Постанова 4811 № 1316/364/12

Справа № 1316/364/12 Головуючий у 1 інстанції: Кукса Д.А. Провадження № 22-ц/811/1126/18 Доповідач в 2-й інстанції: Савуляк Р. В. Категорія:19 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 березня 2020 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі: головуючого судді: Савуляка Р.В., суддів: Мікуш Ю.Р., Приколоти Т.І. за участі секретаря: Фейір К.О. з участю: представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 О ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 на рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 20 липня 2016 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Фольксбанк" до ОСОБА_5 , треті особи: ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , Публічне акціонерне товариство "Всеукраїнський Банк Розвитку" про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення,- ВСТАНОВИЛА: Рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 20 липня 2016 року заяву Публічного акціонерного товариства "ВіЕсБанк" про перегляд судового рішення від 05 березня 2013 року у зв`язку з нововиявленими обставинами по цивільній справі № 1316/364/12 за позовом Публічного акціонерного товариства "Фольксбанк" до ОСОБА_5 , третя особа: ОСОБА_6 про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення задоволено частково. Рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 05 березня 2013 року по цивільній справі № 1316/364/12 за позовом Публічного акціонерного товариства "Фольксбанк" до ОСОБА_5 , третя особа: ОСОБА_6 про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення - скасовано за нововиявленими обставинами. Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "ВіЕсБанк" правонаступника Публічного акціонерного товариства „Фольксбанк- задоволено. Звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме на житловий будинок та земельну ділянку, площею 0,1012 га за кадастровим номером 4623686600:02:001:0052 та 4623686600:02:001:1030 що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , способом визначеним статтею 38 Закону України "Про іпотеку" та Іпотечним договору, а саме: шляхом продажу майна Публічним акціонерним товариством „ВіЕсБанк від свого імені будь-якій особі покупцю, згідно договору купівлі - продажу, за ціною визначеною уповноваженим експертом оцінювачем на день проведення продажу, для чого забезпечити право Публічного акціонерного товариства "ВіЕсБанк" щодо всіх повноважень продавця (в тому числі але не виключно: отримання дублікатів правовстановлюючих документів з відповідних установ, організацій, підприємств незалежно від форм власності та підпорядкування чи органів нотаріату, здійснення будь-яких платежів за продавця, отримувати будь-які документи, довідки, витяги з реєстру прав на нерухоме майно в органів БТІ та ЕО нотаріату, тощо), необхідних для здійснення такого продажу, а кошти одержані від реалізації спрямувати для погашення заборгованість за Кредитним договором № КF 51397 від 07 серпня 2008 року, укладеного між ОСОБА_6 та Публічним акціонерним товариством "ФОЛЬКСБАНК" в розмірі 319 345,16 дол США (Триста дев`ятнадцять тисяч триста сорок п`ять дол. США, 16 центів), що в гривневому еквіваленті станом на 20 липня 2016 року становить 7 922 953, 42 грн. (сім мільйонів дев`ятсот двадцять дві тисячі дев`ятсот п`ятдесят три гривні 42 коп.) ОСОБА_7 з житлового будинку під АДРЕСА_1 . Рішення в апеляційному порядку через свого представника ОСОБА_4 оскаржив ОСОБА_1 . В апеляційній скарзі посилається на те, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження того, що саме земельна ділянка кадастровий номер 4623686600:02:001:1030 та будинок АДРЕСА_1 , належить ОСОБА_5 і знаходиться на час розгляду справи в суді в іпотеці Публічного акціонерного товариства "ВіЕсБанк". Згідно договору купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки від 27 травня 2013 року ОСОБА_1 придбав у ОСОБА_8 земельну ділянку площею 0,0506 га та житловий будинок АДРЕСА_2 , які не вказані, як об`єкти, що знаходяться в іпотеці. Договір купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки від 27 травня 2013 року посвідчений нотаріально. Крім