Постанова 4824 № 756/3653/19-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 756/3653/19-ц № апеляційного провадження: 22-ц/824/795/2020 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 11 березня 2020 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді - доповідача Слюсар Т.А., суддів: Волошиної В.М., Мостової Г.І., за участю секретаря судового засідання Макаренко О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Шабаса Геннадія Вікторовича в інтересах ОСОБА_1 на заочне рішення Печерського районного суду м. Києва від 28 жовтня 2019 року у складі судді Литвинової І.В., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про захист честі, гідності та ділової репутації, вилучення інформації з веб-сайту,- В С Т А Н О В И В: У березні 2019 року ОСОБА_1 звернувся у суд з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про захист честі, гідності та ділової репутації, вилучення інформації з веб-сайту. Зазначав, що ІНФОРМАЦІЯ_1 на веб-сайті https://myrotvorets.center/ (дзеркала сайту https://psb4ulcr.org/ ; https://ipv6.psb4ukr.org/ інтернет-сайт Миротворець) в мережі Інтернет було опубліковано статтю про ОСОБА_1 під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_2. ІНФОРМАЦІЯ_3. ІНФОРМАЦІЯ_4» за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_5. Крім того, на цьому веб-сайті за вищевказаним жданням було розміщено відомості про позивача, а саме про його дату народження, місце народження, посаду. Позивач наголошує, що спірними публікаціями порушено його право повагу до його честі, гідності та ділової репутації, тому що на вищезазначеному веб-сайті було розміщено недостовірну інформацію про щодо свідомого порушення ним державного кордону України з метою проникнення в захоплений російськими окупантами Крим, участі в пропагандистських заходах Росії (країна-агресор), участі в спробах легалізації анексії АР Крим. Заочним рішенням Печерського районного суду м. Києва від 28 жовтня 2019 року в задоволені позову. В апеляційній скарзі адвоката Шабас Г.В. в інтересах ОСОБА_1 , посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції, прийняте з порушенням норм процесуального права, неправильним застосуванням норм матеріального права, просить його скасувати та постановити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі та здійснити розподіл судових витрат у відповідності до норм ЦПК України. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, судом першої інстанції не взято до уваги докази, які свідчать про поширення в мережі Інтернет інформації про позивача, яка є недостовірною, порушує його особисті немайнові права, а також інформацію, яка є конфіденційною. Відзивів на апеляційну скаргу подано не було. В судове засідання відповідачі не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялись належним чином, а тому колегія суддів вважає за можливе розглядати справу за їх відсутності. Колегія суддів, вислухавши адвоката Шабаса Г.В. в інтересах ОСОБА_1 який просив апеляційну скаргу задовольнити, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає її такою, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Як убачається з матеріалів справи, що ІНФОРМАЦІЯ_1 на веб-сайті https://myrotvorets.center/ (дзеркала сайту https://psb4ulcr.org/; https://ipv6.psb4ukr.org/ інтернет-сайт Миротворець) в мережі Інтернет було опубліковано статтю про ОСОБА_1 під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_2. ІНФОРМАЦІЯ_3. ІНФОРМАЦІЯ_4» за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_5. Крім того, на цьому веб-сайті за вищевказаним жданням було розміщено відомості про позивача, а саме про його дату народження, місце народження, посаду (а.с. 9-10). Із довідки від 18 лютого 2019 року № 82/2019-Д-ЦК, наданої Консорціумом «Український центр підтримки номерів і адрес» Департаменту «Центр компетенції», з відомостями про власника веб-сайту або інформацією про його встановлення, ОСОБА_3 лише можливо може мати відношення до створення та/або функціонування веб-сайту https://myrotvorets.center/, а розміщені на сайті ідентифікатори ІНФОРМАЦІЯ_6 не надають можливості встановити його власника (а.с. 18-21). Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 не було подано суду належних та допустимих доказів, так як простий знімок з екрану, на якому у вікні браузера відкрито веб-сторінку та роздруківка її вмісту не є належними та допустимими доказами у даній справі. Тобто сторона позивача не скористалась своїм правом та не виконала свій обов`язок, що полягає у поданні доказів. Такі висновки суду першої інстанції колегія суддів визнає законними й обґрунтованими. Вони повністю узгоджуються з сукупністю зібраних у справі й належно оцінених у рішенні доказів. Твердження апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції не взято до уваги докази, які свідчать про поширення в мережі Інтернет інформації про позивача, яка є недостовірною, порушує його особисті немайнові права, а також інформацію, яка є конфіденційною, колегія суддів визнає такими, що не спростовують висновків районного суду про відсутність у висловлюваннях відповідача приниження честі, гідності та ділової репутації, з огляду на таке. Відповідно до частини четвертої статті 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації. Згідно зі статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, частин другої, третьої статті 34 Конституції України кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві, зокрема, для захисту репутації чи прав інших осіб. За правилами частини першої статті 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Частиною першою статті 201 ЦК України передбачено, що особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є, зокрема, честь, гідність і ділова репутація. Відповідно до статті 297 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі. Згідно зі статтею 299 ЦК України фізична особа має право на недоторканність своєї ділової репутації. Фізична особа може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації. Так, під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної істоти. З честю пов`язується позитивна соціальна оцінка особи в очах суспільства, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло. А під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов`язків. Під діловою репутацією юридичної особи, у тому числі підприємницьких товариств, фізичних осіб - підприємців, адвокатів, нотаріусів та інших осіб, розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин. Позови про захист гідності, честі чи ділової репутації має право пред`явити, зокрема, фізична особа в разі поширення про неї недостовірної інформації, що порушує її особисті немайнові права. Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені). Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації (частина перша статті 277 ЦК України). Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи вона є фактичним твердженням чи оціночним судженням. Згідно із частиною другою статті 30 Закону України «Про інформацію» оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості. Таким чином, відповідно до статті 277 ЦК предметом судового захисту не можуть бути оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які як вираження суб`єктивної думки і поглядів відповідача не можна перевірити щодо їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції (зокрема, пункту 46 рішення від 8 липня 1986 року в справі «Лінгенс проти Австрії»). Відповідно до Закону України «Про телекомунікації» домен - це частина ієрархічного адресного простору мережі Інтернет, яка має унікальну назву, що її ідентифікує, обслуговується групою серверів доменних імен та централізовано адмініструється, а доменне ім`я - позначення (словесне, цифрове, словесно-цифрове), яке використовується для ідентифікації діяльності юридичних і фізичних осіб в мережі Інтернет, з будь-якою метою. Згідно з роз`ясненнями, що містяться в п.п. 9,12 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» від 27.02.2009 № 1, відповідачами у справі про захист гідності, честі чи ділової репутації є фізична або юридична особа, яка поширила недостовірну інформацію, а також автор цієї інформації. Належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайта, особи яких позивач повинен установити та зазначити в позовній заяві. Якщо автор поширеної інформації невідомий або його особу та/чи місце проживання (місцезнаходження) неможливо встановити, а також коли інформація є анонімною і доступ до сайта - вільним, належним відповідачем є власник веб-сайта, на якому розміщено зазначений інформаційний матеріал, оскільки саме він створив технологічну можливість та умови для поширення недостовірної інформації. Дані про власника веб-сайта можуть бути витребувані відповідно до положень ЦПК в адміністратора системи реєстрації та обліку доменних назв та адреси українського сегмента мережі Інтернет. Як убачається з довідки від 18 лютого 2019 року № 82/2019-Д-ЦК, яка надана Консорціумом «Український центр підтримки номерів і адрес» Департаменту «Центр компетенції», не вдалось встановити власника веб-сайту https://myrotvorets.center, крім того, позов пред`явлено з вимогами до ОСОБА_2 та вказано, що відповідно до відомостей з Вікіпедії, він є засновником веб-сайту https://psb4ukr.org, доказів чого до суду також подано не надано. Окрім цього, колегія суддів враховує й наступне. Так, ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» передбачено, що державні органи та органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до Конституції та законів України, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків. Згідно ч.3 ст.5 зазначеного Закону відповідальність за порушення визначених Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина на тимчасово окупованій території покладається на Російську Федерацію як на державу-окупанта відповідно до норм і принципів міжнародного права. Як свідчать долучені до справи докази, позивач з 1 по 5 жовтня 2018 року у м. Ялта АР Крим був учасником фестивалю «Я люблю світ», який організовано на тимчасово окупованій території України органами влади Російської Федерації (а.с.11). Зазначене свідчить про участь позивача у фестивалі, проведеного державою-окупантом у спосіб, що суперечить положенням Конституції та Законів України. Згідно положень ч.6 ст. 26 Закону України "Про Державний реєстр виборців" персональні дані Реєстру можуть бути використані центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, для реалізації ним завдань з реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб в Україні та ведення ним реєстраційного обліку. Окрім цього, колегія суддів враховує й положення Кримінального Кодексу України, зокрема, ст..ст. 332-1, 204-2, якими передбачено кримінальну відповідальність за порушення порядку в`їзду на тимчасово окуповану територію України та виїзду з неї. З огляду на викладені обставини, а також матеріали справи, у їх сукупності, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав до задоволення позову. Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Викладені у рішенні висновки відповідають обставинам справи та долученим до справи доказам. Норми матеріального й процесуального права районним судом застосовано правильно. За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення та залишення рішення суду першої інстанції без змін. Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд,- П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу адвоката Шабаса Геннадія Вікторовича в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення. Заочне рішення Печерського районного суду м. Києва від 28 жовтня 2019 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Суддя-доповідач: Судді: