Постанова Вінницький апеляційний суд № 128/2884/16-ц

Справа № 128/2884/16-ц Провадження № 22-ц/801/488/2020 Категорія: 47 Головуючий у суді 1-ї інстанції Ганкіна І. А. Доповідач:Оніщук В. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 березня 2020 рокуСправа № 128/2884/16-цм. Вінниця Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого: Оніщука В.В (суддя-доповідач), суддів: Копаничук С.Г., Рибчинського В.П., з участю секретаря судового засідання Богацької О.М., учасники справи: позивач: ОСОБА_1 , відповідачі: ОСОБА_2 , Писарівська сільська рада Вінницького району Вінницької області, розглянув у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 2 цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_3 на рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 27 грудня 2019 року та додаткове рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 03 лютого 2020 року, постановлене в складі судді Ганкіної І.А., в залі суду, встановив: У серпні 2016 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Писарівської сільської ради Вінницького району Вінницької області, ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування рішення, скасування державного акту про право власності на земельну ділянку. Позовні вимоги мотивовано тим, що позивач є власником будинку по АДРЕСА_1 . Згідно рішення №30 Писарівської сільської ради Вінницького району Вінницької області від 19.08.2014 року їй надано дозвіл на виготовлення технічної документації земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд площею 0,18 га за рахунок земель, якими вона користується, в АДРЕСА_1 , але рішенням №РВ-0500057372014 їй було відмовлено у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру від 17.12.2014 року. У висновку щодо перевірки електронного документу зазначено, що необхідно усунути перетин земельної ділянки 0520685203:03:002:0124 та земельної ділянки ОСОБА_3 в АДРЕСА_1 . Протягом 2014-2015 років відбувались судові розгляди у Вінницькому окружному адміністративному суді з приводу знесення самовільно побудованої будівлі ОСОБА_2 за позовом ДАБК у Вінницькій області, і позивач приймала участь у даній справі в якості третьої особи на боці позивача, справа №502/3826/14-а. В рамках розгляду цієї адміністративної справи був здійснений адвокатський запит до ПП «Глобус» та отримано технічну документацію із землеустрою ОСОБА_4 . В даній технічній документації міститься рішення Писарівської сільської ради 13 сесії 3 скликання від 28.07.2000 року, згідно якого передано у приватну власність ОСОБА_2 земельну ділянку в межах АДРЕСА_1 для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських споруд площею 0,10 га. Незважаючи на накладення земельних ділянок, Писарівська сільська рада Рішенням від 22 липня 2008 року 19 сесії 5 скликання затвердила технічну документацію по складанню державних актів на право власності на земельну ділянку гр. ОСОБА_2 на 0,12 га та вказала - видати державні акти на право приватної власності на земельну ділянку гр. ОСОБА_2 в межах с. Писарівка, загальною площею 0,12 га в тому числі: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,12 га. Позивач вважає рішення від 22 липня 2008 року 19 сесії 5 скликання Писарівської сільської ради незаконним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки воно суттєво порушує її права, а також позивачка вказує, що свій підпис у Абрисі зовнішніх меж вона не ставила, а з своїм чоловіком ОСОБА_5 розлучена. У позовній заяві ОСОБА_3 просила визнати незаконним та скасувати рішення 19 сесії 5 скликання Писарівської сільської ради Вінницького району Вінницької області від 22.07.2008 року про затвердження технічної документації по складанню державних актів на право власності на земельну ділянку та скасувати Державний акт на право власності на земельну ділянку, площею 0,1210 га (кадастровий номер 0520685203:03:002:0124), з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, виданий ОСОБА_2 на підставі рішення Писарівської сільської ради Вінницького району Вінницької області від 22.07.2008 року. Рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 27 грудня 2019 року в задоволенні позову відмовлено. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що експертний висновок щодо фактичного користування виконано виходячи з показів сторін, а із землевпорядної документації наявність перетину земельних ділянок не встановлено, при цьому факт порушення прав позивачки внаслідок дій відповідачів, не доведено належними та допустимим доказами. Додатковим рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 03 лютого 2020 року вирішено питання розподілу судових витрат та стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судові витрати в сумі 9027,00 грн. Не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, у якій зазначає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема на думку позивачки суд першої інстанції не надав оцінки діями Писарівської сільської ради щодо затвердження технічної документації без належного погодження меж земельної ділянки із суміжними землекористувачами. Також, позивачка вважає, що суд першої інстанції неправильно встановив фактичні обставини та не надав їм належної правової оцінки, що призвело до неправильного вирішення спору. У апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити заявлені позовні вимоги в повному обсязі. Крім того, ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу на додаткове рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 03 лютого 2020 року, у якій зазначає про відсутність належних розрахункових документів на підтвердження понесення витрат на правничу допомогу, тому просить скасувати додаткове рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви про стягнення судових витрат на правничу допомогу. 05 березня 2020 року ОСОБА_2 подала відзив на апеляційні скарги, у якому просить апеляційні скарги ОСОБА_3 залишити без задоволення, а рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 27 грудня 2019 року та додаткове рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 03 лютого 2020 року залишити без змін. В судовому засіданні представник ОСОБА_3 апеляційні скарги підтримав з посиланням на викладені в них обставини. Представник ОСОБА_2 в судовому засіданні апеляційні скарги не визнав, вказавши на їх безпідставність та законність і обгрунтованість рішень суду. Представник Писарівської сільської ради Вінницького району Вінницької області в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причин неявки не повідомив, а тому згідно вимог ч.2 ст. 372 ЦПК України його неявка не перешкоджає розгляду справи. Суд, заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, що з`явилися, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційних скарг, вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав. Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим; законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду першої інстанції вищевказаним вимогам закону відповідає. Так, судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_3 є власницею будинку в АДРЕСА_1 , на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, зареєстрованого в реєстрі за № 1-179 (т. 1 а.с.122-125, 207, 208, 209). Рішенням №30 Писарівської сільської ради Вінницького району Вінницької області від 19.08.2014 року позивачу було надано дозвіл на виготовлення технічної документації земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд площею 0,18 га за рахунок земель, якими вона користується, що розташована за адресою АДРЕСА_1 (т . 1 , а.с. 10). Рішенням №РВ-0500057372014 відмовлено у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру від 17.12.2014 року. У висновку щодо перевірки електронного документу зазначено, що необхідно усунути перетин земельної ділянки 0520685203:03:002:0124 та земельної ділянки ОСОБА_3 , АДРЕСА_3 ,а.с. 8,9). Звертається увага на те, що розмір земельної ділянки, у внесенні відомостей щодо якої до Державного земельного кадастру було відмовлено визначено в 0,1958 га., хоча згідно рішення сільської ради, надано дозвіл на виготовлення технічної документації земельної ділянки розміром 0,18 га. (а.с.100 т.1). Відповідно до акту від 08.12.2014 року вбачається, що ОСОБА_2 відмовилася підписати акт погодження меж земельної ділянки, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 і належить ОСОБА_3 (т.1 а.с. 11). Земельна ділянка ОСОБА_3 не приватизована на даний час та згідно земельної кадастрової книги площа становить 0,18 га. Писарівська сільська рада рішенням від 22 липня 2008 року 19 сесії 5 скликання затвердила технічну документацію по складанню державних актів на право власності на земельну ділянку суміжного землекористувача гр. ОСОБА_2 на 0,12 га та вирішила видати державні акти на право приватної власності на земельну ділянку гр. ОСОБА_2 в межах с. Писарівка, загальною площею 0,12 га в тому числі: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,12 га. (т. 1 а.