Постанова 4815 № 569/20236/19

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 12 березня 2020 року м. Рівне Справа № 569/20236/19 Провадження № 22-ц/4815/360/20 Головуючий суддя в суді 1 інстанції: Ковальов І.М. Рівненський апеляційний суд : в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ : головуючий Боймиструк С.В. судді: Бондаренко Н.В., Шимків С.С., секретар судового засідання: Шептицька С.С., з участю: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 20 грудня 2019 року у справі за скаргою ОСОБА_3 , особи, дії яких оскаржуються державний виконавець Рівненського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області Клімович Яна Йосипівна, начальник Рівненського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області Якобчук Павло Олександрович, боржник ОСОБА_4 про визнання неправомірними дій та бездіяльність державного виконавця, зобов`язання вчинення певних дій, стягнення судових витрат за надання правничої допомоги, В С Т А Н О В И В : У жовтні 2019 року ОСОБА_3 звернулась до Рівненського міського суду із скаргою на неправомірні дії та бездіяльність державного виконавця Рівненського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області Клімкович Я.Й., начальника Рівненського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області Якобчука П.О. та зобов`язання вчинення певних дій, стягнення судових витрат за надання правничої допомоги. В поданій скарзі просить визнати неправомірними дії та бездіяльність державного виконавця Клімкович Я.Й. та начальника Рівненського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області Якобчука П.О. щодо не нарахування з 08 липня 2017 року заборгованості по аліментам за виконавчим листом №569/20897/13-ц від 24 січня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення аліментів на утримання сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі не менше як 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку; зобов`язати державного виконавця Рівненського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області Клімкович Я.Й. нарахувати з 08 липня 2017 року відповідно до ч.1 ст.71 Закону України «Про виконавче провадження» заборгованість по аліментах за виконавчим листом №569/20897/13-ц від 24 січня 2014 року, виданим на примусове виконання рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 06 грудня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення аліментів на утримання сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі не менше як 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку; стягнути з Рівненського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області на користь ОСОБА_3 судові витрати, пов`язані з розглядом скарги у розмірі 1000 гривень. Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 20 грудня 2019 року у задоволенні скарги ОСОБА_3 відмовлено. Ухвала мотивна тим, що підставою для здійснення виконавчого провадження щодо стягнення аліментів, здійснюваного виконавцем, може бути виключно виконавчий лист, виданий на підставі певного рішення суду, постановленого у цивільній справі про стягнення аліментів. Наведене виключає можливість будь-якої зміни розміру аліментів, визначеного рішенням суду, на підставі постанови державного виконавця в межах виконавчого провадження. Отже, державний виконавець при здійсненні виконавчого провадження діяла в межах своїх повноважень та відповідно до вимог чинного законодавства. Не погоджуючись із ухвалою суду ОСОБА_3 подала на неї апеляційну скаргу, в якій вважає її незаконною та необґрунтованою. В поданій апеляційній скарзі ОСОБА_3 . зазначає, що судом першої інстанції не було взято до уваги, що у разі примусового виконання рішення про стягнення аліментів, збільшення мінімального гарантованого розміру аліментів є підставою визначення державним виконавцем розміру аліментів з урахуванням такого збільшення з моменту набрання чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту прав дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів» від 17.05.2017, тобто з 08.07.2017 за відповідною постановою державного виконавця. Вказує, що зроблений державним виконавцем розрахунок свідчить про недотримання державним виконавцем вимог ст.ст. 18, 71 Закону України «Про виконавче провадження» та невиконання покладених на нього обов`язків щодо стягнення аліментів в мінімальному гарантованому розмірі. Зазначає, що відповідно до висновків Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, викладених в постанові від 20.06.2019 по справі №632/580/17, Законом України від 03 липня 2018 року №2475-VIII, частину першу статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» доповнено абзацом другим, яким передбачено, що виконавець стягує з боржника аліменти у розмірі, визначеному виконавчим документом, але не менше мінімального гарантованого розміру, передбаченого Сімейним кодексом України. Тобто, законодавством передбачений механізм, який надає можливість забезпечити виплату аліментів у розмірі не нижче мінімального гарантованого розміру, передбаченого СК України навіть при наявності постановлених раніше судових рішень про стягнення аліментів у розмірі, нижчому ніж мінімальний гарантований розмір аліментів, встановлений законом на час стягнення. З цих підстав, просив скасувати ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 20 грудня 2019 року та постановити нову ухвалу, якою скаргу ОСОБА_3 про визнання неправомірними дій та бездіяльність державного виконавця, зобов`язання вчинення певних дій, стягнення судових витрат за надання правничої допомоги задовольнити. У поданому на апеляційну скаргу відзиві, начальник Рівненського міського відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Якобчук П.О. вважає її необґрунтованою та повністю заперечує проти її задоволення. Вказує, що у виконавчому документі чітко визначено розмір аліментів у твердій грошовій сумі та не передбачено стягнення аліментів не менше мінімального прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку. Зазначає, що внесення змін до чинного законодавства щодо визначення мінімального розміру стягуваних на одну дитину аліментів не є підставою для зміни розміру аліментів, призначених (стягнутих) на підставі рішень судів, постановлених до набрання цими змінами чинності. Вказує, що спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів. Тобто розмір аліментів, визначених та стягнутих на підставі рішення суду, може бути змінений виключно на підставі іншого рішення суду. Надання повноважень щодо зміни розміру аліментів, стягуваних на підставі рішення суду, державному виконавцю не передбачено також і у Законі України «Про виконавче провадження», згідно з частиною першою статті 71 якого (у редакції станом на 12.06.2018 - дату звернення до державного виконавця із заявою) порядок стягнення аліментів визначається законом. Підставою для здійснення виконавчого провадження щодо стягнення аліментів, здійснюваного виконавцем, може бути виключно виконавчий лист, виданий на підставі певного рішення суду, постановленого у цивільній справі про стягнення аліментів. Наведене виключає можливість звернення ОСОБА_3 із заявою до державного виконавця будь-якої зміни розміру аліментів, визначеного рішенням суду, на підставі постанови державного виконавця в межах виконавчого провадження. З огляду на наведене просять ухвалу суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Представник ОСОБА_3 адвокат Самардак К.В. в судовому засіданні підтримала подану апеляційну скаргу та просила її задовольнити. Державний виконавець Клімкович Я.Й. просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу місцевого суду без змін. За результатами апеляційного розгляду колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав. Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відмовляючи у задоволенні заяви суд першої інстанції виходив з того, що підставою для здійснення виконавчого провадження щодо стягнення аліментів, здійснюваного виконавцем, може бути виключно виконавчий лист, виданий на підставі певного рішення суду, постановленого у цивільній справі про стягнення аліментів. Наведене виключає можливість будь-якої зміни розміру аліментів, визначеного рішенням суду, на підставі постанови державного виконавця в межах виконавчого провадження. Отже, державний виконавець при здійсненні виконавчого провадження діяла в межах своїх повноважень та відповідно до вимог чинного законодавства. З такими висновками колегія суддів не погоджується. Відповідно до ч.1 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Згідно ч.1 ст.74 Закону України «Про виконавче провадження», рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. Відповідно до ст.447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. Згідно ст.451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги. Судом установлено, що рішенням Рівненського міського суду від 06 грудня 2013 року по цивільній справі №569/20897/13-ц за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів шлюб між сторонами розірвано; малолітнього сина сторін ОСОБА_5 залишено на проживанні з матір`ю; стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в твердій грошовій сумі в розмірі по 700,00 грн. щомісячно, починаючи з дня подачі позову до суду - 18 листопада 2013 року і до досягнення дитиною повноліття. 21 січня 2014 року Рівненським міським судом було видано виконавчий лист, який скаржником був пред`явлений до виконання у відділ державної виконавчої служби Рівненського міського управління Рівненської області. Як слідує з розрахунку заборгованості по аліментах від 13 вересня 2019 року №76508 виданого державним виконавцем Рівненського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області Клімкович Я.Й., вбачається, що заборгованість по виконавчому листі №569/20897/13-ц від 21 січня 2014 року, який видано Рівненським міським судом Рівненської області про стягнення із ОСОБА_4 аліментів на утримання сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в твердій грошовій сумі в розмірі по 700 грн. щомісячно, починаючи з дня подачі позову до суду - 18 листопада 2013 року і до досягнення сином повноліття - станом на 01 вересня 2019 року - відсутня. 25 вересня 2019 року ОСОБА_3 звернулась з письмовою заявою на ім`я державного виконавця Рівненського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області Клімкович Я.Й. у якій просила перерахувати суму заборгованості по сплаті аліментів від ОСОБА_4 на утримання сина ОСОБА_5 відповідно до ч.2 ст.182 Сімейного кодексу України, якою визначено, що мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Перерахунок просила здійснити з набрання сили Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання» (з 28.08.2018 року). ОСОБА_3 на її звернення було надано відповідь №90282 від 16 жовтня 2019 року, в якій, начальник Рівненського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області Якобчук П.