Постанова 4814 № 552/1350/19

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 552/1350/19 Номер провадження 22-ц/814/500/20Головуючий у 1-й інстанції Васильєва Л. М. Доповідач ап. інст. Бутенко С. Б. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04 березня 2020 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: Головуючого судді: Бутенко С.Б. Суддів: Обідіної О.І., Прядкіної О.В. за участю секретаря: Кальник А.М. розглянув в м. Полтаві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Полтави від 29 листопада 2019 року у складі судді Васильєвої Л.М. та за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Київського районного суду м. Полтави від 29 листопада 2019 року та на додаткове рішення Київського районного суду м. Полтави від 04 грудня 2019 року у складі судді Васильєвої Л.М. у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів, стягнення додаткових витрат на утримання дитини, в с т а н о в и в: В березні 2019 року позивач ОСОБА_2 звернулась до суду із вказаним позовом та з урахуванням заяви про уточнення та збільшення позовних вимог від 29.08.2019 року просила стягнути з відповідача ОСОБА_2 на її користь на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 щомісячно, починаючи з 29.08.2019 року аліменти в розмірі 3000 грн. до досягнення дитиною повноліття, та додаткові витрати на утримання дитини в розмірі 3000 грн. щомісячно, починаючи з 13.03.2019 року до досягнення дитиною повноліття. Позов мотивовано тим, що на підставі рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 10.09.2018 відповідач ОСОБА_2 повинен сплачувати аліменти на її користь на утримання доньки, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1 000 грн. щомісячно до досягнення дитиною повноліття. З часу ухвалення вказаного рішення її доходи значно зменшились, вона працює, але заробітна плата є мінімальною, що встановлена в Україні. Присуджені аліменти відповідач сплачує нерегулярно, приховує свої доходи. Вона витрачає на дитину додаткові кошти. Дитина додатково вивчає англійську мову, вартість навчання в місяць становить 500 грн. Також сплачує кошти за харчування дитини у школі, за ремонт класу, на екскурсії. Дитина часто хворіє і вона витрачає значні кошти на її лікування. Також вказує, що вона немає власного житла та постійного місця проживання, разом з дитиною вимушена винаймати квартиру, оренда квартири коштує дорого, вона отримує мінімальну заробітну плату, а тому у неї не вистачає коштів на утримання дитини та забезпечення її належними умовами проживання. Вважає, що відповідач також повинен приймати участь у забезпеченні дитини житлом та матеріальним утриманням, оскільки аліментів у розмірі 1000 грн., які відповідач сплачує нерегулярно, не вистачає на утримання дитини, яка проживає зараз в дуже скрутних матеріальних умовах. Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 29 листопада 2019 року позов ОСОБА_2 задоволено частково. Збільшено розмір аліментів, що стягуються відповідно до рішення Київського районного суду м. Полтави від 10.09.2018 року з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 1 000,00 грн до 1 500,00 грн. щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням суду законної сили і досягнення дитиною повноліття. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 додаткові витрати на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 500 грн. щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням суду законної сили і досягнення дитиною повноліття. Вирішено питання судових витрат. Стягнуто з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір у розмірі 1536,80 грн. Рішення суду мотивовано тим, що позивач, з якою проживає дитина, власного житла немає, житлом не забезпечена, але повинна, та створює для дитини належні умови проживання орендує житло, що тягне за собою значні матеріальні витрати. Відповідач, в свою чергу, взагалі не приймає участі у створенні дитині належних умов проживання, а із його пояснень у судовому засіданні убачається, що він взагалі не переймається умовами проживання дитини. Та обставина, що відповідач допомагає своїм батькам не звільняє його від обов`язку утримувати свою малолітню дитину, створювати для неї умови, необхідні для нормального проживання, харчування та розвитку, а встановлений ним пріоритет щодо піклування про батьків за рахунок розвитку дитини та її матеріального забезпечення суперечить інтересам дитини та Конвенції про права дитини. Крім того, участь у додаткових витратах на дитину є не правом, а обов`язком батьків незалежно від сплати ним аліментів і закон не передбачає можливості повного звільнення особи від участі в таких витратах, а обставини, що мають істотне значення, враховуються лише при визначенні судом розміру участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору. Додатковим рішенням цього суду від 04 грудня 2019 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі по 1500 грн щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням суду законної сили і досягнення дитиною повноліття. Відкликано виконавчий лист, виданий Київським районним судом м. Полтави на підставі рішення Київського районного суду м. Полтави від 10.09.2018 року № 552/4771/18. Не погодившись з вказаним рішенням, сторони оскаржили його в апеляційному порядку. У апеляційній скарзі позивач ОСОБА_2 , посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати в частині стягнення з відповідача додаткових витрат в сумі 500 грн. та ухвалити в цій частині нове рішення, яким стягнути з ОСОБА_2 додаткові витрати на утримання доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в сумі 1195 грн. щомісячно з дня пред`явлення позову, а саме з 13.03.2019 року. Доводи скарги ґрунтуються на тому, що суд у рішенні не мотивував з чого він виходив при визначенні розміру додаткових витрат в сумі лише 500 грн., оскільки нею було надано докази наявності особливих обставин - розвитку здібностей та хронічних захворювань дитини. Крім того посилається на порушення судом статті 191 ЦПК України, відповідно до якої стягнення присуджених аліментів повинно відбуватися з дня звернення до суду з позовом, а не з дня набрання рішенням суду законної сили, як зазначено в оскаржуваному рішенні. Відповідач ОСОБА_2 в апеляційній скарзі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким визначити розмір аліментів, які підлягають стягненню з нього на користь ОСОБА_2 у сумі 1200 грн. щомісячно, починаючи з дня набрання судовим рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття. Доводи скарги ґрунтуються на тому, що на даний час він не працює та зареєстрований в Управлінні праці та соціального захисту населення Київської районної в м. Полтаві ради як доглядач за пристарілою особою - своїм батьком ОСОБА_5 . Догляду потребує і його матір ОСОБА_6 , що несе за собою також матеріальні витрати з його боку. Крім того вказує, що за час спільного проживання на нього в інтересах сім`ї було оформлено ряд кредитів, які він тепер зобов`язаний виплачувати самостійно. Зазначає, що директор ЦПМСД ОСОБА_9 в судовому засіданні в якості свідка підтвердила достовірність викладеної в листі від 20.06.2019 року інформації щодо задовільного стану здоров`я дитини, чим спростовуються твердження позивачки про необхідність постійних додаткових витрат, пов`язаних зі здоров`ям доньки. Також вказує на те, що якщо позивачка дозволить йому спілкуватися з донькою, він матиме змогу приймати безпосередню участь у розвитку та додаткових витратах на дитину, якщо такі виникнуть. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 представник відповідача ОСОБА_2 адвокат Матляк О.М. просить залишити скаргу позивачки без задоволення. Колегія суддів Полтавського апеляційного суду, заслухавши доповідь судді-доповідача апеляційного суду, пояснення сторін та їх представників, перевіривши доводи апеляційних скарг та матеріали справи, не вбачає підстав для їх задоволення. Згідно частин першої, другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 374, статті 375 ЦПК України, за результатами розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. По справі встановлено, що сторони в справі є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим 17.11.2009 року Ленінським відділом реєстрації актів цивільного стану Полтавського МУЮ Полтавської області. Дитина сторін проживає з матір`ю - ОСОБА_2 та перебуває на її утриманні. За рішенням Ленінського районного суду м. Полтави шлюб між сторонами було розірвано та стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 500 грн. щомісячно, починаючи з 02.11.2015 року до досягнення повноліття. Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 10 вересня 2018 року зобов`язано відповідача ОСОБА_2 сплачувати аліменти на користь позивачки, на утримання доньки, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1 000 грн. щомісячно до досягнення дитиною повноліття. Відповідно до статті 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. У пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» судам роз`яснено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них. По справі встановлено, що з часу присудження аліментів змінився матеріальний стан одержувача аліментів ОСОБА_2 , яка з 12 липня 2019 року працює за трудовим договором у Фізичної особи-підприємця ОСОБА_8 та одержує мінімальну заробітну плату, власного житла не має та вимушена орендувати житлове приміщення для забезпечення дитині сторін належних умов проживання, відповідач у забезпеченні дитини житлом участі не приймає, а сплачуваних ним аліментів у 1000 грн. на місяць недостатньо для утримання дитини. Згідно зі статями 18, 27 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікаваної Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ, чинної для України з 27 вересня 1991 року, держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання та розвиток дитини. Батьки несуть основну відповідальність за виховання та розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального та соціального розвитку дитини. Стаття 51 Конституції України закріплює конституційний обов`язок батьків утримувати своїх дітей. Сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Відповідно до статті 3 Конвенції в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Європейський суд з прав людини зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага та, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (HUNT v. UKRAINE, № 31111/04, § 54, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року). Згідно із частиною восьмою статті 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини. Згідно статті 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини. Батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття (частина перша статті 180 СК України). Згідно з вимогами статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (дітей) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі. Відповідно до частини першої статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батька, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення. Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_2 , суд першої інстанції обґрунтовано виходив з наявності передбачених статтею 192 СК України підстав для збільшення розміру аліментів, факту працездатності відповідача та його спроможності й обов`язку брати участь у створенні для малолітньої дитини належних умов проживання, матеріального утримання та її всебічного розвитку, що доводами апеляційної скарги представника відповідача адвоката Матляка О.М. не спростовується. Право дитини на належне забезпечення з боку обох батьків не залежить від права батька на особисте спілкування з дочкою, а нецільове витрачання аліментів, за умови його доведення, відповідно до статті 186 СК України дає платнику аліментів право звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів або про внесення частини аліментів на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України, що не є предметом спору у даній справі, тому доводи апеляційної скарги в цій частині до уваги апеляційним судом не беруться. Одержання ОСОБА_2 щомісячної компенсаційної виплати по догляду за престарілою особою у розмірі 33,73 грн. з 11.03.2019 року, яка призначається за згодою непрацюючої особи надавати соціальні послуги, факту непрацездатності відповідача та неможливості надання ним належного утримання неповнолітній дочці не доводить. Відповідно до статті 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо). Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно. По справі встановлено, що дитина сторін має здібності до вивчення англійської мови, за станом здоров`я їй рекомендовано відвідування басейну, що підтверджується наявними письмовими доказами та не спростовано відповідачем. Участь батька у таких додаткових витратах на дитину є обов`язковою, тому присудження судом до стягнення з відповідача 500 грн. на фінансування цих витрат з огляду на матеріальне та сімейне становище сторін та з урахуванням принципу рівності прав та обов`язків батьків є необхідним та достатнім за встановлених обставин. Понесення позивачкою фактичних витрат на лікування дитини або потреба у таких витратах наперед та їх розмір належними та допустимими доказами по справі не підтверджені та доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 в цій частині є необґрунтованими. Правила статті 191 СК України щодо присудження аліментів на дитину за рішенням суду від дня пред`явлення позову на норми статті 185 СК України щодо участі батьків у додаткових витратах на дитину не поширюються, тому доводи апеляційної скарги позивачки про стягнення додаткових витрат на дитину з 13.03.2019 року - дня пред`явлення позову є безпідставними та до задоволення не підлягають. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року, Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). За наведених обставин колегія суддів апеляційного суду не вбачає підстав для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції, яке є законним та обґрунтованим й доводами апеляційних скарг не спростовується. Керуючись статтями 367, 374, 375, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд п о с т а н о в и в: Апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - залишити без задоволення. Рішення Київського районного суду м. Полтави від 29 листопада 2019 року та додаткове рішення Київського районного суду м. Полтави від 04 грудня 2019 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя: С.Б. Бутенко Судді: О.І. Обідіна О.В. Прядкіна