с. 28). На виконання рішення 13 сесії 3 скликання Писарівської сільської ради Вінницького району від 28.07.2000 року було погоджено (встановлення) та закріплення меж земельної ділянки землевласника ОСОБА_2 (т. 1 а.с. 27). Як вбачається з технічної документації межі земельної ділянки ОСОБА_2 погоджено із усіма землекористувачами, у тому числі і ОСОБА_5 . Згідно Державного акту виданого 30.12.2010 року, ОСОБА_2 належить земельна ділянка площею 0,1210 га, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , згідно рішення Писарівської сільської ради Вінницького району Вінницької області 19 сесії 5 скликання від 22.07.2008 року (т.1, а.с. 136). На забудову земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 було виготовлено будівельний паспорт із дозвільною документацією на ім`я ОСОБА_2 (т.1, а.с. 188-192,183-187). ОСОБА_2 на праві власності належить цілий житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, за адресою АДРЕСА_1 (т. 1 а.с.215, 216-217). Для з`ясування обставин викладених у позовній заяві за клопотанням представника відповідача ухвалою Вінницького районного суду Вінницької області від 18 жовтня 2017 року у справі призначено судову земельно-технічну експертизу проведення якої доручено Вінницькому відділенню Київського НДІСЕ. Відповідно до висновку експерта від 10.08.2018 року за № 6189/17-21 за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи, встановлено наступне: на підставі проведеного дослідження, наявних матеріалів цивільної справи відображено площу межі та конфігурацію земельної ділянки площею 0,1210 га розташованої в АДРЕСА_1 , що перебуває в приватній власності ОСОБА_2 на підставі рішення 19 сесії 5 скликання Писарівської сільської ради Вінницького району Вінницької області від 22.07.2008 року та державного акту серії ЯИ №219724 виданого 30.12.2010 року кадастровий номер Ю685203:03:002:0124, що графічно відображено на план-схемі в Додатку 1 висновку. На підставі проведеного дослідження, наявних матеріалів цивільної справи не представляється за можливе відобразити графічно площу, межі та конфігурацію земельної ділянки площею 0,1800га розташованої в АДРЕСА_1 , яка перебуває користуванні ОСОБА_3 на підставі записів в господарській книзі; на підставі проведеного дослідження, наявних матеріалів цивільної справи не представляється за можливе встановити чи накладається земельна ділянка площею 0,1210га в АДРЕСА_1 , що перебуває в приватній власності ОСОБА_2 на підставі рішення 19 сесії 5 скликання Писарівської сільської ради Вінницького району Вінницької області від 22.07.2008 року та державного акту серії ЯИ №219724 виданого 30.12.2010 року кадастровий номер 20685203:03:002:0124 із земельною ділянкою площею 0,1800га, розташованою в АДРЕСА_1 , яка перебуває в користуванні ОСОБА_3 на підставі записів в погосподарській книзі; На підставі проведеного дослідження, наявних матеріалів цивільної справи не представляється за можливе зазначити за рахунок чого збільшилась земельна ділянка з площі 0,1000га до площі 0,1210га розташована в АДРЕСА_1 (т. 2 , а.с. 37-44, 45-50). Ухвалою Вінницького районного суду Вінницької області від 20 листопада 2018 року за клопотанням позивача призначено у справі додаткову судову земельно-технічну експертизу, проведення якої доручено Вінницькому відділенню Київського НДІСЕ Відповідно до висновку експерта від 11.04.2019 року за № 6690/18-21 за результатами проведення додаткової судової земельно-технічної експертизи, встановлено наступне: На підставі проведеного дослідження, наявних матеріалів цивільної справи відображено межі та конфігурацію земельної ділянки площею 0,1210 га, розташованої в АДРЕСА_1 , що перебуває в приватній власності ОСОБА_2 на підставі рішення 19 сесії 5 скликання Писарівської сільської ради Вінницького району Вінницької області від 22.07.2008 року та державного акту серії ЯИ №219724 виданого 30.12.2010 року, кадастровий номер 0520685203:03:002:0124, згідно системи координат, як зазначено в технічній документації на земельну ділянку, що графічно відображено на план-схемі в додатку 1 до висновку; на підставі проведеного дослідження, наявних матеріалів цивільної справи та результатів виконання топографо-геодезичних робіт, виконаних сертифікованим інженером-геодезистом ДП «Поділлягеодезкартографія» встановлено, що фактичний порядок користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1 , яка перебуває у власності ОСОБА_2 не відповідає правовстановлюючим документам на земельну ділянку, що графічно відображено на план-схемі і додатку 5 до висновку. В чому полягає не відповідність фактичного порядку користування земельною ділянкою описано в дослідній частині висновку на стор. 15-16; на підставі проведеного дослідження та результатів виконання топографо-геодезичних робіт, виконаних сертифікованим інженером-геодезистом ДП «Поділлягеодезкартографія», визначена фактична площа земельної ділянки ОСОБА_2 по АДРЕСА_1 , яка становить 0,1209га. Межі та конфігурація земельної ділянки ОСОБА_2 по АДРЕСА_1 графічно відображено на план-схемі в додатку 4 до висновку; на підставі проведеного дослідження та результатів виконання топографо-геодезичних робіт виконаних сертифікованим інженером-геодезистом ДП «Поділлягеодезкартографія», визначена фактична площа земельної ділянки ОСОБА_3 по АДРЕСА_1 , яка становить 0,1958га. На підставі проведеного дослідження, наявних матеріалів цивільної справи встановлено, що земельна ділянка площею 0,1210га, розташована по АДРЕСА_1 , що перебуває в приватній власності ОСОБА_2 на підставі рішення 19 сесії 5 скликання Писарівської сільської ради-Вінницького району Вінницької області від 22.07.2008 року та державного акту серії ЯИ №219724 виданого 30.12.2010 року, кадастровий номер 0520685203:03:002:0124 перетинається із земельною ділянкою площею 0,1958га (відповідно до меж визначених Технічною документацією 2014) розташованою по АДРЕСА_1 , яка перебуває в користуванні ОСОБА_3 Площа перетину становить - 0,0010га (10кв.м.), з розмірами по периметру від т.1 до т.2 - 6,1 м; від т.2 до т.3 - 8,78м; від т. 3 до т.4 - 14,93м; від т.4 до т.5 - 6,63м; від т.5 до т.6 - 3,72м; від т.6 до т.7 - 2,89; від т.7 до т.1 -0,17м, що графічно відображено на план-схемі в Додатку 3 до висновку. Встановлено, що земельна ділянка кадастровий номер 0520685203:03:002:0124, площею 0,1210га, розташована по АДРЕСА_1 , що перебуває в приватній власності ОСОБА_2 на підставі державного акту серії ЯИ №219724, не перетинається із земельною ділянкою (відповідно до фактичних меж визначених спеціалістами під час огляду) розташованою по АДРЕСА_1 , яка перебуває в користуванні ОСОБА_3 , що графічно відображено на план-схемі в додатку 6 до висновку; на підставі проведеного дослідження, наявних матеріалів цивільної справи не представляється за можливе зазначити за рахунок чого збільшилась земельна ділянка з площі 0,1000 га до площі 0,1210 га, розташована за адресою: АДРЕСА_1 (т. 2, а.с. 110-119, 120-149). Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції крім інших підстав, зокрема виходив із того, що питання щодо встановлення меж не може бути вирішене через відсутність відомостей про межі земельної ділянки позивача (Схема відведення земельної ділянки ОСОБА_3 площею 1800 кв. м.) та виготовлення на цю земельну ділянку розміром 1800 кв. м. технічної документації. Такий висновок суду відповідає обставинам справи. Статтею 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном. Відповідно до статті 125 ЗК України, право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж в натурі, одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється. Як передбачено частинами першою, другою статті 103 ЗК України, власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо). Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов`язані не використовувати земельні ділянки способами, які не дозволяють власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок використовувати їх за цільовим призначенням (неприпустимий вплив). Згідно із статтею 106 ЗК України, власник земельної ділянки має право вимагати від власника сусідньої земельної ділянки сприяння встановленню твердих меж, а також відновленню межових знаків у випадках, коли вони зникли, перемістились або стали невиразними. Види межових знаків і порядок відновлення меж визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері земельних відносин. Статтею 107 ЗК України передбачено, що основою для відновлення меж є дані земельно-кадастрової документації. У разі неможливості виявлення дійсних меж їх встановлення здійснюється за фактичним використанням земельної ділянки. Якщо фактичне використання ділянки неможливо встановити, то кожному виділяється однакова за розміром частина спірної ділянки. У випадках, коли в такий спосіб визначення меж не узгоджується з виявленими обставинами, зокрема з встановленими розмірами земельних ділянок, то межі визначаються з урахуванням цих обставин. Частиною другою статті 152 ЗК України передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. У разі незгоди власників землі або землекористувачів з рішенням органів місцевого самоврядування, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, спір