Постанова 4824 № 753/23314/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД справа №753/23314/19 головуючий у І інстанції: Комаревцева Л.В. провадження 22-ц/824/4696/2020 доповідач: Сліпченко О.І. ПОСТАНОВА Іменем України 17 березня 2020 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: головуючого Сліпченка О.І., Сушко Л.П., Гуля В.В. за участю секретаря: Пітенко І.Ю. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Укрзалізниця» в особі філії «Центр транспортного сервісу «Ліски» на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 21 січня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» про визнання наказу про звільнення незаконним, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та компенсацію моральної шкоди. Заслухавши доповідь судді Апеляційного суду, перевіривши матеріали справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд,- ВСТАНОВИВ: В січні 2017 року ОСОБА_1 звернувся з вищевказаним позовом, який обґрунтовано тим, що його звільнили з порушенням діючого законодавства, оскільки він не є суб`єктом трудових правовідносин, який може бути звільнений на підставі п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП України, Зауважує, що завданими діями йому нанесено моральну шкоду, що і послугувало підставою для звернення до суду з даним позовом. Просив суд визнати незаконними та скасувати наказ № 759-ос/тр від 26 грудня 2016 року, наказ № 2428/ос від 22 грудня 2016 року, поновити на посаді головного бухгалтера з 26 грудня 2016 року, стягнути з ПАТ «Українська залізниця» на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 26 грудня 2016 року по 31 липня 2017 року у розмірі 81 552.44 грн. та компенсацію моральної шкоди у розмірі 20 000,00 грн. Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 14 вересня 2017 року в задоволенні позову - відмовлено. Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 09 листопада 2017 року зазначене рішення залишено без змін. Постановою Верховного суду рішення Дарницького районного суду м. Києва від 14 вересня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 09 листопада 2017 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції. Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 21 січня 2020 року позов задоволено частково. Визнано незаконним та скасовано наказ філії «Центр транспортного сервісу «Ліски» ПАТ «Українська залізниця» щодо звільнення ОСОБА_1 . Визнано незаконним та скасовано наказ ПАТ «Українська залізниця» щодо звільнення ОСОБА_1 . Поновлено на посаді головного бухгалтера філії «Центр транспортного сервісу «Ліски» ПАТ «Українська залізниця» ОСОБА_1 . Стягнуто з ПАТ «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 81 552 грн 44 коп. та компенсацію моральної шкоди в розмірі 10 000 грн. Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення заборгованості заробітної плати за один місяць, а також здійснено розподіл судових витрат. Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, представник Акціонерного товариства «Укрзалізниця» в особі філії «Центр транспортного сервісу «Ліски» (надалі філія «Ліски та/або відповідач) подав апеляційну скаргу, яку обґрунтовано тим, що місцевий суд неповно з`ясував обставини справи та не надав оцінку наявним доказам, неправильно застосував норми матеріального права та допустився порушення норм процесуального права. Вважає, що посилання місцевого суду на те, що у позивача відсутні повноваження посадової особи є хибними, а рішення правління акціонерного товариства про розірвання трудового договору з позивачем відбулося у відповідності до статут товариства та чинного законодавства, тому підстав для задоволення позову не вбачає. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 не погоджується з доводами апеляційної скарги та вважає їх надуманими та такими, що не ґрунтуються на нормах законодавства. У судовому засіданні представники сторін підтримали свої позиції. У відповідності до вимог статті 130, 372 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи, а тому колегія суддів вважає можливим слухати справу у їх відсутності. Апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав. Згідно вимог ст. 263 ЦПК України, - судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин(фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами; 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів 3) показань свідків. Згідно зі ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Згідно ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення відповідає в повній мірі. Задовольняючи позов частково, місцевий суд виходив з того, що в матеріалах справи відсутні докази наявності у позивача повноважень посадової особи, а тому оспорювані позивачем накази є незаконними та такими, що підлягають скасуванню. Колегія суддів погоджується з таким висновком з огляду на наступне. Судом першої інстанції встановлено, що 09 лютого 2016 року згідно наказу № 73 ос/тр позивач був прийнятий на посаду головного бухгалтера філії «Центр транспортного сервісу «Ліски» ПАТ «Українська залізниця» (т.1 а.с. 15, 18). Наказом № 759-ос/тр від 26 грудня 2016 року позивач був звільнений у зв`язку з припиненням повноважень посадової особи п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП України (т.1 а.с. 16, 19). 26 грудня 2016 року позивач отримав трудову книжку та розрахунок щодо виплати одноразової грошової допомоги з виплатою вихідної допомоги у розмірі шестимісячного середнього заробітку, відповідно до норм встановлених згідно ст. 44 ЗКпП України, що підтверджується розрахунковим листком за грудень від 26 грудня 2016 року (т.1 а.с. 20). Постановою Кабінету Міністрів України від 02 вересня 2015 року № 735 «Питання публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» затверджено Статут ПАТ «Укрзалізниця» (далі - Статут), згідно з яким для забезпечення функціонування товариства утворюються органи товариства, а також апарат управління товариством. З довідки філії ЦТС «ЛІСКИ» ПАТ «Укрзалізниця» № 4/3п від 18 січня 2017 року, оформленої відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №100 від 08 лютого 1995 року «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» вбачається, що середньоденний заробіток позивача на момент звільнення становив 551.03 грн. (т1 а.с. 183). Відповідно до п.5 ч.1 ст. 41 КЗпП України, трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний у випадку припинення повноважень посадових осіб. Отже, мають бути присутні дві обставини (факти): звільнений працівник повинен бути посадовою особою та повинно відбутись припинення його повноважень та звільнення в порядку передбаченому чинним законодавством України та статутними документами господарського підприємства. Відповідно до ст. 89 ГК України та п. 15 ст. 2 Закону України «Про акціонерні товариства» від 17.09.2008 № 514?VI, посадовими особами органів акціонерного товариства є фізичні особи, які можуть бути головою та членами наглядової ради; виконавчого органу; ревізійної комісії; ревізором акціонерного товариства; а також головою та членами іншого органу товариства, якщо утворення такого органу передбачено статутом товариства. Постановою Кабінету Міністрів України від 02 вересня 2015 року № 735 «Питання публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» затверджено Статут ПАТ «Укрзалізниця» (далі - Статут), згідно з яким для забезпечення функціонування товариства утворюються органи товариства, а також апарат управління товариством. Відповідно до статті 52 Статуту органами товариства є: загальні збори, наглядова рада, правління, ревізійна комісія. Статтею 81 Статуту встановлено, що колегіальним виконавчим органом товариства, який здійснює управління його поточною діяльністю, є правління. Згідно з Положенням про філію «Центр транспортного сервісу «Ліски» ПАТ «Укрзалізниця», затвердженим наказом від 26 лютого 2016 року № 131, філія є відокремленим підрозділом ПАТ «Укрзалізниця», який не має статусу юридичної особи та не є органом товариства в розумінні статей 51, 52 Статуту та пункту 15 статті 2 Закону України «Про акціонерні товариства», який створений для забезпечення функціонування діяльності відповідача і є лише підрозділом юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину функцій господарського підприємства. Пунктом 5 ч.1 ст. 41 КЗпП України визначено, що крім підстав, передбачених статтею 40 цього Кодексу, трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний також у випадку припинення повноважень посадових осіб. Норму ч.1 ст. 41 КЗпП України доповнено пунктом 5 на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту прав інвесторів» від 13 травня 2014 року № 1255-VII, який набрав чинності 01 червня 2014 року. Пункт 5 ст. 41 КЗпП України встановлює додаткову підставу розірвання трудового договору - «припинення повноважень посадових осіб». Розірвання трудового договору за п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП України можливе за наявності попереднього припинення повноважень посадової особи, тобто рішення вищого органу управління або виконавчого органу, що наділений повноваженнями з прийому/звільнення працівників. Тому для звільнення за вказаною нормою мають бути присутні обставини: звільнений працівник повинен бути посадовою особою товариства та повинно заздалегідь відбутись припинення його повноважень (окреме рішення вищого органу управління), що в наступному є підставою для розірвання з ним трудового договору в порядку, передбаченому чинним законодавством України та статутними документами господарського товариства. У ст.є 2 Закону України «Про акціонерні товариства» міститься уточнене поняття «посадових осіб органів акціонерного товариства». Це фізичні особи - голова та члени наглядової ради, виконавчого органу, ревізійної комісії, ревізор акціонерного товариства, а також голова та члени іншого органу товариства, якщо утворення такого органу передбачено статутом товариства. Верховний суд у постанові від 25 вересня 2019 року зазначив, що враховуючи те, що ОСОБА_1 не був членом наглядової ради чи правління ПАТ «Укрзалізниця», а працював на посаді головного бухгалтера Філії «Центр транспортного сервісу «Ліски» ПАТ «Укрзалізниця», яка не є самостійною юридичною особою, його призначення і фактичне звільнення відбулось за рішенням засідання правління, як виконавчого органу товариства, а отже його посада не відноситься до кола суб`єктів трудових правовідносин, до яких може застосовуватись додаткова підстава звільнення, яка передбачена п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП України. Суд касаційної інстанції зауважив, що вважає неправильним застосування норм матеріального права, а саме тлумачення судами п. 5 ч.1 ст. 41 КЗпП України та поширення цього положення на суб`єктів трудових відносин, які мають бути звільнені за загальною процедурою, передбаченою нормами трудового законодавства з відповідними гарантіями від незаконного звільнення, із зазначенням відповідних підстав. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються виключно на незгоді відповідача з тим, що ОСОБА_1 не являється посадовою особою ПАТ «Укрзалізниця». Колегія суддів зауважує, що вищезазначене спростовуються вищезазначеними нормами законодавства та відповідає висновку Верховного Суду викладеного у постанові від 14 вересня 2017 року. Відповідно до ч.1 ст 367 ЦПК Укарїин суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Доводів спрямованих на спростування висновків місцевого суду в частині задоволення позовних вимог, щодо стягнення середнього заробіток та компенсації моральної шкоди апеляційна скарга не містить. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, розглядаючи спір повно та всебічно дослідив і оцінив обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, та прийшов до обґрунтованого висновку. Апеляційна скарга переповнена оцінкою доказів апелянтом, при цьому не вказується, які з доказів неправомірно були судом першої інстанції не прийняті, чи досліджувались із порушенням установленого законом порядку. Оскільки, висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, а ухвалене рішення відповідає вимогам матеріального і процесуального права, то підстави для його скасування відсутні. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст.367, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Укрзалізниця» в особі філії «Центр транспортного сервісу «Ліски» залишити без задоволення. Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 21 січня 2020 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Повний текст постанови складено «17» березня 2020 року. Головуючий Судді: