Постанова 4807 № 333/5567/19

Дата документу 11.03.2020 Справа № 333/5567/19 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний № 333/5567/19 Головуючий у 1-й інстанції: Стоматов Е.Г. Провадження №22-ц/807/909/20 Суддя-доповідач Подліянова Г.С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 березня 2020 року м. Запоріжжя Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: гололвуючого, судді-доповідача суддів: за участю секретаря Подліянової Г.С., Гончар М.С., Маловічко С.В., Остащенко О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 20 грудня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Запорізького національного університету, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог ОСОБА_2 про поновлення на роботі, стягнення середньої заробітної плати за весь час вимушеного прогулу,- ВСТАНОВИВ: У вересні 2019 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовною заявою до Запорізького національного університету, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог ОСОБА_2 про поновлення на роботі та стягнення середньої заробітної плати за весь час вимушеного прогулу. Свої позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що його було прийнято на роботу в Запорізький національний університет на посаду викладача. 03.09.2018 року укладено контракт №03-42/88 на термін дії з 01 вересня 2018 року до 31 серпня 2021 року. Наказом №791-к від 30 серпня 2019 року його з 31 серпня 2019 року звільнено з посади доцента кафедри прикладної фізики і наноматеріалів за п.6 ст.36 КЗпП України, у зв`язку з відмовою від продовження роботи внаслідок змін істотних умов праці. Вважає звільнення незаконним та безпідставним, оскільки відповідач в наказі про звільнення з займаної посади не вказав на пункт контракту на підставі якого проводиться звільнення, послався на п.6 ст.36 КЗпП України, замість того, щоб надати зміни до контракту, відповідач надав листа №03-5388 від 19 червня 2019 року в якому зазначив, що у випадку не згоди перейти працювати на 0,5 ставки на посаді доцента, його буде звільнено. Із урахуванням зазначеного позивач просив суд визнати наказ про звільнення № 791-к від 30 серпня 2019 року позивача незаконним, поновити його на займаній посаді, зобов`язати відповідача внести в його трудову книжку запис про поновлення на роботі та стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу. Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 20 грудня 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до Запорізького національного університету, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог ОСОБА_2 про поновлення на роботі та стягнення середньої заробітної плати за весь час вимушеного прогулу відмовлено. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, вважаючи його таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги позивача задовольнити. Апеляційна скарга мотивована тим, що 03 вересня 2018 року між ним та відповідачем було укладено контракт № 03-42/88 на термін дії з 01 вересня 2018 року до 31 серпня 2021 року. Пункт 6.1. контракту передбачає підстави для його припинення або розірвання, однак, в наказі про звільнення з посади відповідач не вказав пункт контракту на підставі якого проводиться звільнення позивача, чим порушив умови контракту. Вважає, що якщо відповідач змінює умови контракту, а працівник не погоджується на них, то умови контракту залишаються незмінними. Замість того, щоб надіслати зміни до контракту, відповідач направив позивачу повідомлення про звільнення у разі незгоди зі зміною умов праці. Відповідно до відзиву на апеляційну скаргу Запорізький національний університет зазначає, що під час розгляду справи судом першої інстанції надано належну правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами у справі, з`ясовано їх правову природу та як наслідок винесено обгрунтоване та законне рішення, а доводи апеляційної скарги є безпідставними та необгрунтованими. В зв`язку з наведеним, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Згідно з ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Згідно з ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Відповідно до частини першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення зазначеним вимогам відповідає. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що ОСОБА_1 письмово за два місяці було повідомлено про зміну істотних умов праці, проте, останній відмовився від продовження роботи у зв`язку із змінами істотних умов праці, тому у відповідача були наявні підстави для звільнення позивача за пунктом 6 статті 36 КЗпП України, а контракт № 03-32/88 від 03 вересня 2018 року вважати розірваним. З такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки вони відповідають вимогам закону і фактичним обставинам справи. Судом установлено, що 03 вересня 2018 року між ОСОБА_1 та Запорізьким національним університетом в особі ректора ОСОБА_3 О. укладено контракт №03-42/88 відповідно до якого позивач призначається на посаду доцента кафедри прикладної фізики і наноматеріалів на термін з 01 вересня 2018 року до 31 серпня 2021 року ( а.с. 9-15). Відповідно наказу ректора Запорізького національного університету Фролова М.О. №791-к від 30 серпня 2019 року ОСОБА_1 звільнено з посади доцента кафедри прикладної фізики і наноматеріалів з 31 серпня 2019 року за п.6 ст.36 КЗпП України у зв`язку з відмовою від продовження роботи внаслідок змін істотних умов праці. Контракт № 03-42\88 від 03 вересня 2018 року вважати таким, що втратив чинність ( а.с. 8). 23 травня 2019 року на Вчену раду Запорізького національного університету було винесено питання щодо зміни істотних умов праці науково-педагогічних працівників кафедри прикладної фізики і наноматеріалів та кафедри фізики твердого тіла, на засіданні якою декан математичного факультету ОСОБА_4 доповів присутнім про необхідність зменшення навчального навантаження науково-пелагогічних працівників кафедр відповідно до ч. 3 ст. 32 КЗпП України. У зв`язку з чим Вчено радою Запорізького національного університету було прийнто рішення з метою збереження кадрового потенціалу кафедр фізикит твердого тіла та прикладної фізики і наноматеріалів дозволити науково-педагогічним працівникам цих кафедр працювати менш ніж на 0.75 ставки у випадку набору недостатньої кількості студентів у період вступної компанії 2019 року (протокол №9 від 23.05.2019) ( а.с. 19). Наказом № 254 від 06 червня 2019 року « Про зміну істотних умов праці науково-педагогічних працівників кафедри прикладної фізики і наноматеріалів» було встановлео, що науково-педагогічним працівникам кафедри прикладної фізики і наноматеріалів та кафедри фізики твердого тіла з 01 вересня 2019 року будуть змінені істотні умови праці у зв`язку зі зменшенням роботи, з однієї ставки на частку ставки ( а.с. 68-69). Відповідно до наказу № 241 від 27 травня 2019 року « Про введення в дію рішень Вченої ради Запорізького Національного Університету» декану математичного факультету ОСОБА_4 разом із завідувачем кафедри фізики твердого тіла ОСОБА_5 та завідувачем кафедри прикладного тіла та наноматеріалів ОСОБА_6 подати до 15 червня 2019 року пропозиції щодо попереднього розподілу навчального навантаження науково-педагогічних працівників кафедри . На виконання цього наказу штат кафедри фізики твердого тіла було зменшено з 4.26 ставки на 3.0 ставки та запропоновано 5 науково-педагогічним працівникам перейти на частку ставки. Завідувачем кафедри прикладної фізики і наноматеріалів ОСОБА_7 у зв`язку із зменшенням навантаження з першого вересня 2019 року було подано на ім`я ректора службову записку від 18 червня 2019 про зменшення ставок 6 науково-педагогічним працівникам кафедри прикладної фізики і наноматеріалів з 5.0 ставки на 3.25 ставки, з пропозицією їм перейти на частку ставки, а саме ОСОБА_7 профессор на 0,75 ставки, ОСОБА_8 доцент на 0,5 ставки, ОСОБА_1 доцент на 0,5 ставки, ОСОБА_9 доцент на 0.5 ставки, ОСОБА_10 доцент на 0.5 ставки ( а.с. 64). З листа виконуючого обо`язки ректора Запорізького національного університету Бондар О.Г. №03-53/88 від 19 червня 2019 вбачається, що адміністрація Запорізького національного університету попереджає позивача ОСОБА_1 , що у зв`язку зі зміною умов праці щодо зменшення навчального навантаження науково-педагогічних працівників кафедри, відбудеться зміна істотних умов праці, а саме: з 01 вересня 2019 року по 31 серпня 2020 року в рамках раніше укладеного контракту позивача буде переведено на 0,5 ставки доцента кафедри прикладної фізики і наноматеріалів, як основне місце роботи та запропоновано позивачу до 23 серпня 2019 року подати заяву про згоду або відмову на переведення ( а.с. 20). 23 серпня 2019 року співробітники відділу кадрів Запорізького національного університету склали акт про відмову позивача від написання заяви про згоду працювати в нових умовах у зв`язку зі зміною істотних умов праці (зменшення навчального навантаження) ( а.с. 20а). Відповідно до п.4.1 Контракту № 03-42/88 від 03 вересня 2019 року укладеного між позивачем та відповідачем, передбачено, що працівникові Запорізького національного університету за виконання обов`язків, передбачених цим контрактом, виплачується заробітна плата (оклад) за рахунок коштів Запорізького національного університету в розмірі 6026,00 гривень, доплати: за науковий ступінь 15%, вчене звання 25% від посадового окладу, але не менше ніж це встановлено рішенням уряду України з урахуванням економічного і фінансового становища Запорізького націоналдьного університету, факультету, кафедри. Пунктом 6 вищевказаного контракту передбачені зміни та розірвання контракту. Відповідно п.п.6.1.5 Контракту № 03-42/88 від 03 вересня 2019 укладеного між позивачем та відповідачем, передбачено, що з ініціативи Запорізько національного унівенситету дострокове розірвання контракту може бути тільки за умов, передбачених чинним трудовим законодавством, а також невиконання працівником умов, викладених у третьому розділі цього контракту; п.п.6.1.6 з інших підстав, передбачених чинним трудовим законодавством. Частиною 1, 3 статті 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, дотримуючись внутрішнього трудового розпорядку, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Контракт є особливою формою трудового договору, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (у тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Згідно статті 32 КЗпП України у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших - працівник повинен повідомлятись не пізніше ніж за два місяці. Якщо колишні істотні умови праці не може бути збережено, а працівник не згоден на продовження роботи в нових умовах, то трудовий договір припиняється за пунктом 6 статті 36 цього Кодексу. Зміна істотних умов праці не порушує угоди сторін, досягнутої при укладенні трудового договору, адже угодою сторін визначаються місце роботи і трудова функція працівника. Це найважливіші умови трудового договору. Тому змінити їх без згоди сторін не можна, і це прямо закріплено в законі. Трудовий договір також пов`язаний з іншими істотними умовами праці. Ці умови встановлюються по-різному. Одні з них (тривалість робочого часу, відпустки, пільги, тарифні ставки) встановлюються у централізованому порядку і доводяться до відому підприємства, другі (режим роботи, системи оплати праці, норми праці) встановлюються колективним договором, а якщо колективний договір на підприємстві не укладено, то власником чи уповноваженим ним органом за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації, треті (кваліфікаційні розряди, конкретні розміри окладів, суміщення професій, неповний робочий час) встановлюються власником або уповноваженим ним органом за домовленістю з працівником. Змінюються ці умови також по-різному. Однак закон не вимагає обов`язкового погодження таких змін з працівником. Необхідно лише, аби власник підприємства чи уповноважений ним орган дотримувалися двох умов. По-перше, зміни істотних умов праці допускаються тільки внаслідок змін в організації виробництва і праці на конкретному підприємстві. По-друге, про наступні зміни працівник повинен бути попереджений власником підприємства чи уповноваженим ним органом не пізніше як за два місяці. У пункті 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 р. № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" роз`яснено, що припинення трудового договору за пунктом 6 статті 36 КЗпП України при відмові працівника від продовження роботи зі зміненими істотними умовами праці може бути визнане обґрунтованим, якщо зміна істотних умов праці при провадженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою викликана змінами в організації виробництва і праці (раціоналізацією робочих