митного оформлення товарів за ЕМД інформація про необхідність подання додаткових документів чи відомостей про зовнішньоекономічну операцію або характеристики товару згідно з Кодексом надсилається Декларанту електронним повідомленням, засвідченим ЕЦП посадової особи у митного органу були відсутні підстави щодо витребовування додаткових документів, оскільки до митного оформлення позивачем були надані всі необхідні документи, що підтверджують заявлену митну вартість органу доходів і зборів. Обов`язок митного органу зазначати в електронному повідомленні конкретні обставини, які викликали сумніви у правильності визначення митної вартості декларантом позивача, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обгрунтовувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначати документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності, не передбачено Митним кодексом та не узгоджується з приписами інших нормативно- правових актів, що регулюють сферу митних правовідносин. Крім того, ч.3 ст.52 та ч.6 ст.55 МКУ надають право декларанту вимагати від митного органу надання письмової інформації щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих при коригуванні митної вартості, а також підстав для здійснення такого коригування, як і проведення консультації у письмовому вигляді. Колегія суддів зауважує, що жодних звернень декларанта до митниці з приводу надання будь-яких роз`яснень щодо причин направлення запиту про надання додаткових документів матеріали справи не містять. З огляду на викладене, доводи апелянта про те, що запит митного органу про надання додаткових документів не обгрунтований та не містить інформації про виявлені розбіжності в поданих декларантом документах, а також не зазначено, які саме складові митної вартості є непідтвердженими, колегія суддів відхиляє, як безпідставні. Матеріалами справи підтверджено, що на вказаний запит митниці щодо подання додаткових документів, позивач листом № 2019/438 від 26.03.2019 надав наступні документи: - звіт про оцінку майна № 26/03/2019/02 від 26.03.2019; - прайс-лист (строк дії - 20.03.2019 - 31.12.2019). За результатом опрацювання відповідачем додатково наданих документів позивача було встановлено, що ними не спростовуються сумніви митниці щодо заявленої позивачем митної вартості у зв`язку з наступним. Для підтвердження ціни, як «дійсної вартості» товару у розумінні статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 p., органом доходів і зборів можуть бути запитані у декларанта каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару, в яких пропозиція продавця адресована необмеженому колу покупців. Згідно загальноприйнятої світової практики прейскурант (прайс-лист) - це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який адресований невизначеному колу покупців, який має містити відомості, яких достатньо будь -якому покупцю для отримання інформації щодо умов продажу товару. З огляду на вищевикладене вбчаачється, що Прайс-лист, наданий декларантом до митниці разом з ЕМД №UA807170/2019/017374 від 25.03.2019, виданий не виробником товару, а постачальником та не має печатки постачальника, містить відомості лише про ті позиції, які відправлено, що підтверджується копією доданою позивачем до позову, тому даний документ не міг бути використаний відповідачем - Харківською митницею ДФС, як прайс-лист виробника товару, що містить відомості щодо «дійсної вартості» товару позивача. Жодних документів з вартісними показниками від виробника товару позивачем не надано. За результатами проведеного посадовою особою митниці аналізу документів, наданих декларантом під час митного оформлення, було виявлено, що ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, що стало підставою для застосування ч.3 ст.53 МКУ. Відповідно до позиції Верховного Суду «Обов`язок доведення митної ціни товару лежить на позивачу.» (постанова від 02.04.2019 по справі №826/14258/15 (адміністративне провадження №К/9901 /23135/18), постанова від 02.04.2019 по справі №815/4150/14 (адміністративне провадження №К/9901/3483/18), постанова від 16.04.2019 по справі №804/1627/15 (адміністративне провадження №К/9901/16665/18), що в силу приписів ч.5 ст. 242 КАС України враховується судом апеляційної інстанції. Отже, зважаючи на положення МКУ та зазначений висновок Верховного Суду, який, відповідно до ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України, підлягає врахуванню судом при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин, саме на позивача покладається обов`язок доведення обґрунтованості визначеної ним митної вартості свого товару, заявленої у вищевказаній ЕМД. 26.03.2019 декларантом підприємства був надісланий лист № 26/03-1а про прийняття рішення про визначення митної вартості товарів по ЕМД №UA807170/2019/017374 від 25.03.2019 в зв`язку з відсутністю додаткових документів для підтвердження його митної вартості. З приводу наявних в матеріалах справи листів №2019/289/1 від 25.02.2019, наданий на адресу ТОВ «ПОЛІКОМПОЗИТ» та відповідних відповіді ТОВ «ПОЛІКОМПОЗИТ» від 28.03.2019 року, колегія суддів вказує на те, що вказані документи не подавалися до відповідача під час митного оформлення товару за ЕМД №UA807170/2019/Ш7374 від 25.03.2019. Відповідно до ч.6 ст.54 МКУ орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах 2-4 ст.53 МКУ, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари (п.2 ч.6 ст.54 МКУ); невідповідності обраного декларантом методу визначення митної вартості товару, умовам наведеним у главі 9 МКУ (п.3 ч. 6 ст.54 МКУ). Відповідно до ст. 58 МКУ (метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)) розрахунки згідно з цією статтею робляться на основі об`єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню (ч.9 ст.58 МКУ); використані декларантом відомості повинні бути об`єктивними, піддаватися обчисленню та підтверджуватися документально (ч.21 ст.58 МКУ). Згідно з ч.2 ст.58 МКУ метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. Таким чином колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по те, що документи, подані декларантом до Харківської митниці ДФС, разом з вищевказаною ЕМД не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, а заявлена декларантом митна вартість не є такою, що розрахована на основі об`єктивних даних, що підтверджуються документально. Додатковими документами, наданими до митниці, не спростовуються обґрунтовані сумніви митниці в об`єктивності заявленої митної вартості товарів. Також судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що відповідно до положень ч.3 ст.57 МКУ митним органом було послідовно проаналізовано можливість визначення митної вартості товару позивача за другорядними методами. Обґрунтування неможливості застосування методів визначення митної, вартості товарів, передбачених ст.ст. 58 - 63 МКУ наведене у графі 33 рішення про коригування митної вартості товарів №UA807000/2019/001843/2 від 26.03.2019, а саме: 1) невідповідність обраного декларантом методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 МКУ, в зв`язку з тим, що використані декларантом відомості не підтверджені в повній мірі документально, а також у зв`язку з тим, що документи, подані декларантом та зазначені у ч.2 ст.53 МКУ, не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари (зокрема, не надано рахунок на транспортні витрати), а також у зв`язку ненаданням декларантом витребуваних додаткових документів, передбачених п.3 ст.53 МКУ (відсутній прас-лист виробника товару), та вимогою декларанта видати рішення про коригування заявленої митної вартості; 2) не надана декларантом (відсутня у розпорядженні митного органу) інформація щодо угод на ідентичні товари; 3) не надана декларантом (відсутня у розпорядженні митного органу) інформація щодо угод на подібні товари; 4) не надана декларантом (відсутня у розпорядженні митного органу) інформація: - щодо ідентичних чи подібних товарів, які продаються на митній території України у незмінному стані; - відсутні дані щодо витрат на виплату комісійних винагород, звичайних надбавок на прибуток та загальних витрат у зв`язку з продажем на митній території України; - відсутні дані щодо витрат, понесених в Україні на навантаження, вивантаження, транспортування, страхування; 5) не надана декларантом (відсутня у розпорядженні митного органу) інформація та документи, які мали вплив на процес формування ціни товару: - на матеріал та витрати, понесені виробником в зв`язку з виробництвом товарів; - витрат на завантаження, вивантаження, страхування, транспортування до місця перетинання митного кордону України; - прибутку, що одержує експортер в результаті поставки в Україну. Джерелом інформації для даного рішення є наявна в АСМО Інспектор та ЄАІС інформація про митні оформлення товарів, митне оформлення яких вже здійснено у максимально наближений термін: ЕМД № UA807170/2019/007882 від 11.02.2019, № UA807170/2019/012159 від 26.02.2019, №UA 100010/2019/311875 від 04.02.2019, №UA805180/2019/8321 від 12.03.2019. Крім того судом встановлено, що товар позивача було оформлено та випущено у вільний обіг за новою митною декларацією №UA807170/2019/018006 від 27.03.2019 без застосування гарантій відповідно до розділу X МКУ. Так, як передбачає ч. 7 ст. 55 МКУ, у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів орган доходів і зборів за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів. За змістом частини другої статті 263 Митного кодексу України у разі відмови у прийнятті митної декларації або в митному оформленні товарів, у тому числі у зв`язку з прийняттям органом доходів і зборів рішення про коригування митної вартості товарів нова митна декларація подається органу доходів і зборів, який здійснює митне оформлення товарів, не пізніше 10 робочих днів з дати такої відмови, якщо товари протягом зазначеного часу не розміщено на складі тимчасового зберігання чи на складі органу доходів і зборів. Відповідно до глави 2 розділу II «Заповнення граф митних декларацій» Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від ЗО травня 2012 року №651. Графа 43 "Метод визначення вартості" заповнюється в разі заявлення товарів у митний режим імпорту або в інший, відмінний від митного режиму імпорту, митний режим, зі справлянням митних платежів. У лівому підрозділі графи зазначається порядковий номер методу визначення митної вартості, що використовувався. У разі наявності чинного рішення про коригування митної вартості товарів у правому підрозділі графи зазначається порядковий номер методу визначення митної вартості, що використовувався митним органом. Таким чином, у разі незгоди імпортера з митною вартістю, що визначена контролюючим органом, регламентований законодавством алгоритм дій імпортера (декларанта) передбачає подання нової митної декларації, в якій зазначаються (1) сума митних платежів, обчислена згідно з митною вартістю, визначеною декларантом; (2) сума платежів, обчислена згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом. На різницю між зазначеними сумами декларант надає гарантії, зокрема шляхом забезпечення сплати різниці між самостійно визначеною сумою митних платежів та сумою митних платежів, що нарахована митним органом. Нараховані у графі 47, а також у графі В «Подробиці розрахунків» митні -платежі позначаються відповідним кодом розрахунку відповідно до Класифікатора способів розрахунків, який затверджено наказом Мінфіну від 20 вересня 2012 року № 1011. Сплачені декларантом митні платежі (виходячи з митної вартості, визначеної декларантом) показуються з кодами розрахунку « 01» (безготівкова форма сплати), « 02» (готівкова форма сплати), « 15», « 72», « 91» або « 92». Різниця між сумами платежів, нарахованими за митною вартістю, визначеною декларантом, і митною вартістю, визначеною митним органом (в разі внесення грошової застави на відповідний рахунок митного органу), зазначається з кодом розрахунку « 55». Декларантом позивача 27.03.2019 року подано нову митну декларацію ІМ 40 ДЕ №UA807170/2019/018006, в лівому підрозділі графи 43 якої проставлено « 6» - тобто обраний декларантом резервний метод визначення митної вартості товарів. Правий підрозділ залишено пустим, що свідчить про самостійне визначення декларантом митної вартості, без урахування рішення про коригування митної вартості. Графа 47 містить код розрахунку « 01» (безготівкова форма сплати). Таким чином, не погоджуючись із митною вартістю, яка визначена митним органом у спірному рішенні, позивач мав право скористатись правом випущення товару у вільний обіг на умовах, визначених частиною сьомою статті 55 МКУ (сплати самостійно нарахованих митних платежів та різниці між ними і митними платежами, нарахованими митним органом), однак не зробив цього, фактично погодившись із митною вартістю, визначеною митним органом. У відповідності до положень Кодексу адміністративного судочинства України, до предмету доказування у цій категорії справ входять обставини заповнення митної декларації, яку подано до митного оформлення, а також обставини щодо подання нової митної декларації - у випадку прийняття митним органом рішення про коригування заявленої митної вартості. Аналіз інформації, яка міститься у вищевказаних графах митної декларації є необхідним для встановлення наявності або відсутності згоди декларанта із скоригованою митним органом митною вартістю. У випадку, якщо декларант погодився із митною вартістю, визначеною митним органом (що має місце в даному випадку), правовий спір між сторонами відсутній, що в свою чергу є підставою для відмови у задоволені позовних вимог щодо скасування оскаржуваного рішення про коригування митної вартості. Зазначена позиція суду узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеною у постанові від 30.10.2018 року по справі № 816/2396/17, відповідно до якої «Суд зазначає, що до предмету доказування у цій категорії справ входять обставини заповнення митної декларації, яку подано до митного оформлення, а також: обставини щодо подання нової митної декларації - у випадку прийняття митним органом рішення про коригування заявленої митної вартості. Дослідження відомостей з відповідних граф митних декларацій є необхідним для правильного вирішення такого спору, зокрема для висновку про те, погодився чи не погодився декларант із скоригованою митним органом митною вартістю. Останнє, в свою чергу, має значення для висновку про те, чи продовжує існувати між: сторонами правовий спір. У випадку, якщо спір між: сторонами вичерпано внаслідок погодження декларанта із митною вартістю, визначеною митним органом, у задоволенні позову про скасування рішення про коригування митної вартості слід відмовити.». Вказані висновки Верховного Суду враховуються судом апеляційної інстанції в силу приписів ч.5 ст.242 КАС України. Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, колегія суддів вважає, що митний орган, приймаючи рішення про коригування митної вартості товарів № UA807000/2019/001843/2 від 26.03.2019 року, що прийнято відносно товару 1/1, діяв на підставі та у спосіб, що передбачені Конституцією та чинним законодавством, з дотриманням вимог ч.3 ст.2 КАС України. Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Так, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, надав належні докази правомірності своїх дій. Посилання апелянта на відсутність у декларанта можливості самостійно обрати 6 метод визначення митної вартості, колегія суддів вважає безпідставними та такими, що суперечить приписам ст. 52 МКУ, частиною 2 якої визначено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом. Надаючи декларанту право самостійно обирати будь-який з методів визначення митної вартості товарів, митний кодекс зобов`язує його подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватись на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Крім того, факт самостійного обрання декларантом ПрАТ «Новий Стиль» шостого методу визначення митної вартості товарів підтверджений ЕМД №ЦА807170/2019/0018006 від 27.03.2019, за якою товар позивача випущений у вільний обіг. Посилання апелянта на те, що випуск товару у вільний обіг під гарантію відрізняється від випуску товару у вільний обіг відрізняється лише способом оплати та заповнення граф митної декларації, колегія суддів вважає спростованими безпідставними, з огляду на те, що різниця між сумами платежів, нарахованими за митною вартістю, визначеною декларантом, і митною вартістю, визначеною митним органом (в разі внесення грошової застави на відповідний рахунок митного органу), зазначається з кодом розрахунку «55». У разі скасування рішення про коригування митної вартості, гарантійні внески підлягають поверненню декларанту. При цьому, у випадку самостійного обрання методу визначення митної вартості, митні платежі сплачуються безпосередньо до відповідного бюджету, що є принциповою відмінністю між випуском товарів у вільний обіг під гарантію та без сплати гарантійних внесків. Товар позивача було оформлено та випущено у вільний обіг за новою митною декларацією №UА807170/2019/018006 від 27.03.2019 без застосування гарантій відповідно до розділу X Митного кодексу України. При цьому, в лівому підрозділі графи 43 вищезазначеної ЕМД декларантом проставлено цифрове значення «6» - тобто декларантом самостійно обраний резервний метод визначення митної вартості товарів. Правий підрозділ залишено пустим, що свідчить про самостійне визначення декларантом митної вартості, без урахування рішення про коригування митної вартості. Зважаючи на подання позивачем нової ЕМД типу ІМ-40 №UА807170/2019/018006 від 27.03.2019, оскаржуване рішення Харківської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №UА807000/2019/001843/2 від 26.03.2019 вичерпало свою дію та не створює, змінює або припиняє права чи обов`язки позивача. Доводи апелянта щодо необгрунтованості рішення суду першої інстанції спростовуються встановленими обставинами та викладеними висновками. За змістом п.

30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaariv. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя . Однак, згідно з п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "RuizTorijav. Spain" від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог. Згідно з ч. 1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає вимогам ч. 1 ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для його скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта, позивача у справі. Згідно ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції та вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують. Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Новий Стиль" залишити без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.11.2019 року по справі № 520/10005/19 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя (підпис)О.І. Сіренко Судді(підпис) (підпис) В.А. Калиновський З.О. Кононенко Повний текст постанови складено 18.03.2020 року

релевантний фрагмент

Посилання у тексті:

· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»

Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 520/10005/19

Дізнатися більше

Дізнатися більше

Дізнатися більше