вирішується судом (частина п`ята стаття 158 ЗК України). Питання щодо накладення земельних ділянок може бути вирішене лише за наявності відповідної земельно-кадастрової документації, на підставі якої й можливо визначити наявність чи відсутність накладень, а в наданих для дослідження матеріалах наявне лише рішення органу місцевого самоврядування про надання ОСОБА_3 земельної ділянки площею 1800 кв. м., але відсутні акти щодо встановлення та закріплення меж в натурі з описом межових знаків чи лінійних межових споруд і їх прив`язок до існуючих будівель чи пунктів державної геодезичної мережі. Звертається увага на те, що ОСОБА_3 звернулася до суду за захистом порушеного права на земельну ділянку площею 1800 кв. м., яка рахується за нею згідно із відомостями погосподарської книги. Під час розгляду справи встановлено, що у фактичному користуванні позивача перебуває земельна ділянка площею 1958 кв. м., однак сільською радою не приймалось рішення про надання дозволу на виготовлення технічної документації земельної ділянки в такому розмірі. ПП «Глобус» у 2014 році виготовило на замовлення ОСОБА_3 технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) розміром 1958 кв. м. Вказана технічна документація суперечить рішенню 32 сесії 6 скликання Писарівської сільської ради від 19 серпня 2014 року про надання дозволу на складання технічної документації із землеустрою, щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі гр. ОСОБА_3 для будівництва та обслуговування жилого будинку господарських будівель та споруд площею 0,18 га, що знаходиться в АДРЕСА_1 на території Писарівської сільської ради. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про землеустрій» документація із землеустрою (землевпорядна документація) - затверджені в установленому порядку текстові та графічні матеріали, якими регулюється використання та охорона земель державної, комунальної та приватної власності, а також матеріали обстеження і розвідування земель, авторського нагляду за виконанням проектів тощо. Технічна документація на земельну ділянку ОСОБА_3 виготовлена у 2014 році не затверджена в установленому порядку та не внесена до державного земельного кадастру. За вказаних обставин, вказана технічна документація не є офіційним документом із землеустрою та не може порівнюватись із правовстановлюючими документами відповідача, а відтак і не підтверджує обставин викладених у позовній заяві. Згідно із ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав і основних свобод людини, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. В силу ч. 2 ст. 152 Земельного кодексу України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Частиною 3 даної статті визначено, що захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей, про що зазначено в ч.2 ст.158 Земельного кодексу України. Відповідно до ч.1 ст.155 Земельного кодексу України, у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним. Частина 1 ст.79-1 Земельного кодексу України визначає, що формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Згідно ч.1 ст.21 Цивільного кодексу України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. В силу ст.391 Цивільного кодексу України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном. Правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується, про що зазначено в ч.1 ст.393 Цивільного кодексу України. Статтею 12 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. При цьому сторони несуть ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Рішення суду ґрунтується на доведених обставинах та поданих доказах, і не може ґрунтуватися на припущеннях. Згідно з ч.1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Згідно ч.1 ст. 78 Земельного кодексу України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Відповідно до ст. 79 Земельного кодексу України визначено, що земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами. Таким чином, визначення питань з усуненням перешкод в користуванні власністю у вигляді земельної ділянки, визнання факту порушення меж земельної ділянки потребують визначення перш за все питання місцезнаходження спірної земельної ділянки, належного закріплення меж земельної ділянки та визначення її конфігурації. Зазначена інформація здобувається судом з відповідної землевпорядної документації, яка суду є поданою лише щодо земельної ділянки відповідачки. Належних та допустимих доказів затвердження меж, конфігурації земельної ділянки позивачки, суду не подано. Щодо посилань позивача на обов?