місць, введенням нових форм організації праці, у тому числі перехід на бригадну форму організації праці, і, навпаки, впровадженням передових методів, технологій тощо). Отже, під змінами в організації виробництва і праці слід розуміти об`єктивно необхідні дії власника або уповноваженого ним органу, обумовлені, за загальним правилом, впровадженням нової техніки, нових технологій, вдосконаленням структури підприємства, установи, організації, режиму робочого часу, управлінської діяльності, що спрямовані на підвищення продуктивності праці, поліпшення економічних та соціальних показників, запобігання банкрутству і масовому вивільненню працівників та збереження кадрового потенціалу в період тимчасових зупинок у роботі та приватизації, створення безпечних умов праці, поліпшення її санітарно-гігієнічних умов тощо. У разі, коли на підприємстві не відбулося змін в організації виробництва і праці, власник чи уповноважений ним орган не має права в односторонньому порядку змінити істотні умови праці працівників. Якщо ж це сталося, а працівники не погоджуються з такими змінами, власник зобов`язаний поновити працюючим попередні умови праці. Відповідно до ст. 56 Закону України « Про вищу освіту» максимальне навчальне навантаження на одну ставку не може пенревищувати 600 годин на навчальний рік. Розрахунок та розподіл навчального навантаження науково-педагогічних працівників Запорізького національного університету здійснюється відповідно до Закону України «Про вищу освіту» від 01.07.2014 № 1556-У-П, постанови Кабінету Міністрів України № 1134 від 17.08.2002 «Про затвердження нормативів чисельності студентів (курсантів), аспірантів (ад`юнктів), докторантів, здобувачів наукового ступеня кандидата наук, слухачів, інтернів, клінічних ординаторів на одну штатну посаду науково-педагогічного працівника у вищих навчальних закладах III і IV рівня акредитації та вищих навчальних закладах післядипломної освіти державної форми власності», наказу Міністерства освіти і науки № 450 від 07.08.2002 «Про затвердження норм часу для планування і обліку навчальної роботи та переліків основних видів методичної, наукової й організаційної роботи педагогічних і науково-педагогічних працівників вищих навчальних закладів», Положення про порядок розрахунку та розподілу навчального навантаження й перелік основних видів методичної, наукової, організаційної роботи науково-педагогічних працівників Запорізького національного університету від 20.06.2017, затвердженого Вченою радою Запорізького державного університету (протокол № 13 від 20.06.2017), Колективного договору між адміністрацією і первинною профспілковою організацією Запорізького національного університету на 2017-2022 рр. Навчальне навантаження по кафедрі прикладної фізики і наноматеріалів на 2018/2019 навчальний рік складало 2922 години. Контингент студентів спеціальності 105 «Прикладна фізика та наноматеріали», підготовку яких забезпечує кафедра прикладної фізики і наноматеріалів, станом на 01.10.2018 складав 51 особу. Кількість ставок науково-педагогічних працівників кафедри прикладної фізики і наноматеріалів на 01.10.2018 становила 5,0 ставок, з яких 0,5 ст. доц. ОСОБА_10 , передані з кафедри загальної математики. Станом на 01.06.2019 контингент студентів спеціальності 105 «Прикладна фізика та наноматеріали», підготовку яких забезпечує кафедра прикладної фізики і наноматеріалів складав 30 осіб. Попереднє навчальне навантаження кафедри прикладної фізики і наноматеріалів на 2019-2020 навчальний рік, станом на червень 2019 року, було розраховане у обсязі 1939 годин, що відповідає 3,25 ставки, та розподілено на засіданні кафедри прикладної фізики і наноматеріалів наступним чином: завідувач кафедри прикладної фізики наноматеріалів ОСОБА_7 - 0,75 ставки, доценти кафедри прикладної фізики та наноматеріалів по 0,5 ставки (протокол № 13 від 21.06.2019). За результатами основного набору вступної кампанії, у зв`язку зі зменшенням набору студентів на перший курс, попереднє навчальне навантаження кафедри прикладної фізики і наноматеріалів на 2019-2020 навчальний рік, станом на серпень 2019 року, розраховане у обсязі 1851 годин, що відповідає 3,25 ставки, було розподілено на засіданні кафедри прикладної фізики і наноматеріалів наступним чином: завідувач кафедри прикладної фізики наноматеріалів ОСОБА_7 - 0,75 ставки, доценти кафедри прикладної фізики і наноматеріалів - 0,5 ставки (протокол № 14 від 23.08.2019). Отже, попереднє навантаження кафедри прикладної фізики і наноматеріалів на 2019-2020 навчальний рік є меншим за попередній навчальний рік на 1071 год, а кількість студентів - меншою на 40 % (21 особу), що неодмінно призводить до зменшення ставок науково-педагогічних працівників на 1,75 ставки. Відповідно до п. 2.10 Положення про порядок розрахунку та розподілу навчального навантаження й перелік основних видів методичної, наукової, організаційної роботи науково-педагогічних працівників Запорізького національного університету, затвердженого Вченою радою Запорізького державного університету (протокол № 13 від 20.06.2017) обсяг навчального навантаження кафедр та кількість ставок на навчальний рік затверджується наказом ректора не пізніше 10 вересня навчального року. Наказом ректора № 363 від 09.09.2019 «Про затвердження кількості ставок науково-педагогічних працівників кафедр Запрорізького державного університету на 2019-2020 навчальний рік» затверджено штат кафедри прикладної фізики та наноматеріалів у кількості 3,25 ставки ( а.с. 122-131). Суд першої інстанції, з висновками якого погоджується суд апеляційної інстанції, встановив, що підставою наказу ректора університету від 06 червня 2019 року № 254 "Про зміну істотних умов праці" було витяг з протоколу № 9 від 23 травня 2019 року засідання Вченої ради Запорізького національного університету де прийнято рішення про необхідність зменшення навчальнорго навантаження науково-педагогічних працівників кафедр відповідно до ч. 3 ст. 32 КЗпП України та з метою збереження кадрового потенціалу кафедри фізики твердого тіла та прикладної фізики і наноматеріалів дозволити працівникам цих кафедр працювати менш ніж на 0.75 ставки у випадку набору недостатньої кількості студентів у період вступної компанії 2019 року, службове подання завідувача кафедри прикладної фізики і наномаитеріалів ОСОБА_7 на ім`я ректора від 18 червня 2019 року про зменшення ставок 6 науково-педагогічним працівникам кафедри прикладної фізики і наноматеріалів з 0,5 ставки на 3.25 ставки з пропозицією їм перейти на частку ставки у зв`язку з зменшенням навантаження кафедри прикладнаї фізики наноматеріалів на 2019-2020 навчальний рік та зменшення кількості студентів спеціальності 105 « Прикладна фізика та наноматеріалів», підготовку яких забезпечує кафедра прикладної фізики і наноматеріалів з 51 особи до 30 осіб, тобто в університеті дійсно відбулись зміни в організації виробництва і праці. Тобто, суд дійшов висновку, що наказу від 06 червня 2019 року № 254 передували обставини, що призвели до зміни істотних умов праці (оплати праці), а саме: навчальне навантаження по кафедрі прикладної фізики і наноматеріалів на 2018/2019 навчальний рік складало 2922 годин. Контингент студентів спеціальності 105 «Прикладна фізика та наноматеріали», підготовку яких забезпечує кафедра станом на 01.10.2018 складав 51 особу. Кількість ставок науково-педагогічних працвників кафедри прикладної фізики і наномаитеріалів на 01.10.2018 становила 5.0 ставок. За результатами основного набору вступної компанії, у зв`язку зі зменшенням набору студентів на перший курс, попереднє навчальне навантаження кафедри прикладної фізики і наноматеріалів на 2019-2020 навчальний рік станом на серпень 2019, розраховане у обсязі 1851 годин, що відповідає 3.25 ставки, та розподілено на засіданні кафедри натупним чином: завідувач кафедри прикладної фізики наноматерівлів ОСОБА_7 0.75 ставки, доценти кафедри прикладної фізики та наноматеріалів по 05 ставки. Як наслідок, університет письмово повідомив працівників, зокрема, ОСОБА_1 за два місяці про зміну істотних умов праці, починаючи з 01 вересня 2019 року. З огляду на зазначене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що звільнення ОСОБА_1 за пунктом 6 статті 36 КЗпП України відбулося у відповідності до вимог, викладених у частині третій, четвертій статті 32 КЗпП України, тобто з письмовим повідомленням працівників за два місяці про зміну істотних умов праці, починаючи з 01 вересня 2019 року. Таким чином, судом першої інстанції належно виконано вимоги статті 89 ЦПК України щодо оцінки доказів, дотримано вимоги статті 263 ЦПК України щодо законності та обґрунтованості рішення суду, повно і всебічно досліджено обставини у справі, обґрунтовано застосовано положення статей 32, 36 КЗпП України до правовідносин учасників справи. Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що зміни в організації виробництва і праці в Запорізькому національному університеті фактично не відбулися не заслуговують на увагу та спростовується висновками, зробленими вище, оскільки, як встановлено судом першої інстанції, зменшення навантаження кафедри прикладної фізики і наноматеріалів на 2019-2020 навчальний рік на 1071 годин за попередній навчальний рік, зменшення контингента студентів спеціальності 105«Прикладна фізика та наноматеріали» з 51 особи до 30 осіб на 2019 -2020 навчальний рік, тобто на 40% ( 21 особу), що неодмінно призвело до зменшення ставок науково-педагогічних працівників на 1.75 ставки, що загрожувало вищому навчальному закладі звільненню кадрового потенціалу кафедри фізики твердого тіла та прикладної фізики і наноматерфалів, що в свою чергу призвело до зміни істотних умов їх праці, зокрема, оплати праці. Доводи апеляційної скарги про те, що у Контракті не передбачено можливість звільнення працівника за п. 6 ст. 36 Кодексу законів про працю України, не заслуговують на увагу, оскільки пунктом 6.1 Контракту встановлено, що Контракт може бути припинено або розірвано з підстав, передбачених чинним законодавством та умовами самого контракту. Пунктом 6.1.6 Контракту передбачено, що він може бути розірваний з інших підстав, передбачених чинним трудовим законодавством України. Тому звільнення за п.6 ст. 36 КЗпП України є правомірним, здійснене відповідно до чинного трудового законодавства та відповідає умовам Контракту. Не зазначення в наказі № 791-к від 30 серпня 2019 року пункту контракту на підставі якого його розірвано, а зазначення, що Контракт № 03-42/88 від 03 вересня 2018 року втратив чинність, не свідчить про незаконність вищезазначеного наказу на підставі якого було звільнено ОСОБА_1 з посади за п. 6 ст. 36 КЗпП України, у зв`язку з відмовою від продовження роботи внаслідок змін істотних умов праці. Доводи апеляційної скарги про ігнорування п. 6.4 Контракту є безпідставними, оскільки зміни до Контракту вносяться лише після того, коли отримана згода, про що укладається додаткова угода. Відповідно до ч.3 ст. 32 КЗпП України, у зв`язку із змінами в організації виробнщтва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших - працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж: за два місяці. Якщо колишні істотні умови праці не може бути збережено, а працівник не згоден на продовження роботи в нових умовах, то трудовий договір припиняється за пунктом 6 статті 36 цього КЗпП України. З матеріалів справи вбачається, що Запорізький національний університет повністю дотримався встановленої законом процедури та умов Контракту. Отже, доводи апеляційної скарги про те, що судами не виконано вимоги частин третьої-четвертої статті 32 КЗпП України, спростовуються матеріалами справи. Інші доводи, наведені в обґрунтування апеляційної скарги, не можуть бути підставами для скасування судового рішення, оскільки вони зводяться до переоцінки судом доказів, яким суд першої інстанції надав належну оцінку викливши в мотивувалтьній частині оскаржуваного судового рішення. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, на законність та обґрунтованість його рішення не впливають, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення суду першої інстанції без змін. Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Оскільки в цьому випадку оскаржуване судове рішення підлягає залишенню без змін, розподіл судових витрат апеляційний суд не здійснює. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, апеляційний суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення Рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 20 грудня 2019 року у цій справі залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення. Повна постанова складена 17 березня 2020 року. Головуючий, суддя СуддяСуддя Подліянова Г.С.Гончар М.С.Маловічко С.В.