цього, 27 травня 2016 року ОСОБА_1 підписав кредитний договір з ПАТ «Всеукраїнський банк розвитку» і передав в іпотеку зазначені будинок та земельну ділянку. Предмет іпотеки знаходиться у спільній власності подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_9 і ними сплачується відповідний кредит. ОСОБА_1 являється добросовісним набувачем вищевказаної земельної ділянки та будинку. Просить рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 20 липня 2016 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким залишити заяву Публічного акціонерного товариства "ВіЕсБанк" про перегляд судового рішення у зв"язку з нововиявленими обставинами по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Фольксбанк" до ОСОБА_5 , треті особи: ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , Публічне акціонерне товариство "Всеукраїнський Банк Розвитку" про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення - без задоволення. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ОСОБА_1 ОСОБА_4 на підтримання апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарги не підлягає до задоволення із наступних підстав. Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. У відповідності до ч.1 ст.361 ЦПК України рішення або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті у зв`язку з нововиявленими обставинами. Відповідно до п.1 ч. 2 ст. 361 ЦПК України підставами для перегляду рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи. Із зазначеної норми випливає, що нововиявлені обставини - це факти, від яких залежить виникнення, зміна чи припинення прав і обов`язків осіб, що беруть участь у справі. Під нововиявленою обставиною мається на увазі фактична обставина, яка має істотне значення і яка об`єктивно існувала на час розгляду справи, але не була і не могла бути відома усім особам, які брали участь у справі, та суду. Відповідно до п.3 Постанови Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 30.03.2012 року нововиявлені обставини це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин. Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення у звязку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається. Ухвалюючи рішення суду від 05 березня 2013 року про звернення стягнення на предмет іпотеки, судом першої інстанції взято до уваги те, що на забезпечення виконання кредитних зобов`язань ОСОБА_6 08 червня 2008 року між ВАТ «Електрон Банк», правонаступником якого є ПАТ «Фольксбанк», правонаступником якого є ПАТ „ВіЕС Банк та ОСОБА_5 укладено іпотечний договір, який посвідчено приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального кругу Кулиняком І.Я. та згідно п.п.1.2 договору предметом іпотеки є об`єкт незавершеного будівництва житловий будинок, що знаходиться в селі Малечковичі, Пустомитівського району, Львівської області та земельна ділянку площею 0,1012 гектарів, що розташована в АДРЕСА_3 Пустомитівського району, Львівської області за кадастровим номером 4623686600:02:001:0052, на якій розташований вказаний вище об`єкт незавершеного будівництва житловий будинок. Відповідно до пункту 3.8 Іпотечного договору від 08 серпня 2008 року, якщо до предмету іпотеки входить незавершене будівництво (обєкт незавершеного будівництва), нерухоме майно в процесі реконструкції), іпотекодавець-майновий поручитель зобовязаний: - проводити будівництво тільки з дотриманням вимог чинного законодавства України та цього Договору, отримувати всі необхідні дозволи, рішення та будь-які інші документи, що необхідні для будівництва Предмету іпотеки, його завершення та введення в експлуатацію. В разі отримання таких документів, іпотекодавець-майновий поручитель зобов`язаний надати завірені копії таких документів іпотеко держателю протягом 7 банківських днів, з дня отримання таких документів; - протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дня прийняття в експлуатацію завершеного будівництвом об`єкта нерухомого майна, укласти, підписати відповідний договір про внесення змін до цього Договору або укласти та підписати Іпотечний договір, за яким предметом іпотеки буде виступати завершений будівництвом об`єкт нерухомого майна. Згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 11.03.2016 року, вбачається, що 27 серпня 2012 року ОСОБА_5 отримала Свідоцтво про право власності видане Солонківською сільською радою на підставі рішення виконкому №102 від 15 серпня 2012 року на іпотечне майно, а саме : житловий будинок під АДРЕСА_1 . Загальна площа житлового будинку становить 255,6 кв.м, житлова площа 117,6 кв.м; Житловий будинок розташований на земельній ділянці за кадастровим номером 4623686600:02:001:1030. Про державну реєстрацію вказаного житлового будинку та земельної ділянки ОСОБА_5 у порушення п.3.8. Іпотечного договору не повідомила "ВіЕсБанк", таким чином виводячи майно з іпотеки. За договором купівлі - продажу від 18 лютого 2013 року житловий будинок під АДРЕСА_1 та земельна ділянка для обслуговування вказаного будинку за кадастровим номером 4623686600:02:001:1030 відчужено ОСОБА_8 (а.с.154-155). За договором купівлі - продажу від 27 травня 2013 року ОСОБА_8 зазначений житловий будинок та земельну ділянку відчужив ОСОБА_1 .(а.с.154-155), який у той же день 27 травня 2013 року оформив кредитний договір №ІКІРG3.128501.001 на 500 000 гривень і передав все це в іпотеку вже у ПАТ «Всеукраїнський банк розвитку» (а.с.156-161;162-166). На підтвердження перебування житлового будинку на земельній ділянці переданій в іпотеку, заявником представлено інформацію з публічної кадастрової карти України, згідно якої вбачається, що земельна ділянка, яка перебуває в іпотеці ПАТ «ВІЕс Банк» за кадастровим номером 4623686600:02:001:0052 загальною площею 0,1012 га, була розділена, та на її території виділено іншу земельну ділянку площею 0,0506 га за кадастровим номером 4623686600:02:001:1030. Відомості про завершення будівництва житлового будинку, введення його в експлуатацію, присвоєння йому адреси, розподілу земельної ділянки, що перебуває в іпотеці ПАТ «ВіЕс Банк» та відчуження даного майна станом на час ухвалення рішення 05 березня 2013 року в матеріалах справи відсутні та предметом дослідження не були. За вказаних вище обставин, суд першої інстанції обґрунтовано вважав все це нововиявленими обставинами, в розумінні ч.ч. 1,2 ст.362 ЦПК України та розглянув справу з урахуванням зазначених обставин. Отже судом встановлено, що 07 серпня 2008р. між ОСОБА_6 та відкритим акціонерним товариством «Електрон Банк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Фольксбанк», правонаступником якого є ПАТ „ВіЕС Банк було укладено кредитний договір № КF 51397 з наступними змінами та доповненнями. На підставі цього договору позивачем надано ОСОБА_6 кредит в розмірі 300 000,00 доларів США. строком на 20 років, з відсотковою ставкою 12,5% річних, що стверджується заявою на видачу готівки від 08 серпня 2008 року за №2566. На забезпечення виконання кредитних зобов`язань 08.08.2008 року між ВАТ «Електрон Банк», правонаступником якого є ПАТ «Фольксбанк» та ОСОБА_5 укладено іпотечний договір, який посвідчено приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального кругу Кулиняком І.Я. Згідно п.п.1.2 іпотечного договору предметом іпотеки є об`єкт незавершеного будівництва житловий будинок, що знаходиться в селі Малечковичі, Пустомитівського району, Львівської області та земельна ділянку площею 0,1012 гектарів, що розташована в АДРЕСА_3 Пустомитівського району, Львівської області за кадастровим номером 4623686600:02:001:0052, на якій розташований вказаний вище об`єкт незавершеного будівництва житловий будинок. Зобов`язання за кредитним договором КF 51397 ОСОБА_6 виконано не було. У зв`язку з чим позивач надіслав ОСОБА_6 та відповідачу лист-повідомлення №09-03/30522 та №09-03/30816 від 18.10.2011р. про наявність заборгованості ОСОБА_6 , вимогою достроково повністю повернути кредит в розмірі 297085,59 доларів США основного боргу, 573,13 доларів США простроченого боргу, 7088,61 доларів США простроченої заборгованості за процентами, та в строк 30 календарних днів з дати отримання повідомлення, але не довше ніж 45 календарних днів з дня направлення цього повідомлення, та попередив, що при непогашенні вказаної заборгованості в строк позивач буде ініціювати звернення стягнення на майно, що є предметом іпотеки. Позивачем також було надіслано відповідачу іпотечне повідомлення/вимогу №10-3/38525 від 20.12.2011р. про добровільне виселення з об`єкта незавершеного будівництва житлового будинку, що знаходиться в селі Малечковичі, Пустомитівського району Львівської області та його передачу в управління ПАТ «Фольксбанку». Вказаної вимоги відповідачем виконано не було. Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення закону щодо договору позики, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Статтею 1050 ЦК України встановлено, що якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Відповідно до ст.33 ЗУ „Про іпотеку у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя. Згідно ст. 590 ч.1 ЦК України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. У відповідності до ст. 35 ч.1 ЗУ „Про іпотеку, у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Кредитні зобов`язання ОСОБА_6 не виконано, внаслідок чого на момент розгляду цієї справи у суді першої інстанції в нього утворилася заборгованість в загальному розмірі 319 345,16 дол.США та 3326,30грн., що стверджується розрахунком від 23 січня 2012р. Оскільки боржником кредитні зобов`язання забезпечені іпотекою виконано не було, повідомлення про наявність прострочення та можливість у подальшому здійснення звернення стягнення на предмет іпотеки, відповідачу та третій особі надсилалося, вимоги позивача про звернення стягнення на предмет іпотеки є обґрунтованими. Разом з тим, після укладення договору іпотеки всупереч взятих на себе зобов`язань за договором іпотеки (п.3.8 договору) відповідачкою ОСОБА_5 завершено будівництво нерухомого майна, що перебуває в іпотеці ПАТ «ВіЕс Банк» та здійснено дії щодо державної реєстрації останнього. Зокрема, було присвоєно адресу об`єкту нерухомого майна, а саме: АДРЕСА_1 , та 27 серпня 2012 року на підставі рішення виконкому №102 від 15 серпня 2012 року отримала Свідоцтво про право власності на дане нерухоме майно. Також, земельну ділянку, яка перебуває в іпотеці ПАТ «ВІЕс Банк» за кадастровим номером 4623686600:02:001:0052 загальною площею 0,1012 га, було розділено, та на її території виділено іншу земельну ділянку площею 0,0506 га за кадастровим номером 4623686600:02:001:1030 на якій розташований житловий будинок під № АДРЕСА_1 . Відповідно до п. 40 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30.03.2012 року „Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин Якщо предметом іпотеки є об`єкт незавершеного будівництва, то по закінченні його будівництва іпотека зберігає силу, і її предметом є будівля (споруда), зведена в результаті завершення будівництва. Якщо будівля (споруда), у тому числі й об`єкт незавершеного будівництва, що передається в іпотеку, розташована на земельній ділянці, яка належить іпотекодавцю на праві власності, такий об`єкт нерухомості передається в іпотеку разом із земельною ділянкою, на якій він розташований (статті 5 - 6, 16 Закону України "Про іпотеку"). Те саме стосується й земельної ділянки, яка на час укладення договору іпотеки знаходилась у користуванні іпотекодавця, а на момент вирішення спору - в його власності. У зв`язку із цим при зверненні стягнення на будівлю (споруду) чи об`єкт незавершеного будівництва при наведених вище умовах підлягає звернення стягнення й на земельну ділянку, на якій розташовано об`єкт нерухомості. За вказаних вище обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що земельна ділянка кадастровий № 4623686600:02:001:1030 на якій розташований житловий будинок під АДРЕСА_1 , який є завершеним будівництвом об`єкт іпотеки, є предметом іпотеки за договором іпотеки укладеного 08 серпня 2008 року між ВАТ «Електрон Банк», правонаступником якого є ПАТ «Фольксбанк» правонаступником якого є ПАТ „ВіЕС Банк та ОСОБА_5 , який посвідчено приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального кругу Кулиняком І.Я. та звернув стягнення на вказане майно. Згідно з ст. 9 ч.4, ст. 109 ЖК Української РСР, ст.ст. 3940 ЗУ „Про іпотеку виселення мешканців із житлового будинку чи житлового приміщення, яке є предметом іпотеки, проводиться в порядку, встановленому законом. Після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення всі мешканці зобов`язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду. У відповідності до положень п. 43 ППВССУ „Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду тільки за певних умов, якщо мешканці добровільно не звільнили житловий будинок чи житлове приміщення, на яке звернуто стягнення як на предмет іпотеки, протягом одного місяця з дня отримання письмової вимоги іпотекодержателя або нового власника або в інший погоджений сторонами строк. Як вище встановлено судом, відповідачку було повідомлено про необхідність виселитися із спірного будинку і в добровільному порядку цього зроблено не було. Відповідно до частини другої статті 109 ЖК Української РСР громадянам, яких виселяють з жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення. Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинно бути зазначено в рішенні суду. Таким чином, частина друга статті 109 ЖК Української РСР встановлює загальне правило про неможливість виселення громадян без надання іншого жилого приміщення. Як виняток, допускається виселення громадян без надання іншого жилого приміщення при зверненні стягнення на жиле приміщення, що було придбане громадянином за рахунок кредиту, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення. Згідно п. 1.4 Кредитного договору № KF 51397 від 07 серпня 2008 року цільове призначення кредитних коштів для проведення будівельно-оздоблювальних робіт об`єкта незавершеного будівництва готовністю 83% розташованого на земельній ділянці заг. пл. 0,1012 га. за адресою : Львівська область, Пустомитівський район с. Малечковичі, кадастровий номер 432686600:02:001:0052. Надаючи правову оцінку зібраним у справі доказам та встановленим обставинам, суд першої інстанції обґрунтовано вважав доведеним факт спорудження спірного житлового будинку: за адресою : АДРЕСА_1 за рахунок кредитних коштів, повернення яких забезпечене іпотекою та виселив ОСОБА_5 без надання іншого жилого приміщення. Доводи апеляційної скарги представника ОСОБА_1 адвоката Давидова О.А. про порушення прав його довірителя як добросовісного набувача є необгрунтованими. Відповідно до ст.16 Закону України «Про іпотеку» після завершення будівництва будівля (споруда), житловий будинок або житлова квартира залишається предметом іпотеки відповідно до іпотечного договору. Таким чином, суд звернув стягнення на предмет іпотеки відповідно до іпотечного договору від 08 серпня 2008 року (а.с.12-17), а неправомірні дії ОСОБА_5 щодо виведення житлового будинку та земельної ділянки з іпотеки Банку не можуть бути перешкодою у цьому. Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і гарантується принцип верховенства права. Суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Конституційний Суд України у Рішенні від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004 акцентував: «Верховенство права це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо». Цей принцип забезпечує пріоритетність прав і свобод людини та громадянина, справедливість і гуманність при постановленні судових рішень. Переглядаючи справу за нововиявленими обставинами, суд першої інстанції повернув банку іпотечне майно, яке вибуло поза його волею внаслідок неправомірних дій іпотекодавця ОСОБА_10 .. Доводи апеляційних скарг висновків суду не спростовують, а тому підстав для їх задоволення немає. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Судом правильно встановлено фактичні обставини справи, вірно застосовано матеріальний закон та дотримано процедуру розгляду справи, встановлену ЦПК України, ухвалено справедливе рішення, тому підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не вбачає. Керуючись ст.ст. 367, 368, п.1 ст.374 ст.ст.375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_4 , представника ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 20 липня 2016 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Повний текст постанови складено 16 березня 2020 року. Головуючий: Савуляк Р.В. Судді: Мікуш Ю.Р. Приколота Т.І.