язок відповідача підтвердити правомірність отримання земельної ділянки, то дані посилання є безпідставними, оскільки у справі, що розглядається, потребує доказування факт накладення земельних ділянок і порушення прав землекористувача, обов?язок по доказуванню цієї обставини лежить саме на позивачеві, а оскільки це не було доведено, то і у відповідача не виникло підстав для підтвердження зазначеної обставини. Згідно вимог ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Сторони у процесі користуються своїми правами на власний розсуд, обирають спосіб захисту порушених прав, надають суду докази на підтвердження своєї правової позиції та спростування заперечень іншої сторони, при цьому тягар доказування повністю покладається на сторони. Належних та допустимих доказів затвердження меж, конфігурації земельної ділянки позивачем не надано. Експертні висновки щодо фактичного користування земельними ділянками виконано виходячи з показів сторін. Землевпорядною документацією наявність перетину земельних ділянок не встановлено. Суд першої інстанції, на підставі належним чином оцінених доказів, дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки питання щодо порушення меж не може бути вирішеним, через відсутність даних щодо їх встановлення та закріплення на місцевості із складанням відповідних актів. Висновки експерта підтверджують унеможливлення визначення межі земельної ділянки, яка не встановлювалася у передбачений законом спосіб. В частині оскарження позивачем додаткового рішення колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. Відповідно до статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (ч.8ст. 141 ЦПК України). Згідно зі статтею 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права Суд першої інстанції врахував критерії, які застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Звертається увага на те, що за змістом положень ст. 274 ЦПК України дана справа не віднесена до категорії справ незначної складності, розгляд яких може проводиться судом в порядку спрощеного позовного провадження. Справа перебувала в провадженні суду першої інстанції з серпня 2016 року, у справі двічі призначались експертизи, розгляд цієї справи спричинив витрату значного часу адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг, написання процесуальних документів (заяв клопотань, заперечень, відзивів, додаткових пояснень, тощо)). Вказані обставини підтверджуються розрахунком виконаних робіт № ПЄ-000001 від 27.12.2019 року та матеріалами цивільної справи. Отже, при визначенні суми відшкодування, суд першої інстанції правильно виходив з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Доводи апеляційної скарги про те, що представник відповідача - адвокат Путілін Є.В. отримав кошти за надані послуги готівкою, а не шляхом зарахування на банківський рахунок в безготівковій формі, є безпідставними, оскільки вказані кошти зафіксовані у книзі обліку доходів і витрат, яка в свою чергу є належним і допустимим доказом понесення витрат на оплату правової допомоги. Оскільки, обставини на які скаржник посилається в апеляційній скарзі нічим не підтвердженні, а тому не можуть впливати на правильність прийнятого рішення судом першої інстанції. Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржуване судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення. При вирішенні цієї справи, суд першої інстанції правильно визначив характер правовідносин між сторонами, правильно застосував закон, що їх регулює, повно і всебічно досліджено матеріали справи та надано належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційні скарги без задоволення, а оскаржувані рішення суду першої інстанції - без змін, оскільки доводи апеляційних скарг висновків суду не спростовують. Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, статті 141 ЦПК України суд розподіляє судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Оскільки апеляційні скарги залишено без задоволення, то понесені судові витрати покладаються на учасника справи, який звернувся з апеляційною скаргою. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, Вінницький апеляційний суд, постановив: Апеляційні скарги Гарифулліної Зої Леонідівни залишити без задоволення, а рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 27 грудня 2019 року та додаткове рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 03 лютого 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий: В.В. Оніщук Судді: С.Г. Копаничук В.П. Рибчинський