О. зазначив, що спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів; розмір аліментів, визначених та стягнутих на підставі рішення суду, може бути змінений виключно на підставі іншого рішення суду. Надання повноважень щодо зміни розміру аліментів, стягуваних на підставі рішення суду, державному виконавцю не передбачено. Згідно частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Відповідно до частин першої-другої статті 27 Конвенції про права дитини держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. У статті 180 СК України встановлено, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття Згідно з частиною третьою статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі. Відповідно до статті 184 СК України якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, підлягає індексації відповідно до закону. У справі, яка переглядається, аліменти на утримання дитини (2008 року народження) стягнуто у твердій грошовій формі - 700 грн. 08 липня 2017 року набрав чинності Закон України від 17 травня 2017 року № 2037-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо покращення захисту права дитини на належне утримання», яким частину другу статті 182 СК України викладено а такій редакції: «Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку». Відповідно до Закону України № 2475-VIII від 03 липня 2018 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання», який набрав чинності 28 серпня 2018 року, частину першу статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» доповнено абзацом другим, згідно якого виконавець стягує з боржника аліменти у розмірі, визначеному виконавчим документом, але не менше мінімального гарантованого розміру, передбаченого СК України. Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 20 червня 2019 року в справі № 632/580/17 (провадження № 61-51сво18) зазначив про те, що законодавством, а саме частиною першою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» передбачений механізм, який надає можливість забезпечити виплату аліментів у розмірі не нижче мінімального гарантованого розміру, передбаченого СК України навіть при наявності постановлених раніше судових рішень про стягнення аліментів у розмірі, нижчому ніж мінімальний гарантований розмір аліментів, встановлений законом на час стягнення. Ураховуючи наведе, дії державного виконавця Рівненського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області Клімкович Я.Й. та начальника Рівненського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області Якобчука П.О. про відмову у здійсненні перерахунку суми заборгованості по сплаті аліментів від ОСОБА_4 на утримання сина ОСОБА_5 є неправомірними, оскільки ч.2 ст.182 Сімейного кодексу України визначено, що мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржувана ухвала суду не відповідає зазначеним вимогам, доводи апеляційної скарги її повністю спростовують, оскільки ухвалу у справі постановлено не у відповідності до вимог матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційну скаргу слід задовольнити частково та з урахуванням того, що починаючи з 28 серпня 2018 року виконавець повинен стягувати з боржника аліменти на утримання дитини у розмірі, не меншому, ніж мінімальний гарантований розмір, передбачений СК України, оскаржувану ухвалу суду скасувати та прийняти постанову, якою скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково. Крім того, до матеріалів справи долучено розрахунок вартості правничої допомоги у справі, згідно договору про надання правничої допомоги від 25.10.2019 та акт приймання-передачі наданої правничої допомоги згідно вказаного договору, який містить детальний опис робіт, виконаних адвокатом, часу, витраченого на виконання цих робіт (надання послуг), що свідчить про надання правничої допомоги згідно вищезазначеного договору. Оплату послуг адвоката підтверджено квитанцією та меморіальним ордером №@2PL788092, згідно якого Адвокатське бюро "Катерини Самардак" прийнято від ОСОБА_3 1000,00 грн. як оплату послуг за надання правової допомоги, які підлягають до стягнення з Рівненського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області на користь ОСОБА_3 , як судові витрати у справі. Керуючись ст.ст. 367, 368, п.2 ч.1 ст. 374, п.4 ч.1 ст. 376, ст.ст. 381 - 384, 390 ЦПК України, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково. Ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 20 грудня 2019 року скасувати та прийняти постанову, якою скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково. Визнати неправомірними дії та бездіяльність державного виконавця Рівненського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області Клімкович Я.Й. та начальника Рівненського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області Якобчука П.О. щодо не нарахування з 28 серпня 2018 року заборгованості по аліментам за виконавчим листом №569/20897/13-ц від 24 січня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення аліментів на утримання сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі не менше як 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку. Зобов`язати державного виконавця Рівненського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області Клімкович Я.Й. нарахувати з 28 серпня 2018 року відповідно до ч.1 ст.71 Закону України «Про виконавче провадження» заборгованість по аліментах за виконавчим листом №569/20897/13-ц від 24 січня 2014 року, виданим на примусове виконання рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 06 грудня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення аліментів на утримання сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі не менше як 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку. Стягнути з Рівненського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області на користь ОСОБА_3 судові витрати, пов`язані з розглядом скарги, зокрема витрати на надання професійної правничої допомоги у розмірі 1000 гривень. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Повний текст постанови складений 13 березня 20 20 року. Головуючий: С.В. Боймиструк Судді: Н.В.Бондаренко С.С. Шимків